79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.05.2025 Справа № 914/980/24
За позовною заявою Немілостівого Віталія Олександровича, м.Харків
в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна бурильна техніка», м.Дрогобич, Львівська область
до відповідача: ОСОБА_1 , смт.Східниця, Львівська область
про: стягнення збитків в розмірі 2368783,22 грн
Суддя Ділай У.І.
Секретар Ю.І.Кохановська
За участі представників:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: В.Є.Скирда - представник
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
08.05.2025 Господарським судом Львівської області винесено рішення у справі №914/980/24, відповідно до якого в задоволенні позову відмовлено. Судовий збір покладено на позивача.
12.05.2025 від відповідача до суду надійшла заява про вирішення питання понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 13.05.2025 судове засідання для вирішення питання про судові витрати призначено на 26.05.2025.
23.05.2025 від позивача до суду надійшли заперечення проти заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судове засідання 26.05.2025 явку повноважного представника не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.05.2025 підтримав подану заяву, просив її задоволити.
Розглянувши подану заяву та матеріали справи, суд
встановив:
До Господарського суду Львівської області надійшла заява, відповідно до якої відповідач просить стягнути з позивача 540878,32грн витрат на професійну правничу допомогу та 1000,00грн витрат за нотаріальне посвідчення заяви свідка І.В.Зубика. На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги відповідачем надано: копію договору про надання юридичних послуг №UAR02.50423 від 02.05.2024; копію акту №23/1 прийому-передачі наданих послуг від 12.05.2025; копію ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1609191 від 09.05.2024, виданого на ім'я адвоката В.Є.Скирди; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №7115/10 від 19.10.2018.
Подаючи відзив на позов, О.А.Ченський повідомляв, що очікує понести у зв'язку із розглядом справи 195000,00грн витрат на правову допомогу.
Позивач заперечив проти поданої заяви, зазначивши таке.
Адвокат Скирда В. долучив до відзиву на позовну заяву ордер на надання правової допомоги серії АІ №1609191 від 09.05.2024, в якому зазначено, що він діє на підставі договору про правову допомогу № б/н від 09.05.2024. Тобто, в ордері чітко встановлено договір на підставі якого адвокат Скирда В. здійснював надання правової допомоги. Натомість, до клопотання про відшкодування судових витрат долучено договір про надання юридичних послуг №UAR02.504/23 від 02.05.2024 Скирдою В. як фізичною особою-підприємцем, посилання на який є у похідних документах (Акт виконаних робіт, рахунок). У зв'язку з цим, усі витрати на правову допомогу обґрунтовуються договором який не був підставою для надання правової допомоги та не зазначений у ордері адвоката, який міститься у матеріалах справи. Також це не можна пояснити опискою чи формальною помилкою, оскільки помилки стосуються як номера договору (у ордері зазначено - б/н, у долученому договорі - UAR02.504/23) так і дати його укладення (у ордері зазначено - 09.05.2024, у долученому договорі - 02.05.2024).
Окрім того, позивач зазначив, що є додаткові докази, що підтверджують про не надання правової допомоги адвокатом Скирдою В. на підставі договору долученого до клопотання, так, зокрема:
- у п. 6.2. договору про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024 вказується розмір винагороди адвоката та вказується, що ця сума є без урахування податку 6%. Враховуючи норми чинного податкового законодавства, статус Фізичної-особи підприємця, відомостей з ЄДР юридичних осіб - Скирда В. як ФОП, є платником єдиного податку 3 групи, який повинен сплачувати 5% від доходу єдиного податку та 1% військового збору. Проте, плату військового збору платником податку 3 групи у розмірі 1% було ведено лише з 01.01.2025, що підтверджується Податковим кодексом України. Тобто станом на травень 2024р. ФОП Скирда В. не міг сплачувати податки у розмірі 6% та відповідно такий договір про надання юридичних послуг не міг бути укладений у 2024р.
- невідповідність долученого договору про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024 попередньому орієнтовному розрахунку витрат на правову допомогу, долученому до відзиву на позовну заяву. Так, у попередньому орієнтовному розрахунку витрат на правову допомогу адвокат Скирда В. зазначає, що «гонорар успіху відповідно до п.4.3. (!) про надання правової допомоги становить 80 000,00 грн.». Проте, посилання на гонорар успіху є у п. 6.2 (!) договору про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024 та встановлено його розмір 236 878,32 грн, який суперечить попередньому орієнтовному розрахунку витрат на правову допомогу, який надавав відповідач та в якому зазначено п.4.3. про надання правової допомоги та розмір гонорару успіху 80000,00 грн, а не п.6.2 договору та суму 236 878,32 грн. З огляду на це, є підстави стверджувати, що договору про надання юридичних послуг №UAR02.504/23 від 02.05.2024 у травні 2024р. не існувало, оскільки адвокат Скирда В. не міг помилитися одночасно щодо пункту договору та розміру гонорару успіху, який у попередньому орієнтовному розрахунку у тричі менший, ніж у договорі про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024.
