Справа №: 127/28678/19
Провадження №: 1-кп/127/881/19
04 червня 2025 року місто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі колегії суддів:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря судового засіданні: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020030000691 від 21.06.2019 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. рязань, російської федерації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого лікарем у комунальному некомерційному підприємстві «Вінницький обласний клінічний шкірно-венерологічний центр Вінницької обласної ради», із вищою освітою, одруженого, українця, громадянина України, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008),
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_6 ,
потерпілого: ОСОБА_7 ,
представника потерпілого: захисника ОСОБА_8 ,
захисника: ОСОБА_9 ,
обвинуваченого: ОСОБА_5 ,
Органами досудового розслідування, ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що переслідуючи мету наживи, з корисливих спонукань, з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , за невстановлених обставин, вступив в злочинну змову із особою жіночої статі та особою чоловічої статі, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки.
Реалізовуючи вищевказаний спільний злочинний умисел та попередню змову, 16.10.2017 у невстановлений час особа чоловічої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, разом з особою жіночої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, зустрілись в місті Києві з ОСОБА_7 та в ході розмови повідомили останньому про те, що напередодні особа чоловічої статі, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, виграв тендер на проведення оздоблювальних робіт в аеропорту міста Стамбул Турецької Республіки і вже домовився про поставку граніту та дверей з України до Турецької Республіки.
Після чого, особа жіночої статі та особа чоловічої статі, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки. користуючись дружніми стосунками, що склались між ними і потерпілим ОСОБА_7 , зловживаючи його довірою, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом закупівлі граніту та дверей в Україні попросили у потерпілого позичити їм грошові кошти в сумі 500 000 доларів США, які зобов'язалися повернути одразу після приїзду в місто Анкара Турецької Республіки, оскільки там мають в своєму розпорядженні вказану суму коштів готівкою.
Потерпілий, не підозрюючи про дійсні наміри особи жіночої статі та особи чоловічої статі, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, заволодіти його грошовими коштами, погодився їм допомогти та передати вказану суму коштів. Згідно їх домовленості особа чоловічої статі, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, запропонував передати грошові кошти брату особи жіночої статі, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, - ОСОБА_5 , який проживає у місті Вінниці, оскільки особі жіночої статі та особі чоловічої статі, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, необхідно терміново повертатись до місця їх проживання, а саме міста Анкара, Турецької Республіки.
Після цього, 28.10.2017 ОСОБА_5 , реалізуючи спільний з особою жіночої статі та особою чоловічої статі, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, злочинний умисел. спрямований на заволодіння коштами ОСОБА_7 , і їх попередню змову, перебуваючи в приміщенні свого службового кабінету Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21, особисто взяв у потерпілого грошові кошти в сумі 500 000 доларів США готівкою, які в подальшому мав передати особі жіночої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки. Таким чином, ОСОБА_5 та його спільники заволоділи чужими грошовими коштами.
В подальшому, того ж дня, точного часу не встановлено, ОСОБА_5 , діючи згідно попередньої домовленості зі спільниками, перебуваючи за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , передав отримані від потерпілого кошти особі жіночої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки.
Після чого, 30.10.2017 особа жіночої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, реалізуючи вищевказаний спільний злочинний умисел та попередню змову, перевезла зазначену суму коштів до міста Чернівці, де в невстановленому місці та невстановлений час передала грошові кошти в сумі 500 000 доларів США невстановленим особам для подальшої передачі цих коштів до Турецької Республіки особі жіночої статі, матеріали відносно якої виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки.
В подальшому, особа чоловічої статі, матеріали відносно якого виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, 03.11.2017 під час зустрічі з потерпілим, що відбулась за адресою: м. Анкара, Чукуранбар, Кизилмак Махалле, 1436, № 2/1, повернув потерпілому ОСОБА_7 частину раніше отриманих від нього грошових коштів в сумі 130 тисяч доларів США, створюючи таким чином в останнього переконання в добросовісності своїх намірів, яких насправді не мав.
В подальшому, ОСОБА_5 , особа чоловічої статі та особа жіночої статі, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження та передано компетентним органам Турецької Республіки, розпорядилися на власний розсуд рештою раніше отриманих від потерпілого грошових коштів в сумі 370 тисяч доларів США, що відповідно до офіційного встановленого Національним банком України курсу валют станом на 28.10.2017 становить 9 925 849,03 грн., чим спричинили ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму, що в понад 12,4 тисяч разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину та відповідно до п. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.
Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Допитаний у ході судового провадження обвинувачений ОСОБА_5 , вину в інкримінованому йому злочині не визнав, заявлений цивільний позов потерпілим не визнав та суду надав наступні показання.
