Справа № 344/5485/25
Провадження № 2/344/2687/25
04 червня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Антоняка Т.М.,
секретаря Мрічко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання клопотання ОСОБА_1 про надання строку на примирення сторін, що заявлене у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Відповідачка ОСОБА_1 подала клопотання про надання сторонам строку 6 місяців на примирення, покликаючись на те, що в обґрунтуваннях позовних вимог позивач зазначає, що шлюбні відносини між ними були припинені, спільне господарство та спільний бюджет не ведеться. З його слів, у них зникло взаєморозуміння та взаємоповага. На зазначені вище твердження відповідачка повідомляє, що як з початку укладання шлюбу, так і по сьогоднішній день вона прикладає зусилля щодо збереження шлюбу. Час від часу у них дійсно виникають дрібні непорозуміння, які рідко переходять у конфлікт, але вони носять тимчасовий характер. Це обумовлюється тим, що у них не достатньо співпадають розуміння своїх ролей у сім'ї і тим самим вони пред'являють один одному неузгоджені очікування і вимоги. З моменту укладення шлюбу вона намагалася підтримувати гармонійні стосунки, піклуватися про сімейний побут, проявляти повагу та підтримку до мого чоловіка.
Відповідачка зазначає, що упродовж останнього часу, починаючи з періоду його служби у Збройних Силах України позивач став помітно емоційно віддаленим, проявляв дратівливість, часті зміни настрою, замкнутість у спілкуванні. Вона неодноразово висловлювала підтримку, однак зустрічала опір. Стан психоемоційного навантаження, у якому перебуває позивач, цілком зрозумілий, враховуючи його статус військовослужбовця. Разом з тим, саме цей стан, як вона вважає, і вплинув на прийняття ним імпульсивного та емоційного рішення про подання позову про розірвання шлюбу. Вона докладає максимум зусиль щодо врегулювання спірних питань між ними без застосування надмірних емоцій, намагається всі непорозуміння врегулювати мирним шляхом. Вважає, що усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Про намір розірвати шлюб чоловік її жодного разу не повідомляв. Вона зацікавлена у збереженні їхньої сім'ї та вважає, що підстав для розірвання шлюбу немає.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі. У позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка не прибула у судове засідання, подала клопотання про розгляд справи без її участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Згідно частини сьомої статті 240 Цивільного процесуального кодексу України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Відповідно до статті 112 Сімейного кодексу України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
У відповідності до вимог статті 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як зазначено у пункті 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Ухвала суду про відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення не підлягає оскарженню в апеляційному та касаційному порядку (статті 293, 324 ЦПК). Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Відповідно до статті 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.
Відповідно до частини шостої статті 7 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.
Згідно статті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Частиною третьою-четвертою статті 56 Сімейного кодексу України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Частина третя статті 105 Сімейного кодексу України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, а за частини другої статті 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Суд зазначає, що наявність наміру для примирення лише в одного подружжя без згоди на це іншого подружжя не є правовою підставою для надання строку для примирення. При цьому надання строку на примирення є правом, а не обов'язком суду.
Тобто, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження у шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що йдеться у статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» у частині першій підпункту «с» - «однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
Враховуючи позицію позивача ОСОБА_2 щодо розірвання шлюбу, враховуючи, що подружжя не має неповнолітніх дітей, а також враховуючи вказані вище норми законодавства, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_1 про надання строку на примирення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 251, 258-261Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про надання строку на примирення сторін - відмовити.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Антоняк Т.М.