адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
03.06.2025 Справа № 548/2526/23
за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, вул.1 Травня, 4, м.Хорол, Лубенський район, Полтавська область,37800
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання укладеною додаткову угоду
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Хорольського районного суду Полтавської області з позовною заявою до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, у якій просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.10.2023 № 2267 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 » та визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року між Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 на умовах, які були запропоновані орендарем у проекті додаткової угоди, яка була додана до клопотання позивача від 23.06.2023 у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.
Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Полтавський апеляційний суд постановою від 15.01.2025 апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області - задовольнив. Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 січня 2024 року - скасував.
В постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що 10.10.2016 зареєстроване фермерське господарство «Аквамарин», засновником, керівником та кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_1 .
Так, предметом договору оренди землі від 07.10.2015 та права оренди, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2015 на підставі вказаного договору, є земельна ділянка площею 10,5324 га, кадастровий номер 5324885700:00:004:0006, призначена для ведення фермерського господарства, отже, спір щодо продовження оренди даної земельної ділянки належить до господарської юрисдикції.
Звертаючись до суду з позовом, позивач не надав суду доказів про те, що він користується земельною ділянкою як фізична особа. З жовтня 2016 року права й обов'язки орендаря спірної земельної ділянки за договором оренди землі від 07.10.2015 належать фермерському господарству «Аквамарин», яке створено позивачем і зареєстроване згідно закону, тобто фактичним учасником спірних правовідносин є саме фермерське господарства, а не ОСОБА_1 , як фізична особа.
Отже, земельна ділянка, що надається для ведення фермерського господарства, є основною та необхідною умовою для здійснення фермерським господарством господарської діяльності у сфері товарного сільськогосподарського виробництва.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року при розгляді справи справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20) висловлено правову позицію та зазначено, що: «земельні відносини, які є основою створення та діяльності фермерського господарства, проходять у динаміці два етапи:
1) отримання засновником фермерського господарства права (власності або оренди) на землю як передумова створення фермерського господарства;
2) створення фермерського господарства, внаслідок чого особу засновника заміщує фермерське господарство як землекористувач, який веде господарську діяльність на земельній ділянці.
Цей комплекс відносин є нерозривним, одне не існує без іншого в межах легітимної процедури створення фермерського господарства. Хоча, як зазначалося вище, земельна ділянка надається фізичній особі, однак метою надання є подальше створення фермерського господарства як суб'єкта підприємництва (господарювання) з переданням цьому суб'єкту земельної ділянки. Отже, в процесі створення фермерського господарства його засновник має обмежені правомочності щодо землі, оскільки його обов'язком є створення фермерського господарства, що і буде користувачем цієї землі.
Аналізуючи відносини щодо створення фермерського господарства і набуття ним права власності (користування) землею, можна зробити висновок, що de jure отримує землю фізична особа - засновник фермерського господарства, однак de facto він діє в інтересах створюваного ним фермерського господарства.
У спорах щодо земельних відносин при розмежуванні юрисдикції між цивільними і господарськими судами на першому місці - зміст правовідносин і вже другорядне значення надається суб'єктному складу (фізична чи юридична особа). Адже господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності як за участю юридичних осіб, так і за участю фізичних осіб-підприємців, а в певних випадках і за участю осіб, які не мають статусу суб'єкта господарювання».
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики Велика Палата Верховного Суду у вищевказаній постанові зробила висновок, що: «спори щодо користування землями фермерського господарства, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, з іншими юридичними особами, мають розглядатися господарськими судами незалежно від того, чи отримувала фізична особа раніше земельну ділянку для створення фермерського господарства і того, чи створила вона це фермерське господарство».
Полтавський апеляційний суд постановою від 15.01.2025 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі закрив. Роз'яснив ОСОБА_1 право звернутися до суду із позовом за правилами господарського судочинства.
Ухвалою від 22.01.2025 Полтавський апеляційний суд ухвалив передати справу за позовом ОСОБА_1 до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 року даний позов був переданий на розгляд судді Кльопову І.Г.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 04.02.2025 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 25.02.2025.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 01.05.2025 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
07 жовтня 2015 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області (Орендодавець) та громадянином ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку площею 10,5324 га, кадастровий номер 5324885700:00:004:0006, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (теперішньої Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є засновником фермерського господарства «Аквамарин» (код ЄДРПОУ 40885880)
Договір укладено на термін 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше, ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію ( ст.8 Договору).
