Справа № 386/1527/24
Провадження № 2-а/386/9/25
28 травня 2025 року селище Голованівськ
Голованівський районний суд Кіровоградської області
В складі головуючого судді Гут Ю. О.
з участю: секретаря судового засідання Корніцької Л.В.,
позивача ОСОБА_1
представника позивача Князєва М.І.
представника відповідача Рудого Я.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення ,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, шляхом направлення 13.11.2023 позовної заяви поштою, яка надійшла до суду 18.11.2023.
Позивач просив скасувати постанови №139 та №140 від 20.09.2024, винесені начальником територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.
Позов обґрунтовує тим, що 05.09.2024 він звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки за пп.1 ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». В його діях працівника ТЦК та СП було виявлено ознаки адміністративного правопорушення, про що відносно нього складено протокол №139 від 05.09.2024, в якому вказано, що 12.08.2024 о 09 год.00 хв військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи ознайомленим та сповіщеним 10.08.2024 без поважних на те причин, тобто порушив абз. 2 ч.10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП.
Також, 05.09.2024 щодо нього було складено протокол №140, в якому вказано, що ОСОБА_1 не оновив у встановлений 60-денний строк військово-облікові дані, тобто порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив порушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Із складеними протоколами він ознайомився про що свідчить його підпис, дати письмове пояснення він відмовився.
Зазначає, що у протоколі №139 вказано, що відповідальність за вказане правопорушення передбачене за ч. 2 ст. 210 КУпАП, тобто за повторне правопорушення, однак він жодного разу не притягувався до адмінвідповідальності. Протокол №140 містить інформацію про те, що ним порушено ст. 22 ЗУ № Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак відповідачем не вказано яку саме частину даної статті ним порушено.
Вважає, що протоколи були складені із порушенням норм чинного законодавства.
До 10.11.2024 його жодним чином не повідомляли про дату, час та місце розгляду справ про адміністративні правопорушення, тому вважав, що справи не розглядалися.
11.11.2024, шляхом отримання через електронну систему «Дія» постанови від державного виконавця, він дізнався що відносно нього 20.09.2024 винесено постанови №139 та №140, про стягнення з нього штрафів у розмірі за кожну по 17000 грн, в загальному розмірі 34000 грн. не рахуючи виконавчих зборів. Враховуючи те, що штраф не був сплачений вчасно, відповідач вважав за потрібне стягнути його у подвійному розмірі.
Із постанов державного виконавця він дізнався, що ІНФОРМАЦІЯ_3 його було притягнуто до адміністративної відповідальності і складено постанову №139 від 20.09.2024 про стягнення штрафу у сумі 17000 грн та постанову №140 від 20.09.2024 про стягнення штрафу у сумі 17000 грн, загальна сума за двома постановами становить 34 000 грн, не рахуючи виконавчих зборів. Враховуючи те, що штраф був не сплачений вчасно, відповідач вважав за потрібне стягнути його у подвійному розмірі. Після отримання документів через сервіс «Дія», вирішив ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження за допомогою ідентифікатора доступу, зазначеному в постанові про відкриття виконавчого провадження, де у розділі «інші документи» ознайомився із вказаними постановами.
