58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua
28 травня 2025 року Справа № 926/3076/24
Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Ніколаєва М.І.,
секретар судового засідання Голіней Я.І.,
за участі представників сторін:
позивача: Загарія О.Д.
відповідача: Хованець А.І., Іванов А.Є., Кривоносов Б.А.
розглянув матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до “Релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України»
про визнання рішення загальних зборів релігійної громади та статуту в новій редакції недійсними
І. Стислий виклад позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Релігійної організації “Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» про визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 13.08.2023, статуту у новій редакції, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної адміністрації №771-р від 21.08.2023, рішень загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 20.10.2024 та, а також статуту в новій редакції, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної адміністрації №771-р від 21.08.2023№1186-р від 31.10.2024.
Позов обґрунтовано тим, що 13 серпня 2023 року відбулись загальні збори членів Релігійної громади Православної старообрядної церкви храму Різдва Христового в м. Чернівці, якими одноголосно вирішено: 1) визначити канонічну та організаційну належності громади до Древлеправославної церкви України та змінити найменування Громади на «Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України»; 2) прийняти статут Громади у новій редакції з необхідними змінами, у тому числі зі зміною найменування; 3) переобрати виконавчий орган управління та інші керівні органи; 4) змінити місцезнаходження Громади (протокол №1 від 13.08.2023).
21 серпня 2023 року за розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації № 771-р зареєстровано статут Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України.
Позивач стверджує, що Релігійна громада загальних зборів членів громади не проводила та її представники не подавали документів реєстратору для проведення реєстраційних дій.
Шляхом проведення неправомочних зборів осіб, які не є членами Релігійної громади, та підроблення документів проведено незаконну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу та зареєстровано статути Релігійної громади в новій редакції, які підлягають визнанню недійсними.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2024 у справі №926/17/24, що залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації “Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» про визнання статуту недійсним.
Представниками відповідача 20.10.2024 проведено загальні збори членів громади, за результатами яких вирішено доповнити статут пунктом 5.2. наступного змісту “Рішення про внесення змін в статуті Релігійної громади прийняті загальних/парафіяльних зборів, подається до органів державної влади в оригіналі та без нотаріально засвідчення справжності підпису й без використання спеціальних бланків нотаріальних документів».
31 жовтня 2024 року за розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації № 1186-р зареєстровано статут релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України.
З метою ефективного способу захисту прав та інтересів, відновлення статуту, який існував до порушення таких прав (повернення до статуту в редакції 2021 року) позивач звернувся з даним позовом до суду.
Представник відповідача у відзиві на позов заперечує проти його задоволення, посилаючись на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2024 у справі №926/17/24, що залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації “Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» про визнання статуту недійсним.
Особи, які приймали участь у загальних зборах 13.08.2023 - є членами релігійної організації, постійно відвідують служби, є знайомими між собою, беруть участь в житті релігійної організації та прийняли трипогружильне святе Хрещення, що підтверджується самими членами Релігійної організації та відповідає спискам Громади, що складені самими членами.
У позовній заяві позивач неодноразово стверджує, що учасники зборів релігійної громади від 13.08.2023 «ніколи не були членами даної релігійної громади». Проте представник відповідача звертає увагу суду на наданий позивачем протокол №1 від 19.02.1995 установчих зборів Чернівецької старообрядницької общини, в якому йдеться про наступне "обрати заступником голови ради общини ОСОБА_3 ", тобто діючого на сьогодні голову громади.
Також, в цьому додатку міститься перелік осіб, серед яких понад 25% осіб брали участь у загальних зборах від 13.08.2023. Інші учасники зборів або ще не народилися, або не прийняли святого трипогружального Хрещення.
Відтак, доводи позивача суперечать його власним твердженням, оскільки особи, які згадані у наданих списках, фактично є членами громади.
Підставою для скликання та проведення загальних зборів Релігійної громади 13.08.2023 стало внесення змін до статуту в редакції від 26.04.2021, з огляду на його невідповідність чинному законодавству України. Крім того, збори були скликані для вирішення питання про зміну керівника Громади - ОСОБА_1 , та настоятеля - ОСОБА_2 , у зв'язку з невиконанням ними обов'язків, передбачених статутом.
Представник відповідача у додаткових поясненнях повідомив суд, що постановою Касаційного господарського суду від 13.02.2025 залишено в силі рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2024 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 у справі № 926/17/24, якими відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації «Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» про визнання статуту недійсним.
Суди попередніх інстанцій у справі № 926/17/24 встановили, що доказів порушення вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту відповідача, позивачами не надано, з огляду на відсутність обов'язкового обліку та ведення реєстру учасників Релігійної організації, що не дає можливості встановити кількість членів релігійної громади, а також підтвердити доводи позивачів щодо відсутності кворуму та проведення спірних зборів особами, які не є членами Релігійної громади, у зв'язку з чим в позові відмовили, оскільки в іншому разі це призведе до втручання у діяльність Релігійної організації.
Представник відповідача вказує, що вищевказані обставини мають преюдиційне значення по даній справі.
Представник позивача в додаткових поясненнях зазначив, що підчас розгляду справи №926/17/24 суд першої інстанції вважав, що позивачі, заявляючи вимогу про визнання статуту Релігійної громади в новій редакції недійсним просили втрутитися у діяльність релігійної громади. При розгляді справи суд не може здійснювати невиправдане втручання в автономну діяльність та внутрішні справи Релігійної громади, оскільки це може призвести до релігійних суперечок між людьми.
Щодо списків членів релігійної громади, суд мотивував своє рішення тим, що з огляду на відсутність обов'язкового обліку та ведення реєстру учасників релігійної організації, що не дає можливість встановити кількість членів релігійної громади, суд дійшов висновку про відсутність вагомих підстав для втручання у діяльність релігійної організації, оскільки таке втручання суду може призвести до більш негативних наслідків для громади.
Західний апеляційний господарський суд по вищевказаній справі звернув увагу на те, що рішення загальних зборів релігійної громади, оформлені протоколом № 1 від 13.08.2023 не є предметом спору у цій справі.
Представник позивача також зазначив, що в мотивувальній частині постанови касаційної інстанції не зазначено про погодження чи відхилення тверджень попередніх інстанцій.
Відтак, твердження представника відповідача про преюдиційність наведених ним в додаткових поясненнях обставин справи є безпідставним і не обґрунтовується нормами процесуального права.
ІІ. Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 позовну заяву передано судді Ніколаєву М.І.
Ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 16.01.2025.
18.12.2024 від представника відповідача надійшов відзив на позов.
08.01.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 13.01.2025 задоволено клопотання представника відповідача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, постановлено судове засідання призначене на 16.01.2025 провести в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні 16.01.2025 оголошено перерву до 06.02.2025.
