Справа № 452/230/25
Провадження № 2/455/301/2025
Іменем України
05 червня 2025 року м.Старий Самбір
у складі судді Титова А.О.,
за участю секретаря судових засідань Гавриляк О.Б.,
за участю:
представника відповідача - адвоката Онацько В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - Позивач),
до ОСОБА_2 (далі за текстом - Відповідач),
про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, -
Позивач- ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом про стягнення з Відповідача - ОСОБА_2 , на свою користь 101657,65 грн, з яких: 89350,00 грн - сума безпідставно набутих коштів, 10007,61 грн - збитки від інфляції, 2300,04 грн - 3% річних.
В обґрунтування своїх вимог Позивач вказує, що 12.03.2024 ним помилково були перераховані кошти на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в Акціонерному товаристві «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» на ім'я Відповідача, а саме: (1) переказ від 12.03.2024 16:49:23, ID транзакції - 12379905289, на суму 50000,00 грн, (2) переказ від 12.03.2024 16:50:05, ID транзакції - 12379914967, на суду 39350,00 грн. Загальний розмір помилково перерахованих коштів становить - 89 350,00 грн.
Вищевказані грошові кошти в сумі 89 350,00 грн. були перераховані Позивачем на рахунок Відповідача, помилково, між Позивачем та Відповідачем відсутні будь-які договірні відносини, Відповідач не здійснював продажу ніякого товару Позивачу, інших домовленостей між сторонами з приводу перерахування коштів не було, що свідчить про безпідставність отримання Відповідачем вказаних коштів.
Оскільки у позасудовому порядку спір з Відповідачем щодо повернення грошових коштів врегулювати не виявилось можливим, Позивач за завихом своїх прав звернутвся до суду з позовом у поточній справі.
Позивач та його представник своїм правом на участь судовому засіданні не скористались, представник позивача направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності Позивача та його представника.
Представник Відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечував., посилаючись на те, що Відповідач є неналежним відповідачем у справі, Позивачем не доведено помилковість перерахування спірних грошових коштів Відповідачу, такі грошові кошти не підлягають поверненю в силу приписів статті 1215 Цивільного кодексу України, а також з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2024 у справі 127/12240/22, Позивач подарував Відповідачу грошові кошти, однак потім його думка змінилась.
12.03.2024 Позивачем двома платежами на банківську картку № НОМЕР_1 здійснено переказ грошових коштів у загальному розмірі 89 350,00 грн, а саме: (1) переказ від 12.03.2024 о 16:49, годині на суму 50000,00 грн, призначення платежу - переказ особистих коштів; (2) переказ від 12.03.2024 16:50 годині на суму 39350,00 грн, призначення платежу - переказ особистих коштів.
Наведені обставини підтверджуються представленими Позивачем суду копіями квитанцій АБ "УНІВЕРСАЛ БАНК" №4550-1С26-КХКХ-5687 від 12.03.2024 (а.с. 16) та №4550-1С26-КХКХ-5687 від 12.03.2024 (а.с. 17).
Після здійснення вищевказаних переказів грошових коштів 12.03.2024, Позивач, не пізніше 15.03.2024 звернувся до АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК" (банк, в якому відкрито рахунок на ім'я Позивача) зі зверненям щодо помилковості таких переказів та поверненя грошових коштів (а.с. 18-19), однак 18.03.2024 Позивач отримав повідомлення від представника Monobank (АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК"), про те, що АТ "БАНК "КЛІРІНГОВИЙ ДІМ" не має можливості повернути грошові кошти за вищевказаними переказами, у зв'язку з чим, Позивачу було рекомендовано врегулювати питання повернення грошових коштів з отримувачем таких коштів, або звернутись до суду (а.с. 32).
Позивач, не пізніше 25.03.2024, звернувся до адвоката Вдовиченко В.О., яким 25.03.2024 було направлено адвокатських запит на адресу АТ "БАНК "КЛІРІНГОВИЙ ДІМ" - банку, що емітував банківську карту № НОМЕР_1 , на яку були здійснені перекази Позивачем, однак у запиті про наданні інформації щодо банківської картки адвокату було відмовлено з посиланням на банківську таємницю (а.с 20).
03.07.2024 Подільським районним судом міста Києва в межах розгляду цивільної справи №758/5394/24 за позовом Позивача до АТ "Банк "Клірінговий дім", про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, судом від АТ "Банк "Клірінговий дім" витребовано інформацію відомості про власника банківської картки № НОМЕР_1 (а.с. 21-22).
Відповідно до наданої на виконання ухвали суду інформації АТ "БАНК "КЛІРІНГОВИЙ ДІМ" від 10.07.2024, банківська картка № НОМЕР_1 відкрита на ім'я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 - тобто на ім'я Відповідача (а.с. 23-24).
11.12.2024 представником Позивача засобами поштового зв'язку направлено на вищевказану адресу Відповідача (яка відповідає адресі реєстрації місця проживання Відповідача) направлено досудову вимогу про повернення помилково перерахованих Позивачем Відповідачу грошових коштів у розмірі 89350,00 грн., яка була вручена особисто Відповідачу 27.12.2024 (а.с. 26-29, 33, 36-38).
Відомостей про направлення Відповідачем Позивачу відповіді на досудому вимогу, або повернення Відповідачем Позивачу грошових коштів у розмірі 89350,00 грн - в матеріалах справи відсутні.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави
Правовідносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані Главою 83 Цивільного кодексу України.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина 1 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна - відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України (постанова Верховного Суду від 24.02.2021 у справі №64/8081/17 та інші).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання
У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу) (частина 2 статі 1214 Цивільного процесуального кодексу України).
За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частини 1 та 2 статті 536 Цивільного кодексу України).
У разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/10156/17).
Правомірність стягнення з набувача на користь потерпілого, крім безпідставно одержаних коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, також річних та інфляційних втрата за період безпідставного користування такими коштами відповідно до статті 625 ЦК України є усталеною в судовій практиці (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частини 1 та 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (частина 1 статті 251 та частина 1 статті 253 Цивільного кодексу України).
Передбачений частиною 2 статті 625 ЦК України обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з наявності самого факту прострочення, який у цій справі має місце з моменту безпідставного одержання відповідачем грошових коштів позивача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/3831/22).
Принципи цивільного судочинства, докази, їх належність та достовірність доказів
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини 3статті 2 ЦПК України).
Змагальність сторін полягає, зокрема, в тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, при цьому, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частини 3 та 4статті 12 ЦПК України, частина 1статті 81 ЦПК України).
В свою чергу, принцип диспозитивності полягає у розгляді справи судом не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи та за умов того, що кожен учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, а суд, за загальним правилом позбавлений права збирати доказі з власної ініціативи (частини 1, 2 та 3 статті 13 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 77 та частина 1 статті 79 ЦПК України).
Позовні вимоги
В ході судового розгляду справи по суті, судом встановлено, що Позивач 12.03.2024 помилково перерахував на адресу Відповідача грошові кошти в сумі 89350,00 грн.
Помилковість перерахування, а також безпідставність набуття Відповідачем таких грошових коштів підтверджується представленими Позивачем суду доказами, які були проаналізовані судом вище, та якими підтверджується факт перерахування коштів Позивачем Відповідачу, за умов відсутності у Позивача перерахувати такі кошти на підставі положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, а також невідкладне вжиття Позивачем заходів щодо повернення грошових коштів.
За таких обставин, Відповідач 12.03.2024 набув та безпідставно зберігає грошові кошти Позивача в сумі 89350,00 грн, свого обов'язку щодо повернення безпідставно набутих коштів - Відповідач не виконує.
За викладеного, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 89350,00 грн є обґрунтованими, підтвердженими належними та достовірними доказами. а тому - підлягають задоволенню, так само як заявлені на підставі положень статей 1214 та 625 Цивільного кодексу позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3% річних в сумі 2300,04 грн. та інфляційних втрат в сумі 10007,61 грн, з урахуванням вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду щодо моменту виникненя обов'язку у Відповідача повернути безпідставно набуті грошові кошти та положень Цивільного кодексу України про початок перебігу строку виконання зобов'язання з наступного дня після календарної дати.