Щодо постанови №139 зазначає, що у постанові зазначено, що 05.09.2024 о 13.42 год. в результаті доставки працівниками Національної поліції військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що він в порушення пп.1п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, ТЦК та СП за місцем свого перебування або місцезнаходження, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗК «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 22 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період». Згідно даних військово-облікового документа, згенерованого у реєстрі Резерв+, дата уточнення даних -26.08.2024. На зворотній частині постанови зазначено, що копію постанови він отримав 20.09.2024 про те підпис при отримання копії постанови відсутній. Також зазначені свідки того, що від отримання другого примірника постанови він відмовився, які є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неупередженості він має сумніви. Твердження відповідача про те, що він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції взагалі абсурдними, так як жодних доказів цьому немає. 05.09.2024 він особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки, проте вхідний номер чи відмітку про отримання пакету документів уповноважені особи відповідача ставити відмовились, а відразу почали складати протоколи відносно нього, даний факт підтверджується тим, що відстрочка надана йому терміном на один рік до 05.09.2025, тобто звернувся до відповідача з підготовленим пакетом документів та мав на меті відвідати відповідача особисто. Крім того, протокол складено за вчинення ним правопорушення, передбачене ч. 2 ст.210 КУпАП, проте постановою №139 на нього накладено штраф за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо постанови №140 зазначає, що 05.09.2024 о 13.42 год. в результаті доставки працівниками Національної поліції військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що він в порушення пп.1п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, ТЦК та СП за місцем свого перебування або місцезнаходження, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗК «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 22 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період». Згідно даних військово-облікового документа, згенерованого у реєстрі Резерв+, дата уточнення даних -26.08.2024. Тексти постанови №139 та № 140 абсолютно ідентичні, що ставить під сумнів законність винесених постанов. На зворотній частині постанови зазначено, що копію постанови він отримав 20.09.2024 про те підпис при отримання копії постанови відсутній. Також зазначені свідки того, що від отримання другого примірника постанови він відмовився, які є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо неупередженості він має сумніви. Твердження відповідача про те, що він був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_2 працівниками поліції взагалі абсурдними, так як жодних доказів цьому немає. 20.09.2024 відносно нього винесено постаново №139, де вказано що ним вчинено правопорушення,Ю передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП і в той же день виносить по аналогічну постанову №140 про притягнення його до відповідальності за те ж саме правопорушення, чим порушує ст. 61 Конституції України, яка вказує на те, що ніхто не може двічі при тягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Вказує, що про розгляд адміністративної справи він повідомлений належним чином не був, з суттю постанов ознайомлений не був, про наявність штрафу не знав. Вважає, що постанови незаконні.
Ухвалою суду від 18.11.2024 зазначена позовна заява залишена без руху.
28.11.2024 ухвалою суду позивачу повернуто позовну заяву.
05.02.2025 постановою Третього апеляційного суду адміністраивного суду ухвалу суду Голованівського районного суду Кіровоградської області від 28.11.2024 скасовано, адміністративну справу направлено для продовження розгляду Голованівському районному суду Кіровоградської області.
07.04.2025 адміністративна справ надійшля до суду з Третього апеляційного суду адміністраивного суду.
14.04.2025 ухвалою суду в даній справі відкрито провадження, визначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання для розгляду справи по суті.
25.04.2025 через систему «Електронний суд» відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що категорично не погоджується з заявленими позовними вимогами, адміністративний позов не визнає в повному обсязі та по суті заявлених позовних вимог може заперечити наступне. Постановами начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 від 20.09.2024 №139 та №140 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у зв'язку з неявкою на виклик за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також не оновлення у встановлений законом строк своїх персональних даних, та накладено штраф в сумі 17 тис. гривень за кожне правопорушення.
Ухвалою Голованівського районного суду від 28.11.2024 було вирішено повернути позивачу позовну заяву з підстав пропуску строку звернення до суду. Скаржник (Позивач) ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Голованівського районного суду Кіровоградської області. Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 було складено 06.01.2025 за вих. №1/41 та надіслано скаржнику ОСОБА_1 , а також через кабінет електронного суду - до Третього апеляційного адміністративного суду м. Дніпро, хоча у Постанові Третього апеляційного адміністративного суду зазначається, що письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до апеляційного суду не надходив. Надсилання та отримання відзиву скаржником підтверджується квитанцією про оплату поштового відправлення та надходження від ОСОБА_1 відповіді на відзив. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, а Ухвалу Голованівського районного суду від 28.11.2024 скасовано. Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 направлено до Голованівського районного суду Кіровоградської області для продовження розгляду.14.04.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшла ухвала Голованівського районного суду від 14.04.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.