Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"27" травня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/454/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
при секретарі судового засідання Гула Д.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області (61038, м. Харків, вул. Глобинська, буд. 23) в інтересах держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Бей" (61128, м. Харків, проїзд Садовий, буд. 9-А)
про зобов'язання вчинити певні дії, скасування державної реєстрації права власності.
за участю представників:
прокурор - Панова М.С.
позивач - не з'явився;
відповідач - не з'явився.
Керівник Салтівської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Бей", згідно вимог якої просить суд ухвалити рішення про усунення перешкод у користуванні Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, площею 0,0068 га, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, шляхом:
- зобов'язання ТОВ "Ман Бей" (Харківська обл., м. Харків, проїзд Садовий, 9-А, 61128, код ЄДРПОУ 37577408) відновити стан зазначеної земельної ділянки, який існував до початку дій щодо самовільного будівництва, шляхом знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1783557663101);
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1783557663101; номер відомостей про речове право 49868238, внесене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак Оленою Олександрівною; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67130269 від 10.04.2023 та закриттям розділу 1783557663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, просить суд судові витрати покласти на відповідача.
Разом з позовною заявою, прокурором було подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1783557663101) до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 04.03.2025 о 12:20. Окрім того, звернуто увагу відповідача, що 18.10.2023 введено в дію зміни, що були внесені в Господарський процесуальний кодекс України Законом України № 3200-IX від 29.06.2023 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документам", який набрав чинності 21.07.2023.
У відповідності до частини 6 статті 6 ГПК України (в редакції, яка набула чинності з 18.10.2023), усі юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (далі по тексту ЄСІТС) або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Таким чином, пунктом 8 ухвали Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 зазначено, що відповідно до положень частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України відповідач зобов'язаний зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.02.2025 заяву Салтівської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову (вх. №454 від 13.02.2025) задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом встановлення ТОВ "Ман Бей" (61128, м. Харків, проїзд Садовий, буд. 9-А, код ЄДРПОУ 37577408) заборони на відчуження нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1783557663101) до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
03.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області від відповідача зареєстровано заяву (вх. №5506), в якій просить суд надати для ознайомлення матеріали справи, відкласти розгляд справи та надати час для підготовки відзиву на позовну заяву.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.03.2025 у зв'язку з необхідністю дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, підготовче засідання відкладено на 18.03.2025 об 11:50 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
12.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відзив на позовну заяву (вх. №6427), в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та розглядати справу за відсутності відповідача.
18.03.2025 в системі діловодства Господарського суду Харківської області зареєстровано відповідь на відзив (вх. №6848), яку досліджено та долучено судом до матеріалів справи.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2, 3 статті 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяви по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до частини 8, 9 статті 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Відповідно до статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до статті 115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини 1, 2 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 по справі №922/1116/22 виснував, що поважними причинами визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Необхідним є наведення конкретних обставин, надання відповідних доказів на підтвердження їх існування, а також доведення їх впливу на своєчасність реалізації особою своїх прав.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.03.2025 у зв'язку з тим, що відзив на позовну заяву подано з порушенням встановленого судом строку та без клопотання про його поновлення з обґрунтуванням поважності причин пропуску строку, а також, враховуючи, що відповідачем не зареєстровано електронного кабінету в системі "Електронний суд", відзив на позовну заяву повернуто без розгляду на підставі статті 6, 42, 165, 170, 232-235 ГПК України. При цьому у супровідному листі вих. №004145 від 20.03.2025 судом вдруге звернуто увагу відповідача на положення частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України та наявність обов'язку зареєструвати свій електронний кабінет в системі "Електронний суд". Разом з тим, відкладено підготовче засідання на 01.04.2025 об 11:00 на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.04.2025 у зв'язку з необхідністю додаткового часу для дослідження матеріалів справи та надання можливості усім учасникам процесу скористатись своїми процесуальними правами та обов'язками, відкладено підготовче засідання на 15.04.2025 о 12:00 та явку представників учасників судового процесу визнано обов'язковою на підставі статті 183, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2025 враховуючи, що у справі виконані усі завдання підготовчого засідання, визначені частиною 1 статті 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.05.2025 об 11:00 на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, 232, 233 ГПК України.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2025 з метою реалізації принципів рівності та змагальності сторін, повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи завдання та основні засади господарського судочинства, відкладено судове засідання на 27.05.2025 о 12:00 на підставі статті 201, 216, 232-235 ГПК України.
