65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"05" червня 2025 р. Справа № 916/2141/25
Господарський суд Одеської області у складі судді - Петрова В.С., розглянувши матеріали заяви Акціонерного товариства “Одесагаз» про видачу судового наказу щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Моноліт-Сервіс» заборгованості в загальній сумі 233427,47 грн. у порядку ст. 147-156 ГПК України, -
02.06.2025 року до Господарського суду Одеської області надійшла заява Акціонерного товариства “Одесагаз» (стягувач) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Моноліт-Сервіс» (боржника) заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу за договором № 007246 у загальному розмірі 233427,47 грн. та 242,24 грн. судового збору.
Порядок та форма звернення до господарського суду з заявою про видачу судового наказу визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II “Наказне провадження».
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 3-4 ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додається, зокрема, копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Акціонерним товариством “Одесагаз» на підтвердження правомірності заявлених вимог було надано суду: копії заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), з якої вбачається, що Приватне підприємство “Ніогара» приєдналося до умов договору розподілу природного газу; типового договору розподілу природного газу, що затверджено Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг “Про затвердження типового договору розподілу природного газу» № 2498 від 30.09.2015 р.; актів наданих послуг з розподілу природного газу: від 31.01.2025 р. на суму 53833,67 грн., від 28.02.2025 р. на суму 53833,67 грн., від 31.03.2025 р. на суму 53833,67 грн., від 30.04.2025 р. на суму 53833,67 грн., від 31.05.2025 р. на суму 53833,67 грн. та докази направлення вище перелічених актів та претензії засобами поштового зв'язку на адресу боржника, а також акту звірки взаємних розрахунків станом за період з 01.01.2025 по 02.06.2025 між АТ “Одесагаз» та ТОВ “ДП Моноліт-Сервіс» за договором № 007246 від 01.08.2023.
Наразі заявник вказує, що між Акціонерного товариства “Одесагаз» та Товариством з обмеженою відповідальністю “ДП Моноліт-Сервіс» укладено договір розподілу природного газу № 007246 на підставі заяви-приєднання боржника. При цьому товариство зазначає, що АТ “Одесагаз» свої зобов'язання по договору виконало в повному обсязі - щомісячно надавало послугу з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача. Також заявник звертає увагу, що внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань за договором № 007246 виникла заборгованість з розподілу природного газу за період з січня 2025 року по травень 2025 року (включно) у розмірі 233427,47 грн.
Розглянувши заяву АТ “Одесагаз» про видачу судового наказу, господарський суд дійшов наступних висновків.
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Як вказує заявник, фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема, надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, що і було зроблено споживачем.
До заяви доданий типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015, на якому ґрунтуються заявлені вимоги.
Натомість, як встановлено судом, скаржником до заяви про видачу судового наказу додано: додаток № 2 до типового договору розподілу природного газу, а саме: заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу. У вказаній заяві зазначені персоніфіковані дані споживача за договором, а саме: персональний ЕІС-код як суб'єкта ринку природного газу - 56XQ0000WPRL200Q; назва та опис об'єкта - ДП “Моноліт - сервіс»; адреса об'єкта - Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Гер. Сталінграду, 1-а, вул. Гер. Сталінграду, 1-б, вул. Гер. Сталінграду, 1-в, вул. Гер. Сталінграду, 1-г, вул. Паркова, 50, вул. Паркова, 52, Котельні житлових будинків;
При цьому із наданих заявником актів наданих послуг з розподілу природного газу вбачається, що у таких актах зазначено номер договору - 007246 та ЕІС-код 56XR00014I744900N.
Разом з тим, судом встановлено, що зазначені ЕІС- коди у заяві-приєднанні та актах наданих послуг не співпадають. Вказане свідчить про те, що заявником до заяви про видачу судового наказу невірно додано або акти наданих послуг з розподілу природного газу, або заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу.
Також господарський суд зазначає, що заявником у тексті заяви зазначено номер договору розподілу природного газу - № 007246, однак вказаний номер не зазначено ані у типовому договорі, ані у заяві-приєднання, що позбавляє суд можливості належним чином встановити обставини вказаного спору.
Крім того, судом встановлено, що додані до заяви вищезазначені акти наданих послуг з розподілу природного газу, на які посилається заявник в обґрунтування виникнення у боржника грошового зобов'язання, з боку ТОВ “ДП Моноліт-Сервіс» підписані не були.
При цьому у поданій заяві про видачу судового наказу заявник посилається на направлення цих актів разом з претензією на адресу боржника.
Положеннями п. 6.8. типового договору розподілу природного газу передбачено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Таким чином, з огляду на відсутність підписаних обома сторонами актів наданих послуг, відповідно факт надання заявником послуг розподілу природного газу на виконання умов договору належними доказами не підтверджено.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів слідує, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів слідує пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
За таких обставин, за відсутності актів наданих послуг або інших документів, що підтверджують надання послуг з розподілу природного газу з січня 2025 р. по травень 2025 р. на загальну суму 233427,47 грн. суд вважає недоведеним факт існування у боржника обов'язку щодо оплати послуг з розподілу природного газу у загальному розмірі 233427,47 грн.
Приймаючи до уваги все викладене вище, суд доходить висновку, що безспірність стягнення суми заборгованості не підтверджена документально.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відтак, зважаючи на те, що заявником не надано належних документів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та, відповідно, не доведено виникнення або порушення права такої вимоги, господарський суд доходить висновку про відмову АТ “Одесагаз» у видачі судового наказу щодо стягнення з ТОВ “ДП Моноліт-Сервіс» заборгованості за надані послуги з розподілу природного газу в загальному розмірі 233427,47 грн. на підставі п. 8 ч.1 ст. 152 ГПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 154 ГПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
При цьому суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити Акціонерному товариству “Одесагаз» у видачі судового наказу за поданою заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДП Моноліт-Сервіс» заборгованості в загальній сумі 233427,47 грн.
2. Повідомити заявника, що відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя В.С. Петров