Справа № 333/8928/24
Провадження № 1-кс/333/1858/25
Іменем України
03 червня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, та зобов'язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року, -
До Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, та зобов'язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року, в якій скаржник просить слідчого суддю зобов'язати ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, виконати вимоги законодавства України, про які йде мова у його скарзі. До скарги скаржник долучив лист керівника першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі вих. № К-314-25/17-02-327/25 від 21.04.2025 року, яким заявника повідомлено, що його скарги на дії слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі щодо можливого порушення його процесуальних прав у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року, що надійшли до ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, за вх. № К-314-25 від 21.03.2025 року і № К-348-25 від 02.04.2025 року, розглянуто. Відповідно до змісту цих скарг, ОСОБА_3 зазначає, що 31.07.2024 року прокурором його було залучено в якості потерпілого у кримінальному провадженні, однак на теперішній час він безпідставно перебуває у статусі свідка у даному кримінальному провадженні.
Особа, яка подала скаргу, - ОСОБА_3 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги через адміністрацію ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», клопотання про забезпечення його участі в судовому засіданні не заявив. Від працівників ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» надійшла інформація про те, що ОСОБА_3 від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовився.
У зв'язку з тим, що клопотань про безпосередню участь в судовому засіданні від ОСОБА_3 на адресу суду не надходило, а від участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції він відмовився, слідчий суддя вважає за можливе проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_3 .
Старший слідчий першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_4 , будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду скарги, у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій просив судове засідання провести без його участі, відмовити в задоволенні скарги, оскільки ОСОБА_3 звертався до слідчого з клопотанням про визнання його потерпілим та допиту у якості потерпілого у вказаному кримінальному провадженні, однак йому було відмовлено (про що винесено відповідну постанову). Слідчий дійшов висновку, що на даний час в ході досудового розслідування кримінального провадження не отримано достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили про спричинення ОСОБА_3 будь-якої шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, внаслідок можливих неправомірних дій працівників правоохоронного органу, у зв'язку з чим відсутні підстави для залучення останнього у якості потерпілого у вказаному кримінальному провадженні та допиту в якості потерпілого. Для з'ясування всіх відомих обставин вчинення кримінальних правопорушень, слідчим проведено допити ОСОБА_3 в умовах ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» в якості свідка. Покази, надані ОСОБА_3 будуть враховані під час проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України, неявка суб'єкта оскарження не перешкоджає розгляду провадження, тому з урахуванням строків розгляду таких скарг, слідчий суддя вважає за можливе, у даному конкретному випадку, перейти до розгляду скарги по суті у його відсутність.
Дослідивши скаргу та додані до неї документи, надані слідчим матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, виходячи з такого.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, із скаргами на дії слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі щодо можливого порушення його процесуальних прав у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року, що надійшли до ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, за вх. № К-314-25 від 21.03.2025 року і № К-348-25 від 02.04.2025 року. Відповідно до змісту цих скарг, ОСОБА_3 зазначає, що 31.07.2024 року прокурором його було залучено в якості потерпілого у кримінальному провадженні, однак на теперішній час він безпідставно перебуває у статусі свідка у даному кримінальному провадженні.
Листом керівника першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі вих. № К-314-25/17-02-327/25 від 21.04.2025 року, ОСОБА_3 повідомлено, що його скарги на дії слідчих ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі розглянуто, а також зазначено, що вивченням матеріалів кримінального провадження встановлено, що під час проведення досудового розслідування ОСОБА_3 в якості потерпілого не залучався, проте був допитаний слідчим у якості свідка, за обставинами викладеними ним у заяві про вчинене кримінальне правопорушення. Питання щодо залучення ОСОБА_3 як потерпілого неодноразово розглядалося слідчим під час розгляду його відповідних клопотань та за наслідками їх розгляду було прийнято рішення про відмову у залученні ОСОБА_3 як потерпілого у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року, про що ОСОБА_3 було письмово повідомлено з наданням відповідних процесуальних документів. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) та процесуальні дії. Таким чином, в діях слідчих першого СВ (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжі) ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі будь-яких ознак неналежного здійснення досудового розслідування не встановлено, об'єктивні відомості, які б вказували на порушення процесуальних прав ОСОБА_3 відсутні.
