79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.05.2025 Справа № 914/2743/22(914/2796/24)
Господарський суд Львівської області у складі судді Чорній Л.З., за участю секретаря судового засідання Цурак У.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромайз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (81400, Львівська область, м. Самбір вул. Степова, 11, ЄДРПОУ 40896541)
до відповідача: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про визнання недійсними (фраудаторними) договорів №28/01/2022 від 28.06.2022, №14/06/2022 від 14.06.2022, №08/12/2022 від 08.12.2022, №20.12.2022 від 20.12.2022 та стягнення 533 273,75 грн. заборгованості
в межах провадження у справі №914/2743/22
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю “Суффле Агро Україна», с. Крупець, Шепетівський (Славутський) район, Хмельницька область
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Степова, буд. 11; код ЄДРПОУ 40896541)
Представники сторін:
від позивача: Микитюк А.І.
від відповідача: Цибак О.В.
за участю представника ТОВ “Суффле Агро Україна»: Стельмах Ю.М.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2743/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Суффле Агро Україна» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська область, м. Самбір, вул. Степова, буд. 11; код ЄДРПОУ 40896541).
Хід розгляду справи викладено в відповідних ухвалах суду.
Постановою суду від 22.11.2023 припинено процедуру розпорядження майном Товариством з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ», припинено повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ» арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича. Визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ», відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ». Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ» арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича. Оприлюднено на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю “АГРОМАЙЗ» банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у встановленому законом порядку. Розгляд справи призначено на 17.01.24.
Справа №914/2743/22 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
11.11.2024 через підсистему “Електронний суд» до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромайз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (81400, Львівська область, м. Самбір вул. Степова, 11, ЄДРПОУ 40896541) до відповідача: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання недійсними (фраудаторними) договорів №28/01/2022 від 28.06.2022, №14/06/2022 від 14.06.2022, №08.12.2022 від 08.12.2022, №20.12.2022 від 20.12.2022 та стягнення 533 273,75грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Згідно із ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромайз» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Микитюка Анатолія Івановича (81400, Львівська область, м. Самбір вул. Степова, 11, ЄДРПОУ 40896541) до відповідача: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про визнання недійсними (фраудаторними) договорів №28/01/2022 від 28.06.2022, №14/06/2022 від 14.06.2022, №08.12.2022 від 08.12.2022, №20.12.2022 від 20.12.2022 та стягнення 533 273,75 грн. заборгованості прийнято до розгляду в межах провадження справи №914/2743/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Агромайз».
В судове засідання від 17.12.2024 сторони з'явилися. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечила, просила відкласти розгляд справи з метою подання письмових пояснень з документальним підтвердженням по суті спору.
В судове засідання від 19.02.2025 сторони не з'явилися. Через підсистему “Електронний суд» відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи, надання доступу до електронного кабінету по справі з метою ознайомлення з матеріалами справи, оскільки 12.02.2025 року позивачем укладено договір про надання професійної правничої допомоги №1/12/02/25 з адвокатом Цибаком Орестом Володимировичем. Також подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряду доказів.
Ухвалою суду від 19.02.2025 розгляд справи було відкладено на 19.03.2025.
26.02.2025 від ліквідатора надійшла відповідь на відзив.
В судове засідання від 19.03.2025 з'явилися представник позивача та представник ТОВ “Суффле Агро Україна». Представник Павлюк Н.В. через систему “Електронний суд» подав клопотання про поновлення процесуальних строків і надання доказів.
У судове засідання від 23.04.2025 сторони з'явилися. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідачки проти позовних вимог заперечив з викладених у відзиві причин.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 23.04.2025, розгляд справи відкладено на 28.05.2025.
У судове засідання 28.05.2025 ліквідатор позивача з'явився, в режимі відеоконференції, просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві, поясненнях, наданих у судовому засіданні.
Ліквідатор ТОВ «Нефрит Інвест 2017» в судове засідання з'явився в режимі відеоконференції, просив відмовити у задоволенні позову.
