№ 317/2284/25
№/п 2-а/317/28/2025
03 червня 2025 року
Запорізький районний суд Запорізької області у складі :
головуючого судді - Ачкасова О.М.,
при секретарі - Фененко М.Р.,
розглянувши у спрощеному (письмовому) позовному провадженні у м. Запоріжжя справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 26.04.2025 року групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі- ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) позивач, який в той час перебував у АДРЕСА_1 ) був безпідставно затриманий та, без складання протоколу про адміністративне затримання, примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 26.04.2025 року в приміщенні відповідача офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно позивача було складено протокол № 374/25 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Причиною складання вказаного протоколу послужило порушення військового обліку, а саме несвоєчасне (на думку відповідача) проходження ВЛК, хоча у зазначеному протоколі позивач дав пояснення, що повістки він не отримував та будь-яку інформацію стосовно зобов'язання щодо з'явлення до ТЦК або проходження ВЛК він також не отримував. Позивач вважає, що у особи, яка складала протокол, була можливість перевірити дані позивача та те, що він стоїть на військовому обліку в іншому ІНФОРМАЦІЯ_2 . В даному протоколі була вказана дата розгляду даного протоколу - 02.05.2025 року, з якою було під підпис ознайомлено позивача. Але, в зазначені в протоколі час та дату, позивач для розгляду справи прибути не зміг у зв'язку із знаходженням на лікарняному, про що свідчить копія довідки № 3 про тимчасову непрацездатність студента від 28.04.2025. Постановою №374-25п про накладення адміністративного стягнення, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., дата постанови зазначена 02.04.2025 р. та винесена без з'ясування поважності причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_3 , крім того, у зазначеній постанові не зазначено про відсутність у позивача військово-облікового документу, тому позивач був вимушений звернутися до суду з адміністративним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, від його представника надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні, без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі , просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій позовв не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні та розглянути справу у письмовому провадженні, без його участі.
Крім того, представник відповідача надав суду відзив на позов, у якому зазначив, що 26 травня 2025 року приблизно о 16 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , які несли чергування в групі оповіщення, під час проведення перевірки військово- облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) було виявлено, що гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не мав при собі військово-облікового документа. Зазначив, що військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача не затримували силоміць та не доставляли його до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, 26.05.2025р. при складанні протоколу гр. ОСОБА_1 був присутній особисто та другий примірник протоколу отримав, про що свідчить його підпис у протоколі. В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 не зазначив, що при перевірці у нього було приписне свідоцтво. Відповідно, твердження представника позивача у позові, що у ОСОБА_1 при перевірці було приписне свідоцтво не відповідає дійсності, а отже, представник намагається ввести суд в оману своїми поясненнями. 02.05.2025 року гр. ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з'явився. Про час, дату і місця розгляду справи був повідомлений особисто, про що свідчить його підпис в протоколі. Що стосується направлення ОСОБА_1 . Довідки №3 про тимчасову непрацездатність студента від 28.04.2025р. та заяви до ІНФОРМАЦІЯ_3 , як підстава відсутності його при розгляді адміністративної справи, на яке посилається представник позивача у позові, то на час розгляду справи, а саме 02.05.2025р. об 11 год. 00 хв., зазначені документи були відсутні, і відповідно, тимчасово виконуючий обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 прийняв правомірну постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, враховуючи норми діючого законодавства України та на підставі наявних у справі матеріалів і доказів. Зазначив, що заява підписана ОСОБА_1 02.05.2025р. і відповідно він не міг її відправити раніше чим 02.05.2025р. А отже заява фізично не могла прийти по пошті до ІНФОРМАЦІЯ_3 до 11-00 02.05.2025р., в час розгляду адміністративної справи. Також представником Позивача в доказ направлення цієї заяви та довідки № 3 надано конверт, який свідчить про направлення до ОСОБА_1 постанови, а не направлення позивачем на адресу відповідача заяви та довідки №3. Крім того, зазначив, що при винесенні Постанови №374/25-п про накладання адміністративного стягнення, було допущено помилку замість слова «травня», зазначено слово «квітня». Але у супровідному листі № 1498 від 03.05.2025р., який направлявся до ОСОБА_1 по пошті, зазначено вірну дату, а