29 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 916/4552/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
представник ТОВ "Мрія-Катранка" - Нестерова О. В.,
арбітражний керуючий Дарієнко В. Д - особисто,
представник СВК "Родина" - Овсепян Ю. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Катранка"
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025
у складі колегії суддів:Таран С. В. - головуючого, Богатиря К. В., Поліщук Л. В.
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2024
у складі судді Шаратова Ю. А.
у справі № 916/4552/24
за заявою Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Катранка"
про відкриття провадження у справі про банкрутство, -
На розгляд суду постало питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство юридичної особи - субсидіарного боржника, створеного шляхом виділу з юридичної особи, яка є основним боржником за зобов'язанням перед ініціюючим кредитором.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
1. Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
2. 22.04.2019 рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/223/19 задоволено позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Родина" (далі - СВК "Родина") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Молокозавод" (далі - ТОВ "Молокозавод"); стягнуто з ТОВ "Молокозавод" на користь СВК "Родина" заборгованість у сумі 2 179 787,72 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 32 696,82 грн.
3. 24.06.2019 місцевим господарським судом видано наказ на примусове виконання вищенаведеного судового рішення.
4. Докази виконання рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2019 у справі №916/223/19 у матеріалах справи відсутні.
5. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Катранка" (далі - ТОВ "Мрія-Катранка") створено шляхом виділу із ТОВ "Молокозавод", дата завершення виділу 13.06.2019, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
6. Зі змісту постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/1526/20, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 21.12.2022, за заявою ініціюючого кредитора ТОВ "Агрофірма "Дністровська" про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" судами з'ясовано, що ТОВ "Мрія-Катранка" при виділі з ТОВ "Молокозавод" стало субсидіарним боржником стосовно основного боржника (ТОВ "Молокозавод") за зобов'язаннями, що не увійшли до розподільчого балансу. Натомість, за зобов'язаннями, що увійшли до розподільчого балансу, основним боржником стає ТОВ "Мрія-Катранка", а субсидіарним ТОВ "Молокозавод".
Грошові вимоги СВК "Родина", Приватного підприємства "Агрофірма "Ташлик", Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова" Національного наукового центру "Інститут виноградарства і виноробства імені В.Є. Таїрова" виникли до офіційної дати щодо завершення виділу (13.06.2019), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності заявлених кредиторами грошових вимог саме до ТОВ "Мрія-Катранка", як субсидіарного боржника, стосовно основного боржника (ТОВ "Молокозавод") за зобов'язаннями, що не увійшли до розподільчого балансу.
Поряд з цим, у мотивувальній частині постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/1526/20 зазначено, що в результаті закриття провадження у справі №916/1453/19, в межах якої було встановлено обов'язок ТОВ "Мрія-Катранка", як субсидіарного боржника по заборгованості ТОВ "Молокозавод" перед ТОВ "Агрофірма "Дністровська", виключається можливість пред'явлення останнім відповідних грошових вимог до ТОВ "Мрія-Катранка".
Південно-західний апеляційний господарський суд виснував, що грошові вимоги ТОВ "Агрофірма "Дністровська" у сумі 2 470 329,09 грн є такими, що безпідставно внесені до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Мрія-Катранка", внаслідок чого постановою від 18.10.2022 у справі №916/1526/20 частково задоволено апеляційну скаргу ТОВ "Мрія-Катранка" та змінено ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 у справі №916/1526/20 шляхом викладення пункту 1 її резолютивної частини у наступній редакції: "В задоволенні заяви ТОВ "Агрофірма-Дністровська" про визнання конкурсних кредиторських вимог відмовити повністю"; в іншій частині ухвалу Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 у справі №916/1526/20 залишено без змін.
7. 12.09.2024 постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від у справі №916/5208/23 задоволено апеляційну скаргу СВК "Родина"; скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/5208/23; задоволено позов СВК "Родина" до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М. та ТОВ "Мрія-Катранка"; відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Мрія-Катранка", здійснену приватним нотаріусом Голубенко О.М. від 29.06.2022 (запис №1005491110012001792).
