03 червня 2025 року
м. Київ
cправа №925/546/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання Сініцина В.А.,
представників учасників справи:
від позивача: Луговик Є.В.,
від відповідача: Конопатський О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"
на рішення Господарського суду Черкаської області (Зарічанська З.В.)
від 08.07.2024
та постанову Північного апеляційного господарського суду (Сибіга О.М., Михальська Ю.Б., Станік С.Р.)
від 06.03.2025 (повний текст складений 25.03.2025)
у справі за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання"
про стягнення 2 260 307,52 грн,
Короткий зміст позовних вимог
1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (далі - Позивач) звернулася до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання" (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 2 260 307,52 грн за договором на закупівлю автомобільних паливозаправників від 18.10.2022 №616-22(ЦЗ) (далі - Договір), з них: 2 194 101,09 грн - пеня, 66 206,43 грн - три проценти річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору в частині порушення строків поставки товару та повернення попередньої оплати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Справа №925/546/23 розглядалася судами неодноразово.
4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Судові рішення мотивовані відсутністю підстав для застосування до Відповідача відповідальності у вигляді штрафних санкцій на підставі положень пунктів 7.2, 7.7 Договору, оскільки Позивач не довів обставин порушення Відповідачем договірних зобов'язань.
6. Постановою Верховного Суду від 26.03.2024 рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 скасовано, а справу №925/546/23 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Верховний Суд вказав, що суди:
- не здійснили належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з їх сукупності та наданих сторонами доказів; не дослідили належним чином підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від Договору, а також обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи у розрізі норм матеріального права, підстав стягнення пені й трьох процентів річних, враховуючи предмет та підставу позову;
- хоч і дійшли правильного висновку в частині того, що договірні відносини сторони розірвали саме шляхом листування, а укладання 30 грудня 2022 року додаткової угоди до Договору лише підтверджує вчинення сторонами дій щодо припинення Договірних відносин, проте висновки, що Відповідач не мав обов'язку повертати суму попередньої оплати за Договором у визначені ним строки, є передчасними;
- залишили поза увагою та не дослідили положення умов Договору щодо строків поставки, умов повернення попередньої оплати, а також не надали оцінки фактичним діям сторін щодо повернення попередньої оплати.
8. За наслідками нового розгляду справи №925/546/23 рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.07.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025, позов задоволено частково.
Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 330 530,28 грн штрафних санкцій за Договором, 19 957,95 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції, 29 936,93 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, 39 915,90 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд справи у суді касаційної інстанції. В решті позову відмовлено.
9. Судові рішення, зокрема, мотивовані таким:
- хоча розірвання Договору ініційовано Відповідачем, причиною такого розірвання стала неможливість Відповідача виконати свої зобов'язання. У зв'язку з цим Позивач листом від 08.12.2022 розірвав зазначений Договір. 12 грудня 2022 року Відповідач здійснив часткове повернення попередньої оплати, отже він отримав лист Позивача. Попередня оплата мала бути повернута протягом п'яти робочих днів - до 19 грудня 2022 року. Відповідач повернув Позивачу попередню оплату в сумі 6 201 855 грн у межах встановленого строку, проте решту попередньої оплати - з простроченням;
- оскільки Договір розірвано у зв'язку з неможливістю виконання Відповідачем свого обов'язку щодо поставки товару, Позивач на підставі пунктів 7.2, 7.7 Договору нарахував штрафні санкції, які не сплачені Відповідачем, що стало підставою для звернення до суду з позовом;
- перевіривши розрахунок штрафних санкцій, встановлено, що він є арифметично правильним. Вимога Позивача в цій частині підлягає задоволенню у сумі 1 103 440,43 грн. Дослідивши розрахунок інфляційних втрат, встановлено, що Позивач припустився помилки. Загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з Відповідача, становить 160 883,42 грн. Дослідивши розрахунок трьох процентів річних, встановлено, що він є правильним. Сума, що підлягає стягненню, становить 66 206,43 грн;
- за відсутності основного зобов'язання (поставки товару після обрання покупцем варіанта поведінки - отримання попередньої оплати), як наслідок, відсутнє додаткове зобов'язання у вигляді сплати пені, що визначена у пункті 7.2 Договору за невиконання основного зобов'язання (поставки товару). На підставі викладеного, відсутні підстави для задоволення вимоги Позивача про стягнення з 826 914 грн пені на підставі пункту 7.2 Договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи
10. 10 квітня 2025 року Відповідач (Скаржник) із використанням підсистеми "Електронний суд" подав касаційну скаргу на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі №925/546/23, у якій просить скасувати їх у частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 1 330 530,28 грн; ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
11. У тексті касаційної скарги Скаржник посилається на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та зазначає:
- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) стосовно можливості нарахування пені за період до початку прострочення зобов'язання з дати повернення суми попередньої оплати за Договором;
- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у контексті можливості нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з дати повернення суми попередньої оплати за договором поставки товару до початку прострочення зобов'язання. На думку Скаржника, при застосуванні вказаної норми стягнення штрафних санкцій у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат можливе лише за період фактичного прострочення зобов'язання з дати повернення суми попередньої оплати за договором.