Право оренди за даним договором оренди землі зареєстровано 16.12.2015 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 06.12.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та позивачем укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 07.10.2015, відповідно до якої внесено зміни до п. 5, 9, 10 даного договору.
За даними Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 10,5324 га, кадастровий номер 5324885700:00:004:0006, цільове призначення: 01.02 для ведення фермерського господарства, форма власності: комунальна, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 190017,33 грн.
Маючи намір продовжувати користуватися орендованою земельною ділянкою позивач 26.06.2023 звернувся до Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (власника земельної ділянки) із клопотанням про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 10,5324 га, кадастровий номер 5324885700:00:004:0006, строком на 7 років з орендною платою у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. До даного клопотання додано проект додаткової угоди до договору оренди землі у 2 примірниках, копію договору оренди землі від 07.10.2015, копію додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 07.10.2015, копію витягу з Державного реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 75173417 в 08.12.2016, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, копію паспорта та ідентифікаційного номера ОСОБА_1
20.10.2023 Хорольською міською радою Лубенського району Полтавської області прийнято рішення № 2267 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 », відповідно до якого йому відмовлено в поновленні вищевказаного договору оренди землі взв"язку із закінченням строку дії договору та несвоєчасним поданням письмового повідомлення орендарем про наміри продовжити дію договору. З текстом цього рішення позивач ознайомився 30.10.2023 на веб-сайті відповідача.
Позивач вважає, що таке рішення ухвалене з порушенням вимог чинного законодавства, так як з 01.01.2013 державній реєстрації підлягав не сам договір оренди, а право оренди земельної ділянки. Отже, з урахуванням того, що договір оренди землі було укладено 07.10.2015 строком на 7 років, він мав закінчитися 07.10.2022, цей строк поновлено на 1 рік відповідно до пп. 1 п. 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу до 07.10.2023, тому позивач вважає, що він своєчасно звернувся до відповідача з клопотанням про продовження строку дії договору оренди. Враховуючи викладене, позивач прохає визнати протиправним та скасувати рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.10.2023 № 2267 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 »; визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року між Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 на умовах, які були запропоновані орендарем у проекті додаткової угоди, яка була додана до клопотання позивача від 23.06.2023 у запропонованій позивачем редакції додаткової угоди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позову, суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Велика Палата Верховного Суду України у Постанові від 26.06.2018 у справі № 902/517/17 висловила правову позицію (пункти 31, 32), відповідно до якої ... рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Натомість розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення порушується право особи на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", яким статтю 33 Закону України "Про оренду землі", яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції.
Розділ IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" доповнено абзацами третім і четвертим такого змісту:
"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.
Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".
Отже, поновлення Договору оренди землі від 07.10.2015 року має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент їх укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час укладення спірних договорів).
Відповідна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у справі № 926/2720/21 від 21 вересня 2022 року.
Згідно з частинами першою - третьою статті 33 Закону України "Про оренду землі" по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 33 Закону України "Про оренду землі" при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
Частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що в разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття "переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк" та "поновлення договору оренди землі", використовуючи конструкцію "поновлення договору оренди землі" як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п'ята статті 33 Закону України "Про оренду землі").
У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Тобто виникненню у орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення Договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі"). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах N 313/350/16-ц і N 159/5756/18, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі N 903/1030/19.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в пункті 35 постанови від 31.08.2021 у справі N 903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов'язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов'язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.