8. ТОВ "Мрія-Катранка", як юридичну особу, наразі не припинено.
Короткий зміст заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство
9. У жовтні 2024 року СВК "Родина" звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка".
10. Зазначена заява мотивована неспроможністю ТОВ "Мрія-Катранка" виконати свої грошові зобов'язання перед СВК "Родина" на суму 2 212 484,54 грн, строк виконання яких настав. Наявність вказаної заборгованості заявник обґрунтовує невиконанням боржником своїх зобов'язань за договором постачання молочної сировини №10 від 01.01.2015, що підтверджено рішенням Господарського суду Одеської області від 22.04.2019 у справі №916/223/19 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/1526/20.
11. 01.11.2024 до суду першої інстанції боржником подано відзив, в якому ТОВ "Мрія-Катранка" просило відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" та відмовити у визнанні грошових вимог СВК "Родина".
12. Боржник стверджує про наявність спору про право між ним та ініціюючим кредитором як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство. Боржник посилається на ст. 112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та доводить, що вимоги ініціюючого кредитора вважаються погашеними, оскільки ініціюючий кредитор не звертався до ліквідаційної комісії в процедурі добровільної ліквідації боржника. Вказує, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 913/1526/20 було відмовлено у визнанні вимог всіх конкурсних кредиторів, в тому числі СВК "Родина". Боржник також зазначає, що ініціюючий кредитор заявляє вимоги до ТОВ "Молокозавод", які виникли після виділу.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
13. 28.11.2024 ухвалою Господарського суду Одеської області, зокрема, відкрито провадження у справі № 916/4552/24 про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка"; визнано вимоги СВК "Родина" до ТОВ "Мрія-Катранка" у сумі 2 212 484,54 грн та витрати у сумі 102 280 грн, понесені у зв'язку із сплатою судового збору та авансування винагороди арбітражного керуючого; встановлено наступну черговість задоволення вимог СВК "Родина": 102 280 грн - перша черга задоволення вимог кредиторів, 2 212 484,54 грн - четверта черга задоволення вимог кредиторів; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ "Мрія-Катранка" строком на 170 календарних днів; призначено розпорядником майна ТОВ "Мрія-Катранка" арбітражного керуючого Дарієнка В. Д.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка". При цьому суд також вказав, що наявність заборгованості ТОВ "Мрія-Катранка" перед СВК "Родина" встановлено постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі № 916/1526/20; вимоги СВК "Родина" не є погашеними відповідно до норм частини п'ятої статті 112 ЦК України, оскільки цей кредитор не звертався до ліквідаційної комісії та йому не надсилалось повідомлення про відмову у визнанні його вимог.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
15. 19.03.2025 Південно-західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено та підписано 20.03.2025.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Катранка" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 про відкриття провадження у справі № 916/4552/24 - залишено без змін.
16. Південно-західний апеляційний господарський суд погодився з висновком Господарського суду Одеської області про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" за встановлених обставин, які свідчать про наявність у боржника невиконаних грошових зобов'язань перед кредитором, строк яких настав, та відсутність між кредитором і боржником спору про право стосовно заявлених вимог, які до підготовчого засідання суду останнім у повному обсязі не задоволені.
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17. 09.04.2025 ТОВ "Мрія-Катранка" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у справі № 916/4552/24; прийняти нове рішення, яким відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" за заявою СВК "Родина" та відмовити в визнанні грошових вимог СВК "Родина" до ТОВ "Мрія-Катранка".
Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій:
- порушено ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 02.02.2022 у справі №910/4918/21, у справі №922/1174/20. При цьому скаржник вказує, що із урахуванням особливостей відносин, що склалися між сторонами саме кредитор мав звернутися із позовом до боржника про стягнення відповідних грошових коштів і в позовному провадженні довести наявність заборгованості та її розмір, а боржник позбавлений такої можливості, виходячи із передбачених законом способів захисту права;
- порушено ч. 5 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи, шляхом визнання вимоги, яка насправді не є безспірною та не могла бути визнана судом, за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми права. ТОВ "Мрія-Катранка" вказує, що суд обґрунтував відсутність спору про право своїм посиланням на те, що вимоги ініціюючого кредитора нібито визнані постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/1526/20, в той час коли резолютивна частина відповідної постанови не містить посилань на визнання вимог СВК "Родина" та розміру таких вимог;
- порушено вимоги ст. 34, 35, 39 КУзПБ, не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20, постанові Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №910/2528/22, постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19 та від 28.01.2021 у справі №910/4510/20, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №904/3251/20, постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20, постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі №911/2043/20. Скаржник доводить, що судами не враховано, що кредитором не надано належних та допустимих доказів існування вимоги до боржника та її розміру; рішенням у справі № 916/223/19 встановлено зобов'язання ТОВ "Молокозавод", а не боржника; кредитор не надав доказів невиконання вимоги ТОВ "Молокозавод";
- не застосовано ст. 619 ЦК України, при цьому висновок Верховного Суду у випадках подання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство субсидіарного боржника відсутній. ТОВ "Мрія-Катранка" доводить, що кредитор мав звернутися із позовом до субсидіарного боржника і саме невиконання рішення про стягнення заборгованості основного боржника із субсидіарного боржника могло бути підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство. На думку боржника протилежне фактично позбавляє боржника можливості оскаржити таку вимогу в позовному провадженні, що підтверджує наявність спору про право між сторонами та є порушенням ч. 4 ст. 619 ЦК України;
- неправильно застосовано ч. 5 ст. 112 ЦК України без врахування позиції Верховного Суду у справі №905/229/21. Скаржник вказує, що ініціюючим кредитором було оскаржено припинення боржника у зв'язку із тим, що боржник завершив процес припинення юридичної особи не розглянувши кредиторські вимоги ініціюючого кредитора, які були заявлені проте не до ліквідаційної комісії, а одразу до суду в процедурі неплатоспроможності. Скаржник доводить, що ліквідація боржника була завершена 29.06.2022 і у зв'язку з тим, що СВК "Родина" не звернувся із відповідним позовом до ліквідаційної комісії його вимоги вважаються погашеними. Наведене, на думку скаржника, свідчить про наявність спору про право;
- про наявність спору про право, оскільки, на його думку, вимоги кредитора виникли після 18.07.2018, тобто дати яку боржник вважає датою завершення виділу, а звернення кредитора із відповідною вимогою засновано на помилці державного реєстратора, про яку боржник не знав;
- порушення ст. 28 КУзПБ, оскільки арбітражний керуючий був призначений не на конкурсних підставах не в порядку автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення господарським судом арбітражного керуючого.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
18. 19.05.2025 від СВК "Родина" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ініціюючий кредитор просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
19. Ініціюючий кредитор наголошує, що його вимоги підтверджені судовими рішеннями у справах № 916/223/19, № 916/1526/20 та не задоволені до підготовчого засідання. СВК "Родина" стверджує, що заборгованість ТОВ "Молокозавод" перед СВК "Родина" виникла на підставі Договору поставки молочної сировини № 1 від 01.01.2015, який укладено до виділення ТОВ "Мрія-Катранка" із ТОВ "Молокозавод" і звернення до господарського суду з позовом до ТОВ "Молокозавод" (справа № 916/223/19) слід вважати у розумінні ст. 619 ЦК України вимогами до основного боржника; заборгованість у загальному розмірі 2 212 484,54 грн не увійшла до розподільчого балансу при виділі з ТОВ "Молокозавод", існувала (залишалася непогашеною) на дату завершення виділу - 13.06.2019; доказів, які б спростовували вимоги кредитора боржник ні суду, ні кредитору не представив. Ініціюючий кредитор також доводить, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство боржника, оскільки між сторонами відсутній спір про право. СВК "Родина" вважає, що суд першої інстанції у підготовчому засіданні перевірив обґрунтованість вимог заявника та прийняв законну ухвалу.
20. 19.05.2025 арбітражним керуючим Дарієнко В. Д. подано до Верховного Суду відзив, в якому наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій без змін як законні та обґрунтовані судові рішення.