Так, в кінці жовтня 2017 року сестра обвинуваченого - ОСОБА_10 попросила його про послугу, яка полягала у тому, що б ОСОБА_5 зустрівся із колегами по бізнесу її чоловіка Фуата та взяв у них грошові кошти, які в подальшому потрібно буде передати ОСОБА_10 , оскільки її та чоловіка ОСОБА_11 в день передачі коштів не буде на території України, і вони самостійно не зможуть отримати гроші.
28.10.2017 до службового кабінету ОСОБА_5 Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21 прибули раніше не знайомий йому ОСОБА_7 та ОСОБА_12 та перебуваючи в кабінеті ОСОБА_13 за допомогою рахувальної машинки почав перераховувати грошові кошти, загальна сума яких була 500 000 доларів США.
Під час того, як ОСОБА_13 рахував грошові кошти, до обвинуваченого зателефонувала його сестра ОСОБА_10 з українського номеру мобільного зв'язку, та почувши, що в цей час ОСОБА_5 разом із потерпілим та ОСОБА_13 рахують кошти, попросила брата сказати останнім, що вона перебуває в Туреччині, натомість сама перебувала у м. Києві та повідомила, що ввечері буде у м. Вінниці, забере грошові кошти та все пояснить.
Після того, як перерахували грошові кошти, обвинувачений попрощався із ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , останні поїхали, і ОСОБА_5 також пішов додому.
Цього ж дня ввечері, до квартири ОСОБА_5 приїхала його сестра ОСОБА_14 , які обвинувачений віддав всю сумку із грошовими коштами, які остання також перерахувала та залишила в себе. На запитання обвинуваченого , чому вона самостійно не забрала грошові кошти, ОСОБА_10 повідомила, що так було потрібно.
Наступних два дні ОСОБА_10 перебувала у м. Вінниці, а потім поїхала до Туреччини.
Орієнтовно через 4 місяці ОСОБА_5 викликали до поліції та повідомили йому, що його обвинувачують у тому, що він заволодів грошовими коштами ОСОБА_7 у сумі 500 000 доларів США.
Цього ж дня, ОСОБА_5 зателефонував своєї сестри та повідомив про вказаний виклик та підозри поліції, на що остання зазначила, що всі грошові кошти вона віддала своєму чоловіку Фуату, який є бізнес партнером ОСОБА_7 , у них не склались партнерські відносини, тому потерпілий і звернувся до поліції. Крім того, ОСОБА_10 сказала брату, нічого не говорити поліції, а її чоловік ОСОБА_15 в цей час вирішить усі питання та претензій до обвинуваченого ні у кого не буде.
Після цього, ОСОБА_5 відомо, що ОСОБА_15 кілька разів відвідував Україну, вирішував питання щодо бізнесу в м. Києві та м. Одесі, однак до м. Вінниці не приїздив, а ОСОБА_5 і далі продовжували викликати в поліцію, де він неодноразово зазначав, що грошові кошти дійсно отримав від потерпілого та ОСОБА_13 , однак того ж дня передав їх своїй сестрі ОСОБА_14 .
Крім того, ОСОБА_5 зазначив, що після вказаний подій, він не спілкується із сестрою ОСОБА_14 та її чоловіком ОСОБА_11 .
Допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_7 суду надав наступні показання, що із ОСОБА_5 він бачився лише один раз під час передачі обвинуваченому грошових коштів у сумі 500 000 доларів США за наступних обставин.
Так, ОСОБА_7 займався бізнесом на території Турецької Республіки, також у нього був компаньйон на ім'я ОСОБА_15 , із яким вони спільно займались певними проєктами. У компаньйона була дружина ОСОБА_10 , яка була уродженкою України та мала родину у м. Вінниці.
У 2017 році, Фуат попросив потерпілого, який проживав на території України, позичити йому 500 000 доларів США для того, що б вкласти грошові кошти у певний проєкт на території України, а по приїзду ОСОБА_7 у Турецьку Республіку, вказану суму останньому буде повернено. А також компаньйон попросив вказані грошові кошти передати ОСОБА_5 , який являється рідним братом ОСОБА_10 , оскільки ОСОБА_5 мав пізніше їх передати ОСОБА_10 , яка і мала вкласти їх у проєкт. Як пояснив потерпілому компаньйон, останній на той час не міг прилетіти в Україну та вкласти свої власні грошові кошти, тому і попросив їх позичити на певний період часу.
28.10.2017 потерпілий разом із племінником ОСОБА_16 приїхали у м. Вінницю для передання грошових коштів обвинуваченому, під'їхали до Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру, їх зустрів ОСОБА_5 , який провів їх до свого службового кабінету через задній чорний вхід лікарні. Перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_5 , ОСОБА_7 передав обвинуваченому сумку із грошовими коштами у сумі 500 000 доларів США, потім потерпілий дістав машинку для перерахунку грошей, через яку і були перераховані усі грошові кошти. Після чого, обвинувачений поскладав грошові кошти у файли, розфасувавши таким чином гроші на 50 файлів, тобто у кожному файлі було по 10 000 доларів США.