12. 23 травня 2025 року, в межах встановленого Верховним Судом строку, Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить:
- розглянути питання про наявність у касаційній скарзі, поданій представником Скаржника, ознак суперечливої поведінки, яка спрямована на безпідставне затягування, перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;
- залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13. 18 жовтня 2022 року Позивач (замовник) і Скаржник (постачальник) уклали Договір, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2022 році поставити замовнику товари, зазначені в специфікації, а замовник зобов'язувався прийняти і оплатити ці товари. Найменування (номенклатура, асортимент) товару: автопаливозаправник АПЗ-10 на базі шасі А8ТКА ІЇО9 4x4, код ДК 021:2015 - 34130000- 7 "Мототранспортні вантажні засоби". Кількість товарів в асортименті та цінами згідно зі специфікацією.
14. За умовами пунктів 3.1, 3.2 Договору його загальна сума складала 48 642 000,00 грн (сорок вісім мільйонів шістсот сорок дві тисячі гривен 00 копійок), у тому числі ПДВ - 0%. Ціна на товар зазначається у специфікації (додаток №1) із врахуванням тари, упаковки, транспортних та інших витрат. Підставою для оплати вважається рахунок (рахунок-фактура) та накладна постачальника, підписана сторонами.
15. Згідно з пунктом 4.5 Договору товар, що поставляється постачальником, оплачується замовником за попередньо узгодженою обома сторонами ціною відповідно до пункту 3.2 розділу 3 Договору.
16. У розділі 4 Договору сторони визначили порядок здійснення оплати, зокрема, у пункті 4.6 погодили, що:
- попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товару у сумі 14 592 600,00 грн, у тому числі ПДВ - 0%, здійснюється на підставі рахунку-фактури на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання договору сторонами на строк визначений пункті 5.1 розділу 5 цього Договору (не пізніше 12 грудня 2022 року);
- перерахування 70% від загальної вартості товарів у сумі 34 049 400,00 гривень, у тому числі ПДВ - 0%, замовником здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі товару за фактично поставлений товар, якщо сума поставки перевищує суму попередньої оплати.
17. Згідно з положеннями пункту 5.1 Договору постачальник зобов'язаний поставити товари у розпорядження замовника разом з усіма документами, необхідними для того, щоб прийняти поставку на умовах цього Договору в термін не пізніше 20 листопада 2022 року. У разі продовження строку дії режиму військового стану - не пізніше 12 грудня 2022 року.
18. У пункті 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник відповідно до частини другої статті 231 ГК України сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
19. Пунктом 7.7 Договору встановлено, що постачальник відповідно до частини шостої статті 231 ГК України за весь час користування чужими коштами з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми передоплати, а також відповідно до частини другої статті 625 ЦК України зобов'язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період та три проценти річних від простроченої суми.
20. Згідно з умовами пункту 11.1 Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими на те сторонами і діє до 31 грудня 2022 року.