Позивач ОСОБА_1 не згоден з постановами про притягнення його до адміністративної відповідальності, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав:він не був присутнім під час прийняття оскаржуваних постанов та від отримання копії постанови не відмовлявся;оскаржувані постанови йому не надсилалися, про розгляд адміністративної справи він повідомлений належним чином не був, а про існування оскаржуваних постанов дізнався через електронну систему «Дія» після надсилання їх держаним виконавцем 11.11.2024. Відповідач не погоджується з позицією скаржника, викладеною у його позовній заяві та апеляційній скарзі. Підстави та мотиви непогодження вже викладені у відзиві на апеляційну скаргу від 06.01.2025 №1/41, яка згадувалась вище.У відзиві зазначено всі аргументи та докази того, що позивача притягнуто до відповідальності у порядку та згідно вимог чинного законодавства. Всі докази вини позивача у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення надано разом з відзивом. Військовозобов'язаний ОСОБА_1 був оповіщений завчасно 10.08.2024 про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09.00 годину 12.08.2024, про що власноруч поставив підпис у розписці (корінці повістки).Факт вручення та отримання повістки ОСОБА_1 підтверджується корінцем повістки (розпискою), що міститься в матеріалах адміністративного провадження №139, на якій ОСОБА_1 особисто залишив свій підпис.Після цього, ігноруючи вимоги законодавства ОСОБА_1 на виклик не прибув і не повідомив у 3-денний строк про наявність поважних причин неприбуття з наданням підтверджуючих матеріалів, та протягом наступних 7 днів не прибув до ТЦК та СП, як передбачено ч.1, ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21, п.24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560. Крім цього, в порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560, ОСОБА_1 не оновив свої дані у встановлений строк. Відповідно до встановленого порядку начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 було оформлено та подано звернення до органів поліції про доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі ст.259 КУпАП, як особу, що порушила законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, правила військового обліку, для складання адміністративного протоколу. Враховуючи те, що відбулись зміни в законодавстві (доповнено ч.5 ст.258 КУпАП), якими передбачено, що протокол за випадком неприбуття на виклик за повісткою може не складатись, після прибуття ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 протокол міг би і не складатись. Однак, на нього все ж таки було складено адміністративний протокол за неявку на виклик для попередження заяв правопорушника про невиконання вимог законодавства щодо роз'яснення прав та обов'язків, можливості заявити клопотання та надати пояснення і докази, а також складено ще один протокол - за порушення вимоги щодо оновлення своїх даних. Протоколами зафіксовано роз'яснення ОСОБА_1 прав і обов'язків, передбачених ст.268 КУпАП та доведення змісту ст.63 Конституції України, повідомлено про необхідність прибуття для розгляду справи на 09.00 годин 20.09.2024 року по одному провадженню та іншого протоколу - на 09.20 годин 20.09.2024 у ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідній графі протоколу міститься підпис позивача. З протоколів про адміністративне правопорушення від 05.09.2024 №139 та №140, які містяться в матеріалах адміністративного провадження видно, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 у графі «Пояснення» з приводу вчинених правопорушень написав власноруч від руки «Пояснення не надаю». ОСОБА_1 також залишено свій підпис у графі протоколу на підтвердження отримання його копії. 20.09.2024 ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про час та дату розгляду справи про адміністративне правопорушення, у визначений час та дату на розгляд справи не прибув. Так, справа була розглянута за відсутності правопорушника та постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 20.09.2024 року №139 та від 20.09.2024 року №140 на ОСОБА_1 було накладено штраф в розмірі 17 тис.грн. за кожне правопорушення (найменший розмір в межах санкції ч.3 ст.210-1 КУпАП). В подальшому при врученні ОСОБА_1 копій постанов у справах про адміністративні правопорушення він від їх отримання відмовився. Цей факт також зафіксовано в присутності двох свідків. Хоча позивач у своїй заяві зазначає, що не отримував постанову, так само, як і повістку про виклик, а також йому не повідомлялось про час та дату розгляду справи, не складався протокол, відповідно він і не ставив свої підписи у ньому, це все спростовується наявними доказами. В подальшому, у зв'язку з несплатою штрафу та не наданням до ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердних документів про це у 15-денний термін з дня вручення постанови, відповідно до ст.308 КУпАП матеріали було направлено до Голованівського відділення ДВС для примусового виконання. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.210-1 КУпАП доведена і його притягнуто до адміністративної відповідальності у відповідності до чинного законодавства, а його твердження про безпідставне притягнення, не повідомлення та не знання про дату та час розгляду справи, спростовується фактичними даними, які містяться в матеріалах адміністративного провадження. Така поведінка позивача свідчить лише про те, що він бажає уникнути відповідальності шляхом заперечення фактів, які мали місце у дійсності. Стосовно позиції скаржника щодо неможливості залучати свідків, які є працівниками ТЦК та СП, оскільки вони є заінтересованими особами: Відповідно до роз'яснень у Главі 2 «Практики застосування районними (міськими) військовими комісаріатами адміністративних проваджень за статтею 210-1 КУпАП під час проведення заходів часткової мобілізації 2014-2015 років» (Навчальний посібник) Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного» зазначено, що як свідок у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана кожна особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню по даній справі (ст.272 КУпАП). Законом не встановлено ніяких вимог до особи такої процесуальної фігури , як свідок. Невірною є думка про те, що посадові особи Р(М)ВК не можна залучати як свідків.
