Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/5574/24
Провадження №: 2/332/1474/25
05 червня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Марченко Н.В.,
секретаря судового засідання : Петракея Р.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «Омега Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 14.02.2019 між АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Омега Фінанс», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0.036.113.0219.ФО_К.
На виконання умов укладеного договору, позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальнику в розмірі 50000,00 грн. терміном користування до 14.02.2022.
Додатком №1 до кредитного договору №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 визначено графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Відповідно до графіку погашення, кредит надався строком з 14.02.2019 по 14.02.2022.
За цей період позичальник, крім тіла кредиту 50000,00 грн., мав також сплатити проценти за користування кредитом у сумі 9264,78 грн., та комісії за обслуговування кредиту у сумі 53820,00 грн.
Факт видачі АТ «Юнекс Банк» та отримання ОСОБА_1 коштів за кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 підтверджується випискою за особовим рахунком позичальника.
АТ «Юнекс Банк» належним чином виконало свої зобов'язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, однак відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в розмірі 90175,54 грн., яку він просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.11.2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 року в розмірі 90175 ( дев'яносто тисяч сто сімдесят п'ять) гривень 54 копійки та понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
25.02.2025 року ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вовк Михайла Вадимовича звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення від 01.11.2024 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2025 заяву ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Вовк Михайла Вадимовича про перегляд заочного рішення від 01.11.2024 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.
Заочне рішення від 01.11.2024 року, ухвалене за результатами розгляду цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано, призначено розгляд справи на 04.06.2025.
09.04.2025 від представника відповідача, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача не заперечує проти нарахованої суми заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по нарахованим процентам та заборгованості за штрафами, пенями, але не погоджується із комісією за обслуговування кредиту у розмірі 27800,46 грн., вважаючи даний пункт договору нікчемним, з огляду на ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.ч. 1, ст. 11 та ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування».
Просить суд позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 у розмірі 51 305.54 грн., яка складається з: 35 768.29 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 9 364.10грн. - заборгованість по нарахованим процентам; 6 173.15грн. - штрафи, пені. В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення за безпідставністю.Стягнути із позивача на користь відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 6 000.00грн.
14.04.2025 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з запереченнями представника відповідача у повному обсязі. Зазначив, що кредитний договір було укладено на підставі вільного волевиявлення відповідача, оскільки він обрав серед інших, саме такі умови кредитування, про що свідчать підписи ОСОБА_1 , як у кредитному договорі так і в інших зазначених документах та останнім не оспорювались.На підтвердження своєї обізнаності про умови кредитування відповідач поставив свій підпис у кредитному договорі, тим самим підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, наданого згідно з обраними умовами кредитування. Таким чином, відповідач був обізнаний про всі умови кредитного договору та
прийняв їх як справедливі та прийнятні для себе. Крім того, ОСОБА_1 не звертався до Банку із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування та не пред'являв вимоги щодо визнання Кредитного договору недійсним.Твердження представника відповідача про «нікчемність» не є підставою для звільнення останнього від виконання зобов'язань за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 або відповідальності за порушення його умов. Отже, кредитний договір № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 було укладено відповідно до норм чинного законодавства України, а підписання його сторонами свідчить про те, що останні погодилися з його умовами в повному обсязі
Просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Розмір витрат на правничу допомогу зменшити із 6000,00 грн. до 1000,00 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлений про дату час та місце розгляду справи вчасно та належним чином. У прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, через підсистему «Електронний суд», представник відповідача подав заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності відповідача.
У зв'язку з неявкою у судове засідання учасників справи на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 14.02.2019 між АТ «Юнекс Банк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Омега Фінанс», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0.036.113.0219.ФО_К.
Згідно умов вказаного договору ОСОБА_1 було надано кредит в сумі 50000,00 грн. терміном користування до 14.02.2022 року, а позичальник зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити комісії, нараховані проценти за користування та інші платежі в порядку, в строки та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує: проценти за користування кредитом щомісячно із розрахунку фіксованої процентної ставки 12,00 % річних; комісію за надання кредиту - одноразово, не пізніше дня отримання кредиту, в розмірі 0,00 % від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1. цього договору; комісію за обслуговування кредиту - щомісячно, в розмірі 2,99% від суми кредиту, зазначеної в п.п. 1.1 цього Договору, яка включається до складу щомісячних ануїтетних платежів.
Пунктом 2.1. кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 визначено, що надання кредиту здійснюється шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в Банку, код Банку 322539 за умови сплати Позичальником комісій (у разі наявності), встановлених п. 1.5.2 Договору.
Пунктом 2.3 кредитного договору визначено, що погашення кредиту, комісії за обслуговування та нарахованих процентів здійснюється позичальником щомісячно в період з 01 по 10 (включно) число кожного місяця протягом строку дії кредитного договору, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання цього договору, в сумі 3156,00 грн. Погашення останнього платежу здійснюється не пізніше останнього дня строку кредиту, визначеного в п. 1.1 цього договору.