Таким чином, базуючись на зазначених вище позиціях Верховного Суду та узагальнюючи їх, можна зробити висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, що застосовується до спірних правовідносин) в контексті дій сторін договору виглядає наступним чином:
- якщо орендар у строки встановлені договором або, за відсутності інших строків встановлених договором, у строки встановлені законом не звернувся до орендодавця взагалі або звернувся з їх порушенням та/або не надав проект договору, то суди повинні відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним незалежно від подальших дій орендодавця, оскільки саме орендарем в цьому випадку не дотримано вимоги договору та закону;
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін розглянув надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, проаналізував його умови, у тому числі перевірив його на відповідність вимогам закону, однак не погодився з запропонованими умовами та заперечив щодо поновлення договору, то в цьому випадку він діє в рамках своїх повноважень, а отже суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним;
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору та при цьому надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі або відмовив з порушенням місячного терміну, однак при цьому протягом одного місяця після закінчення строку договору надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні також відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання договору укладеним, оскільки таке право орендодавця прямо передбачено частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі";
- якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.
При цьому якщо орендодавець відмовляється укласти чи ухиляється від укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість якої визначена у частині восьмій статті 33 "Про оренду землі", то належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною такої угоди з викладенням її змісту у резолютивній частині судового рішення.
У випадку якщо орендодавець, заперечуючи проти позову про визнання укладеним договору по частині шостій статті 33 Закону України "Про оренду землі", посилається на неналежне виконання орендарем своїх обов'язків, то саме на нього покладається доведення таких обставин, а вони підлягають встановленню судами, та, за умови їх підтвердження це є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у справі № 926/2720/21 від 21 вересня 2022 року.
Зазначене повністю відповідає правовій позиції, сформульованій у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі N 903/1030/19, де зазначено, що як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону N 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов'язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (див. постанови від 10.04.2018 у справі N 594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах N 313/350/16-ц та N 159/5756/18).
В такий спосіб, оскільки цивільні відносини засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, принципи свободи договору, судового захисту цивільного права та інтересу, справедливості, добросовісності та розумності належать до фундаментальних засад цивільного законодавства, а сторони у договорі оренди землі є однаково зобов'язаними виконувати як умови законодавства, так і цього договору, то визнання договору укладеним внаслідок того, що, не зважаючи на дотримання орендарем вимог закону та договору, орендодавець фактично маючи можливість двічі відмовитись від продовження орендних правовідносин (перший раз у місячний термін з моменту звернення орендаря, а другий протягом місяця після закінчення строку договору оренди) не здійснив жодних юридично значущих дій спрямованих на припинення відносин, то задоволення позову про визнання договору укладеним на той же, самий строк та на тих же самих умовах є способом забезпечення прав більш вразливої (слабкої) сторони у правовідносинах, гарантією стабільності цивільних та господарських правовідносин між їх учасниками. Саме таку позицію висловив Верховний Суд в Постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2023 року у справі № 144/188/20 (провадження № 61-4583св23) зазначено: Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 року, що набрав чинності 07 квітня 2022 року розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України були доповнені пунктом 27, згідно якого під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, а саме - вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі приватної власності.
Судом встановлено, що договір оренди землі між Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області та Бурлакою Віталієм Михайловичем, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку площею 10,5324 га, кадастровий номер 5324885700:00:004:0006, для ведення фермерського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Хорольського району Полтавської області (теперішньої Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області) було укладено 07 жовтня 2015 року строком на 7 років, а тому він мав закінчитися 07 жовтня 2022 року, однак, відповідно до пп. 1 п. 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України цей договір було поновлено на один рік без волевиявлення сторін і без внесення відомостей про поновлення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тобто до 07 жовтня 2023 року у зв'язку із дією на території України воєнного стану.
Судом встановлено, що клопотання до відповідача про свій намір скористатися правом на поновлення договору оренди на новий строк позивач надіслав орендодавцю 26 червня 2023 року. Таким чином, позивач у встановлений договором строк надіслав орендодавцю повідомлення про намір реалізувати своє право на поновлення договору оренди на новий строк, тим самим реалізував механізм поновлення договору оренди землі, що передбачений умовами укладеного між сторонами договору.
Орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди. Матеріали справи містять докази сплати позивачем орендної плати і після закінчення дії договору оренди.
Отже, відповідач, як добросовісний орендар, дотримався всіх умов, необхідних для реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі в порядку статті 33 Закону України "Про оренду землі".