Протокольною ухвалою від 06.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.02.2025.
12.02.2025 та 21.02.2025 від представника відповідача надходили додаткові пояснення по справі.
24.02.2025 та 26.02.2025 від представника позивача надходили додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 26.02.2025 закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено на 18.03.2025 та встановлено відповідачу додатковий строк до 10.03.2025 для звернення до суду із заявою про долучення додаткових доказів.
03.03.2025 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно Релігійної організації “Релігійна громада храму в ім?я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» (ідентифікаційний номер юридичної особи в ЄДРПОУ 21434913), що стосуватимуться внесення змін до статуту Релігійної організації “Релігійна громада храму в ім?я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» (ідентифікаційний номер юридичної особи в ЄДРПОУ 21434913) до набрання судовим рішенням у справі законної сили.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
У судових засіданнях 18.03.2024, 08.04.2025 до 08.04.2025, 15.04.2025.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 09.04.2025 залишено без змін хвалу про відмову в забезпеченні позову від 04.03.2025.
У судових засіданнях 15.04.2025 та 22.04.2025 оголошувались перерви відповідно до 22.04.2025 та 09.05.2024.
23.04.2025 від представника відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 09.05.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою суду від 24.04.2025 задоволено клопотання представника відповідача - адвоката Хованця Андрія Ігоровича про участь в судовому засіданні 09.05.2025 в режимі відеоконференції.
30.04.2025 від представника відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі, оскільки 02.01.2024 ОСОБА_1 тa ОСОБА_2 вже звертались до Господарського суду Чернівецької області з тотожним позовом до Релігійної організації Релігійна громада храму ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України про визнання статуту недійсним.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2024 у справі №926/17/24, що залишено без змін Постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Релігійної організації “Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України» про визнання статуту недійсним.
13.02.2025 Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виніс постанову по справі № 926/17/24, якою відмовив у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2024 та на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024.
Оскільки при розгляді справи № 926/17/24 досліджувались аналогічні і тотожні питання, які стосувались членства в Релігійній організації, правомірності проведення загальних зборів та недійсності статуту в новій редакції представник позивача просить закрити провадження у даній справі.
Представник позивача у запереченнях на клопотання (заяву) про закриття провадження, яке надійшло до суду 06.05.2025 просив відмовити у задоволенні вищевказаного клопотання оскільки ОСОБА_1 звернулась до суду з новим позовом про визнання того ж таки статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 21.08.2023 № 771-р, недійсним, але вже з інших підстав, а саме визнання недійсності рішення загальних зборів Релігійної громади, оформлених протоколом № 1 від 13.08.2023, яке є предметом спору даної справи на відміну від справи № 926/17/24.
Окрім того, предметом спору в цій справі є визнання недійсними статуту Релігійної громади в новій редакції, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 31.10.2024 № 1186-р та рішення загальних зборів членів Релігійної громади, оформленого протоколом № 1 від 20.10.2024.
Присутній в судовому засіданні 09.05.2025 представник відповідача уточнив подане 30.04.2025 клопотання про закриття провадження у справі та просив закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 21.08.2023 № 771-р, недійсним.
У судовому засіданні 09.05.2025 оголошено перерву до 28.05.2025.
Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Враховуючи, що предметом спору у справі 926/17/24 було визнання недійсним статуту, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 21.08.2023 № 771-р, у свою чергу предметом даного позову є визнання недійсним рішення загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом № 1 від 13.08.2023, а визнання недійсним статуту є похідною вимогою, у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі слід відмовити.
Суд також враховує, що позовні вимоги стосовно визнання недійсними статуту Релігійної громади в новій редакції, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 31.10.2024 № 1186-р та рішення загальних зборів членів Релігійної громади, оформленого протоколом № 1 від 20.10.2024 в інших судових справах не розглядались, рішення суду з цього приводу не ухвалювались.
Присутній у судовому засіданні 28.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовільнити позов. Представники відповідача проти позову заперечували.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Відповідно до ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим кодексом.
У судовому засіданні 28.05.2025 проголошено скорочене рішення.
ІІІ. Фактичні обставини справи встановлені судом.
Протоколом загальних зборів Чернівецької старообрядницької общини від 19.02.1995 схвалено зареєструвати Руську Православну Старообрядницьку Церкву, затверджено статут, Головою церкви обрано Степанова Б.Т., заступником ОСОБА_4 (том 1 а.с. 43,44).
Згідно списку на установчих зборах 19.02.1995 були присутні 103 людини, які утворили Старообрядницьку общину м. Чернівці (том 1, а.с. 45,46).
01.09.1995 Чернівецькою обласною державною адміністрацією видано свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної організації старообрядницької общини м. Чернівці Руської Православної Старообрядницької Церкви (том 1, а.с. 47).
Відповідно до пункту 2 вищевказаного статуту община входить до складу Руської Православної Старообрядницької Церкви і знаходиться в духовно-канонічному підпорядкуванні старообрядницького єпископа Київського Всієї України.
Община здійснює свою діяльність у відповідності із Законом України «Про свободу совісті та релігійні організації», дотримується державного законодавства та правопорядку (пункт 5 статуту).
Община пропонує кандидата в священний сан або запрошує вже рукопокладеного священника та представляє його кандидатуру на розгляд єпископу та прийняття ним кінцевого рішення (пункт 17 статуту).
Община виражає свою волю та бажання через загальні збори (пункт 27 статуту).
Загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо на них присутні не менше 2/3 членів церковної ради та необмежена кількість прихожан (пункт 29 статуту).
Не може бути учасником загальних зборів відлучений від церкви (пункт 31 статуту).
Рада общини (церковна рада) обирається в кількості не більш ніж 20 осіб (пункт 38 статуту).
Загальними зборами Релігійної громади Православної Старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці, які відбулися 30.09.2018 вирішено затвердити та зареєструвати в новій редакції статут «Релігійної громади Православної Старообрядницької церкви Храму Різдва Христового м. Чернівці», відповідальною особою за проведення реєстраційних дій визнано ОСОБА_2 . Відповідне рішення оформлене протоколом №3 від 30.09.2018 та нотаріально посвідчене приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу. Місце проведення зборів у даному протоколі зазначено м. Чернівці (том 1 а.с. 53).
На зборах Релігійної громади Православної Старообрядницької Церкви храму Різдва Христового, які відбулися 30.09.2018, були присутні 58 учасників, що підтверджується відповідним списком від 30.09.2018 (том 1, а.с. 55).
19.11.2018 Чернівецькою обласною державною адміністрацією зареєстровано статут (в новій редакції) Релігійної громади Православної Старообрядницької церкви Храму Різдва Христового м. Чернівці (том 1, а.с. 56-60).