Прокурор у судове засідання з'явився, позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися. При цьому про дату, час та місце судових засідань повідомлені судом належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Також, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від позивача та відповідача не надходило.
Відповідно до частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 7 статті 6 ГПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено спосіб належного повідомлення сторін про дату, час та місце судового засідання - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через "Електронний кабінет" (правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/6322/21, від 29.06.2022 у справі №906/184/21, від 02.11.2022 у справі №910/14088/21).
Матеріали справи свідчать, що копії ухвал Господарського суду Харківської області із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань було надіслано до зареєстрованого електронного кабінету позивача, про що свідчать довідки про доставку електронних листів до зареєстрованого Електронного кабінету.
Пунктом 2 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Крім того, враховуючи, що відповідачем не було зареєстровано Електронний кабінет в ЄСІТС відповідно до частини 6 статті 6 та частини 7 статті 42 ГПК України, а тому з метою повідомлення вказаного учасника справи про розгляд даної справи, копії процесуальних документів із визначеними у них датою, часом та місцем проведення судових засідань надіслано засобами поштового зв'язку на належну адресу, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, які було повернуто на адресу суду з довідками відділення поштового зв'язку з зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Пунктами 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.
Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 тощо.
Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Ухвали Господарського суду Харківської області по справі №922/454/25 було оприлюднено в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.
Також, судом враховано висновок Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" про те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені судом належним чином про розгляд даної справи. При цьому судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення своїх правових позицій, надання доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзив на позов у встановлений судом строк з дотриманням наведених вище вимог ГПК України щодо подання вказаної заяви по суті справи, а також не забезпечено визнану судом обов'язкову явку представника у судові засідання з метою висловлення позиції щодо обставин справи, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, а тому вирішення господарського спору здійснюється за наявними матеріалами згідно частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також заслухавши вступне та заключне слово прокурора, суд встановив наступне.
Щодо обґрунтування підстав представництва прокурором інтересів держави.
Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Пунктом 3 статті 131-1 Конституції передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.
Згідно з статтею 131-1 Конституції України організація і порядок діяльності органів прокуратури визначено законом.
Вимогами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною 6 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звернутися до суду з позовом (заявою, поданням); вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справи; подавати цивільний позов під час кримінального провадження випадках та в порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження.
Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/99 від 08.04.1999 висловлено правову позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріального або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відтак, звернення до суду з позовом та пред'явлення позовних вимог до відповідача є правом особи, яким вона розпоряджається на власний розсуд.
Звертаючись до суду з відповідним позовом, прокурор, як особа, яка користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу, самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах або відсутність такого.
Системне тлумачення положень частин 3 - 5 статті 53 ГПК України і частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Отже, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Разом з тим, що б інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Обґрунтовуючи звернення до суду в інтересах держави в особі Харківської міської ради прокурором у позовній заяві зазначено, що інтерес держави полягає у необхідності забезпечення прав та інтересів територіальної громади, як власника землі, що є основним національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель. Харківська міська рада, діючи від імені та в інтересах територіальної громади міста, має безпосередній обов'язок та інтерес у створенні та підтриманні повноцінного життєвого середовища, що полягає не лише у детальному плануванні території міста Харкова, а й здійсненні забудови у відповідності до затвердженого плану з метою створення інфраструктури міста та забезпеченні потреб громади міста.
Звернення прокурора з позовною заявою до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання щодо раціонального використання та охорони земель комунальної власності з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання всіх прав.
Таким чином, саме Харківська міська рада має повноваження щодо здійснення права власності на землю від імені та в інтересах територіальної громади міста. З огляду на викладене, оскільки спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові, під об'єктом самочинної забудови - нежитлової будівлі літ. "Д-1", належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, то саме Харківська міська рада є суб'єктом владних повноважень, уповноваженим на захист державних інтересів у спірних правовідносинах.