Згідно п. 2.4. кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 погашення заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту та процентами, а також інших платежів, передбачених умовами цього Договору, здійснюється за допомогою регулярного платежу, який був встановлений на поточний (картковий) рахунок № НОМЕР_1 Позичальника, шляхом безготівкового перерахування суми платежу, визначеного в п. 2.3 цього Договору, та суми інших платежів (при наявності) на рахунок № НОМЕР_2 в АТ «ЮНЕКС БАНК», код банку 322539.
Пунктом 2.6. кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 визначено, що день виникнення простроченої заборгованості починається з наступного дня після закінчення періоду для оплати Платежу зазначеного в п. 2.3 цього Договору. Погашення простроченої заборгованості за цим Договором здійснюється Банком самостійно з Рахунку у відповідних частинах на відповідні рахунки з обліку заборгованості за кредитом, процентами та іншими платежами, передбаченими цим Договором у відповідності до черговості погашення заборгованості, що визначена цим Договором. При наявності на Рахунку будь-якої суми грошових коштів та/або якщо на рахунку немає достатньої суми грошових коштів для погашення простроченої заборгованості, Банк здійснює погашення заборгованості в порядку та в черговості передбаченої п. 2.8 цього Договору.
Відповідно до п. 3.2.2. кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 встановлено, що Позичальник зобов'язується сплачувати щомісячно платіж по кредиту, комісію за обслуговування та нараховані проценти згідно п. 2.3, 2.4 цього Договору, забезпечити повернення отриманого кредиту, комісію за обслуговування і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені цим Договором строки.
Додатком № 1 до кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 визначено Графік погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів та обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки за Кредитним договором (далі - Графік погашення). Відповідно до Графіку погашення кредит надавався строком з 14.02.2019 р. по 14.02.2022 року.
За цей період Позичальник, крім тіла кредиту - 50000,00 грн. мав ще також сплатити, проценти за користування кредитом у сумі 9264,78 грн. та комісії за обслуговування кредиту у сумі 53820,00 грн. Всього сума платежів за кредитом протягом дії Договору мала скласти - 113084,78 грн.
Факт видачі Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» та отримання Відповідачем
коштів за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 підтверджується випискою за особовим рахунком Позичальника та не заперечується відповідачем.
Станом на 31.03.2021 року згідно графіку погашення відповідач не виконав свої зобов'язання по кредитному договору в частині повернення тіла кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом. Кількість днів прострочення станом на 31.03.2021 склала - 721 день
Пунктом 3.2 підпункту 3.2.6. кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 визначено, що Сторони дійшли згоди, що у випадку порушення Позичальником однієї або декількох умов цього Договору, а також п. 3.2.2, п. 2.3, цього Договору, у т.ч. несвоєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами, які сплачується Позичальником згідно з пп. 1.5.1 та несвоєчасної сплати комісії за обслуговування кредиту згідно пп. 1.5.3 цього Договору, Позичальник сплачує Банку штраф за кожен випадок такого порушення у розмірі 200,00 грн.
Відповідно до п. 4.1. кредитного договору № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 за
порушення строків повернення кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій Позичальник сплачує Банку додатково до встановленої за кредитом процентної ставки пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від суми зазначеної простроченої заборгованості (суми кредиту та/або комісії за обслуговування та/або процентів та/або комісій), розрахованої за кожний день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості. Сума пені не може бути більшою за 15 процентів суми простроченого платежу.
Враховуючи дане положення Договору Банком були нараховані Відповідачу штрафні санкції за кожен день прострочення платежу до 31 березня 2021 р. включно в
розмірі 6173,15 грн.
28 березня 2021 року на електронному майданчику (електронна торгова система)
ТОВ «Смарттендер» відбувся електронний аукціон з продажу лоту № 1 до складу якого входять: Права вимоги за кредитними договорами фізичних осіб, організатором аукціону та власником активів якого було - Акціонерне товариство «ЮНЕКС БАНК».
Переможцем електронного аукціону є - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ОМЕГА ФІНАНС», що підтверджується Протоколом електронного аукціону № UA-PS-2021-03-19-000106-1 від 28.03.2021. 31.03.2021 між Акціонерним товариством «ЮНЕКС БАНК» (Клієнт) та ТОВ «ФК«ОМЕГА ФІНАНС» (Фактор) укладено Договір факторингу № 31/03-2021.
Розмір Прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку № 1 до
Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021 (Реєстр прав вимог станом на кінець дня 31 березня 2021 року). Права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Права вимоги, в день підписання цього Договору.
