Справа № 333/2963/25
1-кп/333/644/25
02 червня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді - ОСОБА_1 , секретар судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025082040000014 від 03.01.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, неодруженого, має середню освіту, на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей не має, не є інвалідом, не є адвокатом або депутатом, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше в силу ст.. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України,
за участі:
прокурора - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
В провадженні Комунарського районного суду м. Запоріжжя перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України.
У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. В обґрунтування посилався на наступне.
Так, вважає, що під час проведення судового розгляду встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_3 :
- може переховуватися від суду;
- незаконно впливати на свідків;
- продовжити кримінальне правопорушення в якому обвинувачується.
Так, ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.2 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України. Вказані кримінальні правопорушення відносяться згідно зі ст. 12 КК України до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років.
Згідно з матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_3 офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, що негативно характеризує останнього. Усвідомлюючи тяжкість вчиненого ним злочину, а також невідворотність покарання, враховуючи, що ОСОБА_3 може безперешкодно покинути межі м. Запоріжжя, тим самим переховуючись від органів суду. Чим може перешкоджати встановленню істини по справі. Крім того, останній може незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, враховуючи те, що обвинувачений обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення. Також, з урахуванням отриманих характеристик на обвинуваченого, специфіку вчинення злочину та те, що ОСОБА_3 вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів,що не зупинило його від продовження своєї злочинної діяльності та його заробітком на сьогоднішній день є незаконна діяльність, сторона обвинувачення приходить до висновку, що ОСОБА_3 може продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується. Вжиття більш м'яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 заперечували відносно задоволення клопотання прокурора, вказали, що ризики не підтверджені, просили змінити запобіжний захід на домашній арешт.
Вислухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
За положенням ч.3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Так, ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2025 року, обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , продовжено на строк 60 днів, тобто до 07 червня 2025 року включно.
На даний час строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі інші обставини.
Вирішуючи питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, суд бере до уваги, що прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, крім того, обвинувачений не має постійного місця роботи та джерела доходу, усвідомлюючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та невідворотності покарання за його вчинення, існує ризик того, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі буде переховуватися від суду, що свідчить про те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування. Судом враховується тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України (санкція зазначеної статті передбачає позбавлення волі на строк від шести до десяти років позбавлення волі з конфіскацією майна).
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Отже, обвинувачення особи у скоєнні тяжкого злочину та очікуване покарання, яке можливо призначити за вказаний злочин, є однім з факторів, який має враховувати суд при застосуванні запобіжного заходу, хоча такий фактор сам по собі без оцінки усіх інших обставин у сукупності не може слугувати єдиною підставою для тримання особи під вартою.
Тому суд вважає, що тяжкість злочину, в якому підозрюють ОСОБА_3 не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, але така підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо не враховувати. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також, враховуючи те, що ОСОБА_3 обізнаний про анкетні дані та місце мешкання свідків, які своїми показаннями підтверджують його причетність до скоєння кримінального правопорушення, існує ризик, що ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків шляхом залякувань або вмовлянь, що є ризиком, передбаченим п.3 ч. 1 ст.177 КПК України.
Крім цього, з урахуванням отриманих характеристик на обвинуваченого, специфіку вчинення злочину, те, що ОСОБА_3 вже притягався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, та те, що його не зупинило від продовження своєї злочинної діяльності і його заробітком на сьогоднішній день є незаконна діяльність, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 може продовжити кримінальне правопорушення в якому він обвинувачується.
Дані обставини свідчать про неможливість запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти вищевказаним ризикам.
Особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні.
Слід зазначити, що відповідно до вимог п. 3 ст. 5 розділу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, звільнення обвинуваченого може ставитись в залежність від надання гарантії явки до суду.
Таким чином, згідно зі ст. 331 КПК України, виходячи з положень ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора, продовжити ОСОБА_3 строк тримання під вартою на строк 60 днів, оскільки прокурором доведено, що обвинуваченому обґрунтовано оголошено про підозру у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не припинили свого існування.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 314-316, 331, 372 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - задовольнити.
Термін запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 31 липня 2025 року включно з можливістю внесення застави в розмірах та умовах, визначених в ухвалі слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13.02.2025.
Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження для відома, начальнику слідчого ізолятора, де утримується обвинувачений - для виконання.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя : ОСОБА_1