Згідно пункту 1.2 статуту (в новій редакції) Релігійна громада Православної Старообрядницької Церкви храму Різдва Христового не входить до жодного релігійного центру та здійснює свою канонічну та господарську діяльність самостійно.
Громада очолюється священником - настоятелем, який контролює та несе відповідальність за збереження культурних будівель та майна громади (п. 1.3 статуту).
Органами управління громадою є: загальні збори християн-старообрядців громади, настоятель, а також церковна рада громади, яка підзвітна настоятелю та загальним зборам (п. 2.1. статуту).
Загальні збори скликаються священником - настоятелем громади спільно з церковною радою не менше 1 разу на рік (п. 2.1.2 статуту).
Згідно пункту 2.1.3 статуту загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо на них були присутні не менше 2/3 членів Церковної ради і необмежена кількість християн-старообрядців.
Не може бути учасником загальних зборів відлучений від церкви, аж до свого виправлення і прощення (п. 2.1.5 статуту).
Особи, яким не виповнилося 18 років, не мають права приймати участь у голосуванні на зборах релігійної громади (п. 2.1.6. статуту).
Пунктом 2.1.8 статуту передбачено, що головою загальних зборів є настоятель храму, а при його відсутності голова церковної ради, який призначається на засіданнях церковної ради.
22.01.2019 Міністерство культури України розглянуло лист Релігійної громади православної старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці щодо ситуації у громаді, спровокованої постановою Архієрейського Собору Російської Православної Старообрядницької Церкви (далі - РПСЦ) від 31.01.2018, який відбувся у Москві, рф, про позбавлення священного стану настоятеля храму Різдва Христового м. Чернівці о. Леонтія ( ОСОБА_2 ) (том 1, а.с. 61).
Міністерством отримано інформацію від Чернівецької обласної державної адміністрації, що 19.11.2018 Релігійну громаду зареєстровано як автономну релігійну громаду. Враховуючи вищевикладене, будь-яке втручання РПСЦ у діяльність громади є протиправним. На сьогодні отець Леонтій продовжує здійснювати обов'язки настоятеля вказаної громади.
В матеріалах справи наявний список прихожан які проживають в м. Чернівці та є членами громади храму Різдва Христового Православної старообрядницької церкви по вул. О Кошового, 40 та які підтримують о. Леонтія (Варварича) датований 24.03.2019 з прізвищами, адресами проживання та підписами 97 осіб (том 1, а.с. 80-82).
Протоколом №6 загальних зборів християн-старообрядців Релігійної громади Православної Старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці від 27.03.2019 вирішено змінити найменування Релігійної громади з «Старообрядницької общини м. Чернівці Руської православної старообрядницької церкви» на «Релігійну громаду Православної Старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці». Внесено зміни до відомостей про орган управління Релігійної громади, а саме змінено «Архієпископію Київської і Всієї України РПСЦ» на «Загальні збори християн-старообрядців, настоятеля, церковну раду». Священнослужителем /настоятелем Релігійної громади обрано о Леонтія (Варварича Леоніда Івановича) з правом вчиняти дії від імені Релігійної громади без довіреності, у тому числі підписувати договори тощо. Обрано церковну раду, визначено особу яка має право подавати документи для проведення державної реєстрації прийнятих рішень щодо релігійної громади - ОСОБА_1 . Протокол нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу. Місце проведення зборів у даному протоколі зазначено м. Чернівці (том 1, а.с. 83-87).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2019 за Релігійною громадою Православної Старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці зареєстровано право власності на молитовний будинок загальною площею 244,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (том 1, а.с. 62).
Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 08.04.2019 у м. Чернівцях по вул. Кошового Олега 40 знаходиться «Релігійна громада Православної Старообрядницької Церкви храму Різдва Христового м. Чернівці». Керівник юридичної особи ОСОБА_1 , особа, що може вчиняти юридичні дії від імені юридичної особи без довіреності - ОСОБА_2 (том. 1, а.с. 1, а.с. 8).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.08.2020 у справі №727/9492/19 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_3 до Релігійної громади Православної Старообрядницької Церкви храму Різдва Христового м. Чернівці, Чернівецької обласної державної адміністрації про визнання недійсним рішення загальних зборів релігійної громади м. Чернівці від 30.09.2018 (за протоколом №3) та визнання частково незаконним розпорядження Чернівецької ОДА від 19.11.2018 №1286-р, в частині скасування підпункту 5 пункту 2 даного розпорядження щодо реєстрації статуту (в новій редакції) Релігійної громади Православної Старообрядницької Церкви храму Різдва Христового м. Чернівці (том. 1, а.с. 63-73).
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 05.02.2021 у справі №727/9492/19 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20.08.2020 змінено, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду (том. 1, а.с. 74-79).
У справі №727/9492/19 встановлено, що на зборах Релігійної громади Православної Старообрядницької Церкви Храму Різдва Христового м. Чернівці 30.09.2018 приймалось рішення щодо статуту релігійної громади, виборів керівного органу та ревізійної комісії релігійної громади, обрання осіб, відповідальних за проведення державної реєстрації змін до статуту. При цьому, зміни до статуту стосувалися виходу з юрисдикції старообрядницького епіскопа Київського Всієї України і про реєстрацію автономної релігійної громади, яка не підпорядкована жодному центру чи управлінню і здійснює свою канонічну та господарську діяльність самостійно.
Будь-якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось.
Православна Старообрядницька Церква Храму Різдва Христового м. Чернівці відкрита для всіх вірян, які можуть її вільно відвідувати.
Позивачі, звертаючись до суду, не обґрунтовували свою позовну заяву тими обставинами, що внаслідок державної реєстрації статуту релігійної громади вони позбавлені права вільно відвідувати молитовний будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 . Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували такі обставини.
Відповідач є юридичною особою. При цьому, позивачі не є священнослужителями, не входять до церковної ради та інших керівних органів релігійної громади.
Згідно положень статуту парафіяльні збори є вищим органом управління і саме зборам відповідача надано виключне право приймати рішення щодо управління релігійною громадою.
Тобто відсутні підстави вважати, що відбулось втручання у право позивачів на свободу віросповідання.
3 огляду на вказане, також відсутні підстави для визнання незаконним та скасування підпункту 5 пункту 2 розпорядження Чернівецької ОДА №1286-р від 19.1.2018.
Протоколом №1 загальних зборів Релігійної громади Православної Старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці від 07.03.2021 вирішено внести зміни та доповнення до діючого статуту релігійної громади та зареєструвати його нову редакцію. Протокол нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу 10.03.2021. Місце проведення зборів у даному протоколі зазначено м. Чернівці (том 1, а.с.93).
Відповідно додатку №1 до протоколу від 07.03.2021 на зборах були присутні 45 осіб (том 1, а.с. 94).