Під час перерахунку грошей до ОСОБА_5 зателефонувала його сестра ОСОБА_14 та попросила його не говорити потерпілому про те, що вона на даний час знаходиться в Україні, ця ситуація здалась ОСОБА_7 , однак він нічого не запитував у обвинуваченого. Перерахувавши всі грошові кошти, потерпілий разом із племінником поїхали до м. Одеси, де у подальшому ОСОБА_7 поромом повернувся в Туреччину.
Так, приблизно 30.10.2017 перебуваючи на території Туреччини потерпілий зустрівся із компаньйоном, якому і позичав гроші та останній сказав, що поверне гроші двома частинами по 250 000 доларів США, однак через кілька днів, компаньйон повернув ОСОБА_7 лише 130 000 доларів США, мотивуючи це тим, що ОСОБА_5 передав йому таку суму грошей та ні про які грошові кошти у сумі 500 000 доларів США компаньйону не відомо. Про те, під час розмови, потерпілий домовився із компаньйоном, що останній з'ясує всі непорозуміння із обвинуваченим, після чого всі разом зустрінуться і поговорять.
Через кілька днів, ОСОБА_7 знову зустрівся із ОСОБА_11 та останній повідомив, що жодних грошових коштів від ОСОБА_5 він не отримував та суму, яка залишилась у розмірі 370 000 доларів США повертати не буде.
Вказані події дуже розізлили потерпілого та він повернувся у м. Вінницю для того, що б звернутись до поліції. Під час проведення слідчих дій у відділенні поліції, на запитання поліцейських чи відомий ОСОБА_5 потерпілий, він відповідав, що не знає його, жодного разу не бачив та жодних грошових коштів у нього не брав.
Крім того, потерпілий зазначив, що на території Турецької Республіки розглядається кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
У ході судового провадження потерпілий ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підтримав у повному обсязі та просив суд призначити обвинуваченому ОСОБА_5 найсуворіше покарання.
Допитаний у ході судового провадження свідок ОСОБА_16 , суду надав наступні показання, що потерпілий є його дядьком.
Так, ОСОБА_16 відомо, що у вересні 2017 року у його дядька ОСОБА_7 компаньйон Фуат попросив позичити грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, на що потерпілий погодився. Між ними була домовленість про те, що грошові кошти ОСОБА_7 має передати ОСОБА_5 на території України, а поверне ці гроші Фуат на території Туреччини.
Згідно домовленості, 28.10.2017 ОСОБА_16 разом із ОСОБА_7 приїхали на територію м. Вінниці, де зустрілись із ОСОБА_5 біля «Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру», обвинувачений провів потерпілого та свідка до свого службового кабінету через чорний вхід лікарні. Перебуваючи в кабінеті, ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 сумку із грошовими коштами у розмірі 500 000 доларів США та машинку для рахування коштів, потім всі разом перерахували гроші та обвинувачений забрав їх собі.
Під час передавання коштів, до ОСОБА_5 зателефонувала його сестра ОСОБА_10 та попросила нікому не говорити, що вона знаходиться на території України, вказана ситуація здалась ОСОБА_16 , однак він не надав цьому значення. Після передачі коштів, ОСОБА_16 зателефонував ОСОБА_11 та повідомив, що грошові кошти у сумі 500 000 доларів США передані обвинуваченому.
Передавання коштів саме обвинуваченому ОСОБА_5 було зумовлено тим, що дружина ОСОБА_11 - ОСОБА_10 є рідною сестрою обвинуваченого.
ОСОБА_16 зазначив, що Фуат спочатку обіцяв потерпілому, що поверне грошові кошти пізніше, потім ще раз просив відтермінувати день повернення грошей. Однак, через деякий час Фуат повернув ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 130 000 доларів США та сказав, що решту суми у розмірі 370 000 доларів США повертати не буде, оскільки від ОСОБА_5 він отримав лише 130 000 доларів США.
Через деякий час, ОСОБА_16 разом із дядьком повернулись на територію України, де останній звернувся до органів поліції. Під час проведення слідчих дій у відділенні поліції, ОСОБА_5 зазначив, що ні потерпілого, ні ОСОБА_16 він не знає, раніше не бачив та жодних грошових коштів від них не отримував.
Допитана у ході судового провадження свідок ОСОБА_17 , суду надала наступні показання, що обвинувачений ОСОБА_5 є її чоловіком.
Так, у жовтні 2017 року сестра обвинуваченого - ОСОБА_10 попросила ОСОБА_5 отримати від її знайомих грошові кошти у сумі 500 000 доларів США та потім передати їй, на що обвинувачений погодився.