Окрім того, прокурором також зазначено, що Харківською міською радою не вживаються заходи захисту прав територіальної громади щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою комунальної власності шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва. Відповідний позов до останнього з цим же предметом та з цих же підстав до судів не пред'являвся, заходи досудового врегулювання спору не вживалися.
Матеріали справи свідчать, що Салтівська окружна прокуратура міста Харкова на виконання вимог частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", листами №53-102-826вих-24 від 16.02.2024, №53-102-2906вих-24 від 25.06.2024 та №53-102-5013вих-24 від 13.11.2024 повідомила Харківську міську раду про існування порушення інтересів держави у зв'язку з реєстрацією речових прав на об'єкт самочинного будівництва - нежитлову будівлю літ. "Д-1", розташовану за адресою: вул. Василя Стуса, 11-А, м. Харків. Вказаними листами було витребувано відомості щодо визначення позиції Харківської міської ради як власника земельної ділянки щодо подальшої долі об'єкту самочинного будівництва, а також висловлено пропозицію самостійно вжити заходи для захисту порушених інтересів держави в особі територіальної громади міста Харкова шляхом подання відповідного позову до суду на захист таких інтересів.
Крім того, Департамент земельних відносин Харківської міської ради у листі №5144/0/225-24 від 26.07.2024 повідомив, що більш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Харкова в особі міської ради є вимога про знесення самочинно побудованого майна.
Листом №8905/0/225-24 від 13.12.2024 Департаментом зазначено, що заходи цивільно-правового характеру (пред'явлення позову) не вживались, а у разі подання Салтівською окружною прокуратурою міста Харкова до суду відповідної позовної заяви, Департамент, який представляє інтереси Харківської міської ради у таких категоріях справ, за необхідності надасть до суду всі процесуальні документи, передбачені Цивільним процесуальним кодексом України та направить повноважного представника для представництва інтересів Харківської міської ради в суді.
Прокурором зазначено про невиконання уповноваженим органом - Харківською міською радою своїх повноважень, унаслідок чого інтереси держави залишаються незахищеними, що є підставою для представництва інтересів держави органами прокуратури в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", адже у цьому випадку у прокурора виникло не тільки право, а й обов'язок відреагувати на їх порушення шляхом пред'явлення до суду цього позову.
Отже, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Харківської міської ради шляхом пред'явлення цього позову обґрунтовується: наявним порушенням інтересів держави у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель, створення належних умов для розвитку міста та необхідністю їх комплексного захисту; орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснює захист інтересів держави.
Салтівською окружною прокуратурою попередньо, до пред'явлення позову, листом №53-103-637вих-25 від 12.02.2025 на виконання частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено позивача про прийняття рішення стосовно представництва інтересів держави шляхом пред'явлення до суду цього позову.
На підставі вище наведеного та наявних в матеріалах справи доказів, а також аргументів прокурора, наведених ним у позові, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Харківської міської ради.
Щодо суті спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.03.2019 ОСОБА_1 став власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту серії та номер: 10120, виданого ФОП "Циганков Є.В" та довідки ФОП "Циганков Є.В." серії та номер: 10120, виданої 22.08.2018. Відповідні відомості про право приватної власності на вказаний об'єкт за ОСОБА_1 внесено державним реєстратором КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Луценко П.Г.
Згідно технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля літ. "Д-1" по АДРЕСА_1 від 22.08.2018, інвентаризаційна справа №10120, виконаного відповідальним виконавцем робіт з інвентаризації нерухомого майна експертом Шандрик О.І. відповідно до кваліфікаційного сертифікату АЕ №003838, експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку літ. "Д-1", а також довідки №10120 від 22.08.2018, виданих ОСОБА_1 , вбачається, що нежитлова будівля 1989 р. побудови з бетонним фундаментом має площу 40,2 кв.м.