Пунктом 1.3 статуту Релігійної громади Православної Старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці, зареєстрованого 26.04.2021, передбачено, що громада створюється за добровільною згодою віруючих осіб, які досягли повноліття та об'єднує православних християн-старообрядців, що проживають у м. Чернівці та прийняли трипогружальне святе Хрещення, древлеправославної християнської віри та доброї християнської моралі (том 1, а.с.88-92).
Згідно пункту 2.1. статуту в новій редакції органами управління громадою є: загальні збори християн-старообрядців громади (далі загальні збри), настоятель, а також церковна рада громади (далі - церковна рада).
Відповідно до пункту 2.1.2. загальні збори скликаються священником - настоятелем громади спільно з церковною радою не менше 1 раз на рік, переважно у неділю.
Пунктом 2.1.3. статуту передбачено, що до складу загальних зборів належать священнослужителі, церковнослужителі, а також християни-старообрядці члени загальних зборів, які досягли 18-річного віку, визнають обов'язковість вимог статуту, регулярно беруть участь у богослужінні, сповідаються та причащаються.
Згідно пункту 2.1.8. загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо на них були присутні не менше 2/3 членів церковної ради і необмежена кількість християн-старообрядців.
Відповідно до пункту 2.10. статуту в новій редакції до обов'язків настоятеля також належить складання та ведення списків громади, скликання загальних зборів та головування на них.
В матеріалах справи наявний лист в якому 12.04.2022 Старообрядна Білокринична митрополія всіх древлеправославних християн звернулася до Архиєпископа Київського і всієї України Никодима та повідомила, що прохання підійти тимчасово під омофор Білокриничної митрополії можливе тільки по рішенню єпископата московської митрополії (а.с. 117).
Протоколом №1 загальних зборів християн-старообрядців Релігійної громади православної старообрядницької церкви Храму «Різдва Христового» від 19.03.2023 вирішено визнати роботу голови церковної ради, скарбника та голови ревізійної комісії задовільною. Місце проведення зборів у даному протоколі зазначено м. Чернівці (том. 1, а.с. 95).
Згідно додатку №1 від 19.02.2023 до вищевказаного протоколу на зборах було присутні 25 осіб (том 1, а.с. 96).
Протоколом №2 загальних зборів християн-старообрядців Релігійної громади православної старообрядницької церкви Храму «Різдва Христового» від 25.06.2023 поновлено список членів релігійної громади у зв'язку з тим, що деякі члени громади померли, а деякі досягли 18-річного віку та з приходом нових парафіян в громаду. Місце проведення зборів у даному протоколі зазначено м. Чернівці (том 1, а.с.97).
Згідно додатку №2 від 25.06.2023 на зборах було присутні 36 осіб (том1, а.с. 98).
В матеріалах справи наявний список 101 члена релігійної громади православної старообрядницької церкви храму Різдва Христового засвідчений настоятелем храму отцем ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ) без дати та номера (том 1 а.с. 99,100).
13.08.2023 відбулись загальні збори членів Релігійної громади Православної старообрядної церкви Храму «Різдва Христового» в м. Чернівці, якими одноголосно вирішено: 1) перевизначити канонічну та організаційну належності громади; 2) розгляд та прийняття статуту громади у новій редакції; 3) переобрання керівних органів; 4) зміна найменування громади.
За результатами зборів вирішено:
1) змінити найменування організації - з “Релігійна громада Православної старообрядної церкви храму Різдва Христового в м. Чернівці» на “Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України»;
2) змінити керівника юридичної особи - із ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ;
3) змінити відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи - з ОСОБА_2 на ОСОБА_7 ;
4) змінено органи управління юридичною особою;
5) внести зміни до установчих документів - затвердити статут в новій редакції;
6) змінити місцезнаходження юридичної особи - з вул. Кошового Олега на вул. Криворучка Ореста;
7) доручено та надано право громадянину ОСОБА_7 звернутись щодо реєстрації статуту в новій редакції до Чернівецької обласної військової адміністрації та для внесення даних органами державної реєстрації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Місцем проведення загальних зборів - м. Чернівці, секретар зборів ОСОБА_7 , головуючий ОСОБА_8 .
Рішення прийняте одноголосно. Відповідне рішення оформлене нотаріально засвідченим протоколом №1 від 13.08.2023 (том 1, а.с. 17-19).
Реєстр осіб, які беруть участь в загальних зборах від 13.08.2023, засвідчений підписами 26 осіб. (том 1, а.с. 20-24).
21.08.2023 за розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації №771-р зареєстровано нову редакцію статуту Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України (том 1, а.с.27-37).
Згідно пункту 1.4. вищевказаного статуту в новій редакції віросповідна приналежність громади - православ'я у форматі віросповідання, яке було загальноприйнятим у Київській Русі від хрещення Києва і до церковної реформи ХVII століття.
Громада діє відповідно до канонічних правил, викладених у книзі Кормій (Номоканоні), постанов Соборів древлеправославних християн Білокриницької ієрархії (далі то тексту - «канонічні правила»), статутом Церкви, рішенням її органів та цим статутом. громада діє відповідно до Конституції У країни, загальновизнаних норм міжнародного права, закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» та інших нормативно-правових актів України (пункт 1.6. статуту).
Пунктом 1.7 вищевказаного статуту передбачено, що членами громади є древлеправославні християни (старовіри), які прийняли трьох занурюване святе Хрещення, досягли 18-річного віку, доброї християнської моралі, регулярно відвідують богослужіння і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє брати участь у повноцінному богослужбовому житті та які визнають положення цього статуту і підписали заяву про вступ до громади з рекомендацією священника (клірика Церкви). Прийом нових членів проводиться на загальних зборах громади, по заяві бажаючого вступити в число членів громади.
Діяльність релігійної громади поширюється на територію м. Чернівці, Чернівецької області, Україна (пункт 1.10. статуту).
Пунктом 1.11. статуту передбачено, що місцезнаходження громади - 58029, Чернівецька область, м. Чернівці, Шевченківський район, вул. Ореста Криворучка, 40.
Пунктом 3.2. статуту передбачено, що органами управління громади є:
- вищим органом управління громадою є загальні збори громади
- виконавчим органом управління - голова Церковної ради громади
- інші керівні органи - архієпископ Київський та всієї України, настоятель храму, Церковна рада громади.
Архієпископ Київський та всієї України здійснює духовно-канонічне керівництво діяльністю громадою відповідно до статуту церкви та цього статуту, а також відповідно канонічних правил, зазначених у п. 1.6. цього статуту (пункт 3.3. статуту).
Члени громади висловлюють свою волю і побажання через загальні збори.
Пунктом 3.5.1. статуту передбачено, що загальні збори збираються у міру необхідності, але не рідше одного разу на рік. Позачергові загальні збори збираються за ініціативою або архієпископа Київського та всієї України, або єпархіального архієрея, або блаженного священника, або настоятеля храму громади, або за рішенням Церковної ради, або за рішенням однієї третини членів громади.