З огляду на вищевикладені факти у їх сукупності, позивач стверджує, що:
1)договору про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024, зважаючи на його зміст та зіставлення з іншими документами, які містяться у матеріалах справи, не могло існувати у травні 2024р.;
2)Вищевказаний договір не зазначений у ордері адвоката, відповідно він та похідні документи (Акт, рахунок, тощо) не може вважатися доказом, який підтверджує витрати на правову допомогу.
Також до матеріалів справи не долучено копії документів щодо оплати витрат на правову допомогу. Натомість обов'язок відповідача надати підтвердження понесених витрат на правову допомогу додатково підтверджується:
- п. 6.6. договору про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024, в якому зазначено, що «відразу після оплати рахунку виконавець направляє клієнту Акт приймання-передачі послуг, як вимагається законодавством України». Зважаючи на вищенаведені умови договору та той факт, що у матеріалах справи міститься Акт приймання-передачі наданих послуг, то фактичний розрахунок з адвокатом Скирдою В. повинен був уже відбутися.
- на момент розгляду судом клопотання про відшкодування витрат, у силу п. 7.1 договору про надання юридичних послуг № UAR02.504/23 від 02.05.2024, долученого відповідачем, розрахунок повинен був відбутися.
Щодо підстав зменшення правових витрат на правову допомогу позивач зазначив, що в наданих відповідачем документах, що підтверджують витрати на правову допомогу зазначені явно завищені розцінки на надання юридичних послуг, а також завищено розрахунок їх об'єму у годинах. Також відповідач не враховує, що частина засідань у даній справі (12.12.2024, 30.01.2025, 20.02.2025) не відбулась, у т.ч. на підставі клопотань відповідача. Також представник відповідача (адвокат Скирда В.) в попередньому орієнтовному розрахунку витрат на правову допомогу зазначає, що фактично понесені витрати на правову допомогу за написання відзиву становить 76000,00 грн, натомість у акті наданих послуг зазначається уже 100 000,00 грн.
Крім того, позивач вважає необґрунтованими розцінки за написання додаткових процесуальних документів (похідних від відзиву), вартість яких не може бути співставною з написанням відзиву.
Щодо відшкодування витрат пов'язаних з нотаріальним посвідченням заяви свідка, то довідка від нотаріуса не може їх підтверджувати, оскільки з останньої не встановлено хто саме її сплачував та за що. Окрім того, покази свідка взагалі не стосувалися предмету спору у даній справі.
При прийнятті рішення суд виходив із такого.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення (ч. 2 ст. 244 ГПК України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ст. 126 ГПК України).
За приписами ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відшкодування витрат позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (п. 6.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Подаючи відзив, О.А.Ченський зазначав про витрати на оплату правової допомоги, які очікує понести в ході розгляду справи.
Як встановлено судом між відповідачем та Фізичною особою - підприємцем Скирдою Владиславом Євгеновичем (далі - адвокат) укладено договір про надання юридичних послуг №UAR02.50423 від 02.05.2024 (надалі - договір від 02.05.2024). Згідно з умовами п.1.1 якого, виконавець зобов'язався надавати юридичні та консультаційні послуги, а клієнт зобов'язався прийняти та оплатити надані послуги щодо підготовки та подання відзиву, а також інших процесуальних заяв, які будуть вимагатись для представництва інтересів клієнта в межах судової справи №914/980/24.
Відповідно до п. 6.2 договору від 02.05.2024, сторони домовились, що клієнт має сплатити розмір грошового гонорару виконавця, що підлягає оплаті клієнтом після подання виконавцем до суду відзиву на позовну заяву у справі №914/980/24 в розмірі 100 000 гривень без урахування податку 6%. Ця сума підлягає оплаті протягом 10 календарних днів з дня отримання виставленого виконавцем рахунку.
У пункті 6.3. договору від 02.05.2024 сторони домовились, що розмір грошового гонорару виконавця, що підлягає оплаті клієнтом за успішне виконання Завдання становить 10% від розміру відмовлених в задоволені судом вимог в межах судової справи №914/980/24 за позовом Немілостівого Віталія Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» до Ченського Олександра Андрійовича про стягнення збитків в розмірі 2 368 783,22 грн. Ця сума підлягає оплаті протягом 10 календарних днів з дня отримання виставленого виконавцем рахунку, який буде виставлено після ухвалення судового рішення у даній справі.