Згідно Акту передачі-приймання майнового вкладу до Статутного капіталу ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" від 03.04.2019 учасник товариства ОСОБА_1 та ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" уклали вказаний акт про наступне: згідно рішення №3-19 від 03.04.2019 прийнятого учасником товариства ОСОБА_1 , учасник передає майновий вклад у вигляді нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ "З-1" загальною площею 22,4 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить учаснику на праві приватної власності на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 45902203 від 12.03.2019, вартістю 10000 гривень. Учасник гарантує, що на день укладення цього Акту вклад (нерухоме майно) в спорі і під забороною не перебуває, не є предметом іпотеки, прав щодо нього у третіх осіб, воно не внесене до статутного капіталу юридичних осіб і не знаходиться у податковій заставі. Право власності на нерухоме майно переходить до товариства від учасника з моменту підписання цього акту.
На підставі акту передачі-приймання від 03.04.2019, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харитоновою Я.М. та зареєстрованого в реєстрі за №1118, 1119 та рішення №3-19 учасника ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" від 03.04.2019 останній став власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А з 11.04.2019.
Пунктом 36 додатку №1 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" затверджено проект землеустрою щодо відведення ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" земельної ділянки комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон) по АДРЕСА_1 .
Крім того, матеріали справи свідчать, що пунктом 30 додатку №4 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" ТОВ "Аудит-Синтез Плюс" надано в оренду строком до 01.03.2025 земельну ділянку комунальної власності площею 0,0068 га (кадастровий номер 6310137500:07:046:0069) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування нежитлової будівлі літ "Д-1" (торгівельний павільйон) по вул. Василя Стуса, 11-А.
Також, пунктом 6 додатку №3 до рішення 35 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2095/20 від 22.04.2020 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" внесено зміни до пункту 30 додатку №4 до рішення 33 сесії 7 скликання Харківської міської ради №2018/20 від 26.02.2020, замінивши слова "для обслуговування" словами "для експлуатації та обслуговування".
З матеріалів справи також убачається, що 17.06.2020 між Харківською міською радою (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аудит-Синтез Плюс" (далі - орендар) було укладено договір оренди землі зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно рішенням №52851438 від 26.06.2020 державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Хаткевич І.І. (номер запису про інше речове право: 37062236).
Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець на підставі рішення 33 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.02.2020 р. №2018/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд"; рішення 35 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.04.2020 р. №2095/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, яка розташована м. Харків, вул. Василя Стуса, буд. 11-А.
Умовами пункту 2 договору погоджено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0068 га, у тому числі ріллі ---га, багаторічних насаджень ----га, сіножатей ----га, пасовищ ----га, лісів ----га, під забудовою ----га, інших угідь 0,0068 га.
Згідно пункту 3 договору на земельній ділянці розміщено об'єкти нерухомого майна - нежитлова будівля літ. "Д-1", а також інші об'єкти інфраструктури - немає.
Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено строком до 01.03.2025 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.
Відповідно до пункту 15 договору земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "Д-1" (торгівельний павільйон).
Згідно пункту 16 договору цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, код КВЦПЗ - (03.07) - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
17.10.2022 власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стала Лучнікова Лілія Володимирівна на підставі договору-купівлі продажу нежитлової будівлі від 17.10.2022. посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кошель Т.В. та зареєстрованого в реєстрі за №1471.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 06.04.2023 власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) на підставі акту приймання-передачі від 06.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №№56,57 (номер відомостей про речове право: 49868238).
Прокурором в обґрунтування позовних вимог зазначено, що нежитлова будівля літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові є об'єктом самочинного будівництва, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи. Земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А розташована у межах міста Харкова та не перебуває у приватній та державній власності, у зв'язку з чим в силу закону є комунальною власністю територіальної громади міста в особі Харківської міської ради.
Також прокурор звертає увагу, що оскільки зазначена земельна ділянка, що розташована за адресою: вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а нежитлова будівля, літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м., розташована на ній, є об'єктом самочинного будівництва, то належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.
Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.
Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок), визначає умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Згідно пункту 42 Порядку (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року, подаються: 1) технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; 2) документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов'язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.
Статтями 7, 140 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування є способом реалізації народом належної йому влади, яка діє на принципах (засадах) державної підтримки та гарантування державою місцевого самоврядування.
Згідно статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Відповідно до пункту 41 частини 1 статті 26 та пункт 26 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільської, селищної, міської, районної, обласної рад віднесено, зокрема, прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.