27.10.2017 до ОСОБА_5 зателефонували друзі ОСОБА_10 та домовились про зустріч у службовому кабінеті обвинуваченого і останній одразу пішов на зустріч.
Через деякий час ОСОБА_5 повернувся додому із сумкою та пакетом у якому було багато грошей, та сказав, що йому друзі ОСОБА_10 передали 500 000 доларів США для подальшої передачі цих грошей сестрі. Того ж дня зателефонувала ОСОБА_10 та повідомила, що вона знаходиться в Україні, через кілька годин приїде до будинку ОСОБА_5 та забере отримані кошти. ОСОБА_17 дуже здивувало чому ОСОБА_10 не може самостійно забрати грошові кошти у своїх друзів, однак вона не відповідала на ці запитання.
Ввечері, ОСОБА_10 перерахувала усі грошові кошти, які додому приніс ОСОБА_5 та пішла гуляти із подругами, чи брала із собою гроші, ОСОБА_17 не бачила.
Наступного дня, ОСОБА_10 збиралась їхати до м. Чернівці для вирішення справ та із нею поїхав син ОСОБА_17 , який потім розповідав, що ОСОБА_10 у м. Чернівці зустрічалась із багатьма людьми та багато із ким спілкувалась. Через кілька днів, ОСОБА_10 знову їхала до м. Чернівці та із нею також поїхала ОСОБА_17 , перебуваючи у м. Чернівці, ОСОБА_10 знову вирішувала багато справ та зустрічалась із людьми. Про що саме говорила ОСОБА_10 із людьми, ОСОБА_17 не знає, оскільки вони розмовляли іншою мовою.
Після того, як ОСОБА_5 почали викликати працівники поліції, сім'я ОСОБА_17 неодноразово зверталась до ОСОБА_10 та просили вирішити проблеми, які почали виникати, однак ОСОБА_10 просила, що б ОСОБА_5 не говорив працівникам поліції про те, що брав якісь грошові кошти у ОСОБА_7 , а навпаки зазначав, що раніше потерпілого не бачив та його не знає, що ОСОБА_5 і робив.
Допитана у ході судового провадження свідок ОСОБА_18 , суду надала наступні показання, що вона працює сімейним лікарем та обвинувачений ОСОБА_5 є її пацієнтом.
Так, у 2018 році обвинувачений ОСОБА_5 знаходився на лікуванні у зв'язку із чим не міг з'являтися до слідчого.
Допитана у ході судового провадження свідок ОСОБА_19 , суду надала наступні показання, що обвинувачений ОСОБА_5 її брат.
Так, влітку 2017 року у м. Вінницю приїздила рідна сестра ОСОБА_19 та ОСОБА_5 - ОСОБА_10 , остання приїжджає на територію України рідко, оскільки разом із сім'єю проживає в Туреччині. Під час приїзду ОСОБА_10 , остання розповідала, що вони із чоловіком Фуатом починають вести новий бізнес на території Туреччини.
Також, свідок ОСОБА_19 зазначала, що на протязі 2017 - 2018 років до неї неодноразово приїздили працівники поліції, розшукували її сестру ОСОБА_10 , намагались із нею зв'язатись, просили їй передати документи, що ОСОБА_19 і робила.
Допитаний у ході судового провадження свідок ОСОБА_20 , суду надав наступні показання.
Так, у жовтні 2017 року до ОСОБА_20 звернулась раніше незнайома йому ОСОБА_10 та попросила завезти її до м. Чернівці, на що ОСОБА_20 погодився, оскільки захотів заробити грошей.
На початку жовтня 2017 року ОСОБА_20 на своєму автомобілі під'їхав на вулицю Магістратську у м. Вінниці, там до автомобіля сіли ОСОБА_10 та молодий хлопець, під'їхавши до м. Чернівці, їх автомобіль зустріли троє чоловіків, двоє із яких були іншої національності та молода жінка, вони і супроводжувати автомобіль ОСОБА_20 у м. Чернівці.
Перебуваючи у м. Чернівці, ОСОБА_10 попросила ОСОБА_20 та хлопця вийти із автомобіля, а ОСОБА_10 залишилась у автомобілі із одним чоловіком іншої національності та молодою жінкою, вони розмовляли близько 10 хвилин, а потім приїхав ще один чоловік іншої національності, також сів до автомобіля та всі почали знову спілкуватись, з вікна автомобіля ОСОБА_20 бачив, що розмова а авто була на підвищених тонах.
Також ОСОБА_20 зазначив, що під час поїздки ОСОБА_10 часто розмовляла по мобільному телефону, однак говорила на мові, схожій на турецьку, а тому ОСОБА_20 нічого не розумів.
Через кілька днів, ОСОБА_10 знову звернулась до ОСОБА_20 із проханням завести її до м. Чернівці. Тоді ОСОБА_20 знову під'їхав на вулицю Магістратську у м. Вінниці, до його автомобіля сіла ОСОБА_10 та ще одна жінка, під'їхавши до м. Чернівці, їх автомобіль знову зустріли чоловіки іншої національності та супроводжували у м. Чернівці.
