Справа № 127/14261/25
Провадження № 3/127/3050/25
04.06.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення 05.05.2025 о 16.15 год по вул. Брацлавська, 38-а в м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Man, д.н. НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з тролебусом 069 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок цього транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
ОСОБА_1 в судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення не визнав та суду пояснив, що він стояв на перехресті для здійснення виконання повороту, а тролейбус під'їхав ззаду - він не міг бачити тролейбус, оскільки останній потрапив у сліпу зону. Після початку виконання повороту внаслідок завороту борту автомобіля ручкою останнього видавив скло. У керованого ним автомобіля великий винос, про що наявні відповідні попередження.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він керував тролейбусом та під'їхав до перехрестя, він не мав можливості уникнути зіткнення, оскільки з однієї сторони стояв автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , а з іншої - бордюр.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , дослідивши надані суду матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за даною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що дана норма є бланкетною.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту «б» пункту 2.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР).
Зі змісту підпункту «б» пункту 2.3 ПДР випливає, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, зокрема, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення надані схема ДТП, письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Не погоджуючись з обставинами, викладеними у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 здійснив посилання на недотримання вимог пункту 13.1 ПДР саме водієм тролейбуса.
Оцінюючи такі доводи ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Пунктом 13.1 ПДР визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Разом з тим, у цьому провадженні суд не уповноважений надавати правову оцінку відповідності чи невідповідності дій водія тролейбуса - ОСОБА_4 - натомість має надати правову оцінку саме діям ОСОБА_1 . Тому наведені вище доводи ОСОБА_1 суд до уваги не приймає. При цьому за результатами судового розгляду суд встановив, що до початку маневру повороту та наближення до нього тролейбуса керований ОСОБА_1 автомобіль був у нерухомому стані. Ця обставина сторонами в судовому засіданні оспорена не була. У подальшому, як суд встановив за результатами судового розгляду, ОСОБА_1 розпочав маневр повороту, однак у зв'язку з великим виносом видавив скло в тролейбуса. Відомості, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 розділу 11 ПДР, надані суду матеріали не містять. Натомість надані суду матеріали свідчать про виконання ОСОБА_1 вимог пункту 10.4 ПДР, зі змісту якого випливає, що перед поворотом праворуч та ліворуч, у тому числі в напрямку головної дороги, або розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїзній частині, призначеній для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот у разі в'їзду на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожніми знаками чи дорожньою розміткою або рух можливий лише в одному напрямку, установленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім наведеного, суд вважає за доцільне звернути увагу, що у прецедентній практиці Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), звертає увагу, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У справі «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив, що, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення частини першої статті 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі й закріпленою в статті 62 Конституції України.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рибемон проти Франції» зазначено, що сфера застосування принципу невинуватості значно ширше, ніж це представляється: презумпція невинуватості обов'язкова не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, але і для всіх інших суспільних відносин.
З огляду на викладене, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого у статті 62 Конституції України, а також з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов до висновку, що об'єктивними даними не підтверджена винуватість ОСОБА_1 у недотриманні приписів підпункту «б» пункту 2.3 ПДР. Тому суд вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, а тому відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КпАП провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись статтями 124, 283, 284 КпАП, суд
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: