Справа № 464/5108/24
пр.№ 1-кп/464/242/25
05 червня 2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 21 червня 2024 року в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024142410000224 відносно ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.296 КК України,
У провадженні суду знаходиться зазначений вище обвинувальний акт у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні захисником подано клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України, покликаючись, що ОСОБА_4 є вдівець, самостійно проживає і виховує неповнолітню дочку, за місцем проживання характеризується позитивно, є фізичною особою-підприємцем та надає різні види господарської діяльності, є волонтером у Збройних Силах України шляхом ремонту військової техніки, займається вдосконаленням військової техніки.
Обвинувачений дане клопотання підтримав.
Прокурор щодо поданого клопотання заперечив, вважає таке безпідставним та невмотивованим. Зазначає, що обвинувачений під час судового розгляду не визнав винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та зазначив, що хоча і частково визнає фактичні обставини справи, стверджує, що хуліганських дій не вчиняв, а лише втрутився у сутичку, яка відбувалась між потерпілим ОСОБА_6 та його братом - ОСОБА_4 , щоб його захистити. Умислу на спричинення потерпілому тілесних ушкоджень у нього не було, а вчинені ним дії були спрямовані лише на захист брата від протиправних посягань з боку ОСОБА_6 . Жодних заходів до відшкодування заподіяної шкоди потерпілому не вжив та не вибачився за вчинене.
Заслухавши сторін судового провадження, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Як регламентовано ст.44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.
Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст.45 КК України).
За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 309/7582/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 164/1940/18, звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можливе за наявності умови - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому злочині, активному сприянні нею у розкритті цього злочину та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.
Зокрема, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.
Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 523/4890/19).
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався.
В обвинувальному акті та під час судового розгляду не встановлено щодо активного сприяння обвинуваченим у розкритті кримінального проступку, а вказано тільки щире каяття.
Разом з тим, посилання органу досудового розслідування на щире каяття як на обставину, що пом'якшує покарання, не знайшли свого відображення під час судового розгляду. Обвинувачений ОСОБА_4 спочатку свою винуватість в інкримінованому правопорушенні заперечував, пізніше почав частково визнавати фактичні обставини справи. Обвинувачений не висловив щирого жалю з приводу вчиненого та не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, у добровільному порядку не відшкодував заподіяні потерпілому збитки та не усунув завдану шкоду ні під час досудового слідства, ні під час судового провадження.
Так, відповідне суб'єктивне ставлення до вчиненого та заподіяних наслідків суд встановлює за таким зовнішнім виявленням винуватим свого співчуття і вибачення, які не тільки висловлені в формі, що є переконливим свідченням про наявність щирого каяття, а і за умови, що вони відповідають реальному ставленню винуватого до заподіяних наслідків. Натомість належних підстав до висновку про наявність такого суб'єктивного ставлення з боку ОСОБА_4 до потерпілого та заподіяної йому шкоди, яке притаманне щирому каяттю з урахуванням всіх обставин цього провадження, суд не вбачає.
Крім того, наслідки кримінального правопорушення поділяються на наслідки матеріального і нематеріального характеру.
До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, тобто шкода здоров'ю або життю, особистій недоторканості, а також майнова шкода, яка може виявлятися у позитивній формі, або бути упущеною вигодою.
Окремим суспільно-небезпечним наслідком кримінальний закон визначає реальну небезпеку (загрозу) заподіяння наслідків матеріального характеру.
Нематеріальними наслідками є такі негативні зміни в об'єкті кримінально-правової охорони, які зазвичай виявляються у заподіянні шкоди основам національної чи громадської безпеки; трудовим, політичним, соціальним чи іншим, гарантованим законом правам і свободам людини і громадянина; шкода організаційного характеру; моральна шкода та інші види, подібні до вказаних.
У матеріальних складах кримінальних правопорушень наслідки передбачені в диспозиції кримінально-правової норми як обов'язкова ознака складу кримінального правопорушення, а в усічених та формальних - знаходяться поза межами складу кримінального правопорушення і в диспозиції не зазначаються.
Суд звертає увагу, що в приписах ст.45 КК йдеться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно-небезпечних наслідків, які передбачені як обов'язкова ознака об'єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.296 КК, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є проступком із матеріальним складом, отже шкода здоров'ю, яка настала внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень (суспільно небезпечні наслідки) є обов'язковою (конститутивною) ознакою його об'єктивної сторони.
Вказана фізична шкода (легкі тілесні ушкодження) зазначена як у фабулі, так і формулюванні і формулі кваліфікації.
Судом не встановлено того, що заподіяна протиправними діями ОСОБА_4 фізична шкода у виді легких тілесних ушкоджень усунена або відшкодовані збитки, завдані її заподіянням, що свідчить про необґрунтоване звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст.45 КК.
Обов'язковою складовою підстави до застосування ст. 45 КК, серед іншого, є те, що відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли винний відшкодування збитків або усунення шкоди пов'язує із ініціативною поведінкою потерпілої особи (її вимогою), а невідшкодування збитків та неусунення шкоди виправдовується посиланням на обставини, факти або події, які мають (з певною долею вірогідності) відбутися (статися) за ініціативою потерпілого в майбутньому.
Вагомих обставин, які би (з урахуванням позиції потерпілого, висловленої в судовому засіданні) перешкодили обвинуваченому добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілому, судом не встановлено.
Відповідно до ч.2 ст.23 ЦК моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, і вона повинна відшкодовуватися кожному, чиє право порушене та кому вона дійсно завдана.
З урахуванням наведених норм та фактичних обставин справи, відсутні підстави для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України. Дані, що характеризують особу обвинуваченого, за відсутності складових дійового каяття не можуть слугувати єдиною підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Отже у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст.ст.376, 369-372, КПК України, суд
Відмовити у задоволенні клопотання захисника про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності на підставі ст.45 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_7