Стаття 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює власні (самоврядні) повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою: 1) підготовка і внесення на розгляд ради питань щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території відповідного населеного пункту; 2) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо питань адміністративно-територіального устрою в порядку і межах повноважень, визначених законом.
З огляду на викладене, питання щодо найменування (перейменування) вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, в тому числі щодо присвоєння адрес об'єктам нерухомого майна на місцевому рівні, місцевими радами, законодавцем розглядаються в рамках повноважень місцевих рад щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.
Рішенням Харківської міської ради №325/11 від 06.07.2011 затверджено Порядок присвоєння адрес об'єктам нерухомості, розташованим на території міста Харкова (далі - Порядок), який визначає на території Харкова єдині правила присвоєння адрес земельним ділянкам і нерозривно зв'язаним з ними будівлям і спорудам, встановлює єдині правила визначення адрес, їх склад і структуру.
Дія Порядку поширюється на всі види адресної інформації (адреси) щодо об'єктів нерухомості всіх форм власності в місті Харкові. Кожному об'єкту нерухомості присвоюється унікальна адреса на території міста Харкова.
Відповідно до пункту 1.4. Порядку адреса об'єкту нерухомості після проведення процедури присвоєння або зміни повинна бути зареєстрована у Єдиному адресному реєстрі міста Харкова. Адреси присвоюються за заявами юридичних та фізичних осіб - власників об'єктів нерухомості (далі - заявники), відповідних органів місцевого самоврядування, а також органів державної виконавчої влади щодо об'єктів нерухомості державної власності. Присвоєння, зміна, анулювання адрес здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Харківської міської ради, крім адрес земельних ділянок. Проект рішення про присвоєння, зміну або анулювання адрес об'єктів нерухомості готує та виносить на розгляд виконавчого комітету Харківської міської ради управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради (далі - управління містобудування та архітектури) відповідно до Регламенту виконавчих органів Харківської міської ради.
Отже, належним документом, який підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути рішення виконкому Харківської міської ради або довідка (витяг) з Єдиного адресного реєстру міста Харкова, а не будь-яка довідка видана іншою особою чи органом.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.03.2019 ОСОБА_1 став власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" АДРЕСА_1 на підставі технічного паспорту серії та номер: 10120, виданого ФОП "Циганков Є.В" та довідки ФОП "Циганков Є.В." серії та номер: 10120, виданої 22.08.2018. Відповідні відомості про право приватної власності на вказаний об'єкт за Фіщук І.Л. внесено державним реєстратором КП "Постачальник послуг" Солоницівської селищної ради Луценко П.Г.
Згідно технічного паспорта на громадський будинок нежитлова будівля літ. "Д-1" по АДРЕСА_1 від 22.08.2018, інвентаризаційна справа №10120, виконаного відповідальним виконавцем робіт з інвентаризації нерухомого майна експертом Шандрик О.І. відповідно до кваліфікаційного сертифікату АЕ №003838, експлікації приміщень до плану поверхів громадського будинку літ. "Д-1", а також довідки №10120 від 22.08.2018, виданих ОСОБА_1 , вбачається, що нежитлова будівля 1989 р. побудови з бетонним фундаментом має площу 40,2 кв.м.
Натомість суд констатує, що заявником всупереч вимогам пункту 42 Порядку не надано до державного реєстратора документу, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси, оскільки ФОП Циганков Є.В. не є тим суб'єктом, до повноважень якого входить прийняття рішень щодо присвоєння об'єктам нерухомості адреси.
Крім того, відомості про реєстрацію речових прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 під нежитловою будівлею літ."Д-1" станом на дату реєстрації прав на спірну нежитлову будівлю в Державному реєстрі відсутні, що підтверджується відповідною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.
При цьому матеріали справи не містять відомостей про звернення ОСОБА_1 до органів Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомлення (декларації) про будівництво спірної споруди.
Разом з тим, в реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному веб-сайті Портал Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (www.econstruction.gov.ua), який містить інформацію про документи, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття об'єктів до експлуатації, також відсутня інформація стосовно декларативно-дозвільних документів щодо вищезазначеного об'єкта по АДРЕСА_1 на момент його державної реєстрації.
