Справа № 456/2057/25
Провадження № 2/456/1176/2025
(ЗАОЧНЕ)
30 травня 2025 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 570305 від 21.02.2020 у розмірі 10456,28 грн та судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що 21.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 570305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідачки на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачкою 21.02.2020 шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України. Відповідачка здійснивши дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заявки на сайті з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої в подальшому було перераховано грошові кошти у розмірі 7000,00 грн. На умовах кредитного договору кредитодавець надав відповідачці грошові кошти в розмірі 7000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідачка зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 29 днів шляхом перерахування кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачкою.
22 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» уклали Договір факторингу № 015-220221, згідно з яким та відповідно до ст. 512 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 570305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.02.2020.
В подальшому, 05 лютого 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» уклали Договір факторингу № 20240205/1, згідно з яким та відповідно до ст. 512 ЦК України Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко фінанс», включно і до ОСОБА_1 за Договором № 570305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.02.2020.
У зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором станом на 07.04.2025 заборгованість відповідачки перед позивачем становить 10456,28 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 7000,00 грн; залишок заборгованості за процентами за користування - 1857,00 грн; інфляційне збільшення - 1599,28 грн, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач звертається до суду з даним позовом.
Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 квітня 2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 41/
На запит суду з Єдиного державного демографічного реєстру 22.04.2025 надійшла відповідь про зареєстроване місце проживання відповідачки /а.с. 42/.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 14.05.2024. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 43/.
Ухвалою суду від 14.05.2025 судове засідання відкладено на 30.05.2025 /а.с. 52/.
Розгляд справи по суті відбувся 30.05.2025 без участі сторін.
Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти проведення судом заочного розгляду справи.
Відповідачка ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду, повторно на виклик суду не з'явилася, про причини неявки не повідомила, відзив на позов не подала, тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України розглянув справу заочно за її відсутності на підставі наявних у ній доказів.
У зв'язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу в порядку ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що неявка відповідачки не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін, і позов слід задовольнити, ухваливши заочне рішення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.02.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 570305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого ОСОБА_1 отримала кошти у розмірі 7000,00 грн строком на 29 днів шляхом перерахування на банківський картковий рахунок.
Кредитний договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідачки на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним підписом та акцептований відповідачкою 21.02.2020 о 13:02:50 шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України /а.с. 9-12/.
Відповідно до графіку платежів до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 570305 від 21.02.2020 та паспорту споживчого кредиту ОСОБА_1 зобов'язувалася повернути позику та сплатити нараховані проценти не пізніше 21.03.2020. Сума позики становить 7000,00 грн, сума нарахованих процентів складає 3857,00 грн /а.с. 12 на звороті, 14- 15/.
Як вбачається з повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», заборгованість боржниці ОСОБА_1 за договором станом на 26.11.2020 складала: тіло кредиту 7000,00 грн, проценти за користування кредитом 1857,00 грн /а.с. 13/.
Відповідно до повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, відповідно до договору ВП-230119-2 від 23.01.2019 за дорученням ТОВ «Лінеура Україна» було успішно перераховано кошти на платіжну картку 21.02.2020 на суму 7000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , код авторизації 385629, номер транзакції - Сredit7-570305-0 /а.с. 32/.
Відповідно до договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс», ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 , відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 015-220221 від 22.02.2021. Даний факт підтверджується платіжною інструкцією № 11 від 23.02.2021 /а.с. 16-21, 30, 50/.
Згідно з договором факторингу № 20240205/1 від 05.02.2024, укладеним між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» набуло статусу кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 , відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 20240205/1 від 05.02.2024. Даний факт підтверджується платіжною інструкцією № 406 від 06.02.2024 /а.с. 22-29, 31/.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 28.03.2025 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 570305 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21.02.2020 становить 10456,28 грн, а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 7000,00 грн; залишок заборгованості по процентах за користування - 1857,00 грн; інфляційне збільшення - 1599,28 грн /а.с. 32 на звороті/.
Згідно з повідомленням від 16.02.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» повідомляло ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за договором позики № 570305 /а.с. 34/.
Як вбачається з досудової вимоги від 14.02.2024, ТОВ «ФК «Артеміда-Ф» направляло боржниці ОСОБА_1 вимогу про погашення заборгованості новому кредитору в розмірі 8857,00 грн /а.с. 33/.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 570305 від 21.02.2020.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (частини перша та друга статті 207 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення кредитного договору).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
У частині третій вказаної статті зазначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону). Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 в справі № 757/40395/20-ц.
Згідно з приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з нормами ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (частина перша статті 611 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).
Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 квітня 2018 року в справі №910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року в справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, вичерпну інформацію про отримання коштів позичальницею ОСОБА_1 , наявність заборгованості та перехід права вимоги про стягнення такої від первісного кредитора до правонаступника.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість у сумі 10456,28 грн.
Враховуючи положення договору факторингу № 015-220221 від 22.02.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ТОВ «Сіроко Фінанс», та договору факторингу № 20240205/1 від 05.02.2024, укладеного між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф», до останнього перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 570305 від 21.02.2020, відповідно до якого боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові ТОВ «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» у розмірі 10456,28 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Разом з тим, частиною четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд звертає увагу, що до матеріалів справи надано докази, які підтверджують надання позивачу правової допомоги адвокатом Бачинським О.М.
Таким чином, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, дійшов переконання, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними та неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), та вважає, що обґрунтованими є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 висловив висновок про застосування норми права та вказав, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.
Згідно з частиною п'ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
З урахуванням розумності положення частини п'ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону та правові висновки, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 30.05.2025, є та дату, на яку було призначено розгляд справи, 30.05.2025, а датою складення повного тексту судового рішення 05.06.2025.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 137, 141, 258, 259, 263, 265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України НОМЕР_2 , виданий Стрийським РВ ГУМВС 09.05.2012; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Артеміда-Ф» (79013, місто Львів, вулиця Степана Бандери, буд. 87, офіс 54; ЄДРПОУ 42655697; МФО 300528; IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК»; МФО 300528) 10456,28 грн (десять тисяч чотириста п'ятдесят шість грн 28 коп.) заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 570305 від 21.02.2020, 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору та 5000,00 грн (п'ять тисяч грн 00 копійок) витрат на правничу допомогу.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено судом 05.06.2025.
Суддя Л.В.Гула