Сторони домовились, що винагорода виконавця за вчинення інших дій в межах справи №914/980/24, в тому числі, але не виключно підготовка заперечень на відповідь на відзив, додаткових пояснень, клопотань, заяв тощо визначається, виходячи з фактичної кількості часу, витраченого виконавцем, та його погодинної ставки. Ставка за 1 годину роботи виконавця складає 4000грн без урахування податків. Ставка за участь виконавця в 1 судовому засіданні складає 8000 грн без урахування податків, незалежно від того чи приймав виконавець участь в судовому засіданні в межах приміщення суду чи по відеоконференцзв'язку (п. 6.4. договору від 02.05.2024).
Згідно з актом приймання-передачі послуг №23/1 від 12.05.2025 клієнтом було прийнято, а виконавцем було надано послуги на загальну суму 540 878, 32 грн, які включають такі послуги: підготовка та подання відзиву, участь в 12 судових засіданнях, аналіз та опрацювання відповіді на відзив - 6 годин, підготовка заперечень на відповідь на відзив та додаткових пояснень - 21 година, гонорар успіху.
Відповідач заперечив проти заявленої суми витрат на правову допомогу та звернув увагу на наявність підстав для зменшення заявлених витрат.
Суд звертає увагу, що у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи. Слід також у порядку статті 86 ГПК України давати належну оцінку доказам фактичного надання стороні адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг (додаткова постанова КГС ВС від 07.12.2018 у справі № 922/749/18).
Відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Перевіривши зміст виконаних робіт та їх обсяг, включених в розрахунок вартості наданих послуг, виходячи із критерію розумності їхнього розміру та беручи до уваги заперечення відповідача, Господарський суд Львівської області приходить до висновку, що 8000,00грн за 1 судове засідання є завищеною ставкою оплати послуг адвоката та не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. З огляду на зазначене, суд вважає, що плата за правничу допомогу в розмірі 3000,00грн за 1 судове засідання є співмірною зі складністю цієї справи та відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.
Отже, Господарський суд Львівської області вважає заявлену суму компенсації витрат в розмірі 96000,00 за участь в судових засіданнях надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 36000,00 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.
Стосовно решти заявленої суми витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Великою Палатою Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22).
Зважаючи на заперечення позивача та враховуючи неспівмірність затраченого часу зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, Господарський суд Львівської області вважає заявлену суму компенсації витрат в розмірі 208000,00 (за підготовку та подання відзиву, за підготовку заперечень на відповідь на відзив та додаткових пояснень - 21 година) надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 104000,00 грн. В задоволенні решти вимог слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення 1000,00грн витрат за нотаріальне посвідчення заяви свідка господарський суд звертає увагу, що О.А.Ченський оплату за таку заяви не здійснював. Натомість до матеріалів справи долучено довідку нотаріуса, відповідно до яких саме фізична особа ОСОБА_2 (свідок) оплачував надану нотаріальну послугу. Відтак, відповідачем не доведено суду про понесення таких витрат.
Щодо стягнення "гонорару успіху" в розмірі 236878,32грн слід зазначити таке.
У пункті 6.3. договору від 02.05.2024 сторони домовились, що розмір грошового гонорару виконавця, що підлягає оплаті клієнтом за успішне виконання Завдання становить 10% від розміру відмовлених в задоволені судом вимог в межах судової справи №914/980/24 за позовом Немілостівого Віталія Олександровича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» до ОСОБА_1 про стягнення збитків в розмірі 2 368 783,22 грн.
Розглянувши заявлену вимогу, господарський суд вважає за необхідне звернути увагу на правову позицію, яка викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.09.2022 у cправі № 915/294/21. Зокрема.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат заявлена до стягнення сума гонорару в розмірі 10 відсотків від суми незадоволених позовних вимог не може оцінюватись судом виходячи суто з такої домовленості сторін у договорі про надання правничої допомоги, у спосіб її зменшення до якогось іншого відсотку, у даному випадку до 5 відсотків від суми незадоволених позовних вимог відповідно, а повинна оцінюватись на предмет її пропорційності, необхідності, неминучості порівняно з фактично понесеними витратами на правничу допомогу.