Члени громади повинні бути сповіщені не пізніше ніж за 1 (один) тиждень про час і місце проведення загальних зборів.
Збори, що проводяться під час відсутності настоятеля храму, скликаються з його благословення, або благочинного священника, або єпархіального архієрея, або архієпископа Київського та всієї України.
Річні загальні збори громади, як правило, проводяться по завершенню календарного року до початку Великого Посту.
Не може бути учасником загальних зборів особа, яка канонічно відлучена від церкви до свого виправлення та прощення.
Особи яким не виповнилося 18 років не мають права приймати участь у голосуванні на загальних зборах громади.
Один християнин може бути членом тільки однієї релігійної громади.
Відповідно до пункту 3.5.3. загальні збори вважаються правомочними, якщо на них присутні більше, як половина членів громади та не менше 2/3 церковної ради громади.
До статуту громади можуть вноситися зміни та доповнення шляхом викладення його у новій редакції. рішення про внесення змін і доповнень до цього статуту шляхом викладення його у новій редакції приймається загальними зборами громади більшістю у дві третини голосів присутніх членів та не менше 2/3 церковної ради громади у порядку, передбаченим цим статутом, затверджується архієпископом Київським та всієї України та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку (пункт 5.1. статуту).
Наказом Міністерства юстиції України №3043/7 від 29.12.2023 відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 від 21.10.2023, у зв'язку з тим, що реєстраційна дія, проведена державним реєстратором Управління культури Чернівецької обласної державної адміністрації Заяць В.В. щодо Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України (до зміни найменування - «Релігійна громада православної старообрядницької церкви храму Різдва Христового м. Чернівці») відповідає законодавству у сфері державної реєстрації(том 1 а.с. 40).
Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 11.06.2024, залишеним в силі постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.10.2024 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2025 у справі №926/17/24, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Релігійної організації «Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці, Древлеправославної церкви про визнання статуту недійсним (том 1 а.с. 118-115).
Вищевказаними рішеннями встановлено, що 21.08.2023 розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації № 771-р прийнято рішення зареєструвати статут Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України.
28.08.2023 державним реєстратором управління культури Чернівецької обласної державної (військової) адміністрації Заяць В.В. здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, а саме:
1) змінено найменування організації - з “Релігійна громада Православної старообрядної церкви храму Різдва Христового в м. Чернівці» на “Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України »;
2) змінено керівника юридичної особи - із ОСОБА_1 на ОСОБА_3 ;
3) змінено відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи - з ОСОБА_2 на ОСОБА_7 ;
4) змінено органи управління юридичною особою;
5) внесено зміни до установчих документів - затверджено статут в новій редакції;
6) змінено місцезнаходження юридичної особи - з вул. Кошового Олега на вул. Криворучка Ореста;
7) змінено інформацію для здійснення зв'язку із юридичною особою.
10.09.2023 за адресою Релігійної організації “Релігійна громада Православної старообрядної церкви храму Різдва Христового в м. Чернівці», ОСОБА_1 отримала лист Головного управління ДПС у Чернівецькій області №13225/6/24-13-12-02-04 від 30.08.2023, з якого вбачається, що у зв'язку із внесенням змін до відомостей про юридичну особу, наявні розбіжності в імені її керівника, а саме: згідно Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - ОСОБА_3 , а згідно даних Єдиного державного реєстру - ОСОБА_3 .
Позивач - ОСОБА_1 вказувала, що зазначені вище обставини стали для неї несподіванкою, адже Релігійна громада загальних зборів не скликала і не приймала рішень про внесення змін до відомостей про юридичну особу.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що у цій справі визнається недійсним статут в новій редакції, що прийнятий рішенням загальних зборів Релігійної громади. Тобто позивачі просять суд втрутитись у рішення Релігійної громади, а отже, у діяльність релігійної організації, для чого (втручання) у суду мають бути вагомі підставі.
З огляду на те, що статути релігійної організації у редакції від 26.04.2021 та у редакції 21.08.2023 не встановлюють будь-якого врегульованого порядку та чітких критеріїв щодо прийняття членів у релігійну громаду, а також порядку їх обліку та ведення реєстру, які б дали можливість чітко ідентифікувати реальну кількість членів релігійної громади, а також не містять поняття фіксованого членства, процедури прийняття в члени релігійної громади, враховуючи висновки ЄСПЛ щодо права релігійної організації на власний розсуд визначати, в який спосіб вона вирішуватиме, чи приймати нових членів, визначатиме критерії членства та процедуру обрання органів управління, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшли висновку про відсутність вагомих підстав для втручання у діяльність релігійної організації, оскільки таке втручання суду може призвести до більш негативних наслідків для громади, відповідно відсутні підстави для задоволення позову.
Крім того, суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що предметом позовних вимог у справі № 926/17/24 було визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації від 21.08.2023 № 771-р. При цьому рішення загальних зборів Релігійної громади, які оформлені протоколом № 1 від 13.08.2023, не є предметом спору у цій справі.
Касаційний господарський суд у постанові від 13.02.2025 у справі №926/17/24 зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що доказів порушення вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту відповідача, позивачами не надано, з огляду на відсутність обов'язкового обліку та ведення реєстру учасників релігійної організації, що не дає можливості встановити кількість членів релігійної громади, а також підтвердити доводи позивачів щодо відсутності кворуму та проведення спірних зборів особами, які не є членами релігійної громади, у зв'язку з чим в позові відмовили, оскільки в іншому разі це призведе до втручання у діяльність релігійної організації.
Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
В матеріалах справи наявна нотаріально засвідчена заява ОСОБА_9 який підтвердив, що не приймав участь ні в яких зборах, не голосував за внесення змін в Єдиний державний реєстр стосовно Релігійної громади Православної Старообрядницької Церкви Різдва Христового м. Чернівці, яка розташована в АДРЕСА_1 . (том 1, а. с. 39).
Нотаріально посвідченими заявами від 28.02.2024 та 06.03.2024 ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , які є членами Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христова м. Чернівці підтвердили, що 13.08.2023 близько 19:00 год вони були присутні при підписанні додатків до протоколу громадянином ОСОБА_9 . Громадянин ОСОБА_7 ознайомив його із порядком денним протоколу зборів Релігійної Громади «Православної Старообрядницької Церкви Храму Різдва Христова м. Чернівці» №1 від 13.08.2023. Після чого він самовільно без тиску сторонніх осіб підписав додатки до протоколу (том 1, а.с. 230,231).
При цьому, як зазначено в самих заявах - факти в них викладені нотаріусом не перевірялися.