21. У специфікації, яка є додатком №1 до Договору, сторони визначили, що поставці підлягає товар: автопаливозаправник АПЗ-10 на базі шасі ASTRA HD9 4x4, код ДК 021:2015-34130000-7, у кількості 6 шт., на загальну суму 48 642 000,00 грн.
22. На виконання умов Договору та згідно з виставленим рахунком від 14.10.2022 №СФ-0000027 Позивач здійснив попередню оплату товару в розмірі 30% від загальної вартості Договору на суму 14 592 600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.10.2022 №2259 та не заперечується сторонами.
23. Надалі між сторонами відбулося листування, зокрема:
- 30 листопада 2022 року Скаржник звернувся до Позивача з листом №30/11/2022-1 про продовження терміну (строку) поставки договору до 19 лютого 2023 року. У разі неможливості продовження термінів поставки Скаржник просив розірвати Договір та у зв'язку з цим надати реквізити для повернення отриманої попередньої оплати;
- 08 грудня 2022 року Позивач направив Скаржнику лист-відповідь "Щодо розірвання договору", повідомивши про неможливість продовження строку поставки товару у зв'язку із закінченням бюджетного року; просив Скаржника повернути кошти попередньої оплати на відповідний рахунок.
24. Скаржник повернув Позивачу попередню оплату у розмірі 14 592 600,00 грн:
- платіжним дорученням від 12.12.2022 №2516 на суму 6 201 885,00 грн;
- платіжним дорученням від 20.12.2022 №2574 на суму 4 012 965,00 грн;
- платіжним дорученням від 26.12.2022 №2586 на суму 1 459 260,00 грн;
- платіжним дорученням від 30.12.2022 №3895 на суму 2 918 520,00 грн.
25. Після повернення Скаржником сум попередньої оплати у повному обсязі 30 грудня 2022 року сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору, згідно з якою дійшли згоди, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов'язання сторін, які виникли з Договору, припиняються, окрім відповідного грошового зобов'язання постачальника перед замовником, передбаченого пунктом 4.6 розділу 4 Договору.
26. Стверджуючи про порушення Скаржником умов Договору, Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення неустойки, нарахованої відповідно до положень пунктів 7.2, 7.7 Договору, а також трьох процентів річних.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
27. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов таких висновків.
28. Скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі №925/546/23 в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 1 330 530,28 грн.
29. В іншій частині судові рішення не оскаржуються та, відповідно, не переглядаються Верховним Судом, зважаючи на приписи статті 300 ГПК України, які встановлюють межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
30. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
31. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).
32. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).
33. Суди попередніх інстанцій встановили, що Позивачем (замовником) та Скаржником (постачальником) укладено Договір, відповідно до якого постачальник зобов'язувався у 2022 році поставити замовнику товари, зазначені в специфікації (додаток №1), а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
34. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
35. За змістом частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
36. Статтею 663 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
37. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
38. Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
39. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
40. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).
41. Статтею 599 ЦК України унормовано, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
42. Водночас порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (Стаття 610 ЦК України).
43. Як встановили суди у цій справі, відповідно до пункту 5.1 Договору товар повинен був бути поставлений Позивачу в термін не пізніше 20 листопада 2022 року, а у разі продовження строку дії режиму військового стану - не пізніше 12 грудня 2022 року.
24 жовтня 2022 року згідно з платіжним дорученням №2259 Позивач здійснив попередню оплату товару на суму 14 592 600,00 грн, що становить 30% від загальної вартості товару.
44. З урахуванням наведеного, спираючись на пункти 5.1, 7.6 Договору, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Скаржник зобов'язаний був повернути Позивачу попередню оплату до 19 грудня 2022 року.
45. Водночас згідно з платіжними дорученнями №2516, №2574, №2586, №3895 Скаржник повертав Позивачу попередню оплату на суму 14 592 600,00 грн частинами, а саме: 6 201 885,00 грн - 12 грудня 2022 року, 4 012 965,00 грн - 20 грудня 2022 року, 1 459 260,00 грн - 26 грудня 2022 року, 2 918 520,00 грн - 30 грудня 2022 року.