Відповідно до умов даного Договору ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «ЮНЕКС БАНК» в тому числі і до ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_3 ; зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 ) за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019.
Факт набуття прав вимоги ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» щодо Відповідача
підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги, що є Додатком № 1 до Договору факторингу № 31/03-2021 від 31.03.2021.
Станом на 31.03.2021 р. відповідно до Реєстру прав вимог сума заборгованості
ОСОБА_1 за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 перед новим кредитором - ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» складала - 99 750 грн. 08 коп. (дев'яносто дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят гривень 08 копійок), з
яких: 17025,57 грн. - заборгованість по тілу кредиту (прострочена на дату подання позовної заяви); 29812, 26 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 178,41 грн. - проценти за кредитом (прострочені на дату подання позовної заяви); 9185,69 грн. - прострочені проценти за кредитом; 1 495,00 грн. - комісія за обслуговування кредиту (прострочена на
дату подання позовної заяви); 35880,00 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 6173,05 грн. - штрафи, пені.
Кількість днів прострочення по поверненню визначеного Графіком платежів частини
тіла кредиту, процентів по кредиту, комісії та інших визначених договором платежів станом на 31.03.2021 складає 721 день.
Проте, у період з квітня 2021 р. по серпень 2021 р.
ОСОБА_1 частково було погашено заборгованість за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 на суму - 9 574,54 грн. в рамках ВП № 64071123 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича № 20370 від 25.08.2020 р. про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ЮНЕКС БАНК» заборгованості за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 24.01.2022 р. у справі
№ 311/3068/21 провадження № 2/311/117/2022 за позовом ОСОБА_1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Дмитро Юрійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позов - задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за №20370, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем 25 серпня 2020 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Юнекс Банк» заборгованості за період з 14 лютого 2019 року по 10 березня 2020 року в сумі 74 240,98 грн.
Отже, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 перед ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» становить - 90 175,54 грн.
Пунктом 2.14 Договору факторингу визначено, що Фактор - ТОВ «ФК «ОМЕГА
ФІНАНС» самостійно здійснює надсилання Боржникам Повідомлень про відступлення.
10 січня 2022 р. ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» було направлено на адресу Відповідача Повідомлення про відступлення права вимоги № 01-22/4130/Ф надано строк для
погашення суми заборгованості за кредитним договором № 0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 р., яка складала - 90 175,54 грн.
Повідомлення про відступлення права вимоги № 01-22/4130/Ф від 10.01.2022 було
направлено за адресою місця реєстрації Відповідача: АДРЕСА_1 .
Проте, поштове відправлення № 05 050 533 592 00, яким було надіслано Повідомлення про відступлення права вимоги для ОСОБА_1 було повернуто відправнику - ТОВ«ФК «ОМЕГА ФІНАНС» із відміткою на конверті «П - за закінченням терміну зберігання».
Із поданого до суду відзиву на позовну заяву заяви вбачається, що ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково, а саме в частині тіла кредиту, відсотків, штрафу та пені. Натомість, відповідач не визнає позовні вимоги про стягнення заборгованості із комісії за обслуговування кредиту.
Розглядаючи аргументи наведені сторонами, суд приходить до наступних висновків.
Так, між сторонами склались правовідносини, що врегульовані нормами цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20 зроблено висновок про те, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування у справі. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідач факт одержання кредитних коштів не заперечує, а тому суд вважає зазначену обставину такою, що не підлягає доказуванню.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування позикодавцеві грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів.
У матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії Кредитного договору №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 та Додаток №1 до кредитного договору №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019.
Отже, АТ «ЮНЕКС БАНК» та ОСОБА_1 погодили умови кредитного договору щодо розміру кредиту, мети та строку кредитування, про сплату процентів за користування кредитними коштами, їх розмір та порядок сплати таких процентів.
Судом також встановлено, що сторонами було визначено кінцевий строк кредитування до 14.02.2022.
За загальним правилом, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.ст. 598, 599 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ст.631 ч.ч. 1, 4 ЦК України).
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Оскільки ОСОБА_1 порушив свої зобов'язання щодо сплати належних з нього коштів за кредитним договором, кредитор має право на стягнення з боржника заборгованості по сплаті кредиту, процентів, штрафу та пені за користування кредитними коштами за договором.
За приписами п.1 ч.1 ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Враховуючи вищезазначене, а також те, що ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» фактично перейшли всі права вимоги АТ «ЮНЕКС БАНК» за Кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019, суд приходить до висновку, що в даному випадку наявні передбачені законом умови для процесуального правонаступництва.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву заперечує проти вимог позивача про стягнення з нього комісії за обслуговування кредиту, вважаючи вказані умови договору нікчемними.
Розглядаючи наведені аргументи, суд виходить із наступного.