Крім того, постановою слідчого ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, ОСОБА_4 від 06.03.2025 року відмовлено у задоволені клопотання ОСОБА_3 в частині визнання його потерпілим по кримінальному провадженню № 42024082010000088 від 31.07.2024 року.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_3 в частині визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 42024082010000088 від 31.07.2024 року, в постанові від 06.03.2025 року визначив мотиви, за яких ОСОБА_3 на даній стадії досудового розслідування не може з об'єктивних причин бути залучений як потерпілий. Також слідчий вказав, що на даний час в ході досудового розслідування кримінального провадження не отримано достатніх та об'єктивних даних, які б свідчили про спричинення ОСОБА_3 будь-якої шкоди, передбаченої ч. 1 ст. 55 КПК України, внаслідок можливих неправомірних дій працівників правоохоронного органу, у зв'язку з чим відсутні підстави для залучення останнього у якості потерпілого у вказаному кримінальному провадженні та допиту в якості потерпілого.
Положення ст. 55 КПК України визначають поняття потерпілого в кримінальному провадженні, визначають його ознаки, причинно-наслідковий зв'язок виникнення прав та обов'язків в особи на присвоєння такого статусу та обставини за яких в особи виникає таке право.
Отже, поняття потерпілого визначено в КПК України чітко - потерпілий це фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Конституцією України передбачено обов'язок держави утверджувати і забезпечувати права та свободи кожної людини. У зв'язку з цим важливого значення набуває точне й однакове застосування судами норм кримінально-процесуального законодавства, якими визначено права потерпілих від злочинів.
КПК України допускає можливість відмови у визнанні особи потерпілим в разі неможливості визнання потерпілим конкретної особи, виходячи з кримінально правової характеристики кримінального правопорушення, у разі відсутності шкоди з боку особи, яка подала відповідну заяву.
Вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України, передбачено, що мотивувальна частина рішення прокурора/слідчого, викладеного у формі постанови повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, що слідчим було дотримано.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі, відмовляючи в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення його в якості потерпілого, в зазначених вище постановах визначив мотиви, за яких ОСОБА_3 на даній стадії досудового розслідування не може з об'єктивних причин бути залучений як потерпілий у вказаних кримінальних провадженнях.
Доводи ОСОБА_3 про наявність у нього процесуального статусу потерпілого, без документального підтвердження, не свідчить про надання останньому такого статусу в розумінні ст. 55 КПК України.
Крім того, аналіз змісту ч. 5 ст. 55 КПК України свідчить про те, що під час досудового розслідування саме слідчий або прокурор повноважні вирішувати питання, пов'язані з визнанням особи потерпілою або відмовою в такому визнанні.
Відповідно до вимог ст. 40 КПК України, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов'язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.
Таким чином, чинний КПК України не надає права слідчому судді перебирати на себе повноваження слідчого приймати замість останніх осіб будь-які процесуальні рішення, віднесені виключно до компетенції уповноважених осіб органу досудового розслідування.
Ухвалення слідчим суддею рішення, яким було б зобов'язано слідчого вчинити конкретну дію, вказувало б на втручання в процесуальні повноваження слідчого, про що зазначено також у постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 522/7836/21 від 01.12.2022 року.
З урахуванням наведеного вище, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у задоволенні скарги.
Щодо вимоги заявника направити його скаргу до іншого суду оскільки: (цитата мовою оригіналу) «судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебувають в злочинній змові з ТУ ДБР та є злочинцями», слідчий суддя зазначає наступне.
Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого перебуває за межами компетенції слідчого судді суду першої інстанції. Крім того, ОСОБА_3 , порушуючи питання про направлення судового провадження за своєю скаргою на бездіяльність слідчого, не наводить підстав, передбачених ст. 34 КПК України, а лише висловлює недовіру суддям Комунарського районного суду м. Запоріжжя. Зазначені ОСОБА_3 у скарзі обставини стосуються інституту відводу, що вирішується іншим процесуальним шляхом, визначеним у параграфі 6 цього Кодексу.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу скаржника на те, що учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Заяви та скарги, що подаються до суду, мають відповідати вимогам чинного законодавства. У тексті цих документів не можна використовувати образливі та лайливі слова, символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду. У протилежному випадку це свідчить про очевидну неповагу до честі, гідності цих осіб з боку автора документа. Такі дії суперечать основним засадам і завданням судочинства та можуть бути визнані судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
Прояв неповаги до суду чи судді з боку осіб, які є учасниками процесу або присутні в судовому засіданні, має наслідком відповідальність, установлену законом (ст. 129 Конституції України та ст. 50 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Керуючись ст. ст. 303-307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Мелітополі, та зобов'язання вчинити певні дії у кримінальному провадженні №42024082010000088 від 31.07.2024 року - відмовити повністю.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя ОСОБА_1