46. Отже, обґрунтованим є висновок судів, що попередню оплату в сумі 6 201 855,00 грн Скаржник повернув Позивачу в межах встановленого у Договорі строку, а решту суми (8 390 745,00 грн) - після 20 грудня 2022 року, тобто з простроченням.
47. Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
48. Відповідно до вимог частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
49. Згідно з частиною третьою наведеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
50. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
51. Ураховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунку пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних, зважаючи на вимоги частини другої статті 625 ЦК України та умови пункту 7.7 Договору, дійшов висновку про стягнення зі Скаржника 1 330 530,28 грн, з яких: 1 103 440,43 грн - пеня, 160 883,42 грн - інфляційні втрати, 66 206,43 грн - три проценти річних за порушення Скаржником договірних зобов'язань.
52. У частині позовних вимог про стягнення пені на підставі пункту 7.2 Договору в розмірі 826 914,00 грн суди попередніх інстанцій, керуючись вимогами статті 693 ЦК України, відмовили, оскільки додатковою угодою №1 до Договору сторони погодили його розірвання у зв'язку з неможливістю виконання Скаржником зобов'язань з поставки товару у встановлений Договором строк.
53. Скаржник вважає, що стягнення пені, інфляційних втрат і трьох процентів річних за період поза межами строку прострочення виконання зобов'язання (з 25 жовтня 2022 року до 19 грудня 2022 року) суперечить нормам чинного законодавства та свідчить про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України (щодо нарахування пені за вказаний період), частини другої статті 625 ЦК України (щодо нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаний період); зазначає, що суди:
- необґрунтовано стягнули пеню, інфляційні втрати й три проценти річних за період з дня перерахування Позивачем Скаржникові сум попередньої оплати за Договором до дня повернення вказаних сум (з 25 жовтня 2022 року до 29 грудня 2022 року);
- помилково послалися на частину шосту статті 231 ГК України, відповідно до якої штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором;
- не звернули увагу, що право на нарахування пені за порушення грошового зобов'язання по поверненню попередньої оплати могло виникнути у Скаржника лише 20 грудня 2022 року після закінчення строку повернення попередньої оплати, оскільки до цього часу у Скаржника існувало зобов'язання з поставки обумовлених у Договорі товарів, що, на думку Скаржника, виключає існування грошового зобов'язання, а тому стягнення пені за період до початку прострочення виконання зобов'язання суперечить інституту неустойки.
54. Скаржник, посилаючись на відсутність практики Верховного Суду щодо застосування наведених ним у касаційній скарзі норм, вважає, що є необхідність у формування висновку Верховним Судом щодо питання застосування:
- частини третьої статті 549 ЦК України та частини першої статті 230 ГК України (наявності / відсутності підстав для нарахування пені за період до початку прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати за договором поставки товару);
- частини другої статті 625 ЦК України щодо питання застосування вказаних норм та нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат за період до початку прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати за договором поставки товару.
55. У цьому контексті Верховний Суд зазначає таке.
56. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
57. Зі змісту цієї норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України Скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.
58. Посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник у касаційній скарзі не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті спірних правовідносин, зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, подані сторонами докази на обґрунтування своїх вимог і заперечень.
59. Верховний Суд неодноразово розглядав питання наявності / відсутності підстав для нарахування пені за період до початку прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати за договором поставки товару та виснував, що пеня може нараховуватися лише на період фактичного прострочення виконання грошового зобов'язання.
60. Зокрема у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.08.2023 №927/211/22 вказано, що системне тлумачення статті 538, частини другої статті 625, частини першої статті 655, статті 692, частини першої статті 697 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця. При цьому суд повинен враховувати заперечення іншої сторони (покупця) щодо невиконання продавцем своїх інших зустрічних зобов'язань, передбачених договором (невиставлення рахунку-фактури, неповідомлення інформації про готовність товару до відправки, передбаченої договором, недопуск представників покупця для огляду та перевірки товару тощо). Покупець, заперечуючи проти вимоги продавця про стягнення попередньої оплати, також може доводити очікувану неможливість виконання продавцем свого зобов'язання з передачі товару в натурі (знищення, втрату товару) або істотну затримку у виконанні продавцем своїх обов'язків з передачі товару (очікуване істотне порушення).
