ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.06.2025Справа № 910/4145/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ"
до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"
про стягнення 114 064, 80 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 114 064, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 52.25-34 від 29.01.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
28.04.2025 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" про відшкодування судових витрат, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000, 00 грн.
29.05.2025 до суду надійшло клопотання Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до якого відповідач зазначає, що факт наявності заборгованості відповідачем не оскаржувався, а тому, на думку відповідача задоволенню підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року, що становить 3 028, 00 грн, у зв'язку з чим просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 972 грн. 00 коп.
07.05.2025 до суду надійшли заперечення позивача, в яких він зазначає, що розмір судових витрат, які поніс позивач є обґрунтованим та співмірним, а тому просить суд відмовити відповідачу у задоволенні його клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
02.06.2025 до суду надійшло клопотання позивача про прискорення розгляду справи.
Розглянувши клопотання позивача про прискорення розгляду справи, суд зазначає, що нормами процесуального законодавства чітко визначені строки розгляду судом справи та не передбачено подання клопотань про прискорення судом розгляду справ.
Так, відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі відкрито ухвалою суду від 07.04.2025, тож двомісячний строк для винесення рішення припадає на 09.06.2025, з урахуванням ч. 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, відтак рішення у даній справі винесено судом в межах строку визначеного ст. 248 Господарського процесуального кодексу України для розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно п. 2, ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Так, судом було надіслано ухвалу від 07.04.2025 про відкриття провадження у даній справі в електронний кабінет відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 07.04.2025 отримана відповідачем 10.04.2025, що підтверджується довідкою Господарського суду міста Києва про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, відповідно до якої документ (ухвала суду від 07.04.2025) доставлено в електронний кабінет відповідача 09.04.2025 о 23:39 год.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
29.01.2025 між Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" (далі - постачальник) укладено договір № 52.25-34, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю: Лампи автомобільні, код 31510000-4 за ДК 021:2015 «Електричні лампи розжарення» (надалі - товар), а покупець сплатити за товар, визначений в асортименті, кількості та за цінами, які зазначені в Специфікації (додаток № 1), що додається до цього договору та є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п. 3.1. договору, сума цього договору (ціна договору) визначається згідно з специфікацією (додатком №1), що є невід'ємною частиною цього договору і становить 1 374 999, 50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20 % - 274 999, 90 грн, разом ціна договору становить 1 649 999, 40 грн.
Сума (ціна) цього договору може бути змінена, в бік зменшення, за взаємною згодою сторін, шляхом укладення відповідної додаткової угоди до цього договору, у випадках передбачених законодавством України (п. 3.3. договору).
Згідно п. 4.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Пунктом 5.1. договору визначено строк поставки товару: з 29.01.2025 по 31.12.2025.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP згідно з INCOTERMS-2010 за адресою вказаною в заявці відповідно до додатку № 4 до договору, що є невід'ємною частиною (місце поставки товару). При цьому транспортування товару проводиться за кошти постачальника і вартість такої доставки входить в ціну договору (п. 5.2. договору).
За умовами п. 5.3. договору, поставка товару здійснюється окремими партіями за окремою письмовою заявкою покупця із зазначенням необхідних найменувань та кількості товару в межах специфікації (Додаток № 1 до Договору) виходячи з їх виробничої необхідності.
Відповідно до п. 5.5. договору, поставка партії товару здійснюється не пізніше 10 календарних днів з дати отримання постачальником письмової заявки або протягом строку, визначеного у самій заявці. Порядок приймання-передачі товару наведений у додатку № 3, що є невід'ємною частиною Договору.
Цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2025 включно, але у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, які виникли під час дії цього договору (п. 10.1. договору).
Додатками №№ 1, 2 до договору сторонами погоджено специфікацію товару (найменування, кількість та ціну товару) та технічну специфікацію товару.
Додатком № 3 до договору сторони погодили порядок приймання-передачі товару, гарантійні зобов'язання.
Відповідно до п. 1.1. Додатку № 3 до Договору, датою поставки товару за Договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар.
Право власності товару від постачальника до покупця переходить після передачі товару та підписання сторонами накладної на фактично поставлений товар (п. 1.5. Додатку № 3 до Договору).