саме: «02 травня 2025», тому просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Представником позивача була надана відповідь на відзив, у якому він зазначив, що аргументи представника відповідача, викладені у даному відзиві, позивач та його представник не визнає, вважають їх абсурдними, намаганням якось прикрити свої незаконні дії відносно позивача. Зазначив, що якщо позивач доставлявся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , то згідно останнього абзацу п. 54 Порядку проведення громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ від 19.05.2024 № 560, у разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вважає, що дана норма є єдиною підставою для примусової доставки військовозобов'язаного до ІНФОРМАЦІЯ_2 , хоча вона суперечить Кодексу України про адміністративні правопорушення, а отже її важко назвати законною. Відповідачем не надано доказів відмови позивача прослідувати до РТЦК та не надано протоколу адміністративного затримання особи. Зазначає, що довідка про доставку особи до ІНФОРМАЦІЯ_2 зроблена друкарським способом і підпис працівника поліції про доставку військовозобов'язаного до ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутній, а отже це "чергова" довідка, штучно створений доказ. Зазначив, що у позивача є електронний військово-обліковий документ Резерв+, але, група оповіщення на це не зважила. Окрім того, в нього є приписне посвідчення, яке потрібно буде замінити на паперовий військово-обліковий документ. Саме через Резерв+ позивач згенерував направлення на ВЛК і зараз її проходить. Дане направлення підписано кваліфікованим цифровим підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , а отже не можна стверджувати про відсутність у позивача ВОД. Зазначив, що під актом від 26.04.2025 року про відсутність військово-облікового документа відсутній підпис позивача, а Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 № 374-25п від 02.04.2025 року за справою про адміністративне правопорушення є нікчемною в силу закону, тому просив позов задовольнити.
Згідно ст. 205 ч. 9 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд ухвалив розглядати справу у спрощеному (письмовому) позовному провадженні, згідно Глави 10, статті 263 КАС України.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши всі докази у сукупності, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами по справі про адміністративне правопорушення,є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 245 КпАП України, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, з оскаржуваної постанови №374-25п за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 02.04.2025 року, вбачається, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , 02.05.2025 на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , про час та дату розгляду справи був повідомлений особисто, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення №374/25 від 26.04.2025 р., та порушив військовий облік, а саме: несвоєчасно пройшов ВЛК та не мав при собі військово-облікового документа, тому його було притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 17000,00 грн.
26.04.2025 р. офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 відносно позивача було складено протокол № 374/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, в якому зазначено, що 26 травня 2025 року, о 16 год. 30 хв. за адресою АДРЕСА_1 , було встановлено порушення військового обліку, а саме, несвоєчасне проходження ВЛК.
Крім того 26.04.2025 р. працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 був складений акт про відсутність військово - облікового документу у позивача.
Згідно п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560 ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу.
Доставку ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював старший лейтенант поліції ОСОБА_3 , що підтверджується Довідкою про доставлення громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 28.04.2025р. № 1395.
Однак, зазначений протокол не містить посилання на норми права якими регулюється дане питання та в матеріалах справи взагалі відсутня повістка або повідомлення про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яких би зазначалася дата та час, коли саме позивач викликається для проходження ВЛК.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
А згідно ч. 2 пункту 69 Порядку № 560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію.
Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Тобто, для проходження військово-лікарської комісії позивач повинен був отримати відповідне направлення, але позивача на проходження ВЛК ніхто не направляв.
В даному протоколі була вказана дата розгляду даного протоколу - 02.05.2025 року, з якою було під підпис ознайомлено позивача.
Але, в зазначені в протоколі час та дату, позивач для розгляду справи прибути не зміг у зв'язку із знаходженням на лікарняному, про що підтверджується довідкою № 3 про тимчасову непрацездатність студента навчального закладу І-ІV рівнів акредитації, від 28.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 хворів з 28.04.2025 р. по 07.05.2025 р.