Так, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом установлено, що умовами кредитного договору від 14.02.2010 передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка складає 2,99 % від суми кредиту.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в Графіку погашення кредиту, нарахованих процентів та інших платежів ( Додаток 1 до Кредитного договору). Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 1495,00 грн. щомісяця.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та, за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Наведені висновки підтримані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), де зазначено, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті11, частини п'ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».
Таким чином, включення банком до суми заборгованості за договором складової заборгованості за комісією є необґрунтованими з вищевказаних підстав, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.
Отже, суд приходить до висновку, що оскільки положення кредитного договору від 14.02.2019 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця щомісячної комісії за обслуговування кредиту суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, указана заборгованість у розмірі 27800,46 грн. стягненню не підлягає.
Також, суд звертає увагу, що з наданого позивачем деталізованого розрахунку заборгованості по кредитному договору вбачається, що 01.03.2019 та 11.03.2019 відповідачем сплачувалися грошові кошти на загальну суму 1495,00 грн., які були зараховані банком, як погашення комісії за обслуговування кредиту.
Крім того, в рамках виконавчого провадження №64071123 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №20370 від 25.08.2020 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ЮНЕКС БАНК», правонаступником якого є ТОВ «ФК «ОМЕГА ФІНАНС» за період з квітня 2021 по серпень 2021 заборгованість за кредитним договором у розмірі 9574,54 грн., які також були зараховані кредитором, в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту.
Враховуючи викладене вище, а саме те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитодавця щомісячної плати за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними з моменту укладення договору, суми у розмірі 1495,00 грн. та 9574,54 грн. безпідставно були зараховані як погашення комісії за обслуговування кредиту.
Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачем суми комісії за обслуговування кредиту є нікчемними, зараховані позивачем в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту грошові кошти у розмірі 1495,00 грн. та 9574,54 грн. мають бути зараховані на погашення процентів та основної заборгованості, що відповідає положенню статті 534 ЦК України.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 у розмірі 51305,54 грн. ( 46837,83 грн. + 9364,10 грн. + 6173,15 грн. - 1495,00 грн. - 9574,54 грн.).
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин 1-3 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
До позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором представником позивача долучено платіжну інструкцію від 24.09.2024 про сплату судового збору за подання позовної заяви на суму 2422,40 грн.
До заяви про перегляд заочного рішення від 25.02.2025 представником відповідача додано: Квитанцію №5821-9800-2888-6223 від 25.02.2025 про сплату судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення на суму 493,48 грн., Ордер на надання правничої допомоги від 27.01.2025; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №4362; Договір про надання правничої ( правової) допомоги від 27.01.2025 №27/01/2025-Л; Акт приймання-передачі правничої допомоги від 24.02.2025; Розрахункову квитанцію, серія АВ-ТБ №0250012, Форма №РК-1 від 24.02.2025 . Крім того, до відзиву на позовну заяву від 09.04.2025 представником відповідача додано: Акт приймання-передачі правничої допомоги від 09.04.2025 та Розрахункову квитанцію, серія АВ-ТБ №0250012, Форма №РК-1 від 09.04.2025.
Відповідно до ч. 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У Цивільному процесуальному кодексі у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, імплементовано нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч. 1, 2, 3, 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з правилами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява N 19336/04, п. 268).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі N 826/1216/16 (провадження N 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на те, що надана копія Розрахункової квитанції Серія АВ-ТБ № 0250023 від 08.04.2025 є неналежним доказом оплати послуг наданої правничої допомоги адвоката, оскільки не містить відмітки банку, у зв'язку з тим, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» розрахункова квитанція - це документ, який використовується в певних випадках, коли не застосовується РРО, а отже Розрахункова квитанція форми № РК-1 - це офіційний документ, який використовується для фіксування розрахунків за товари або послуги в тих випадках, коли неможливо застосувати РРО (реєстратор розрахункових операцій) або при інших обставинах, передбачених законодавством.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовної заяви, суд дослідивши матеріали справи, перелік послуг, наданих адвокатом позивача за договором про надання правової допомоги, вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,35 грн., з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 3414,00 грн. та понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 275,67 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 1049, 1050 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, оф. 1007, код ЄДРПОУ: 42436323) суму заборгованості за кредитним договором №0.036.113.0219.ФО_К від 14.02.2019 року в розмірі 51305 ( п'ятдесят одна тисяча триста п'ять) гривень 54 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, оф. 1007, код ЄДРПОУ: 42436323) понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 ( одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 35 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, оф. 1007, код ЄДРПОУ: 42436323) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 понесені відповідачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 275 ( двісті сімдесят п'ять) гривень 67 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Омега Фінанс» (місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, оф. 1007, код ЄДРПОУ: 42436323) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3414 ( три тисячі чотириста чотирнадцять) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст судового рішення складено 05.06.2025.
Суддя Н.В. Марченко