Протоколом №1 загальних зборів членів Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христова м. Чернівці Древлеправославної церкви України від 20.10.2024 вирішено доповнити статут пунктом 5.2. наступного змісту “Рішення про внесення змін в статуті Релігійної громади прийняті загальних/парафіяльних зборів, подається до органів державної влади в оригіналі та без нотаріально засвідчення справжності підпису й без використання спеціальних бланків нотаріальних документів». Вищевказаний протокол нотаріально посвідчений, місце проведення зборів у протоколі зазначено м. Чернівці (том 1, а.с. 10,102).
Згідно реєстру осіб, які беруть участь у загальних зборах додаток №1 від 20.10.2024, у вищевказаних зборах взяли участь 84 особи (том 1, а.с. 103-105).
31.10.2024 за розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації № 1186-р зареєстровано нову редакцію статуту Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України (том 1, а.с. 107).
Пунктом 5.2. вищевказаного статуту передбачено, що рішення про внесення змін в статуті Релігійної громади прийняті загальними/парафіяльними зборами, подається до органів державної влади в оригіналі та без нотаріально засвідчення справжності підпису й без використання спеціальних бланків нотаріальних документів.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначив, що підстави для відмови у відкритті провадження, як і підстави для подальшого його закриття, відсутні, оскільки предметом позову у справі № 926/17/24 було визнання недійсним статуту релігійної організації в новій редакції. В цьому ж позові заявляється вимога про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів Релігійної громади, оформлених протоколом № 1 від 13.08.2023, яка є основною вимогою, і від задоволення якої залежить можливість подальшого визнання статуту в новій редакції недійсним. Додатково заявляються вимоги про визнання рішення загальних зборів членів релігійної громади, оформлених протоколом № 1 від 20.10.2024 та визнання статуту в новій редакції недійсним.
Позивач в позовній заяві вказує, що наслідки визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України у новій редакції, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації 21.08.2023 №771-р є підставою задоволення позовних вимог щодо статуту, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації 31.10.2024 №1186-р.
Відповідну позовну вимогу ним подано з метою ефективного захисту прав та інтересів для відновлення стану який існував до порушення таких прав.
IV. Позиція суду по суті спору.
Стаття 35 Конституції України гарантує кожному право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.
Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 ЦК України.
Частиною першою статті 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 3 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон) ніхто не може встановлювати обов'язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії. Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров'я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов'язанням України.
Згідно зі ст. 7 вказаного Закону, релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Звертаючись з даним позовом до суду позивач вказав на порушення своїх прав як керівника релігійної організації, оскільки його не було повідомлено про скликання та проведення загальних зборів, що позбавило його права на участь в управлінні релігійною організацією. Позивач стверджує, що загальні збори 13.08.2023 проведено з повним ігноруванням вимог діючого статуту.
Позивач вбачає порушення своїх прав в ухваленні рішень загальними зборами членів релігійної організації, оформлених протоколами №1 від 13.08.2023, зокрема, щодо зміни канонічної підлеглості та №1 від 20.10.2024, щодо того, що рішення прийняті на загальних зборах подаються до органів державної влади в оригіналі та без нотаріально засвідчення справжності підпису й без використання спеціальних бланків нотаріальних документів.
Предметом позову у даній справі є оформлене протоколом №1 рішення загальних зборів членів релігійної організації Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці від 13.08.2023, зокрема, щодо зміни канонічної підлеглості релігійної громади, зміни назви, зміну органу управління юридичною особою, зміну місцезнаходження юридичної особи та прийняття Статуту релігійної громади у новій редакції.
Також предметом позову є оформлене протоколом №1 рішення загальних зборів від 20.10.2024 яким вирішено доповнити статут пунктом 5.2. наступного змісту “Рішення про внесення змін в статуті Релігійної громади прийняті загальних/парафіяльних зборів, подається до органів державної влади в оригіналі та без нотаріально засвідчення справжності підпису й без використання спеціальних бланків нотаріальних документів».
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (тут і далі в редакції, чинній на момент скликання та проведення спірних зборів релігійної організації) релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Зміна підлеглості релігійної громади не впливає на зміст права власності та інших речових прав такої релігійної громади, крім випадку, встановленого статтею 18 цього Закону.
Частина громади, не згідна з рішенням про зміну підлеглості, має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем).
Водночас, відповідно до частини третьої, четвертої статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій; сприяє встановленню відносин взаємної релігійної і світоглядної терпимості й поваги між громадянами, які сповідують релігію або не сповідують її, між віруючими різних віросповідань та їх релігійними організаціями; бере до відома і поважає традиції та внутрішні настанови релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, якщо вони не суперечать чинному законодавству.
Відповідно до частин 2 та 5 ст. 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з'їздах, конференціях. Статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
Як вбачається з зазначених вище норм, законодавець установив механізм, за яким рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, і такі збори можуть скликатися її членами. Цей механізм дозволив релігійній громаді як організації вірян, які об'єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб, вирішувати важливе питання організації громади, чим держава захистила гарантоване статтею 9 Конвенції право на свободу віросповідання у його колективному вимірі в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає право на об'єднання.
При цьому, за змістом п. 2.1.2. статуту релігійної організації (тут і далі - в редакції від19.11.2018 так і в редакції 07.03.2021, чинною станом на дату проведення спірних зборів), загальні збори скликаються священником - настоятелем громади спільно з церковною радою не менше 1 раз на рік, переважно у неділю.
В свою чергу пунктом 3.5.1. статуту в редакції від 21.08.2023 передбачено, що загальні збори збираються у міру необхідності, але не рідше одного разу на рік. Позачергові загальні збори збираються за ініціативою або архієпископа Київського та всієї України, або єпархіального архієрея, або блаженного священника, або настоятеля храму громади, або за рішенням Церковної ради, або за рішенням однієї третини членів громади.
Проте, за нормами статті 12 Закону статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству.
Законодавством, а саме ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", передбачено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади і такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Стаття 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:
1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.
До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:
1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;
2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).
Разом з тим закон не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21, здійснивши аналіз положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зробила такі висновки:
"законодавець лише в необхідних загальних рисах врегулював порядок реалізації релігійними громадами права на зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях:
1) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами;
2) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади;
3) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
При цьому законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства на таких засадах:
- членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади;
- релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням)".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21 зазначила, що в питанні наявності порушеного права, що є підставою для звернення до суду, необхідно враховувати, що право на свободу віросповідання включає забезпечення вільної можливості сповідувати свою релігію, дотримуватися релігійної практики та релігійних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими єдиновірцями.