Судом встановлено, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, відповідно до ст. 13 ГПК України, учасникам справи створювались необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
У судовому засіданні 28.05.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиції сторін.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в процесі ліквідаційної процедури ліквідатором встановлено, що протягом 2022-2023 років ТОВ «АГРОМАЙЗ» здійснювало безсистемну видачу позик відповідачу, який є його власником та керівником. Ліквідатор зазначає, що позики надавалися або на вкрай невигідних для позивача умовах із суттєвим відстроченням платежу, або взагалі без договору та без фіксації строків їх повернення. Загалом між позивачем та відповідачем укладено 4 договори позики із типовими умовами, які є предметом даного спору. Позивач вважає, що спірні договори не лише формально не відповідають вимогам законодавства, але й порушують права позивача та його кредиторів, та мають бути визнані недійсними.
19.02.2025 представник відповідача сформував в системі «Електронний суд» клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи та надати представнику доступ до електронної справи з метою ознайомлення з матеріалами справи, поновити (продовжити) строк на надання відзиву на позов, пояснень та доказів, відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач посилається на те, що у судовому засіданні 19.12.2024 відповідач проти задоволення позовних вимог заперечила, просила відкласти розгляд справи з метою подання письмових пояснень з документальним підтвердженням по суті спору. 12.02.2025 між відповідачем та адвокатом укладено договір про надання професійної правничої допомоги №1/12/02/25. Представник відповідача зазначає, що на момент подання цього клопотання доступ до електронної справи відсутній.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, зазначає таке.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з ч. 2, ч. 4 ст. 161 ГПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відповідно до частини першої статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні визначені у статті 251 ГПК України.
Статтею 113 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 251 ГПК України процесуальний строк для надання відповідачем відзиву у спрощеному позовному провадженні встановлений законом і його відлік починається з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 4 ст. 119 ГПК України одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Для дотримання принципів господарського судочинства, забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти відзив на позовну заяву до розгляду.
Відповідач у відзиві на позовну просить відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на таке. З акту звірки розрахунків між ТОВ «Агромайз» і ОСОБА_1 за 2022 рік вбачається, що на 31.12.2022 залишок на користь ТОВ склав 388 340,88 грн. Дані акту підтверджуються банківською випискою. Відповідач стверджує, що з суми 619 946 грн ОСОБА_1 погасила 273 628,88 грн.
Відповідач зазначає, що на користь ТОВ «Суффле Агро Україна» як одержувача ТОВ «Агромайз» як постачальник поставило товару на 672 038,14 грн згідно видатковими накладними № 5210046773 від 21.12.2022 на суму 218 562,04 грн та № 5210046772 від 20.12.2022 на суму 453 476,10 грн, які не були оплачені зі сторони ТОВ «Суффле Агро Україна». Вказане свідчить про те, що ТОВ «Агромайз» в особі ОСОБА_1 намагалось погасити заборгованість і не передбачало імовірності процедури банкрутства. Як вбачається з відносин між ТОВ і ОСОБА_1 , предметом оспорюваних договорів є саме поворотна фінансова допомога, яку ОСОБА_1 повертала.
26.02.2025 та 24.03.2025 позивач сформував в системі «Електронний суд» відповіді на відзив, в яких зазначає таке.
Щодо тверджень відповідача про погашення боргу на суму 273 628,88 грн позивач посилається на те, що вказана сума погашення відображена в банківських виписках наданих у вигляді декількох платежів, а також в акті звірки розрахунків від 31.12.2022 року. У позовній заяві позивач зазначав про те, що відповідачем погашено позику на загальну суму 176 526,25 грн., таким чином відповідач у відзиві на позов зазначає не лише про отримання позики на 446 грн. більше, аніж вказано в позові, але й про погашення її на суму 97 102,63 грн., яка складається із трьох нових платежів, не відображених у позові, а також неврахування деяких обставин щодо четвертого платежу, відображеного у позові.
З цього приводу ліквідатором надано пояснення по кожному платежу. Оплати на суму 1 575,00 гривень від 07.07.2022 року, на суму 1 800,00 гривень від 20.07.2022 року та на суму 200 гривень від 26.12.2022 року - були враховані позивачем у позовній заяві при розрахунку боргу та відображені в додатку №1 до позову як повернення фінансової допомоги від ОСОБА_1 .