Тобто колегія суддів виходить з того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат (відшкодування їх за рахунок іншої сторони) у формі "гонорару успіху", суд повинен виходити не з договору між адвокатом та клієнтом, який створює саме для них права та обов'язки, та погодженого ними розміру гонорару (в даному випадку вирахуваного ними у відсотковому співвідношенні від суми незадоволених позовних вимог), а й з пропорційності цих витрат фактично понесеним судовим витратам, безпосередньо пов'язаним з розглядом справи, які визначені адвокатським бюро та оцінені судом, зокрема з точки зору складності цієї справи та розумної необхідності цих судових витрат для даної справи. Адже саме розмір витрат, понесених відповідачем на фактично надані реальні та неминучі послуги на правничу допомогу, і саме з метою досягнення певного правового результату вирішення конфлікту сторін - відмови позивачеві у позові, кореспондується з витратами, які має право відшкодувати на свою користь відповідач як судові витрати, понесені ним на сплату гонорару успіху, за рахунок позивача.
Зважаючи на зазначену правову позицію та обставини цієї справи, Господарський суд Львівської області звертає увагу, що у відзиві О.А.Ченський повідомляв, що очікує понести у зв'язку із розглядом справи 195000,00грн витрат на правову допомогу. Натомість у поданій заяві від 12.05.2025 відповідача просить стягнути з позивача 540878,32грн понесених витрат на професійну правничу допомогу, з них 236878,32грн - гонорар успіху. Господарський суд вважає, що за результатами розподілу судових витрат заявлена вимога в формі "гонорару успіху" не може бути стягнута в розмірі, який на понад 121% перевищує вартість фактично понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, оскільки це не відповідає критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також принципам справедливості, пропорційності та верховенства права.
При цьому слід зауважити, що судові витрати, які за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді ("гонорар успіху") до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони договору про надання правової допомоги також домовились у договорі про надання правової допомоги, не можуть покладатись на сторону, на яку судові витрати іншої сторони мають бути віднесені відповідно до процесуальних норм про розподіл судових витрат, виходячи лише зі зменшення судом гонорару, який визначено сторонами цього договору на власний розсуд, без одночасної оцінки його розміру всім критеріям судових витрат на правничу допомогу, які унормовані у главі 8 "Судові витрати" ГПК України, у їх сукупності. Тобто не буде правомірним просте зменшення судом таких судових витрат у спосіб встановлення іншого (меншого) відсотку від того відсотку, який обумовлено в договорі про надання правничої допомоги щодо бази його (відсотку) нарахування.
Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною п'ятою статті 129 ГПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причинно пов'язаних з розглядом справи, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде віднесення на позивача витрат у формі "гонорару успіху" в розмірі 55439,16 грн, які відповідають (1) і фактичним витратам на правову допомогу, які відповідач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; (2) і витратам, які фактично поніс відповідач, відповідно до актів наданих послуг; (3) і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на позивача, виходячи з оцінки самим відповідачем та фахівцем у сфері права, з якими він мав домовленості щодо певного результату розгляду справи, з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.
З огляду на наведене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на правничу допомогу в загальній сумі 195439,16 грн, з яких 140000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу, безпосередньо пов'язаних з розглядом справи, та 55439,16 грн витрати у формі "гонорару успіху", опосередковано пов'язані з розглядом справи, втім які за оцінкою суду саме в такій сумі знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку (у пов'язаності) з розглядом справи.
Стосовно заперечень позивача про належність представницьких повноважень В.Є.Скирди суд зазначає таке.
Відповідно до положень ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом відповідно до вимог закону) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу". У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.
Згідно із статтею 61 ГПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначаються Цивільним кодексом України, а представництва за ордером - законодавством про адвокатуру. Про припинення представництва або обмеження повноважень представника за довіреністю або ордером має бути повідомлено суд шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до усних пояснень представника відповідача в ордері на надання правничої допомоги допущено описку в номері та в даті договору, який укладений з О.А.Ченським.
Господарський суд Львівської області звертає увагу на те, що під час розгляду цієї справи сторонами не заперечено факт надання послуг адвокатом В.Є.Скирдою, повноваження якого підтверджено копією ордеру на надання правничої допомоги серії АІ №1609191 від 09.05.2024, виданого на ім'я адвоката В.Є.Скирди, та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №7115/10 від 19.10.2018, що не є порушенням відповідно до статей 60-61 ГПК України.
Керуючись 126, 129, 130, 221, 231, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву О.А.Ченського задоволити частково.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Універсальна бурильна техніка» (82100, Львівська область, місто Дрогобич вулиця Мирослава Тураша, 20; ідентифікаційний код 40978147) на користь Ченського Олександра Андрійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 195439,16грн витрат на професійну (правничу) допомогу.
3.У задоволенні решти вимог відмовити.
4.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Повне рішення складено 05.06.2025.
Суддя Уляна ДІЛАЙ