В зв'язку з вищевикладеним просив у задоволенні позовних вимог про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення та закриття проваджень у справах про адміністративне правопорушення, передбачених ч.3 ст.210-1 КУпАП, відмовити в повному обсязі.
Позивач 29.04.2025 надіслав через засоби поштового зв'язку, відповідь на відзив, який надійшов до суду 06.05.2025, в якому вказав, що вважає твердження у відзиві на позов необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги, не доведеними жодними допустимими доказами. Вважає, що відповідач свідомо надав копію протоколів №139 та №140 від 05.09.2024 до третього апеляційного адміністративного суду, які не відповідають дійсності, відповідно докази є сфабрикованими з таких причин: у копіях зазначених протоколів про отримання, яких свідчить його підпис та які він отримав не зазначений час, дата та місце розгляду адміністративної справи щодо нього, однак у протоколі, який є у відповідача дана інформація вже зазначена, дана інформація внесена до протоколів іншим почерком, відповідно після того як йому вручені протоколи. Крім того у копії протоколу №139, який йому надали вказано, що він вчинив правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП, а у протоколі, який надав відповідач вже зазначено - ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і до нього висуваються певні вимоги. Обов'язок щодо належного складення протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей покладається на особу, яка його складає. Вказав, що відповідач винесеними постановами №139 та №140 грубо порушив чинне законодавство. Відповідач усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно сфабрикував докази порушень з його боку, в результаті чого призначив йому незаконний штраф, з метою порушення його прав. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши письмові докази, аналізуючи в сукупності наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.
Щодо постанови №139 від 20.09.2024
05.09.2024 офіцером відділення військового обліку та бронювання ОСОБА_3 складено протокол №139 відносно ОСОБА_1 , в якому вказано, що 12.08.2024 о 09 год 00 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи ознайомленим та оповіщеним 10.08.2024 без поважних на те причин, порушив абз.2 с.1- ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Протокол підписаний ОСОБА_1 , ним власноруч написано пояснень не надаю та здійснено підпис про отримання примірника протоколу, що не потребує доказуванню, оскільки позивач не заперечує даний факт. В протоколі не вказано дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тобто даним протоколом спростовується твердження відповідача про належним чином повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу додано копію справи №139 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанова від 20.09.2024 №139, в якій знаходиться протокол №139, складений 05.09.2024 офіцером відділення військового обліку та бронювання ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , в якому вказано, що 12.08.2024 о 09 год 00 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи ознайомленим та оповіщеним 10.08.2024 без поважних на те причин, порушив абз.2 с.1- ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Протокол підписаний ОСОБА_1 , ним власноруч написано пояснень не надаю та здійснено підпис про отримання примірника протоколу, що не потребує доказуванню, оскільки позивач не заперечує даний факт. В протоколі вказано дату 20.09.2024 час 09 год.00 хв. місце приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет №1 розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також, вбачається виправлення, з ч. 2 на 3.
Судом встановлено, що твердження позивача, про те що в протоколі здійснено виправлення та дописування про повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення знайшло своє підтвердження, а тому твердження відповідача про повідомлення належним чином позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються та не знайшли свого підтвердження.
Також в матеріалах вказаної адміністративної справи знаходиться копія рапорту начальника ВВОБССЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.09.2024 про те, що в результаті доставки ОСОБА_1 працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 останній не прибув на виклик 12.08.2024 будучи належним чином сповіщеним про виклик, у встановлений 3-денний строк не повідомив про причини неявки та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує 10 календарних днів; копія розписки про вручення на ім'я ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 год. 00 хв. 12.08.2024, одержав 10.08.2024, проставлений підпис, однак у матеріалах справи відсутні докази на якій підставі було доставлено працівниками поліції ОСОБА_1 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким чином було вручено останньому у повістку.