Оплата на суму 180 000,00 гривень від 20.07.2022 року згідно платіжної інструкції №17669253 відображена в позовній заяві на сторінці 6, а також в додатку № 1 до позову як погашення на суму 144 301,25 гривень, оскільки решта коштів в сумі 35 698,75 грн. вже була попередньо зарахована в якості погашення позик 2021 року відповідно до акту про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01 грудня 2021 року, заяви ОСОБА_1 від 01 грудня 2021 року, а також відповіді ОСОБА_1 на вимогу ліквідатора № 6 від 19/04/2024 року.
Так, в акті про взаємозалік сторони погодили, що залишок боргу ОСОБА_1 перед ТОВ «Агромайз» за договорами позики 2021 року становить 35 698,78 гривень. В свою чергу, ОСОБА_1 на вимогу ліквідатора погасити борг надала відповідь, що борг в сумі 35 698,78 грн погашений згідно платіжного доручення №17669253 від 20.07.2022 року. Позивач стверджує, що твердження представника відповідача письмово спростовуються самим відповідачем, оскільки оплата на суму 35 698,78 грн погашала борг не 2022 року, а 2021 року.
Щодо оплат на суму 24 353,88 грн від 30.08.2022 року, на суму 45 000,00 грн від 06.09.2022 року та оплати на суму 20 700,00 грн від 26.09.2022 року, слід зазначити, що в призначенні платежу по вказаним оплатам зазначено: «Надання поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_1 », таким чином, вказані платежі не погашали і не могли погашати надання позики». Позивач вказує на те, що єдине, що можна стверджувати, це те, що у ОСОБА_1 виникає право вимоги до ТОВ «Агромайз» на вказані суми і ОСОБА_1 мала б заявити кредиторські вимоги до боржника, які підлягають погашенню в порядку черговості передбаченої КУзПБ.
Щодо наданого акту звірки розрахунків від 31.12.2022 року. Вказаний документ не може бути доказом вчинення між ОСОБА_1 та ТОВ «Агромайз» такого правочину як зарахування зустрічних однорідних вимог виходячи з наступного. ОСОБА_1 не надано доказів того, чи настав строк оплати за договором №30/08/2022 від 20.08.2022 року та за договором №09/09/22 від 09.09.2022 року, які зазначені в призначенні платежів. Крім того, Відповідачем не було надано вказаних договорів.
Акт звірки підписано 31.12.2022, тобто вже після відкриття провадження у справі про банкрутство (14.12.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство). Вказане суперечить частині 5 ст. 64 Кодексу України з процедур банкрутства, в якій визначено, що погашення вимог кредиторів шляхом заліку зустрічних однорідних вимог проводиться за згодою кредитора (кредиторів), за умови, що це не порушує майнові права інших кредиторів. ТОВ «Суффле Агро Україна» та ГУ ДПС у Львівській області на надавали своєї згоди на зарахування, то погашення вимог ОСОБА_1 .
Позивач зазначає, що задоволення вимог ОСОБА_1 всупереч, встановленої КУзПБ конкурсної процедури та порядку задоволення вимог кредиторів у встановленій черговості, суперечить процедурі та меті здійснення провадження у справі про банкрутство та порушує права конкурсних кредиторів на справедливе задоволення їх вимог в процедурі банкрутства.
Відповідно до частини 3 статті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Як вбачається зі змісту акту звірки, він підписаний ОСОБА_1 від імені обох сторін, таким чином, Відповідач порушив приписи частини 3 статті 238 ЦК України.
Відповідно до пунктів 28, 29, 30 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 вересня 2023 року у справі 917/1283/21, судом зроблено висновок щодо неможливості зміни призначення платежу виконаного платіжного доручення. Відмінність між "зміною призначення платежу" та "уточненням призначення платежу" полягає в тому, що з моменту списання банком грошових коштів з рахунку платника "зміна призначення платежу" є недопустимою, натомість з цього моменту стає можливим виключно "уточнення призначення платежу" безпосередньо платником та отримувачем коштів без участі банку, яке може проявлятися, зокрема, в уточненні або назви, або номера, або дати документа (договір, накладна, рахунок тощо), на виконання якого вчинявся платіж, але ні в якому разі не всіх вказаних реквізитів одночасно, що по суті вже означатиме недопустиму "зміну призначення платежу" виконаного платіжного доручення.