Перебуваючи у м. Чернівці, ОСОБА_10 знову попросила ОСОБА_20 та жінку, яка була із нею вийти із автомобіля, в авто сіли двоє чоловіків іншої національності, вони спілкувались в автомобілі близько 20 хвилин. ОСОБА_20 через вікно автомобіля бачив, що ОСОБА_10 передала чоловікам іншої національності рюкзак із грошовими коштами, який вона привезла із собою. Після передачі рюкзака, ОСОБА_20 разом із іншою жінкою сіли до автомобіля та всі разом поїхали до м. Вінниці.
Крім того, ОСОБА_20 зазначив, що він бачив у рюкзаку, який ОСОБА_10 передала чоловікам іншої національності, було багато грошових коштів, як здалось ОСОБА_20 це були долари США.
Також судом у ході судового провадження безпосередньо досліджені наступні докази надані стороною обвинувачення, належність та допустимість, яких ніким не оспорюється, а саме:
?витяг з Єдиного реєстру матеріалів досудового розслідування від 21.06.2019 за № 12019020030000691;
?заява про вчинення кримінального правопорушення від 07.12.2017, відповідно до якої ОСОБА_7 просить прийняти міри до осіб, які шахрайським шляхом заволоділи його грошовими коштами у сумі 500 000 доларів США;
?протокол огляду предметів від 21.12.2017, відповідно до якого працівниками поліції було оглянуто мобільний телефон марки «Samsung S7 EDGE» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 із сім картою мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_3 ;
?протокол проведення слідчого експерименту від 18.01.2018, відповідно до якого у присутності двох понятих та за участю потерпілого ОСОБА_7 , на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2018 проведено слідчий експеримент в приміщенні Вінницького обласного клінічного шкірно венерологічного диспансеру та службовому кабінеті лікаря ОСОБА_5 , що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21. Із відеозаписом до протоколу, який був оглянутий та досліджений у ході судового провадження;
?протокол проведення слідчого експерименту від 18.01.2018, відповідно до якого у присутності двох понятих та за участю свідка ОСОБА_16 , на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05.01.2018 проведено слідчий експеримент в приміщенні Вінницького обласного клінічного шкірно венерологічного диспансеру та службовому кабінеті лікаря ОСОБА_5 , що розташовані за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, 21. Із відеозаписом до протоколу, який був оглянутий та досліджений у ході судового провадження;
?запити про міжнародну правову допомогу та відповіді на запити із виконаними дорученнями.
Аналізуючи всі докази у їх сукупності, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення приходить до наступного.
У ході судового провадження було допитано обвинуваченого ОСОБА_5 , який вину у інкримінованому йому злочині не визнав, зазначив, що дійсно 28.10.2017 у своєму службовому кабінеті Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру на прохання своєї сестри ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , де отримав від них грошові кошти загальною сумою 500 000 доларів США, для подальшої передачі їх своїй сестрі ОСОБА_10 , що останній цього ж дня ввечері і зробив.
Крім того, обвинувачений зазначив, що раніше потерпілого не знав, ніколи з ним не спілкувався, а 28.10.2017 побачив вперше.
Допитаний у ході судового провадження потерпілий ОСОБА_7 посуті підтвердив надані ОСОБА_5 покази, зазначивши, що на території Турецької республіки у нього є компаньйон Фуат, який має дружину українку ОСОБА_10 . У 2017 році Фуат попросив у потерпілого позичити йому грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, для того, що б вкласти у проєкт на території України, при цьому Фуат зазначив, що не має можливості самостійно приїхати до України для отримання грошових коштів, а тому попросив передати їх рідному брату його дружини - ОСОБА_5 , який працює лікарем.
Тоді 28.10.2017 ОСОБА_7 разом із племінником ОСОБА_12 приїхали у м. Вінницю, де біля лікарні їх зустрів раніше не знайомий ОСОБА_5 , у службовому кабінеті якого, потерпілий передав обвинуваченому грошові кошти у сумі 500 000 доларів США для передачі сестрі ОСОБА_10 , після перерахунку коштів, всі розійшлись.
Потім 30.10.2017 ОСОБА_7 уже перебуваючи в Туреччині, зустрівся із Фуатом, на що останній пообіцяв повернути грошові кошти у найкоротший час двома частинами по 250 000 доларів США, однак через декілька днів, Фуат повернув потерпілому грошові кошти у сумі 130 000 доларів США, мотивуючи тим, що ОСОБА_5 передав йому грошові кошти саме у такій сумі, та, ні про які грошові кошти у сумі 500 000 доларів США йому не відомо.