Надані суду докази відповідачем не спростовують твердження позивача про вручення йому повістки про виклик 12.08.2024 о 09.00 год до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
20.09.2024 постановлено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову №139, якою встановлено, що 05.09.2024 о 13.42 год. в результаті доставки працівниками Національної поліції військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що він в порушення пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, ТЦК та СП за місцем свого перебування або місцезнаходження, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗК «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 22 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період». Згідно даних військово-облікового документа, згенерованого у реєстрі Резерв+, дата уточнення даних -26.08.2024.
Як вбачається з постанови №139 на ОСОБА_1 накладено стягнення за не уточнення облікових даних протягом 60 днів, тобто в порушення ч. 3 ст. 22 ЗК «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 22 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період», а не за порушення, яке вказано в протоколі №139, абз.2 с.1- ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»
З постанови та матеріалів адміністративної справи слідує, що ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, однак на постанові є запис про те, що копію постанови №139 від 20.09.2024 отримав 20.09.2024, що і стверджує позивач, підпис ОСОБА_1 про отримання такої постанови відсутній, однак вказано, що від отримання другого примірника постанови відмовився у присутності свідків. Постанова в порушення п. 14.розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, правопорушнику належним чином не вручена.
Судом встановлено, що твердження позивача, про те що останній не був присутнім на розгляді відносно нього адміністративної справи, оскільки належним чином не був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та не вручення йому оскаржуваної постанови знайшло своє підтвердження, а тому твердження відповідача про розгляд адміністративної справи відповідно до чинного законодавства та відмови ОСОБА_1 від отримання постанови спростовуються письмовими доказами та не знайшли свого підтвердження.
Слід зазначити, що копія адміністративної справи, що надана відповідачем суду, оформлена в порушення розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ.
Щодо постанови №140 від 20.09.2024
05.09.2024 офіцером відділення військового обліку та бронювання ОСОБА_3 складено протокол №140 відносно ОСОБА_1 , в якому вказано, що 05.09.2024 о 13 год 42 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 не обновив у встановлений 60-денний строк свої військово облікові дані, чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 . Протокол підписаний ОСОБА_1 , ним власноруч написано пояснень не надаю та здійснено підпис про отримання примірника протоколу, що не потребує доказуванню, оскільки позивач не заперечує даний факт. В протоколі не вказано дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тобто даним протоколом спростовується твердження відповідача про належним чином повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Разом з цим, представником відповідача до відзиву на апеляційну скаргу додано копію справи №140 про адміністративне правопорушення вчинене ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, постанова від 20.09.2024 №140, в якій знаходиться протокол №140, складений 05.09.2024 офіцером відділення військового обліку та бронювання ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , в якому вказано, що 05.09.2024 о 13 год 42 хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 не обновив у встановлений 60-денний строк свої військово облікові дані, чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п.22 Порядку проведення призову громадян та військову службу під час мобілізації та особливий період, затвердженого Постановою КМУ №560 від 16.06.2024 під час дії особливого періоду,, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, факт вчиненого правопорушення підтверджують свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Протокол підписаний ОСОБА_1 , ним власноруч написано пояснень не надаю та здійснено підпис про отримання примірника протоколу, що не потребує доказуванню, оскільки позивач не заперечує даний факт. В протоколі вказано дату 20.09.2024 час 09 год.00 хв. місце приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 кабінет №1 розгляду справи про адміністративне правопорушення. Також, вбачається дописування в мотивувальну частину постанов та дати повідомлення розгляду справи, тобто протокол, який знаходиться в матеріалах справи не тотожний копії протоколу, який вручений позивачу.
Судом встановлено, що твердження позивача, про те що в протоколі дописування про повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення знайшло своє підтвердження, а тому твердження відповідача про повідомлення належним чином позивача про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення спростовуються та не знайшли свого підтвердження.
Також в матеріалах вказаної адміністративної справи знаходиться копія рапорту начальника ВВОБССЗ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 05.09.2024 про тре, що в результаті доставки ОСОБА_1 працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 останній не прибув на виклик 12.08.2024 будучи належним чином сповіщеним про виклик, у встановлений 3-денний строк не повідомив про причини неявки та в подальшому також не прибув на виклик у строк, що не перевищує10 календарних днів; копія розписки про вручення на ім'я ОСОБА_1 , який проживає в АДРЕСА_1 повістки про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 09 год. 00 хв. 12.08.2024, одержав 10.08.2024, проставлений підпис, однак у матеріалах справи відсутні докази на якій підставі було доставлено працівниками поліції ОСОБА_1 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , яким чином було вручено останньому у повістку.