Як зазначає позивач, у даній справі відповідач ОСОБА_1 звернулась до ліквідатора із заявою від 05 березня 2025 року про зміну всіх реквізитів призначення платежу, а не про його уточнення. Крім того, заява ОСОБА_1 про зміну призначення платежу були підписані відповідачем через 3 роки після здійснення платежу і на четвертий місяць розгляду даної справи. Крім того, така заява відповідача здійснена вже в ході ліквідаційної процедури. З огляду на те, що одностороння зміна призначення платежу недопускається, позивач заперечує та не погоджує відповідачеві зміну призначення платежу.
Обставини справи встановлені судом.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 січня 2022 року між відповідачем в особі ОСОБА_1 в якості Позичальника та позивачем в особі ОСОБА_1 в якості Позикодавця укладено Договір №28/01/2022 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до пункту 2.1. вказаного Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 351 000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається терміном на п'ять років. Відповідно до пункту 2.2. вказаного Договору, поворотна фінансова допомога надається Позичальнику без врахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. Відповідно до пункту 2.3. вказаного Договору, поворотна фінансова допомога надається на 5 (п'ять) років з дати підписання цього Договору шляхом внесення грошових коштів до каси Позичальника, або перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника з особового або іншого рахунку Позикодавця. Таким чином, сторони погодили можливість надання позики готівковими коштами чи у безготівковому вигляду зі строком повернення до 27 січня 2027 року включно.
Відповідно до пункту 5.2. вказаного договору, в разі якщо Позичальником не виконується зобов'язання у строк, визначений договором, тобто не повертається поворотна фінансова допомога, то сума заборгованості включається до оподатковуваного доходу платника податку (Позичальника).
Тобто, сторони, ймовірно, передбачили, що така позика перетворюється у безповоротну та є доходом відповідача.
Як підтверджується доданими до позову банківськими виписками та отриманою ліквідатором від відповідача касовою книгою за 2022 рік, 28 січня 2022 року позивачем із банківського рахунку в касу підприємства було знято 351 000,00 грн, які були оприбутковані за прибутковими касовими ордерами №№ 1,2 від 28 січня 2022 року та видані в якості позики відповідачу за видатковим касовим ордером № 1 від 28 січня 2022 року. Таким чином, за Договором № 28/01/2022 від 28/01/2022 року позивачем надано відповідачу позику в сумі 351 000,00 грн. зі строком повернення до 27.01.2027 року.
14 червня 2022 року між відповідачем в особі ОСОБА_1 в якості Позичальника та позивачем в особі ОСОБА_1 в якості Позикодавця було укладено договір № 14/06/2022 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Умови даного Договору є повністю ідентичними до попереднього за винятком того, що в позику підлягали передачі 70 000,00 грн. (пункт 2.1.) зі строком повернення до 13 червня 2025 року (пункти 8.1. та 2.3.).
Як підтверджується доданими до позову банківськими виписками та отриманою ліквідатором від відповідача касовою книгою за 2022 рік, 14 червня 2022 року позивачем із банківського рахунку в касу підприємства було знято 70 000,00 грн., які були оприбутковані за прибутковим касовим ордером № 3 від 14 червня 2022 року та видані в якості позики відповідачу за видатковим касовим ордером № 2 від 14 червня 2022 року.
Таким чином, за Договором № 14/06/2022 від 14.06.2022 року позивачем надано відповідачу позику в сумі 70 000,00 грн. зі строком повернення до 16/06/2025 року.
08 грудня 2022 року між відповідачем в особі ОСОБА_1 в якості Позичальника та позивачем в особі ОСОБА_1 в якості Позикодавця було укладено Договір № 08/12/2022 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Умови даного договору є повністю ідентичними до попередніх за винятком того, що в позику підлягали передачі 99 000,00 грн. (пункт 2.1.) зі строком повернення до 07 грудня 2025 року (пункти 8.1. та 2.3.).
Як підтверджується доданими до позову банківськими виписками та отриманою ліквідатором від відповідача касовою книгою за 2022 рік, 08 грудня 2022 року позивачем із банківського рахунку в касу підприємства було знято 99 000,00 грн., які були оприбутковані за прибутковим касовим ордером № 4 від 08 грудня 2022 року та видані в якості позики відповідачу за видатковим касовим ордером № 3 від 08 грудня 2022 року.