Відтак, документи, що були надані Фіщуком І.Л. реєстратору не відповідали вимогам законодавства, а тому право власності на нежитлову будівлю літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. не підлягало реєстрації.
Також, відповідно до технічного паспорту №10120 виданого 22.08.2018 ФОП Циганков Є.В. будівля літ. "Д-1" по АДРЕСА_1 являє собою нежитлове приміщення площею 40,2 кв.м. Згідно довідки №10120 виданої 22.08.2018 ФОП Циганков Є.В. зазначене приміщення побудовано у 1989 році.
Так, указом президії Верховної ради СРСР "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" від 26.08.1948 і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради міністрів СРСР "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" від 26.08.1948, було визначено умови та правові наслідки такого будівництва.
Статтями 100-103 ЦК УРСР 1963 р. було встановлено, що в особистій власності громадян міг перебувати лише один жилий будинок з жилою площею не більше 80 кв.м.
Згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31.01.1966 затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР об'єктами реєстрації є будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Під будинком, як об'єктом правової реєстрації, розуміється один будинок з приналежними до нього службовими будівлями та спорудами (чи без таких), що розташовані на одній земельній ділянці, під самостійним порядковим номером по вулиці, провулку, площі. Різні службові будівлі та споруди (сараї, літні кухні та ін.) не можна реєструвати окремо від жилого будинку.
Постановою Ради Міністрів Української РСР №22 від 18.01.1979 було визначено вичерпний перелік господарських і побутових будівель і споруд, які у встановленому порядку можуть будуватись громадянами на наданих їм у користування присадибних земельних ділянках і ділянках для індивідуального житлового будівництва, та граничні розміри цих будівель і споруд.
Згідно з вказаним переліком, громадяни на наданих їм у користування земельних ділянках окрім житлового будинку могли побудувати: приміщення для утримання худоби і птиці до 40 кв.м.; приміщення для зберігання господарського інвентаря і твердого палива до 15 кв.м.; господарське приміщення для приготування кормів до 20 кв.м.; господарський навіс до 15 кв.м.; літню кухню до 10 кв.м.; гараж для особистої автомашини до 18 кв.м.; баню до 12 кв.м.; погріб до 8 кв.м.; теплицю до 20 кв.м.; літній душ до 4 кв.м.; гноєсховище до 6 кв.м. та надвірну вбиральню з сміттєсховищем до 3 кв.м.
Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції 1992 року) встановив, що об'єктами приватизації можуть бути майно підприємств, незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань, а будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України Верховної Ради Республіки Крим чи місцевої Ради народних депутатів.
Враховуючи зазначене, станом на 1989 рік відсутні правові підстави для законного будівництва громадянином спірного нежитлового приміщення на території м. Харкова, незаконність будівництва якого матеріалами справи не спростовано.
Відповідно до пункту 2 розділу ІХ Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 р. №127 (чинна на час складення ФОП Циганковим Є.В. технічного паспорту №10120 на будівлю літ. "Д-1" по АДРЕСА_1 ) інформація про рік спорудження (побудови) зазначається за словами замовника технічної інвентаризації та не потребує надання будь-яких підтверджуючих документів.
Таким чином, інформація про рік спорудження будівлі літ. "Д-1" по АДРЕСА_1 внесена до технічного паспорту №10120 виданого 22.08.2018 ФОП Циганков Є.В. зі слів самого Фіщука І.Л., як замовника технічної інвентаризації.
Разом з тим, прокурором звернуто увагу, що оглядом супутникових фотознімків місцевості, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А розміщених в програмному продукті "Google Earth Pro" версії 7.3.2.5776 (32-bit), якими володіє компанія "Google", зареєстрована за адресою: 1600 Amphitheatre Parkway, Mountain View, CA 94043, United States, встановлено, що станом на 16.11.2000 будь-які нежитлові будівлі на земельній ділянці по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові та поруч з нею відсутні.
Суд зазначає, що нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина 3 статті 375 ЦК України).