Додатком № 4 до договору сторони погодили перелік адрес та реквізитів філій та відокремлених підрозділів КП "КИЇВПАСТРАНС".
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № 52.25-34 від 29.01.2025, на підставі заявок відповідача на поставку товару № 053/01/33-345 від 31.01.2025, № 053/01/33-521 від 06.02.2025, № 053/01/33-565 від 11.02.2025, № 053/01/33-654 від 17.02.2025, № 053/01/33-767 від 21.02.2025, № 053/01/33-775 від 24.02.2025, № 053/01/33-791 від 25.02.2025 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 114 064, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 14 від 06.02.2025 на суму 1 812, 00 грн, № 17 від 07.02.2025 на суму 9 633, 60 грн, № 26 від 19.02.2025 на суму 47 307, 00 грн, № 27 від 19.02.2025 на суму 17 386, 80 грн, № 32 від 27.02.2025 на суму 2 214, 00 грн, № 33 від 27.02.2025 на суму 29 313, 00 грн, № 34 від 27.02.2025 на суму 6 398, 40 грн, які підписані представниками сторін, а також Товарно-транспортними накладними № 0206 від 06.02.2025, № 0207 від 07.02.2025, № 0219 від 19.02.2025, № 0220 від 19.02.2025, № 0225 від 27.02.2025, № 0226 від 27.02.2025, № 0227 від 27.02.2025 та виставленими рахунками на оплату № 14 від 03.02.2025, № 19 від 06.02.2025, № 23 від 11.02.2025, № 30 від 17.02.2025, № 35 від 24.02.2025, № 36 від 25.02.2025, № 37 від 25.02.2025. Товар за вказаними видатковими накладними отриманий представником відповідача на підставі довіреностей № 10 від 04.02.2025, № 11 від 06.02.2025, № 15 від 11.02.2025, № 17 від 17.02.2025, № 20 від 24.02.2025, № 21 від 25.02.2025, № 22 від 25.02.2025.
Проте, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" утворилась заборгованість у розмірі 114 064, 80 грн.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 114 064, 80 грн.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 52.25-34 від 29.01.2025, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарськи договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що на виконання умов договору, на підставі заявок відповідача на поставку товару позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 114 064, 80 грн, що підтверджується видатковими накладними № 14 від 06.02.2025 на суму 1 812, 00 грн, № 17 від 07.02.2025 на суму 9 633, 60 грн, № 26 від 19.02.2025 на суму 47 307, 00 грн, № 27 від 19.02.2025 на суму 17 386, 80 грн, № 32 від 27.02.2025 на суму 2 214, 00 грн, № 33 від 27.02.2025 на суму 29 313, 00 грн, № 34 від 27.02.2025 на суму 6 398, 40 грн, які підписані представниками сторін, а також товарно-транспортними накладними № 0206 від 06.02.2025, № 0207 від 07.02.2025, № 0219 від 19.02.2025, № 0220 від 19.02.2025, № 0225 від 27.02.2025, № 0226 від 27.02.2025, № 0227 від 27.02.2025 та виставленими рахунками на оплату № 14 від 03.02.2025, № 19 від 06.02.2025, № 23 від 11.02.2025, № 30 від 17.02.2025, № 35 від 24.02.2025, № 36 від 25.02.2025, № 37 від 25.02.2025.
Товар за вказаними видатковими накладними отриманий представником відповідача на підставі довіреностей № 10 від 04.02.2025, № 11 від 06.02.2025, № 15 від 11.02.2025, № 17 від 17.02.2025, № 20 від 24.02.2025, № 21 від 25.02.2025, № 22 від 25.02.2025.
Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Однак, відповідач за поставлений товар не розрахувався, внаслідок чого за Комунальним підприємством "КИЇВПАСТРАНС" утворилась заборгованість у розмірі 114 064, 80 грн.
Згідно п. 4.1. договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з дати підписання покупцем видаткової накладної на фактично поставлену окрему партію товару.
Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи вищенаведене, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, суд приходить до беззаперечного висновку, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого товару у сумі 114 064, 80 грн.