21. 26.05.2025 від боржника надійшла відповідь на відзив, в якій скаржник наполягає на обґрунтованості касаційної скарги.
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
22. Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
23. Об'єктом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення судів попередніх інстанцій про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка".
24. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи Верховний Суд дійшов таких висновків.
25. Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
26. Процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства (стаття 215 Господарського кодексу України, стаття 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення), а також недопущення доведення боржника до банкрутства (стаття 219 Кримінального кодексу України). Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів. Однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів (висновки, викладені зокрема в постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі 922/1174/20, на яку посилається скаржник).
27. Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ.
28. Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 39 КУзПБ перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
29. Можливість боржнику подати відзив на заяву про відкриття провадження у справі та викласти свої заперечення щодо вимог заявника (заявників) надана положеннями статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства.
30. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі за положеннями частини шостої статті 39 КУзПБ, зокрема є те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
31. У постанові від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23 судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що системний аналіз статей 1, 8, 34, 39 КУзПБ свідчить про те, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов'язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; до підготовчого засідання суду вимоги кредитора (кредиторів) боржником у повному обсязі не задоволені.
32. У постанові від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21 (на яку, зокрема, посилається скаржник) Верховний Суд зазначив, що відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстав виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Водночас, відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу зазначеної вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а відтак, і про відсутність спору між сторонами про право (висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20, від 03.09.2020 у справі N 910/4658/20 та від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.06.2021 у справі № 904/3074/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20).
33. Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
34. Суд зауважив, що поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
35. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
36. Таким чином, спір про право пов'язаний виключно з порушенням, оспоренням або невизнанням, а також не доведенням суб'єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права (наведені вище висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/4918/21).
37. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Мрія-Катранка" було створено шляхом виділу із ТОВ "Молокозавод", дата завершення виділу - 13.06.2019.
38. Звертаючись із заяво про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка", ініціюючий кредитор СВК "Родина" обґрунтовував свої вимоги невиконанням рішення Господарського суду Одеської області від 22.04.2019 у справі №916/223/19, про стягнення 2 212 484,54 грн з ТОВ "Молокозавод" на користь СВК "Родина", на виконання якого було видано наказ про примусове виконання цього рішення від 24.06.2019. Зазначені грошові вимоги виникли у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "Молокозавод" договору поставки молочної сировини №10 від 01.01.2015.
39. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс.
40. Частиною 3 ст. 109 ЦК України унормовано, що юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно.
41. Також, положення ч. 5 ст. 55 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" ("Захист прав кредиторів під час виділу та припинення товариства") визначають, що товариство, створене внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями товариства, з якого здійснено виділ, які згідно з розподільним балансом не перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Товариство, з якого здійснено виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільним балансом перейшли до товариства, створеного внаслідок виділу. Якщо внаслідок виділу створено декілька товариств, вони несуть субсидіарну відповідальність спільно з товариством, з якого здійснено виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки товариства, з якого здійснено виділ, за окремим зобов'язанням, що існувало у нього до виділу, товариство, з якого здійснено виділ, та створені внаслідок виділу товариства несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.
42. Зі змісту положень частин третьої та четвертої статті 109 ЦК України убачається, що субсидіарна відповідальність нової юридичної особи, створеної шляхом виділу з основного боржника, може наставати щодо зобов'язань, які виникли до виділу та створення нової юридичної особи (п. 6.14. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 910/2615/18).
43. З'ясувавши, що згідно з розподільчим балансом до боржника, який утворився внаслідок виділу (ТОВ "Мрія-Катранка"), не перейшли зобов'язання ТОВ "Молокозавод" перед СВК "Родина", суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків, що ТОВ "Мрія-Катранка" в силу прямої вказівки закону несе субсидіарну відповідальність за такими зобов'язаннями.