Відповідачем, в свою чергу, не представлено суду будь-яких доказів на спростування правової позиції Позивача у поточній справі, а також наявності правової підстави набуття грошових коштів чи виконання Відповідачем обов'язку щодо їх поверненя Позивачу.
За викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Оцінка судом заперечень відповідача
Представник Відповідача у відзиві та в судовому засіданні проти позову заперечував., посилаючись на те, що Відповідач є неналежним відповідачем у справі, Позивачем не доведено помилковість перерахування спірних грошових коштів Відповідачу, такі грошові кошти не підлягають поверненю в силу приписів статті 1215 Цивільного кодексу України, а також з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2024 у справі 127/12240/22, Позивач подарував Відповідачу грошові кошти, однак потім його думка змінилась.
В обґрунтування своєї позиції по справі, Відповідач:
(1) із посиланням на положення Закону України "Про платіжні послуги", вказує, що він є неналежним відповідачем у справі;
(2) зазначає, що Позивачем не представлено доказів помилковості перерахування спірних грошових коштів;
(3) спірні грошові кошти були подаровані Позивачем Відповідачу;
(4) вказує, що спірні грошові кошти не підлягають поверненню на підставі положень статті 1215 Цивільного кодексу України;
(5) вказує, що спірні грошові кошти не підлягають поверненню з огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2024 у справі 127/12240/22.
Однак, суд не може погодитись з вищевказаними доводами Відповідача, з огляду на наступне:
(1) помилка у перерахуванні спірних грошових коштів від Позивача до Відповідача допущена не банківською установою, а Позивачем, а тому останнім правомірно пред'явлені позовні вимоги до Відповідача, як особи, яка безпідставно набула грошові кошти.
(2) твердження Позивача про помилковість перерахування спірних грошових коштів Відповідачу - підтверджуються сукупністю належних та достовірних доказів у цій справі, при цьому, Відповідач, заперечуючи обставини помилковості такого перерахування будь-яких доказів на підтвердження підставності набуття ним спірних грошових коштів, якими б були спростовані докази та доводи Позивача про протилежне - суду не представив;
(3) твердження Відповідача про те, що Позивач подарував спірні грошові кошти Відповідача - не підтверджується доказами у справі;
(4) посилання Відповідача на положення статті 1215 Цивільного кодексу України є помилковим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, шо спірні грошові кошти не перераховувались Позивачем Відповідачу як заробітна плата або платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування - тобто підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1215 Цивільного кодексу України - відсутні.
(5) посилання Відповідача на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 17.04.2024 у справі 127/12240/22 є нерелевантним, оскільки у спірній ситуації, яка вирішувалась судом у наведеній справі, грошові кошти перераховувались позивачем свідомо та добровільно відповідачу, а не були перераховані в наслідок помилки з боку позивача.
Склад судових витрат
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - зокрема, витрат на професійну правничу допомогу (частина 1 та пункт 1 частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес (пункти 1 та 2 частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).
Судовий збір
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1 та 2 статті 141 ЦПК України).
З огляду на задоволення позовних вимог, витрати Позивача зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню на його користь з Відповідача.
Професійна правнича допомога, порядок розподілу витрат
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України передбачено положеннями статті 15 Цивільного процесуального кодексу України.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).
Витрати Позивача на професійну правничу допомогу
Суд не вбачає підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу, які, як зазначено у позовній заяві, становлять 20000,00 грн, оскільки Позивачем або його представником не представлено суду відповідного договору про надання правничої допомоги, відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що є необхідною та обов'язковою умовою для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат, при цьому, про наявність поважних причин неможливості подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат в порядку, визначеному частиною 1 статті 246 ЦПК України Позивачем або його представником не заявлено.
Керуючись статтями 258, 259, 263 - 265, 268, 272 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 101657,65 грн, з яких: 89350,00 грн - безпідставно набуті грошові кошти; 10007,61 грн - збитки від інфляції; 2300,04 грн - 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Інформація про учасників справи
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Строк і порядок набрання рішенням суду законної сили та його оскарження
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення 05.06.2025.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Титов А.О.