Суд дійшов висновку, що порушене право позивача на продовження дії договору оренди землі від 07.10.2015 з боку відповідача, що полягає в ухваленні останнім рішення від 20.10.2023 № 2267 про відмову в його поновленні у зв"язку із закінченням строку дії договору та несвоєчасним поданням письмового повідомлення орендарем про наміри продовжити дію договору. Таке рішення на переконання суду є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту саме в заявлений позивачем спосіб.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Керуючись статтями 232 - 233, 237 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 20.10.2023 № 2267 «Про розгляд клопотання гр. ОСОБА_1 ».
3. Визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року між Головним управління Держгеокадастру у Полтавській області та громадянином ОСОБА_1 , право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16.12.2015 року, номер запису про інше речове право: 12653224, площею 10,5324 га, кадастровий номер 5324885700:00:004:0006, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Тарасівської сільської ради Хорольського району Полтавської області) на умовах, які були запропоновані орендарем у проекті додаткової угоди, яка була додана до клопотання позивача від 23.06.2023 у наступній редакції додаткової угоди:
«Додаткова угода
про поновлення договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року та внесення змін до нього (кадастровий номер 5324885700:00:004:0006)
м.Хорол "____" _____________ 2023 р.
(місце укладення)
Орендодавець (уповноважена ним особа) Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області в особі міського голови Волошина Сергія Михайловича, який діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», з одного боку, та Орендар громадянин Бурлака Віталій Михайлович, який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з другого, згідно абз. З, 4 Розділ IX "Перехідні положення" Закону України «Про оренду землі», ст. 33 Закону України «Про оренду землі» за домовленістю сторін, дійшли згоди укласти цю додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року, про наступне:
1.Замінити сторону орендодавця з Головного управління Держгеокадастру Полтавській області на Хорольську міську раду Лубенського району Полтавської області (37800, Полтавська обл., Лубенський р-н, місто Хорол, вул. 1 Травня, буд. 4, код ЄДРПОУ 22528612).
2.Внести зміни в розділ «Предмет договору», виклавши його в наступній редакції:
« 1. Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства з кадастровим номером 5324885700:00:004:0006, яка розташована за межам населених пунктів на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області (колишньої Тарасівської сільської ради Хорольського району Полтавської області).
3.Відповідно до умов Договору оренди землі, керуючись ст. 13, 15, 19, 21, 33 Закону України «Про оренду землі», пп. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України викласти у новій редакції:
3.1. Пункт 5 Договору:
« 5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення додаткової угоди становить 190017,33 грн (сто дев'яносто тисяч сімнадцять гривень 33 копійки).».
3.2. Пункт 8 Договору:
« 8. Договір поновлено строком на 7 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію».
3.3. Пункт 9 Договору:
« 9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, в розмірі 22802,08 гривень на рік, що становить 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахованої за даними загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення».
3.4. Пункт 10 Договору:
« 10. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням індексації».
3.5. Пункт 11 Договору:
« 11. Орендна плата вноситься у такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати на розрахункові рахунки в місцевий бюджет Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, протягом 30 календарних днів наступного за останнім днем звітного (податкового) місяця.
3.6. У пунктах 27, 28 Договору слова «Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області» замінити на «Хорольська міська рада Лубенського району Полтавської області».
4. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 07 жовтня 2015 року, право оренди за яким зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 16.12.2015, номер запису про інше речове право: 12653224 та вважається укладеною і набирає чинності з моменту підписання її Сторонами.
5. Ця додаткова угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий в орендаря.
6. Інші умови договору, не змінені цією додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, у якій вони раніше викладені Сторонами договору. Сторони підтверджують їх обов'язковість для себе.
Реквізити сторін
Орендодавець Орендар
Хорольська міська рада Лубенського району Громадянин
Полтавської області в особі міського голови Бурлака Віталій Михайлович
Волошина Сергія Михайловича РНОКПП: НОМЕР_1
код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 Юридична адреса: Паспорт громадянина України з
37800, Полтавська область, Лубенський район, з безконтактним електронним носієм
АДРЕСА_3 , орган видачі 5339
дата оформлення 30.11.2018 р.
Адреса: 37811, Полтавська область,
Лубенський район, с. Березняки,
вул. Шевченка, будинок 16
________________________С.М. Волошин ______________В.М. Бурлака
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 04.06.2025
Суддя Кльопов І.Г.