44. При цьому доводи скаржника про те, що він вважає датою завершення виділу 18.07.2018 через помилку державного реєстратора, а не 13.06.2019, як встановили суди попередніх інстанцій, Верховний Суд відхиляє оскільки такі спонукають суд надавати переоцінку доказам та встановлювати обставини справи, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції. Водночас, скаржник не наполягає на порушенні судами процесуального закону щодо порядку оцінки доказів у справі, як і не наводить який доказ судами не було досліджено чи досліджено з порушенням.
45. Верховний Суд зауважує, що звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником, є реалізацією права кредитора на судовий захист його майнових прав. Враховуючи, що і позовне провадження і провадження у справі про банкрутство мають на меті виконання боржником перед кредиторами його грошових зобов'язань, ініціювання розгляду таких справ саме по собі не може вважатися зловживанням правом, а суд повинен враховувати особливості, матеріальні та процесуальні наслідки розгляду таких справ не лише для окремого кредитора чи боржника, але і для всіх інших учасників цих проваджень (висновок судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/1005/23).
46. У зв'язку з наведеним, Верховний Суд відхиляє як безпідставні доводи скаржника, що кредитор мав звернутися із позовом до боржника про стягнення відповідних коштів і в позовному провадженні довести наявність та розмір заборгованості, адже, у даному випадку, звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство субсидіарного боржника і є реалізацією ним свого права на судовий захист. При цьому боржник не позбавлений права у підготовчому засіданні господарського суду заперечувати проти вимог ініціюючого кредитора.
47. Разом з тим, Верховний Суд враховує, що скаржник у цій справі не оспорює наявність, розмір, структуру, строк настання виконання зобов'язання тощо за договором постачання молочної сировини №10 від 01.01.2015, заборгованість за яким стягнута рішенням суду від 22.04.2019 у справі №916/223/19, не надає власного розрахунку заборгованості чи доказів виконання грошового зобов'язання. Таким чином, Верховний Суд відхиляє як необґрунтовані доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень ст. 34, 35, 39 КУзПБ щодо не доведення кредитором існування та розміру вимоги до боржника.
48. Твердження скаржника про безпідставне посилання судів попередніх інстанцій на визнання судовими рішеннями кредиторських вимог СВК "Родина" у межах "першої" справи № 916/1526/20 про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" оскільки резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції від 18.10.2022, за твердженням скаржника, не містить посилань на визнання та розмір вимог СВК "Родина" Верховний Суд відхиляє. По-перше, як встановили суди, постановою суду апеляційної інстанції від 18.10.2022 у справі № 916/1526/20 було змінено лише пункт 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 20.05.2021 у справі №916/1526/20 в частині вимог ТОВ "Агрофірма "Дністровська", у той час як в решті, зокрема, в частині визнання вимог СВК "Родина" до боржника у сумі 2 212 484,54 грн вказану ухвалу залишено без змін. Отже такі доводи скаржника базуються на помилковому тлумаченні ч. 5 ст. 238 ГПК України, а тому Суд не вбачає підстав для формування висновку Верховного Суду з цього питання. По-друге, посилання судів у цій справі на судові рішення у справі № 916/1526/20, в якій в подальшому було відмовлено у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" (як зазначає кредитор у своїй заяві) жодним чином не підтверджує наявність спору про право та не спростовує встановлене судами в межах цієї справи доведення заявником наявності грошового зобов'язання до боржника.
49. Відносно доводів скаржника про незастосування судами ч. 4 ст. 619 ЦК України за відсутності висновку Верховного Суду у випадках подання заяв про відкриття провадження у справі про банкрутство субсидіарного боржника колегія суддів зазначає таке.
50. ТОВ "Мрія-Катранка" доводить, що кредитор мав звернутися із позовом до субсидіарного боржника і саме невиконання рішення про стягнення заборгованості основного боржника із субсидіарного боржника могло б бути підставою для відкриття провадження у справі про банкрутство.
51. Велика Палата Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 вказала, що статтею 619 ЦК України визначено право кредитора на отримання задоволення своєї вимоги як від основного, так і від субсидіарного боржника.
При цьому, враховуючи викладене вище, положення частини другої цієї ж статті (до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника; якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність) підлягають застосуванню до тих обставин, коли на момент пред'явлення вимоги в матеріальному правовідношенні наявні одночасно й основний, і субсидіарний боржники.