Аналогічні покази суду надав свідок ОСОБА_12 , який весь час, як під час передання грошових коштів ОСОБА_5 , так і під час зустрічей потерпілого з Фуатом, був присутній поруч та йому достеменно відомо про всі події.
Тобто, факт передання грошових коштів у сумі 500 000 доларів США ОСОБА_7 - ОСОБА_5 підтверджується як показаннями обвинуваченого і потерпілого, так і свідка ОСОБА_12 .
Після отримання грошових коштів ОСОБА_5 одразу пішов додому, де очікував на свою сестру ОСОБА_10 для передачі їй грошей.
Ввечері цього ж дня, до квартири, де проживав ОСОБА_5 із сім'єю приїхала ОСОБА_10 , яка в присутності обвинуваченого та його дружини перерахувала усі грошові кошти у сумі 500 000 доларів США і поклала їх до рюкзака, що підтверджується показами свідка ОСОБА_17 та самого обвинуваченого.
Через кілька днів, ОСОБА_10 вирішила поїхати до м. Чернівці, для цього знайшла перевізника ОСОБА_20 , який суду повідомив, що по приїзду, їх автомобіль зустріли чоловіки іншої національності та супроводжували по місту, а потім ОСОБА_10 попросила водія ОСОБА_20 та жінку, яка була в авто ОСОБА_17 вийти із автомобіля, а в авто сіли двоє чоловіків іншої національності, які спілкувались в автомобілі близько 20 хвилин.
Крізь вікно, свідок ОСОБА_20 бачив, як ОСОБА_10 передала чоловікам іншої національності рюкзак, а перед тим, свідок бачив, що у рюкзаку перебувало багато грошових коштів, ймовірно доларів США.
Після того, як чоловіки іншої національності вийшли з авто разом із рюкзаком, ОСОБА_20 одразу разом із ОСОБА_17 та ОСОБА_10 поїхали до м. Вінниці.
Отже, у судовому засідання було встановлено, що останнім отримувачем коштів у сумі 500 000 доларів США була ОСОБА_10 , кому саме вона передала грошові кошти чи як ними розпорядилась суду не відомо, оскільки відповідних доказів органом досудового розслідування не надано.
Водночас, суду на підтвердження винуватості ОСОБА_5 надано лише заяву потерпілого про вчинення злочину, протокол огляду предметів, згідно якого оглянуто мобільний телефон, матеріали міжнародного доручення та протоколи проведення слідчих експериментів від 18.01.2018 проведені з потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_12 , інших доказів стороною обвинувачення суду надано не було.
Так, заява потерпілого про вчинення злочину містить виклад обставин, аналогічний, зазначеному у обвинувальному акті та тому, що ОСОБА_7 зазначав у судовому засіданні.
Протокол огляду предметів, згідно якого було оглянуто мобільний телефон марки «Samsung S7 EDGE» ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 із сім картою мобільного зв'язку «Київстар» з номером НОМЕР_3 містить виключно інформацію про те, що невідомий абонент листується з абонентом із найменуванням « ОСОБА_21 », де домовляються про спільну зустріч о 10:00 годині, а потім здійснюють телефонні дзвінки один одному. Водночас, у даному протоколі не вказано хто саме і з ким листується, хто являється власником телефону та мобільного номеру НОМЕР_3 , хто саме є абонентом із назвою « ОСОБА_21 », а отже протокол не містить жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні.
Протоколи проведення слідчих експериментів від 18.01.2018 проведені з потерпілим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_12 також містять лише інформацію про зустріч останніх із ОСОБА_5 в приміщенні Вінницького обласного клінічного шкірно венерологічного диспансеру та службовому кабінеті лікаря ОСОБА_5 за адресою: м. Вінниця, вул. Магістратська, буд. 21, де ними було перераховано, а в подальшому надано обвинуваченому грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, що потерпілий та свідок і показали у судовому засіданні та не оспорював і сам обвинувачений, який надав суду аналогічні покази.
Водночас, додатками до даних протоколів являються роздруківки телефонних розмов російською мовою, ймовірно між двома чоловіками, повністю дослідивши дані роздруківки, суд не зміг встановити хто дані особи та про що саме вони спілкуються. В тексті фігурують імена осіб, які не є учасниками кримінального провадження, а стороною обвинувачення не вказано хто саме ці особи та яке відношення мають до даного кримінального провадження, як під час досудового розслідування так і в ході судового розгляду. Суд звертає увагу сторони обвинувачення, що роздруківки між невідомими особами не можуть бути додатками до протоколів слідчих експериментів, а тому до уваги судом не приймаються.
Підсумовуючи викладене, судом встановлено, що ОСОБА_5 дійсно отримав від ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_12 грошові кошти у сумі 500 000 доларів США, які в подальшому передав своїй сестрі ОСОБА_10 в присутності свідка ОСОБА_17 .
Натомість, про попередню передачу грошових коштів обвинувачений заздалегідь не домовлявся з потерпілим, про послугу отримання коштів ОСОБА_5 попросила його сестра ОСОБА_14 , які він і передав останній. Більше того, до моменту передачі грошових коштів, ОСОБА_7 навіть не був знайомий із ОСОБА_5 , що і зазначили останні у ході своїх допитів, вказавши, що вперше побачились 28.10.2017.
Разом з тим, незрозумілою обставиною для суду також є і те, що ОСОБА_7 попередньо домовився зі своїм бізнес-партнером Фуатом про позику останньому грошових коштів у розмірі 500 000 доларів США, та, 28.10.2017 вранці передав ці кошти раніше не знайомому йому ОСОБА_5 , натомість цього ж дня о 18:37 год. потерпілий перетнув державний кордон України в напрямку Туреччини, де і знаходився на той час Фуат, позика грошових коштів якому планувалась, отже він мав можливість передати ці грошові кошти останньому особисто.
Згідно ст. 190 КК України шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Предметом шахрайства є як чуже майно, так і право на нього. З об'єктивної сторони шахрайство полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання довірою. При цьому обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності або обов'язковості передачі йому майна чи права на нього. При цьому, суб'єктивна сторона шахрайства передбачає наявність прямого умислу. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукань самого потерпілого до передачі йому майна чи уступки права на майно.
При шахрайстві потерпілий, будучи введеним в оману, сам добровільно передає винному майно чи права на нього. При цьому, закінченим шахрайство вважається з моменту фактичного одержання винним майна чи права на нього.
Зловживання довірою - це використання винним відносин довіри, які є основою правовідносин або існують в особистих стосунках, вчинене з метою протиправного заволодіння чужим майном.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 10 від 06.11.2009 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього.
Кваліфікуючою ознакою шахрайства є те, що потерпілий переконаний у тому, що він розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах або принаймні не на шкоду цим інтересам. Така його переконливість є результатом впливу на нього шахрая, а саме, введенням потерпілого в оману щодо правомірності передачі ним винному майна чи надання йому права на майно. Особливості шахрайства полягають в тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов'язаний це зробити.
Органами досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 4 ст. 190 КК України, заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах.
Отже, підсумовуючи зазначене, суд не вбачає в діях ОСОБА_5 об'єктивної та суб'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки останній до вказаних подій із потерпілим знайомий не був, вперше побачились під час передачі грошових коштів, тобто довірою потерпілого не зловживав та не заволодівав його майном, оскільки не був раніше знайомий з потерпілим та фізично не міг цього зробити, ні про які позики не домовлявся, а лише взяв грошові кошти на прохання своєї сестри, які потім і передав останній.
Крім того, потерпілий та його представник протягом тривалого часу розгляду даного кримінального провадження, зазначали, що відносно ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , матеріали кримінального провадження за фактом цих же подій, виділено в окреме провадження, та у зв'язку з їх перебуванням в Турецькій Республіці, розгляд кримінального провадження направлено до суду Турецької Республіки.
Потерпіла сторона неодноразово клопотала перед судом про відкладення судових засідань для надання суду копії остаточно рішення у справі за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки там чітко вказано, що грошовими коштами у розмірі 370 000 доларів США заволодів ОСОБА_5 .
Натомість, суд акцентує увагу на тому, що у належно перекладеній копії судового рішення від 05.03.2024 відносно ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ( ОСОБА_10 ), яка долучена до матеріалів кримінального провадження, жодної згадки про ОСОБА_5 не має. ОСОБА_24 під час свого допиту вказував, що 28 та 29 жовтня 2017 року у м. Стамбулі Турецька Республіка, він зустрівся із ОСОБА_7 та отримав у нього 130 000 доларів США, які згодом повернув, інших грошових коштів не брав та не домовлявся про позику інших грошових коштів. ОСОБА_23 ( ОСОБА_10 ) під час свого допиту зазначила, що жодних грошових коштів від ОСОБА_7 вона не отримувала, останнього бачила лише один раз.
Таким чином, зазначеним рішенням суду від 05.03.2024 ОСОБА_22 та ОСОБА_23 ( ОСОБА_10 ) виправдано, оскільки злочини інкриміновані останнім, не визначено законом як злочин.
Також, у ході судового розгляду представник потерпілого: захисник ОСОБА_8 заявив клопотання про звернення із запитом до компетентних органів Турецької Республіки про міжнародну правову допомогу, яка полягала у допиті ОСОБА_22 та ОСОБА_25 , однак у вказаному клопотанні судом було відмовлено з тієї підстави, що розгляд даного кримінального провадження триває 6 років, учасники кримінального провадження мали можливість протягом вказаного часу звернутись із даним клопотанням до суду, однак представник потерпілого звернувся із ним перед судовими дебатами та фактичним закінченням розгляду провадження.