Згідно ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов'язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 52.25-34 від 29.01.2025 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 114 064, 80 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати, пов'язані із правничою допомогою у розмірі 7 000, 00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" та Адвокатським об'єднанням «Агер» укладено додаткову угоду № 1 до договору № 106 про надання правової допомоги від 21.10.2021, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання давати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до п. 4.4. договору, за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної із сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об'єднанням правової (правничої) допомоги.
Додатком № 16 до договору № 106 від про надання правової допомоги від 21.10.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 28.09.2023) сторони погодили протокол доручення № 16 від 01.04.2025, відповідно до якого клієнт доручає, а Адвокатське об?єднання приймає доручення про надання правової (правничої) допомоги з написання та подання до господарського суду позовної заяви про стягнення заборгованості з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» по договору № 52.25-34 від 29.01.2025 року (за видатковими накладними №14 від 06.02.2025, №17 від 07.02.2025, №26 від 19.02.2025, №27 від 19.02.2025, №32 від 27.02.2025, №33 від 27.02.2025, №34 від 27.02.2025) та супроводу розгляду справи у суді першої інстанції.
За виконання доручення, визначеного в пункті 1 Протоколу, Клієнт до 05.04.2025 сплачує Адвокатському об?єднанню винагороду (гонорар) в розмірі 7 000,00 (сім тисяч) гривень 00 коп. (без податку на додану вартість) - п. 2 протоколу доручення.
25.04.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" та Адвокатським об'єднанням «Агер» складено та підписано акт № 25/04/25 здачі-прийняття наданих послуг/виконаних робіт, в якому визначено, що згідно з умовами Догавору про надання правової (правничої) допомоги № 106 від 21.10.2021 (в редакції додаткової угоди № 1 від 28.09.2023) та відповідно до умов Протоколу доручення № 16 від 01.04.2025, а саме: виконано Адвокатським об'єднанням:
- опрацювання первинних бухгалтерських документів та законодавчої бази, що регулює спірні відносини, формування правової позиції, вивчення судової практики, юридична консультація;
- написання та подання до господарського суду позовної заяви про стягнення заборгованості з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» по договору № 52.25-34 від 29.01.2025 року (за видатковими накладними №14 від 08.02.2025р., №17 від 07.02.2025р., №26 від 19.02.2025р., №27 від 19.02.2025р., №32 від 27.02.2025р., №33 від 27.02.2025р., №34 від 27.02.2025р.) з додатками;
- правовий супровід розгляду справи в суді першої інстанції, у т.ч. відстеження руху справи в Електронному суді;
- написання і подання до суду заяви про відшкодування судових витрат.
Загальна вартість правової (правничої) допомоги складає 7 000, 00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2025 позивачем було здійснено оплату за надані адвокатом послуги з правничої допомоги згідно Протоколу доручення № 16 від 01.04.2025 у розмірі 7 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 168.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний ордер № 1090234 від 01.04.2025 на представництво інтересів позивача адвокатом Лехкар О.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 08.09.2011 року № 558).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).
Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).
Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.
Аналогічних висновків дійшла Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Судом також враховано правову позицію викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22, відповідно до якої заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Крім цього, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду погодився з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №914/1564/20 та у додаткових постановах від 20.09.2023 у справі №922/838/22, від 14.09.2023 у справі №911/3076/21, від 06.09.2023 у справі №914/131/22, від 30.08.2023 у справі №911/3586/21, від 25.07.2023 у справі №914/4092/21, від 07.02.2023 у справі №922/4022/20, від 23.08.2022 у справі №909/328/18, від 05.07.2022 у справі №910/10507/21 щодо застосування статей 123, 126 ГПК України, про те, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, вважає за можливе покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000, 00 грн.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" - задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" (вул. Набережне шосе, буд. 2, м. Київ, 04070, ідентифікаційний код - 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВЕСТДЕВЕЛОПМЕНТ" (бульвар Дружби Народів, буд. 28-А, нежиле приміщення 6, офіс 1, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код - 39704225) 114 064 (сто чотирнадцять тисяч шістдесят чотири) грн 80 коп. - заборгованості, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. - судового збору та 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.
Суддя С. О. Щербаков