Таким чином, за договором № 08/12/2022 від 08.12.2022 року позивачем надано відповідачу позику в сумі 99 000,00 грн. зі строком повернення до 07/12/2025 року. 20 грудня 2022 року між відповідачем в особі ОСОБА_1 в якості Позичальника та позивачем в особі ОСОБА_1 в якості Позикодавця було укладено договір № 20/12/2022 про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, відповідно до пункту 1.1. якого Позикодавець надає Позичальнику поворотну фінансову допомогу, а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. Умови даного договору є повністю ідентичними до попередніх за винятком того, що в позику підлягали передачі 99 500,00 грн. (пункт 2.1.) зі строком повернення до 19 грудня 2027 року (пункти 8.1. та 2.3.).
Як підтверджується доданими до позову банківськими виписками та отриманою ліквідатором від відповідача касовою книгою за 2022 рік, 20 грудня 2022 року позивачем із банківського рахунку в касу підприємства було знято 99 500,00 грн., які були оприбутковані за прибутковим касовим ордером № 5 від 20 грудня 2022 року та видані в якості позики відповідачу за видатковим касовим ордером № 4 від 20 грудня 2022 року.
Таким чином, за договором № 20/12/2022 від 20.12.2022 року позивачем надано відповідачу позику в сумі 99 500,00 грн. зі строком повернення до 19/12/2027 року. Позики надавалися ТОВ «АГРОМАЙЗ» як через касу підприємства, так і в безготівковому порядку. Так, із травня по липень 2023 року позивач перерахував відповідачу загалом 90 300,00 грн. різними платіжними інструкціями із однаковими призначеннями платежів: «Для поповнення картки НОМЕР_2 ОСОБА_1 (3019806141), надання поворотньо фінансової допомоги без ПДВ». Перерахування вказаних коштів підтверджується доданими до позову банківськими виписками позивача та було здійснено на підставі наступних платіжних інструкцій: № 111 від 18.05.2023, № 115 від 19.05.2023, № 118 від 22.05.2023, № 120 від 25.05.2023, № 122 від 30.05.2023, № 124 від 02.06.2023, № 126 від 06.06.2023, № 128 від 15.06.2023 та № 129 від 26.07.2023. Таким чином, без наявності договірних стосунків (чи за наявності договорів, які не було передано ліквідатору) позивачем перераховано відповідачу із призначенням платежу як позика 90 300,00 грн. упродовж травня-липня 2023 року.
Відповідачем, у свою чергу, протягом липня 2022 року - листопада 2023 року було здійснено перерахувань позивачу, які можна ідентифікувати як повернення позики (проте, без зазначення реквізитів договору позики, що повертається) на загальну суму лише 176 526,25 грн.
Повернення позики підтверджується доданими до позову банківськими виписками позивача та було здійснено на підставі наступних платіжних інструкцій: № ПН 1762068З від 07.07.2022, № ПН 1766925З від 20.07.2022, № ПН 1774420З від 08.08.2022, № 888658 від 26.12.2022, № 825519 від 16.10.2023, № 1285701 від 22.11.2023, № 1660037 від 28.11.2023.
Відповідно до платіжної інструкції № ПН 1766925 від 20.07.2022 Відповідачем було сплачено загалом 180 000,00 грн., однак в погашення позик, що є предметом даного спору, було зараховано лише частину цих коштів в сумі 144 301,25 грн., оскільки решта коштів в сумі 35 698,75 грн. вже була попередньо зарахована в якості погашення інших позик відповідно до акту про взаємозалік зустрічних однорідних вимог від 01 грудня 2021 року, заяви ОСОБА_1 від 01 грудня 2021 року, а також відповіді ОСОБА_1 на вимогу ліквідатора № 6 від 19/04/2024 року, що долучені до даного позову.
Ліквідатором направлено на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості № 8 від 22.04.2024 року, в якій він описав усі обставини безпідставного перерахування на адресу відповідача коштів в сумі 90 300,00 грн. без належних підтверджуючих договорів (позик) та без зазначення у призначеннях платежів посилання на такі договори. У відповідь на вказану вимогу відповідач надіслав листа, в якому заявив про наявність підтверджуючих договорів, однак додав до нього договори, які вже передавалися та не стосуються вказаних платежів. Вимога про повернення боргу в сумі 90 300,00 грн. не була задоволена, а кошти не були повернуті.