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові виходила з того, що законодавець у частині восьмій статті 8 Закону закріпив правило, спрямоване на захист права на свободу віросповідання частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості: вона має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Тому далі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що самим визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях з тих підстав, на які вказує позивач, не може порушуватись право настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 зазначено, що стаття 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" жодним чином не обмежила чи перешкодила релігійній організації на власний розсуд визначати, в який спосіб вона вирішуватиме, чи приймати нових членів, визначатиме критерії членства та процедуру обрання органів управління. З точки зору статті 9 Конвенції застосованої разом зі статтею 11, це були рішення, які лежать в площині приватного права та які не мають бути об'єктом втручання з боку органів державної влади, якщо вони не порушують прав інших осіб, чи підпадають під обмеження, встановлені пунктами 2 статей 9 та 11 Конвенції. Іншими словами, держава не може зобов'язати легально існуюче приватно-правове об'єднання прийняти нових та виключити обраних членів. Втручання такого роду суперечитиме свободі релігійних об'єднань вільно регулювати свою поведінку та вільно вести свої справи (пункти 146, 150 вказаного рішення Європейського суду з прав людини).
У вищевказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що релігійні об'єднання вправі визначати на власний розсуд спосіб, в який вони прийматимуть нових та виключатимуть існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, що регулюють членство в ній, мають розглядатися як спосіб, в який такі організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій. Суд вказав, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів.
Крім того, у пунктах 52, 147, 151 рішення у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 зазначено, що Верховний Суд України у складі трьох суддів відхилив касаційну скаргу громади-заявника, тому що положення статуту Парафії суперечили відповідному законодавству. Колегія також зазначила, що положення статуту відносно фіксованого членства суперечили законодавству, оскільки не дозволяли більшості релігійної групи проявляти свої релігійні переконання шляхом участі в управлінні церковними справами. Зокрема, Верховний Суд України зазначив: "...статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Оскільки діюче законодавство не передбачає обов'язкового чи іншого фіксованого членства віруючих даного віросповідання, в правовому значенні парафіяльні збори та загальні збори релігійної громади є поняттями тотожними, судова колегія виснувала, що пункти 2.12, 2.13 статуту не повністю відповідають діючому законодавству, що призвело до фактичного усунення від вирішення статутних питань більшості релігійної громади і порушення їх права на віросповідання". Європейський суд з прав людини визнав, що не є "належними та достатніми" висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду України від 21 квітня 2000 року, що вимога "фіксованого членства" в релігійній організації не була закріплена законодавчо та що "збори парафіян" та "загальні збори релігійної групи" збігаються за значенням, і, таким чином, що права більшості релігійної групи та їх права на віросповідання були порушені. Суд вважав, що внутрішня організація Парафії чітко визначена статутом. Органи державної влади, включно з судами, знехтували цією внутрішньою структурою Парафії як приватно-правового об'єднання, зазначивши, що відповідна релігійна група була лише меншістю з "постійного складу релігійної групи", яка складалась близько з 300 осіб, які не були запрошені взяти участь в Парафіяльних зборах, хоча вони й є частиною групи.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21:"… у питанні наявності порушеного права, що є підставою для звернення до суду, необхідно враховувати, що право на свободу віросповідання включає забезпечення вільної можливості сповідувати свою релігію, дотримуватися релігійної практики та релігійних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими єдиновірцями".
Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також виходить з того, що: "законодавець у частині восьмій статті 8 Закону закріпив правило, спрямоване на захист права на свободу віросповідання частини громади, яка не згідна з рішенням про зміну підлеглості: вона має право утворити нову релігійну громаду і укласти договір про порядок користування культовою будівлею і майном з їхнім власником (користувачем). Тому далі Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що самим визнанням державою права на вільну зміну релігійною громадою підлеглості в канонічних і організаційних питаннях з тих підстав, на які вказує Позивач, не може порушуватись право настоятеля цієї громади чи її члена на свободу віросповідання".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21 також виснувала, що завданням суду є визначення того, чи заходи, вжиті на національному рівні, є виправданими та пропорційними, а також наскільки виправданим є втручання суду у внутрішні справи релігійної громади.
З огляду на зазначене вище, відсутність визначеного у статуті Релігійної громади порядку прийняття до членів громади, фіксованого членства, Велика Палата Верховного Суду при визначенні критеріїв, яким мали відповідати члени релігійної громади, які брали участь у загальних зборах громади, що прийняли оспорюване рішення про зміну підлеглості у канонічних питаннях, враховує встановлені у статуті Релігійної громади в редакції 1991 року критерії членів парафіяльних зборів (якими є парафіяльні віруючі, клірики та миряни, які досягли 18-річного віку, які в канонічних питаннях визнають обов'язковість статуту Української Православної Церкви, регулярно відвідують богослужіння та сповідь, перебувають у канонічному послухові настоятелю і не перебувають під забороною чи церковним судом, що забороняє повноцінну участь у богослужбовому житті).
Такими критеріями, відповідність яким може бути об'єктивно встановлена, з перелічених є досягнення 18-річного віку і регулярне відвідування богослужіння.
Як встановлено судом, відповідно до п. 1.2 статуту, в редакції чинній до моменту прийняття оспорюваного рішення, Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України - громада не входить до жодного релігійного центру та здійснює свою канонічну та господарську діяльність самостійно.
Громада очолюється священником - настоятелем, який контролює та несе відповідальність за збереження культурних будівель та майна громади (п. 1.3 статуту).
Органами управління громадою є: загальні збори християн-старообрядців громади, настоятель, а також церковна рада громади, яка підзвітна настоятелю та загальним зборам (п. 2.1. статуту).
Згідно пункту 2.1.3 статуту загальні збори вважаються такими, що відбулися, якщо на них були присутні не менше 2/3 членів Церковної ради і необмежена кількість християн-старообрядців.
Не може бути учасником загальних зборів відлучений від церкви, аж до свого виправлення і прощення (п. 2.1.5 статуту).
Особи, яким не виповнилося 18 років, не мають права приймати участь у голосуванні на зборах релігійної громади (п. 2.1.6. статуту).
Здійснивши правовий аналіз наведених положень статуту, суд зазначає про відсутність фіксованого членства в релігійній організації, з огляду на те, що для участі у парафіяльних зборах достатнім є відповідність наступним критеріям: досягнення 18-річного віку; визнання обов'язковості статуту; регулярне відвідування богослужінь; не перебування під забороною чи церковним судом.
З огляду на відсутність даних, які б дозволяли перевірити регулярне відвідування богослужіння, перебування під забороною чи церковним судом, судом враховано критерій територіального зв'язку, тобто проживання у місцевості, де діє релігійна громада, оскільки відповідність цьому критерію робить можливим виконання умови про регулярне відвідування богослужіння (такого висновку дійшла і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.04.2024 у справі №906/1330/21).
13.08.2023 на загальних зборах релігійної громади присутні 26 осіб, які, як встановлено судовими слуханнями, проживають в м. Чернівці. Доказів іншого суду не надано.
Таким чином, змістом оспорюваного протоколу підтверджено наявність територіального зв'язку, як достатнього критерію членства у релігійній організації (громади).