В іншому ж випадку формальне дотримання положень частини другої статті 619 ЦК України до випадку виникнення субсидіарного боржника за наслідками процедури виділу призводить до висновку про можливість повторного судового розгляду справи, спір у якій вже було вирішено судом у повному та належному складі сторін, зобов'язаних у матеріальних правовідносинах (п. 6.13 - 6.15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14).
52. Наведені висновки спростовують твердження скаржника про те, що кредитор мав спершу звернутися із позовом до субсидіарного боржника. Водночас у цій справі кредитор реалізував звернення із позовом до основного боржника в межах справи № 916/233/19 і на момент пред'явлення такої вимоги субсидіарний боржник ще не був створений шляхом виділу з основного. При цьому, як вже зазначалося, боржник має право заперечувати проти вимог ініціюючого кредитора в підготовчому засіданні господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
53. Отже доводи скаржника про необхідність застосування судами попередніх інстанцій ст. 619 ЦК України не підтвердилися і скаржником належним чином не аргументовано необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї норми в цих правовідносинах.
54. Колегія суддів зауважує, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).
55. Щодо посилання скаржника про неправильне застосування судами ч. 5 ст. 112 ЦК України без врахування позиції Верховного Суду у справі №905/229/21 щодо способів захисту прав кредитора в процедурі добровільної (за рішенням засновника/учасників) Верховний Суд зазначає таке.
56. Як встановили суди попередніх інстанцій, постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 у справі №916/5208/23 скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 29.04.2024 у справі №916/5208/23 та задоволено позов СВК "Родина" до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Голубенко О.М. та ТОВ "Мрія-Катранка"; відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ТОВ "Мрія-Катранка", здійснену приватним нотаріусом Голубенко О.М. від 29.06.2022 (запис №1005491110012001792). Відтак ТОВ "Мрія-Катранка" як юридичну особу наразі не припинено.
57. Положення ст. 112 ЦК України щодо порядку задоволення вимог кредиторів, в тому числі щодо визнання вимог погашеними, підлягають застосуванню в процедурах добровільної ліквідації за рішенням засновника (учасника) платоспроможної юридичної особи. Натомість у цій справі предметом судового дослідження є питання щодо відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами Кодексу України з процедур банкрутства і посилання скаржника на необхідність застосування ст. 112 ЦК України є безпідставним. Разом з тим, колегія суддів відзначає, що формально проведена та незавершена (відмінена судом державна реєстрація припинення юридичної особи) процедура ліквідації юридичної особи за рішенням її засновника/учасника на підставі положень ЦК України не має наслідком погашення вимог кредиторів такої юридичної особи. Помилковим є також посилання скаржника на необхідність врахування висновків Верховного Суду у постанові 10.05.2023 у справі № 905/229/21, оскільки у цій справі не ставиться питання захисту у судовому порядку права кредитора з підстав ухилення ліквідаційної комісії (ліквідатора) від розгляду його вимог, заявлених до юридичної особи, що ліквідується в добровільному порядку (за рішенням її учасників).
58. Посилання скаржника на порушення судом першої інстанції ст. 28 КУзПБ щодо порядку призначення розпорядника майна Верховний Суд не бере до уваги позаяк таке питання не ставилося боржником в апеляційній скарзі і, відповідно, не було предметом апеляційного перегляду. Крім того такі доводи не є підставою для скасування судових рішень про відкриття провадження у справі про банкрутство.
59. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мрія-Катранка" та відсутності між ініціюючим кредитором і боржником спору про право стосовно заявлених вимог і не доводять порушення судами норм матеріального та процесуального права. Отже Верховний Суд зазначає про необґрунтованість доводів скаржника та визначених ним підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
60. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).
61. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі не підтвердилися.
Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
62. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
63. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та ухвала судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.
В. Розподіл судових витрат
64. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Катранка" залишити без задоволення.
2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.11.2024 у справі № 916/4552/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді В. Картере
К. Огороднік