Крім цього, ліквідатором направлено на адресу відповідача вимогу б/н від 21.06.2024, в якій, крім іншого, ліквідатором вказано про наявність 4-х договорів позик, які були надані відповідачу на вкрай невигідних умовах та зі значним відтермінуванням повернення, що фактично і призвело до банкрутства позивача, на підставі чого ліквідатор просив повернути заборгованість на загальну суму 1 150 250,00 грн. (в тому числі на підставі обставин, описаних в позові). Жодної відповіді на вказану вимогу ліквідатором не отримувалось.
Загальна вартість неповернутої позики відповідачем позивачу становить 533 273,75 грн.
Стаття 1 КУзПБ містить наступне визначення терміну: заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
Як вбачається із публічних даних ЄДР та даних системи YouControl, єдиним номінальним (із часткою 100%) та фактичним бенефіціарним власником відповідача, а також його керівником із моменту заснування була ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідач є заінтересованою особою відносно позивача в розумінні статті 1 КУзПБ.
Щодо недійсності оскаржуваних договорів позики з підстав невідповідності вимогам статті 203 Цивільного кодексу України. Оскаржувані договори за своєю правовою природою є договорами позики.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 237 ЦКУ встановлює, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.
Відповідно до частини 3 статті 238 ЦК України, представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.
Провадження у справі № 914/2743/22 про банкрутство ТОВ «АГРОМАЙЗ» відкрито 14.12.2022 та з цього моменту введено процедуру розпорядження майном боржника (позивача).
Відповідно до статті 44 КУзПБ, під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Протягом процедури розпорядження майном органи управління боржника не мають права приймати рішення про надання позик (кредитів), надання поруки, гарантій, а також передачу в довірче управління майна боржника». Як вбачається зі змісту оскаржуваних договорів, всі вони підписані відповідачем і від імені позивача (Позикодавця), і від свого імені (Позичальника), таким чином, уклавши договори, в яких відповідач одночасно представляє обидві сторони, відповідач порушив приписи частини 3 статті 238 ЦК України. Крім цього, Договір № 20/12/2022 від 20/12/2022 року було укладено під час процедури розпорядження майном Позивача (боржника у даній справі про банкрутство), що забороняється відповідно до частини 5 статті 44 КУзПБ.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів. Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України.
Згідно з частиною першою та третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Стаття 230 ЦК України, встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, такими, крім іншого, є зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, зміст договорів суперечить частині 3 статті 238 ЦК України, оскільки від імені обох сторін діє одна і та ж особа - відповідач. Крім цього, зміст Договору № 20/12/2022 від 20.12.2022 року суперечить вимогам частини 5 статті 44 КУзПБ, оскільки його укладено під час процедури розпорядження майном позивача. Внаслідок представництва у договорах відповідачем від імені обох сторін, волевиявлення позивача як учасника спірних правочинів не було вільним і не відповідало його внутрішній волі та інтересам, оскільки відповідало виключно інтересам відповідача. Дана обставина додатково підтверджується і значним терміном, на який була надана позика, її безоплатність, а також можливість трансформації у безповоротну фінансову допомогу на підставі пунктів 5.2. кожного із договорів.
Провадження у справі № 914/2743/22 про банкрутство ТОВ «АГРОМАЙЗ» відкрито 14.12.2022. Як вбачається із матеріалів справи, упродовж 2022-2023 років позивачем загалом надано відповідачу позик на суму 709 800,00 грн., при цьому відповідач є заінтересованою особою відносно позивача та боржника у справі про банкрутство, власником та керівником позивача.
Усі 4 договори позик на загальну суму 619 500,00 грн. були укладені від імені обох сторін відповідачем із порушенням приписів частини 3 статті 238 ЦК України. Усі 4 договори позик на загальну суму 619 500,00 грн. були укладені у так званий підозрілий період за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до положень ст. 42 КУзПБ господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав, передбачених частиною першою або другою цієї статті, сторона за таким правочином зобов'язана повернути боржнику майно, яке вона отримала від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину.
Крім того, договір № 20/12/2022 від 20.12.2022 суперечить вимогам частини 5 статті 44 КУзПБ, оскільки його укладено під час процедури розпорядження майном позивача. Загалом під час провадження у справі про банкрутство та на стадії розпорядження майном позивач надав відповідачу позик на суму 189 800,00 грн., в т.ч. - 99 500,00 грн. на підставі Договору № 20/12/2022 від 20.12.2022 та решту 90 300,00 грн. - без договорів шляхом перерахування на картковий банківський рахунок відповідача.
