Унікальний номер справи 333/2703/24
Номер провадження 1-кс/333/1878/25
04 червня 2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 14.03.2025 року по кримінальному провадженню № 62025080100001585 від 22.02.2025,
за участі:
заявника - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференціїї з Запорізьким слідчим ізолятором),
В провадження судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 14.03.2025 року по кримінальному провадженню № 62025080100001585 від 22.02.2025.
Із змісту скарги вбачається, що заявник просить визнати протиправною та скасувати постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 14.03.2025 року; зобов'язати слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі визнати його потерпілим та видати йому пам'ятку про права та обов'язки потерпілого.
Скарга обґрунтована тим, що ТУ ДБР, розташованим у м. Мелітополі проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025080100001585 внесеному до ЄРДР 22.02.2025 за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі заяви ОСОБА_3 , яке полягає у застосуванні щодо нього співробітниками поліції фізичної сили. 04.03.2025 ним направлено звернення до слідчого по кримінальному провадженню 62025080100001585 щодо визнання його потерпілим. Але всупереч ст.. ст.. 55.56,220 КПК України оперативні працівники намагалися допитати його в якості свідка. 04 березня 2025 ним було направлено звернення до слідчого щодо визнання його потерпілим, але слідчий йому відмовив. Із вказаним рішенням заявник не погоджується, у зв'язку з чим звертається до суду.
В судовому засіданні заявник підтримав скаргу за викладеними у ній підставами, просив скасувати постанову слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні потерпілим від 14.03.2025 року по кримінальному провадженню № 62025080100001585 від 22.02.2025.
Слідчий ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням розглянути скаргу за його відсутності, проти задоволення скарги заперечує. Крім того, на виконання ухвали суду надав для огляду матеріали кримінального провадження.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України, розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Враховуючи присутність заявника, слідчий суддя приходить до висновку про можливість розглянути скаргу за відсутності слідчого.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК. Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України.
Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування передбачено ст. 303 КПК України. Згідно частини 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам'ятка про процесуальні права та обов'язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і в зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Першим слідчим відділом слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.02.2025 за № 62025080100001585 за ч. 2 ст. 365 КК України, розпочате на підставі заяви ОСОБА_3 , за фактом протиправних дій відносно нього співробітниками поліції, яке виразилось у застосуванні щодо нього фізичної сили.
Постановою слідчого Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 від 14.03.2025 року відмовлено ОСОБА_3 у визнанні його потерпілим по кримінальному провадженню № 62025080100001585 від 22.02.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст. 365 КК України.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, слідчим відмовлено у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у даному кримінальному провадженні у зв'язку з тим, що на даний час в матеріалах кримінального провадження відсутні об'єктивні дані, що можуть свідчити про перевищення влади або службових повноважень з боку працівників поліції відносно ОСОБА_3 . Зокрема, не встановлено фактів умисного застосування до ОСОБА_3 непропорційної фізичної сили, спеціальних засобів чи інших дій, які явно виходили б за межі наданих співробітникам поліції повноважень та суперечили положенням Закону України «Про Національну поліцію». Відсутні також медичні документи, які б достовірно підтверджували наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, отриманих внаслідок протиправних дій працівників правоохоронних органів у зазначений у заяві період.
Слідчий суддя вважає, що такі висновки слідчого є передчасними та суперечать завданням Кримінального кодексу України щодо забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності та завданням кримінального провадження щодо захисту особи від кримінальних правопорушень, тощо.
Слід зазначити, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК України є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
З огляду на те, що права потерпілого визначають обсяг та межі його дозволеної і гарантованої поведінки у кримінальному провадженні і, відповідно, широкий обсяг прав, якими наділяється потерпілий, покликані забезпечити його активну участь у кримінальному провадженні, що, у свою чергу, необхідне для повного виконання завдань кримінального провадження, визначених у статті 2 КПК України, гарантоване законом право потерпілого подавати докази слідчому, прокурору, слідчому судді, суду покликане забезпечити його активну участь у доказуванні, слідчий суддя приходить до переконання, що визнання заявника потерпілим у вказаному кримінальному провадженні гарантує повне та всебічне проведення досудового розслідування по зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінальному правопорушенні.
Проте, слідчий у своїй постанові взагалі не навів очевидних та достатніх підстав, як того вимагають положення ч. 5 ст. 55 КПК України, які б давали йому право вважати, що ОСОБА_3 не завдано шкоди.
Не встановлено слідчим суддею і підстав вважати, що слідчим вживались заходи щодо з'ясування наявності чи відсутності заподіяння ОСОБА_3 шкоди, як того вимагають норми ст. 91 КПК України.
Слідчий суддя звертає увагу, що доведення наявності або відсутності моральної, фізичної та матеріальної шкоди не є предметом розгляду цієї скарги. Крім того, заявник без статусу потерпілого не наділений правом збирання доказів, яке є у сторін кримінального провадження, як передбачено ч. 1 ст. 93 КПК України, відповідно до якої збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Крім того, сама конструкція ст.. 365 КК України, за якою проводиться досудове розслідування, передбачає завдання істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. В даному випадку як із заяви про вчинення злочину (про що йде посилання в тексті оскаржуваної постанови), так із заяви про залучення у якості потерпілого ОСОБА_3 вбачається, що кримінальне правопорушення вчинено безпосередньо відносно нього з боку працівників правоохоронних органів .
Законність дій працівників правоохоронних органів можна перевірити лише в ході досудового розслідування, як і наявність істотної шкоди.
При таких обставинах права і обов'язки потерпілого ОСОБА_3 виникають з моменту подання ним заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення. І у цьому випадку немає потреби у визнанні його потерпілим, бо він сам заявив про скоєння злочину відносно нього.
За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання про те, що висновок слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим по кримінальному провадженню № 62025080100001585 від 22.02.2025, є необґрунтованим та передчасним.
Отже, враховуючи те, що вищезазначена постанова слідчого про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим по даному кримінальному провадженню порушує права останнього, перешкоджає приймати активну участь у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає за необхідне її скасувати.
Що стосується вимог заявника про зобов'язання слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі вручити пам'ятку про права і обов'язки, то слідчий суддя за обставин, викладених вище, не вбачає підстав для задоволення цих вимог, оскільки саме по собі скасування оскаржуваної постанови є вказівкою слідчому на виконання даних дій за наявності відповідних підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст. 303-306 КПК України,-
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ТУ ДБР, розташованого в м. Мелітополі по кримінальному провадженню № 62025080100001585 - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Першого слідчого відділу слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі ОСОБА_4 від 14.03.2025 про відмову у визнанні потерпілим по кримінальному провадженню №62025080100001585 від 22.02.2025.
В решті заявлених вимог - відмовити.
Копію ухвали надіслати заявнику та до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Мелітополі для організації проведення досудового розслідування.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя : ОСОБА_1