Рішення прийнято одноголосно, тобто з дотриманням визначеного Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" кворуму для прийняття відповідних рішень.
Достатнім для прийняття рішення про зміну канонічної підлеглості, у розумінні положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", є наявність кваліфікованої більшості присутніх учасників та засвідчення волевиявлення підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Отже, судом не встановлено порушень вимог законодавства в частині прийняття рішень не уповноваженими особами або за відсутності достатньої кількості голосів.
З приводу позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів, протоколів № 1 від 13.08.2023 та 20.10.2024 загальних зборів Релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України, суд зауважує наступне.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 06.04.2021 року по справі №910/10011/19 (12-84гс20) звернула увагу, що відповідно до частини третьої статті 8 Закону № 987-ХІІ держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту вичерпує свою дію з моменту внесення таких змін або доповнень до статуту (прийняття статуту в новій редакції).
Отже, зважаючи на характер спірних відносин, належному способу захисту інтересу Релігійної організації та/або її членів відповідає позовна вимога про визнання недійсним статуту Релігійної організації в новій редакції. Судове рішення про задоволення такої позовної вимоги є підставою для приведення суб'єктом державної реєстрації відомостей про Релігійну організацію, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідність до відомостей статуту Релігійної організації в попередній редакції.
Касаційний господарський суд у постанові від 13.02.2025 у справі №926/17/24 зазначив, що суди попередніх інстанцій встановили, що доказів порушення вимог чинного законодавства при прийнятті рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту відповідача, позивачами не надано.
Суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 13.08.2023 при наявності рішення суду, яким визнано правомірність затвердження статуту відповідача в новій редакції за результатами проведення спірних загальних зборів, є неефективною, оскільки не може призвести до відновлення порушеного права позивача, що також є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині.
Позовні вимоги стосовно визнання недійсним статуту Релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної Церкви України у новій редакції, затвердженій 21.08.2023 зведені до заперечення самого факту проведення відповідних зборів, проведення зборів не за місцем діяльності громади, відсутності на зборах членів громади.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 року наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Варто відзначити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016р. у справі "Дж.К. та Інші проти Швеції" ("J.K. and Others v. Sweden") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007р. у справі "Бендерський проти України" ("Benderskiy"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, і відносинами. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (Рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo V. v. The Netherlands").
На підставі положень статті 11 ГПК України, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини у Рішенні по справі "Трофимчук проти України", хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Позивачем долучено до матеріалів справи нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_9 який підтвердив, що не приймав участь ні в яких зборах, не голосував за внесення змін в Єдиний державний реєстр стосовно Релігійної громади Православної Старообрядницької Церкви Різдва Христового м. Чернівці, яка розташована в м. Чернівці, Чернівецька область вул. Криворучка Ореста (колишня вул. Олега Кошевого) будинок під номером 40.
В спростування поданої заяви відповідачем подано нотаріально посвідчені заяви від 28.02.2024 та 06.03.2024 ОСОБА_10 , та ОСОБА_11 , які є членами Релігійної громади храму в ім'я Різдва Христова м. Чернівці підтвердили, що 13.08.2023 близько 19:00 год вони були присутні при підписанні додатків до протоколу громадянином ОСОБА_9 . Громадянин ОСОБА_7 ознайомив його із порядком денним протоколу зборів Релігійної Громади «Православної Старообрядницької Церкви Храму Різдва Христова м. Чернівці» №1 від 13.08.2023. Після чого він самовільно без тиску сторонніх осіб підписав додатки до протоколу.
При цьому, сторони належними та допустимими доказами не підтвердили дійсного волевиявлення ОСОБА_9 у підписанні протоколу загальних зборів 13.08.2023,оскільки, як зазначено в самих заявах - факти викладені в них нотаріусом не перевірялися.
Підпис ОСОБА_9 в протоколі загальних зборів 13.08.2023 не є вирішальним, оскільки крім нього своє волевиявлення здійснили ще 25 осіб.
Позивач також заперечував, що особи, які підписали протокол загальних зборів 13.08.2023 проживають у м. Чернівці, проте судом не встановлено, а представником позивача підтверджено, що відповідні особи проживають в іншій місцевості. Як і не доведено факту невизнання вищевказаними особами статуту релігійної організації.
Доводи представника позивача не можуть спростовувати дійсність прийнятих рішень та волевиявлення осіб які брали участь у загальних зборах 13.08.2023.
Суд констатує, що ні статут релігійної організації, ані норми Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" не встановлюють детальної процедури проведення зборів.
Наявність окремих недоліків порядку збирання підписів членів релігійної громади, за наявності дійсного волевиявлення щодо зміни канонічної підлеглості релігійної громади, назви, органу управління юридичною особою, місцезнаходження юридичної особи та прийняття статуту релігійної громади у новій редакції, не може впливати на чинність прийнятих рішень.
На підставі досліджених доказів судом встановлено, що рішення 13.08.2023 прийнято учасниками у кількості 26 осіб, що становить 2/3 від кількості учасників загальних зборів релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України.
В силу ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надані позивачем докази не спростовують наявності волевиявлення членів релігійної громади на прийняття рішень про зміну підлеглості у канонічних та організаційних питаннях релігійної громади, ґрунтуються на власних переконаннях відносно неможливості зміни канонічної підлеглості релігійною громадою.
Враховуючи встановлені судом обставини та досліджені докази у сукупності за принципом вірогідності, суд відхиляє позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 13.08.2023, статуту у новій редакції, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної адміністрації №771-р від 21.08.2023
Позивач в позовній заяві вказує, що наслідки визнання недійсним статуту релігійної організації "Релігійна громада храму в ім'я Різдва Христового м. Чернівці Древлеправославної церкви України у новій редакції, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації 21.08.2023 №771-р є підставою задоволення позовних вимог щодо статуту, затвердженого розпорядженням голови Чернівецької обласної державної адміністрації 31.10.2024 №1186-р.
Відповідну позовну вимогу ним подано з метою ефективного захисту прав та інтересів для відновлення стану який існував до порушення таких прав.
Суд відхилив позовні вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 13.08.2023 та статуту у новій редакції, тож відсутні підстави для задоволення похідних позовних вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів релігійної громади, оформлених протоколом №1 від 20.10.2024 та, а також статуту в новій редакції, зареєстрованого розпорядженням голови Чернівецької обласної адміністрації №771-р від 21.08.2023№1186-р від 31.10.2024. Інших належних та допустимих доказів порушення своїх прав позивач суду не надав.
За таких обставин справи суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
V. Щодо розподілу судових витрат.
Пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України визначено, що у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку судовий збір залишити за позивачем.
Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 194, 219, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд, -
У задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2025.
Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя М.І. Ніколаєв