Як вбачається з витягу з додатку Резерв+ військово-облікового документу ОСОБА_1 уточнив дані 26.08.2024.
20.09.2024 постановлено начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову №140, якою встановлено, що 05.09.2024 о 13.42 год. в результаті доставки працівниками Національної поліції військовозобов'язаного ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що він в порушення пп.1 п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 протягом 60 днів з дня набрання чинності цим законом, тобто у період з 18.05.2024 по 16.07.2024 включно, не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, ТЦК та СП за місцем свого перебування або місцезнаходження, чим порушив вимоги ч. 3 ст. 22 ЗК «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п. 22 Порядку проведення призову громадянина військову службу під час мобілізації, на особливий період». Згідно даних військово-облікового документа, згенерованого у реєстрі Резерв+, дата уточнення даних -26.08.2024.
З постанови та матеріалів адміністративної справи слідує, що ОСОБА_1 на розгляд справи не з'явився, однак на постанові є запис про те, що копію постанови №139 від 20.09.2024 отримав 20.09.2024, що і стверджує позивач, підпис ОСОБА_1 про отримання такої постанови відсутній, однак вказано, що від отримання другого примірника постанови відмовився у присутності свідків. Постанова в порушення п. 14 розділу ІІ ІНСТРУКЦІЇ, правопорушнику належним чином не вручена.
Судом встановлено, що твердження позивача, про те що останній не був присутнім на розгляді відносно нього адміністративної справи, оскільки належним чином не був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення та не вручення йому оскаржуваної постанови знайшло своє підтвердження, а тому твердження відповідача про розгляд адміністративної справи відповідно до чинного законодавства та відмови ОСОБА_1 від отримання постанови спростовуються письмовими доказами та не знайшли свого підтвердження.
Крім того, в порушення ч. 1 ст. 61 Конституції України ОСОБА_1 постановами №139 та №140 від 20.09.2024 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративні стягнення.
Суд, звертає увагу, що відповідачем грубо порушено вимоги п. 2 розділу ІІ Інструкції, оскільки не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений. У графах, які не заповнюються під час складання протоколу, проставляється прочерк.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Реалізуючи свої повноваження у сфері безпеки дорожнього руху, суб'єкти владних повноважень повинні діяти добросовісно та на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суд при вирішенні справи відповідно до ст. 6 КАС України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Відповідно до ст.. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно із ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За приписами ч. 2 ст. 77 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
За ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З урахуванням викладеного, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення) повинне бути належним чином зафіксоване.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст.210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідач, використовуючи свої повноваження, повинен був зібрати належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення за які позивача притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, однак у даних справах суб'єкт владних повноважень не виконав даного обов'язку та не надав доказів на підтвердження правомірності своїх рішень.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Також, відповідно до ст.ст. 72, 77 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що процесуальний обов'язок доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень.
За наведеного, а також ураховуючи заявлені вимоги та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч.3 ст.210-1 КУпАП не доведені, відтак, за відсутності достатніх доказів про вчинення ОСОБА_1 правопорушення, постанови про накладення адміністративного стягнення слід скасувати, справи про адміністративне правопорушення провадженням закрити.
Крім того, ОСОБА_1 постановами №139 та №140 від 20.09.2024 двічі притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і теж діяння та накладено адміністративні стягнення.
Відповідно до вимог ст.139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211 грн 20 коп.
Підстави для допущення до негайного виконання судового рішення та для скасування заходів забезпечення позову відсутні.
На підставі ст. ст.2,77,241-246,255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити повністю.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч 3 ст. 210-1 КУпАП №139,постановленої 20 вересня 2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.- скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за ч 3 ст. 210-1 КУпАП №140,постановленої 20 вересня 2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 . про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.- скасувати та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 накористь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн.20 коп.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Місцезнаходження відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 : АДРЕСА_3 ;ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення: 05 червня 2025 року.
Суддя: Гут Ю. О.