Відповідно до частин 1-4 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
З вказаної норми слідує, що самочинним будівництвом вважаються житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно, якщо вони, зокрема, збудовані на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа який дає право виконувати будівельні роботи. При цьому, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Натомість з матеріалів справи убачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, площею 0,0068 га за адресою: АДРЕСА_1 розташована у межах міста Харкова та не перебуває у приватній та державній власності, у зв'язку з чим в силу закону є комунальною власністю територіальної громади міста в особі Харківської міської ради. При цьому матеріали справи не містять доказів, які свідчать про законність будівництва нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1783557663101) на вказаній земельній ділянці.
Таким чином, нежитлова будівля літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові є об'єктом самочинного будівництва в розумінні статті 376 ЦК України, так як збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Відтак, право власності на спірний об'єкт з огляду на встановлені фактичні обставини справи та в силу наведених законодавчих положень первісним власником не набуто, а подальше відчуження вказаного об'єкту на користь кінцевого набувача - ТОВ "Ман Бей" не змінює правового статусу цього об'єкту як самочинно збудованого.
Також, процедуру вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом на території міста Харкова регулює Порядок вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом, затверджений рішенням Харківської міської ради від 17.08.2011 №390/11 "Про затвердження Порядку вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом".
Згідно пункту 3.1 вищевказаного Порядку для збереження об'єкту самочинного будівництва забудовником подається клопотання на ім'я міського голови за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку та документами визначеними п. 3.1.
Однак матеріали справи свідчать, що будь-яка інформація щодо наявності клопотань, поданих на ім'я міського голови стосовно збереження об'єкту самочинного будівництва за вказаною адресою відсутня.
Водночас матеріали справи свідчать, що Департаментом земельних відносин Харківської міської ради за дорученням керівництва міської ради спільно з іншими виконавчими органами міської ради розглянуто лист Салтівської окружної прокуратури міста Харкова від 25.06.2024 №53-102-290ВИХ-24 (вх. №10081/0/3-24 від 26.06.2024) щодо обрання більш ефективного способу захисту порушених прав Харківської міської ради шляхом знесення об'єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі літ. "Д-1" по АДРЕСА_1 та у листі №5144/0/225-24 від 26.07.2024 повідомлено, що більш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Харкова в особі міської ради є вимога про знесення самочинно побудованого майна.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно частини 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 ЦК України).
Згідно частини 4 статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Стаття 391 ЦК України регламентує, що власник майна може вимагати усунення будь-якого обмеження його права власності.
Крім того, відповідно до статті 152 ЗК України, держава забезпечує рівні умови захисту прав власності на землю.
Частина 2 статті 152 ЗК України встановлює, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
Згідно з частиною 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав або застосування інших, передбачених законом, способів.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства. Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об'єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності (постанови від 04.12.2018 у справі №910/18560/16, від 03.04.2019 у справі №921/158/18, від 22.06.2021 у справі №200/606/18).
Суд зазначає, що знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. При цьому самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Окрім того, факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на земельній ділянці наявні певні об'єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.
Таким чином, будівництво спірного об'єкту прямо порушує права та інтереси Харківської міської ради, що не лише обмежує права власності Харківської міської ради щодо користування та розпорядження земельною ділянкою, а й призводить до нераціональної забудови населених пунктів, невідповідності збудованих об'єктів нерухомості встановленим вимогам законодавства, що свідчить про порушення прав територіальної громади, представником якої є міська рада.
Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, а п. б) частини 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав.
Приймаючи до уваги висловлену власником земельної ділянки, яка належить до земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова позицію щодо самочинного побудованого майна - нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові та необхідності його знесення, позовна вимога про знесення самочинно побудованого спірного об'єкта нерухомості відповідно до частини 4 статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є усунення перешкод у користуванні Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, площею 0,0068 га, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, шляхом зобов'язання відповідача відновити стан зазначеної земельної ділянки, який існував до початку дій щодо самовільного будівництва, а саме знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. у зв'язку із чим вказана позовна вимога є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо позовної вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1783557663101; номер відомостей про речове право 49868238, внесене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак Оленою Олександрівною; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67130269 від 10.04.2023 та закриттям розділу 1783557663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, суд зазначає наступне.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зазначила, що суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 22.06.2021 у справі №334/3161/17).
Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту має гарантувати практичну та ефективну можливість захисту порушеного права і вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).
Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 ЦК України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна.
Відповідно до частини 3, 5 статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.
Якщо нерухоме майно є самочинним будівництвом, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно у будь-який інший спосіб, окрім визначеного статтею 376 ЦК України (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за особою, яка його побудувала, або за власником земельної ділянки), є такою, що не відповідає вимогам цієї статті. Можливість настання інших правових наслідків, ніж передбачені статтею 376 ЦК України, як у випадку самочинного будівництва, здійсненого власником земельної ділянки, так і у випадку самочинного будівництва, здійсненого іншою особою на чужій земельній ділянці, виключається.
Суд зазначає, що формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі №914/2350/18).
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.
Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини 2 статті 376 ЦК України не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.
Таким чином, якщо позивач прагне захистити свої права, порушені внаслідок самочинного будівництва, він має право звернутись до суду з позовною вимогою, сформульованою відповідно до положень частини четвертої або п'ятої статті 376 ЦК України.
Як зазначено вище та убачається з матеріалів справи, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 06.04.2023 власником нежитлової будівлі літ. "Д-1" площею 40,2 кв.м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) на підставі акту приймання-передачі від 06.04.2023, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак О.О. та зареєстрованого в реєстрі за №№56,57 (номер відомостей про речове право: 49868238).
Разом з тим, Верховний Суд у постановах від 19.04.2023 у справі №904/7803/21 та від 07.06.2023 у справі №916/959/22 виснував, що вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту. Також не відповідає належному способу захисту вимога про припинення права власності, оскільки позивач вважає, що право власності відповідача не виникало взагалі відповідно до частини 2 статті 376 ЦК України (як і сам спірний об'єкт не виник як об'єкт права власності).
Крім того, суд зазначає, що за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
З огляду на викладене, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22.
Частиною 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому Департаментом земельних відносин Харківської міської ради у листі №5144/0/225-24 від 26.07.2024 слушно повідомлено, що з урахуванням останніх правових висновків Верховного Суду щодо належного способу захисту порушених прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, більш ефективним способом захисту порушених прав та інтересів територіальної громади міста Харкова в особі міської ради є вимога про знесення самочинно побудованого майна, а саме нежитлової будівлі літ. "Д-1" по вул. Василя Стуса, 11-А у м. Харкові.
Суд зазначає, що обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є підставою для відмови в позові у відповідній частині незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 06.04.2021 у справі №910/10011/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).
З огляду на викладене, в задоволенні позову в частині вимоги про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності ТОВ "Ман Бей" (код ЄДРПОУ 37577408) на об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлову будівлю літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. розташовану за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №1783557663101; номер відомостей про речове право 49868238, внесене приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ярмак Оленою Олександрівною; індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 67130269 від 10.04.2023 та закриттям розділу 1783557663101 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно слід відмовити, оскільки така вимога не є належною, яку може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі з збирання та надання суду доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, судом надано вичерпну відповідь на істотні питання, що входять до предмету доказування у справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору за позовну заяву та заяву про забезпечення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
1. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман Бей" (61128, м. Харків, проїзд Садовий, 9-А, код ЄДРПОУ 37577408) усунути перешкоди у користуванні Харківській територіальній громаді в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7, код ЄДРПОУ 04059243) належною їй земельною ділянкою з кадастровим номером 6310137500:07:046:0069, площею 0,0068 га, розташованою за адресою: м. Харків, вул. Василя Стуса, 11-А, шляхом зобов'язання відновити стан зазначеної земельної ділянки, який існував до початку дій щодо самовільного будівництва шляхом знесення самочинно збудованої нежитлової будівлі літ. "Д-1", загальною площею 40,2 кв.м. (реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна №1783557663101).
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман Бей" (61128, м. Харків, проїзд Садовий, 9-А, код ЄДРПОУ 37577408) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108) витрати зі сплати судового збору за позовну заяву у розмірі 2422,40 грн. та витрати зі сплати судового збору за заяву про забезпечення позову у розмірі 605,60 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено "05" червня 2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова