Справа №676/8007/24
Номер провадження 2/676/699/25
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ(заочне)
27 травня 2025 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,
секретаря судового засідання Мазуркевич М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам'янець-Подільський справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи орган опіки та піклування Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, виконавчий комітет Сарненської міської ради Рівненської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, -
встановив:
ОСОБА_1 25.11.2024 року звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що шлюб з відповідачем зареєструвала 31.01.2015 р. Від шлюбу народилось двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Протягом останніх років стосунки з чоловіком розладились, зникло взаєморозуміння, були присутні сварки. Протягом тривалого часу кожен з подружжя живе своїми інтересами. Причиною припинення шлюбних відносин є те, що між ними постійно виникають непорозуміння та суперечності через несумісність характерів та різних поглядів на життя, між ними часто виникають сварки та скандали. Спроби на примирення не дали результату. Діти від шлюбу проживають із нею. На переконання позивача подальше збереження шлюбу є неможливим. Просить суд винести рішення яким шлюб позивача з відповідачем розірвати, визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за місцем її постійного проживання та стягнути судові витрати. В судове засідання позивач не з'явилась, подала суду заяву про розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд справи неодноразово повідомлявся судовими повістками по місцю реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі, на підставі наявних в справі доказів із винесенням заочного рішення по справі оскільки відносно цього не заперечувала в своїй заяві до суду.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради, в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, при ухваленні рішення суду покладається на думку суду.
Представник третьої особи виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області, подав до суду заяву про неможливість приймати участь у судовому засіданні, просить розгляд справи проводити у її відсутності. До суду надіслали висновок про розв'язання спору між сторонами щодо визначення місця проживання малолітніх дітей.
Ухвалою суду від 09.01.2025 року відкрито провадження у справі, призначено по справі підготовне судове засідання, залучено в якості третьої особи орган опіки та піклування Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради.
Ухвалою суду від 04.02.2025 року зобов'язано орган опіки та піклування Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Ухвалою суду від 26.02.2025 року залучено виконавчий комітет Сарненської міської ради Рівненської області в якості третьої особи по справі та зобов'язано надати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору в частині визначення місця проживання дітей.
Ухвалою суду від 07.05.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Сторони зареєстрували шлюб 31.01.2015 р. у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області, актовий запис № 19.
Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв (а.с.12-13).
Сімейне життя сторін не склалося. В зв'язку із різними характерами та різними поглядами на життя в сім'ї часто виникали сварки та непорозуміння в зв'язку із чим сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарства. Подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача. Позивач після припинення шлюбних відносин з відповідачем переїхала проживати в м.Сарни разом із дітьми. Донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в 3-Б класі Сарненської гімназії №6 Сарненської міської ради (а.с.41), донька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 відвідує ЗДО №6 «Казка» Сарненської міської ради ( а.с.42).
На виконання ухвали суду від 04.02.2025 року, служба у справах дітей Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради надала суду клопотання (а.с.49-50) та акт про встановлення фактичного проживання осіб від 18.03.2025 року (а.с.58). Згідно акту позичка та її доньки фактично не проживають в АДРЕСА_1 , вони там значаться зареєстрованими.
На виконання ухвали суду від 26.02.2025 року, виконавчий комітет Сарненської міської ради надали Рішення виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненської області «Про затвердження висновку про розв'язання спору між батьками малолітніх дітей» (а.с.84-86). Згідно вказаного висновку, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 ..
За змістом положень ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 5 ст.55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
За правилами ст. ст. 110, 114 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. У разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу .
Згідно ст.55 Сімейного кодексу України подружжя зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги; спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї.
За змістом ст. ст. 24 ч. 1, 104 ч. 2, 110 ч. 1, 112 Сімейного кодексу України, ст.51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має в сім'ї рівні права та обов'язки. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вказувала, що не бажає підтримувати сімейні стосунки з відповідачем через відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя, що призвело до фактичного припинення шлюбу. Ведення між сторонами спільного господарства та сумісне проживання також припинено. Позивач вважає збереження вказаного шлюбу неможливим. Таким чином, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, позивач заперечує проти поновлення шлюбних відносин з відповідачем що свідчить про наявність підстав для розірвання шлюбу відповідно до вимог статей 24, 56 СК України.
Враховуючи обставини справи, суд вважає, що подальше спільне життя й збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а тому підстав для збереження сім'ї немає, в зв'язку із цим вимоги позивача в частині розірвання шлюбу підлягають до задоволення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ст. 19 Сімейного Кодексу України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч. 1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
З матеріалів справи не вбачається між батьками конфлікту щодо існуючих прав та обов'язків по відношенню до їх неповнолітніх дітей та їх реалізації.
За змістом статті 31 ЦК України, малолітньою особою є дитина віком до чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою (постанова Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16-ц (провадження № 61-13272св18).
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини.
Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Наведена правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 21.10.2019 року у справі №640/2670/17.
Відтак, при вирішенні питання про визначення місця проживання неповнолітніх доньок позивачки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дітей, враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей з матір'ю, добросовісне виконання позивачем батьківських обов'язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з позивачкою, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 . При цьому суд враховує висновок органу опіки та піклування Сарненської міської ради Рівненької області по справі, затверджений рішенням виконавчого комітету Сарненської міської ради Рівненької області від 30.04.2025 р. № 228, яким орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - позивача по справі.
Суд вважає за необхідне вказати, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дітьми та не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з матір'ю не обмежений у своєму праві на спілкування з дітьми, прояву турботи відносно нього та участі у їх вихованні.
В зв'язку із викладеним, на переконання суду, вимоги позивача в частині визначення місця проживання дітей також підлягають до задоволення.
На підставі ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 82, 141, 263-265, 268,280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 19,24, 56, 104, 105, 110, 112,141 Сімейного кодексу України,-
ухвалив:
позов задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), зареєстрований 31.01.2015 р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Сарненського районного управління юстиції у Рівненській обсласті, актовий запис № 19, - розірвати.
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_5 за місцем її постійного проживання.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) 2422,40 грн. судового збору.
Відповідач має право подати до суду заяву про перегляд заочного рішення в порядку встановленому ст.ст.284-285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення позивачем, третіми особами може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Повний текст рішення виготовлено 05.06.2025 р.
Суддя Кам'янець-Подільського
міськрайонного суду Вдовичинський А.В.