Усі 4 договори позик є безоплатними та містять обтяжливі для позивача умови щодо значного відстрочення строку їх повернення - у 2025 та 2027 роках. Аналогічні за змістом пункти 5.2. кожного із договорів містять можливість трансформації позик у безповоротну фінансову допомогу.
Дані суми є істотними порівняно із кредиторськими вимогами до боржника, збереження таких коштів та направлення на погашення кредиторських вимог відповідало б інтересам позивача, його кредиторів.
Відповідно до статті 61 КУзПБ, ліквідатор з дня свого призначення, крім іншого, формує ліквідаційну масу. За змістом норм КУзПБ ліквідаційна маса є джерелом погашення вимог кредиторів. Відповідно до статті 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Відповідно до статті 62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Внаслідок надання позик позивачем відповідачу із ліквідаційної маси позивача незаконно вибули грошові кошти в сумі 533 273,75 грн., які могли бути направлені на погашення вимог кредиторів та відновлення платоспроможності позивача у рамках даної справи.
Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
При укладенні договору сторони мають переслідувати легітимну мету. Будь-яка господарська операція, дія суб'єкта господарювання повинна мати розумне пояснення мети її здійснення. Така мета не може бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення, ухилення від сплати податків, привласнення коштів без належних підстав тощо. Відповідно до частин першої - четвертої статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Тобто, цивільні права здійснюються особою до визначених меж, поки це не суперечить інтересам інших осіб і публічним інтересам. Такі межі можуть визначатися договором або актами цивільного законодавства. Обов'язок при здійсненні цивільних прав утримуватися від дій, які порушували б права інших осіб, конкретизується актами цивільного законодавства, що встановлюють ці права. Порушення меж здійснення цивільних прав веде до зловживання правом.
В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, які передбачають, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
Фраудаторним може виявитися будь-який правочин (договір), укладений між учасниками цивільних відносин, який не відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, що визначені статтею 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину суперечить ЦК України, актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (власність використовується на шкоду іншим); волевиявлення боржника як учасника правочину є неправомірним, внутрішня воля націлена на обман, "на зло" іншої особи (кредитора); правочин не є реальним, не має економічної мети, правові наслідки є зловживанням правами та викликають порушення прав кредиторів (боржник не отримує еквівалентних зустрічних майнових дій, кредитор втрачає забезпечення).
У постанові від 07.10.2020 у справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19) Верховний Суд зазначив, що договором, який вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції "фраудаторності" при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний правочин (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність чи відсутність оплати ціни контрагентом боржника.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом трьох років, що передували відкриттю процедури банкрутства або після відкриття справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.
Відповідно до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування… Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, визнати недійсним (фраудаторним) договір № 28/01/2022 від 28 січня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ»; визнати недійсним (фраудаторним) договір № 14/06/2022 від 14 червня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ»; визнати недійсним (фраудаторним) договір № 08/12/2022 від 08 грудня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ», визнати недійсним (фраудаторним) договір № 20/12/2022 від 20 грудня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» заборгованість у розмірі 533 273,75 грн.
Судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача у розмірі 20 111,11 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-241 ГПК України, ст.ст. 1, 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати недійсним (фраудаторним) договір № 28/01/2022 від 28 січня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Степова, будинок 11, код ЄДРПОУ 40896541).
3. Визнати недійсним (фраудаторним) договір № 14/06/2022 від 14 червня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Степова, будинок 11, код ЄДРПОУ 40896541).
4. Визнати недійсним (фраудаторним) договір № 08/12/2022 від 08 грудня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Степова, будинок 11, код ЄДРПОУ 40896541).
5. Визнати недійсним (фраудаторним) договір № 20/12/2022 від 20 грудня 2022 року про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Степова, будинок 11, код ЄДРПОУ 40896541).
6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОМАЙЗ» (81400, Львівська обл. м. Самбір, вул. Степова, будинок 11, код ЄДРПОУ 40896541) заборгованість у розмірі 533 273,75 грн.
7. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 20 111,11 грн судового збору в дохід Державного бюджету України.
8. Накази видати згідно з ст. 327 ГПК України після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складений 05.06.2025.
Суддя Чорній Л.З.