З заяви позивача, яка була направлена на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 вбачається, що позивачем на адресу відповідача від 02.05.2025 р. була направлена заява та копія довідки про непрацездатність позивача, що підтверджується поштовою квитанцією про відправку та описів відправлених документів. Крім того, 29.04.2025 р. на адресу відповідача було направлено повідомлення про неможливість з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується квитанцією про відправлення.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:
перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;
смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Дана копія довідки № 3 про тимчасову непрацездатність студента від 28.04.2025 разом із заявою позивача надавався до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що свідчать чеки на відправлення ним кореспонденції до відповідача від 29.04.2025 та заява позивача від 02.05.2025 з описом вкладення та доказами надсилання її відповідачеві.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Тобто диспозиція наведеної норми є бланкетною, тобто лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших галузей права або інших підзаконних актів (інструкцій, переліків, статутів, положень, наказів, правил тощо).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначені Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовийоблік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом восьмим частини третьої статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Процедура оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Згідно з пунктом 41 Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ затверджений Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» (далі по тексту - Указ №69/2022).
Відповідно до пункту 1 Указу №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).
Згідно із частиною п'ятою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин.
Абзацом першим пункту 252 Указу №1153/2008 передбачено, що у разі оголошення мобілізації і настання особливого періоду проводиться призов на військову службу військовозобов'язаних і резервістів, за винятком осіб, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також прийом громадян на військову службу за контрактом.
Кабінет Міністрів України 23 лютого 2022 року постановою №154 затвердив Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі по тексту - Положення №154), пунктом 1 якого встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», центральні та місцеві органи виконавчої влади, інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та заклади освіти незалежно від підпорядкування і форми власності зобов'язані на вимогу територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України сповістити призовників, військовозобов'язаних та резервістів про їх виклик до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, забезпечити їх своєчасне прибуття за цим викликом, у семиденний строк повідомити відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України про прийняття на роботу (навчання) та звільнення з роботи (навчання) призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що постанова №374-25п містить дату винесення 02 квітня 2025 року, а подія сталася 26 квітня 2025 р., що свідчить про те, що дата складання зазначеної постанови є невірною.
Зокрема, у протоколі відсутні посилання на норми закону, якими регулюється питання щодо своєчасного проходження ВЛК.
Крім того, жодних сповіщень чи повісток про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в яких би зазначалася дата час, коли саме позивач викликається для проходження ВЛК суду не надано.
Зокрема, позивач своєчасно повідомив відповідача про неможливість прибути до ІНФОРМАЦІЯ_3 у призначений час та дату та надіслав заяву разом із довідкою про хворобу, тобто не ухилявся від явки до РТЦК без поважних причин. Суд констатує той факт, що хвороба ОСОБА_1 є поважною причиною його неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відповідач не перевірив та не встановив чому саме ОСОБА_1 не з'явився.
Тому суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, як вбачається з матеріалів справи, належними та допустимими доказами не доведений.
З приписів статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Частинами першою, другою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За визначенням ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Відповідно до ст. 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими.
Доводи, що викладені у відзиві, який був наданий відповідачем, не спростовує викладені позивачем обставини справи та висновки суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, оскільки, позивач з поважних причин не з'явився за викликом, позивач не мав мотивів для порушення законодавства про оборону, тому в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, особа незаконно притягнута до адміністративної відповідальності, тому постанову не можна вважати законною та вона підлягає скасуванню, а справа закриттю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 6, 8-11, 20, 25, 72-77, 205, 211, 241-246, 257, 258, 263, 286, 293 КАС України, ст.ст. 23, 33, 38, 210-1, 245, 251, 287, 288, 289 КпАП України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову виконуючого обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) від 02.05.2025 року № 374-25п про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень і закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення - 03.06.2025 року.
Суддя: О.М. Ачкасов