61. У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України та Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України у випадку прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати товару, визначивши, що правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у постачальника (продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати і три проценти річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.
62. У силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
63. Верховний Суд наголошує, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу).
64. При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України, а отже з огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.
65. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено неможливість продовження Позивачем на вимогу Скаржника строку поставки товару у зв'язку із закінченням бюджетного року, у зв'язку з чим Позивач надав реквізити для повернення коштів попередньої оплати. Оскільки Скаржник порушив строки повернення суми попередньої оплати за Договором та недопоставив товар на загальну суму 2 654 061,15 грн, у нього виникло зобов'язання в частині порушення строків поставки товару та в частині повернення попередньої оплати за період з 20 грудня 2022 року до 29 грудня 2022 року.
66. Наведене, зокрема, підтверджується листами від 30.11.2022 №30/11/2022-1, від 08.12.2022 "Щодо розірвання договору", платіжними дорученнями від 12.12.2022 №2516, від 20.12.2022 №2574, від 26.12.2022 №2586, від 30.12.2022 №3895 та додатковою угодою від 30.12.2022 №1 до Договору, що були досліджені судами з наданням їм відповідної оцінки в оскаржуваних рішеннях.
67. За змістом статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
68. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
69. Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 ГК України).
70. Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
71. Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
72. У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин частини третьої статті 549 ЦК України, частини першої статті 230 ГК України та частини другої статті 625 ЦК України; нарахування Скаржнику штрафних санкцій на частину суми неповернутих вчасно коштів попередньої оплати за Договором.
73. Верховний Суд неодноразово вказував, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, є можливим, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов'язань, і пеня / штраф застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання (постанови Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №922/3548/19, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21, від 02.10.2024 у справі №910/4273/22 та інші).
74. Суд наголошує, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
75. Надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам відповідно до вимог статті 86 ГПК України, врахувавши вимоги законодавства та умови Договору, а також встановивши факт порушення Скаржником своїх зобов'язань, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення зі Скаржника на користь Позивача грошових коштів у загальному розмірі 1 330 530,28 грн.
76. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди Скаржника з висновками судів попередніх інстанцій та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до переоцінки доказів і встановлення інших обставин, що відповідно до положень статті 300 ГПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
77. З огляду на вищевикладене, відсутні підстави для надання правового висновку щодо застосування вказаних Скаржником норм права у подібних правовідносинах.
78. Відповідно, наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.
79. Інші аргументи касаційної скарги зазначеного не спростовують та не доводять неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
80. Водночас Суд відхиляє доводи Позивача про наявність у касаційній скарзі ознак суперечливої поведінки, яка спрямована на затягування, перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
81. Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
82. Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
83. Набрання судовим рішенням законної сили та, як наслідок, його виконання є законодавчо передбаченими стадіями судового процесу.
84. Факт добровільного виконання Скаржником рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2024 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі №925/546/23, які були попередньо оскаржені ним до Верховного Суду, не свідчить про зловживання процесуальними правами.
85. Касаційне оскарження судового рішення, що набрало законної сили, не зупиняє його виконання (дію), якщо лише суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за власною ініціативою не постановив про це відповідну ухвалу (стаття 332 ГПК України).
86. Оскільки судові рішення попередніх інстанцій набрали законної сили, при цьому їх виконання не зупинялося, перерахування Скаржником грошових коштів на користь Позивача, попри подання касаційної скарги, не може бути розцінене як порушення.
87. У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови. Водночас у справі, що переглядається, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
88. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
89. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
90. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, вважає, що вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.
Судові витрати
91. Понесені Скаржником у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на нього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод спеціального обладнання" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.07.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2025 у справі №925/546/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча Г. Вронська
Судді Н. Губенко
І. Кондратова