65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1134/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Деркач Т. Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №916/1134/25
за позовом: Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074)
до відповідача: фізичної особи Шуліченко Наталі Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 155 027,76 грн
Акціонерне товариство “Акцент-Банк» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з фізичної особи Шуліченко Наталі Миколаївни заборгованості за кредитним договором № №20.43.0000000611 від 27.01.2021 у розмірі 155027,76 грн станом на 17.03.2025, яка складається з: 88114,28 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32473,48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 28440 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5000 грн - штраф (змінна складова), а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов кредитного договору № №20.43.0000000611 від 27.01.2021 (далі - кредитний договір).
31.03.2025 Господарський суд Одеської області постановив ухвалу, якою позовну заяву АТ “Акцент-Банк» прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження. В ухвалі суду сторонам встановлено строки на подання до суду заяв по суті справи, а також роз'яснено про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала суду від 31.03.2025, яка надіслана відповідачу на адресу вказану у Єдиному демографічному реєстрі, повернуто до суду органами поштового зв'язку, із зазначенням причин повернення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Проте, відповідач відзиву на позов до суду не надав.
Клопотання про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч. 7 ст. 252 ГПК України до суду від сторін також не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, враховуючи, вжиття господарським судом всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечення відповідачу реалізації права на судовий захист, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, враховуючи строки розгляду справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
З урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX), з огляду на подальше продовження строку дії воєнного стану в Україні, суд розглядає справу № 916/1134/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
27.08.2021 між Акціонерним товариством “Акцент-Банк» (Банк) та ФОП Шуліченко Наталею Миколаївною (Позичальник) було укладено кредитний договір щодо надання останній строкового кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 100 000,00 грн, з терміном повернення до 23.08.2024 згідно з Графіком платежів (Додаток №1 до цього договору) та зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % річних.
Згідно з пунктами А2, АЗ Кредитного договору ліміт становить 100 000,00 грн на фінансування поточної діяльності. Термін повернення кредиту до 23.08.2024.
Згідно із пунктами А6, А10, А11 Кредитного договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% (нуль цілих сімдесят дев'ять сотих) від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Сплата винагороди здійснюється згідно з Графіком платежу та, в разі дострокового погашення кредиту, згідно з фактичним періодом користування кредитними коштами від дати погашення згідно з Графіком платежу до дати дострокового погашення кредиту.
Згідно з п. А11. Позичальник сплачує Банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,000001% (нуль цілих нуль сотих) процентів від суми встановленого у п. А.2 цього Договору ліміту. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати. Датою сплати є дата встановлення, а також дата збільшення ліміту по цьому Договору. Рахунок для сплати винагороди - UА623077700000029094612493603.
Відповідно до пункту А7 кредитного договору у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права Банку, передбаченого п. А.З цього Договору, Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.
Згідно із пунктами 2.2.2, 2.2.3 кредитного договору Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього Договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього Договору.
Відповідно до п. 5.8 кредитного Договору у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на ЗО днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п, А.2 цього Договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Суд установив, що на виконання умов кредитного договору позивач 27.08.2021 надав відповідачу кредит в розмір 100 000 грн, про що свідчить наявний у справі меморіальний ордер № TR.18989918.57950.70198 від 27.08.2021.
Відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією в загальному розмірі 24 300 грн, що підтверджується випискою з особового рахунку за період з 27.08.2021 по 17.03.2025.
27.01.2023 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис про припинення державної реєстрації фізичної особи-підприємця Шуліченко Наталі Миколаївни, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з розрахунком позивача заборгованість відповідача станом на 17.03.2025 становить: 88 114,28 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32 473,48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 28 440 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1 000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5 000 грн - штраф (змінна складова).
Висновки суду
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Приписами ч. 1 ст. 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ “Акцент-Банк» видав відповідачу кредит в розмірі 100 000 грн, що підтверджується меморіальним ордером № TR.18989918.57950.70198 від 27.08.2021, з призначенням платежу - видача кредиту згідно договору № №20.43.0000000611 від 27.01.2021.
У додатку № 1 до Кредитного договору - Графіку погашення, сторонами встановлено термін повернення частини кредиту, розміру сплати процентів за користування кредитом та суми комісійних винагород.
Господарський суд установив, що заборгованість відповідача за Кредитним договором станом на 17.03.2025 становить: 88114,28 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32473,48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 28440 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою; 1000,00 грн - штраф (фіксована складова); 5000 грн - штраф (змінна складова).
Так, неповернення позичальником залишку отриманих кредитних коштів за вказаним Кредитним договором та несплата нарахованих процентів за користування кредитними коштами і комісії є порушенням умов договору.
З огляду на неповне виконання зобов'язань з боку відповідача, суд погоджується з обґрунтованістю вимог позивача щодо стягнення заявленої заборгованості за кредитом, нарахованим відсоткам та винагороді.
До того ж суд звертає увагу, що заявлену до стягнення суму заборгованості відповідач не спростував, докази її погашення в матеріалах справи відсутні.
Частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Окрім того, що стосується суб'єктного складу учасників спору, а саме: відповідача у справі - фізичної особи та можливості стягнення боргу з останнього господарським судом, то суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17. Згідно з цим висновком, з 15 грудня 2017 року на господарські суди поширюється юрисдикція щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.
Щодо нарахованого штрафу.
Невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
Частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 Цивільного кодексу України).
Умовами п. 5.8 Кредитного договору визначено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1 000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Також відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частинами 1, 2, 4 ст. 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Водночас, згідно з п. 15 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Надалі відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово подовжувався відповідними нормативно-правовими актами та діє по сьогодні.
Враховуючи, що прострочення відповідача щодо сплати кредитних коштів та процентів виникло у період дії карантину та під часу дії воєнного стану, суд, з урахуванням наведених вище положень Цивільного кодексу України, відповідач є таким, що звільнений від відповідальності за порушення зобов'язань, тобто, від обов'язку сплати штрафних санкцій за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, а отже, позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 1000,00 грн (фіксована складова) та 5000,00 грн (змінна складова) за прострочення виконання грошового зобов'язання задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вказані положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги викладене, оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково, а саме: в частині стягнення з відповідача 149 027, 76 грн у тому числі: 88114,28 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32473,48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 28440 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою.
Щодо вимог в частині стягнення штрафів в сумі 1 000,00 грн (фіксована складова) та 5000,00 грн (змінна складова) за прострочення виконання грошового зобов'язання - то суд у стягненні таких сум відмовляє.
У зв'язку з тим, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи Шуліченко Наталі Миколаївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства “Акцент-Банк» (вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, ідентифікаційний код 14360080) заборгованість за кредитним договором № №20.43.0000000611 від 27.01.2021 у розмірі 149 027, 76 грн станом на 17.03.2025, яка складається з: 88114,28 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 32473,48 грн - загальний залишок заборгованості за процентами; 28440 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 910 81 грн.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 1 000,00 грн - штрафу (фіксованої складової), 5 000 грн - штрафу (змінної складової).
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 05 червня 2025 р.
Суддя Т.Г. Деркач