Більше того, під час досудового розслідування, аналогічні запити про міжнародну правову допомогу, яка полягала у допиті ОСОБА_22 та ОСОБА_25 уже надсилались до компетентних органів Турецької Республіки та були виконані, про що в матеріалах кримінального провадження наявні протоколи надання показів, які було досліджено у ході судового провадження та згідно яких ОСОБА_25 ( ОСОБА_10 ) не заперечує той факт, що отримала від свого брата пакунок, який і передала у м. Чернівці невідомому чоловіку, за дорученням свого чоловіка
ОСОБА_26 під час свого допиту вказував, що в кінці жовтня 2017 року у м. Стамбулі Турецька Республіка, він зустрівся із ОСОБА_7 та отримав у нього 130 000 доларів США, які згодом повернув, інших грошових коштів не брав та не домовлявся про позику інших грошових коштів, натомість ОСОБА_7 постійно вимагав від ОСОБА_22 ще грошові кошти у сумі 370 000 доларів США, однак такого боргу у ОСОБА_22 не має.
Вказані протоколи допиту є вичерпними, містять відповіді на усі поставлені запитання, а тому подальше задоволення даного клопотання та подальше направлення запитів до Турецької Республіки призвело б до ще більшого затягування розгляду даного кримінального провадження та порушення усіх розумних строків розгляду провадження.
Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїх рішеннях зазначав, що при вирішення питання про достатність встановлених під час судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватись стандартом доведення, визначеним ч. 2 та ч. 3 ст. 17 КПК України.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як ті, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і ті, що визначають його суб'єктивну сторону.
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Саундерс проти Сполученого Королівства» вказував, що рівень певності, якого має досягати суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Лише таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу обвинуваченого, що є ключовими поняттями для демократичної концепції кримінального судового розгляду.
Отже, обвинувачення повинно довести «кожний факт», пов'язаний із злочином, щоб «не існувало жодної розумної підстави для сумнівів». Правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого по суті означає, що жодна з сумнівних обставин не може бути покладена в основу обвинувальних тез по справі, тобто воно висуває вимогу повної і безумовної доведеності обвинувачення. Ця вимога має на меті охорону законних інтересів обвинуваченого і служить гарантією досягнення істини у справі.
Таким чином, правило про тлумачення сумнівів на користь обвинуваченого виступає гарантією не тільки для обвинуваченого - воно служить також гарантією досягнення мети правосуддя. Завдяки даному правилу досягається об'єктивна істина, так як обвинувачення ґрунтується тільки на безсумнівних доказах і безспірних фактах.
Положення ст. 17 КПК України вказують, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на користь такої особи.
На підставі наведеного, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, беручи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, приходить до висновку про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, ст. 7 КПК України одним з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Норми ст. 22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинуваченню або захисту.
За практикою Європейського суду з прав людини суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи, однак суд має пересвідчитись, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим.
Статтею 91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру та спеціальної конфіскації.
Згідно ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
Крім того, саме на них законом покладається обов'язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і та, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст. 9 КПК України.
Оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 84 КПК України передбачено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Верховний суд колегією Першої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 20.03.2018 справа № 753/11828/13-к зазначив, що у змагальному процесі повинні розглядатись не лише докази, які безпосередньо стосуються фактів справи, а й інші докази, які можуть стосуватися допустимості, достовірності та повноти останніх.
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
Забезпечення доведеності вини належить до основних засад судочинства (ст. 124 Конституції України).
Норми ч. 2 ст. 17 КПК України передбачають, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом зобов'язують суд забезпечити всім їх рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав.
У п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справи і постановлення вироку» звернуто увагу на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винуватість чи невинуватість особи, а всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного та коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.
У ході судового провадження представником потерпілого: захисником ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди у сумі 9 943 400 грн. та моральної школи у сумі 4 961 700 грн.
Положення ч. 3 ст. 129 КПК України передбачають, що в разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_5 у інкримінованому йому злочинні, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад злочину, цивільний позов заявлений представником потерпілого: захисником ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 підлягає залишенню без розгляду.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018 на майно обвинуваченого ОСОБА_5 підлягає скасуванню.
Питання, щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 371, 374, 615 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) та за ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008) - виправдати, у зв'язку із недоведеністю, що в діянні ОСОБА_5 є склад злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008).
Цивільний позов представника потерпілого: захисника ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
Речові докази, а саме: інформацію знайдену на мобільному телефоні «Samsung S7 Edge» з ІМЕІ НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_4 , яка зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Арешт накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2018 - скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Вручити копію вироку обвинуваченому та прокурору - негайно.
Учаснику судового провадження, який не був присутній у судовому засіданні копію вироку суду надіслати поштою не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Головуючий суддя:
Суддя:
Суддя: