ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2025Справа № 910/2837/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГ-ТРАНС" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полярис" (м. Київ)
про стягнення 55 640,53 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНГ-ТРАНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полярис" про стягнення 55 640,53 грн, з яких: 38 012,83 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки №2215 від 09.09.2024, 3 934,64 грн пені, 7 602,56 грн штрафу, 2 451,34 грн інфляційних втрат та 3 639,16 грн 25% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Означена ухвала була вручена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
09.09.2024 між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки товару № 2215 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Постачальник продає та поставляє, а Покупець купує і оплачує на умовах та у порядку визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару від Постачальника до Покупця та є невід'ємними частинами цього Договору.
Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3. Договору).
Згідно з п. 2.1. Договору найменування, одиниці виміру, ціна, загальна кількість товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), узгоджуються Сторонами у замовленнях та відображаються у видаткових (товаро-транспортних) накладних, що є невід'ємними частинами цього Договору та прийняті Сторонами як документи, які мають силу Специфікацій в розумінні статті 266 Господарського кодексу України.
Поставки товару Постачальником Покупцю здійснюється окремими партіями відповідно до заявок Покупця, виходячи з наявного товару на складі Постачальника. На кожну поставку Покупець формує окрему відповідну Заявку (п. 4.1. Договору).
Відповідно до п. п. 3.1., 3.2., 3.3., 3.4., 3.6. Договору ціна на товар встановлюється на підставі прайс-листів (специфікацій) Постачальника, що є невід'ємною частиною даного Договору. У випадку зміни цін на товар, Постачальник зобов'язаний будь-яким зручним для Сторін способом повідомити Покупця про такі зміни не пізніше ніж за 3 (три) календарних дні до дати введення в дію нових цін на товар та надіслати Покупцю нову редакцію прайс-листа (специфікації). Ціна товару може також визначиться на підставі видаткових накладних (за відсутності прайс-листів). Фактом погодження Покупцем ціни і вартості товару вважаються заявки Покупця на поставку товару та підписанні Сторонами накладні. Загальна сума цього Договору відповідає загальній сумі всіх накладних па підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов нього Договору. Розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі. Покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданою Постачальником товару протягом (але не пізніше) 7 календарних днів з моменту передачі такої партії товару. До моменту проведення Покупцем розрахунку за попередньо замовлену (отриману) партію товару у вказаний вище строк, відвантаження товарів і прийняття заявок Постачальником не здійснюється, та Постачальник має право зупинити наступні поставки товару, до моменту повного погашення Покупцем заборгованості за попередньо поставлений товар. Заборгованість Покупця за поставлений/отриманий товар не має перевищувати 20 000,00 грн.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріпленням печатками Сторін і діє до 31.12.2025, а в частині здійснення розрахунків - до їх повного виконання.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив, а відповідач прийняв Товар за Договором на суму 38 012,83 грн за видатковою накладною № БДС053011 від 02.10.2024.
Відповідач поставлений Товар не оплатив.
Таким чином, за наданими суду доказами розмір заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 38 012,83 грн.
Доказів сплати цієї заборгованості чи відсутності у відповідача обов'язку з її сплати сторонами суду не надано.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки відповідачем зобов'язання зі сплати позивачу грошових коштів належним чином в обумовлений сторонами строк не виконано, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 3 934,64 грн пені, 7 602,56 грн штрафу, 2 451,34 грн інфляційних втрат та 3 639,16 грн 25% річних.
Згідно з п. п. 5.3., 5.4. Договору у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки 1ІБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 25% річних. В разі порушення умов п. 3.6. цього Договору на Покупця накладається штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки сум штрафу, пені, інфляційних втрат та 25% річних, суд встановив їх арифметичну вірність.
За змістом частини 3 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем відзиву на позовну заяву чи будь-яких заперечень по суті спору не подано, доводів і тверджень позивача в установленому законом порядку не спростовано.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500,00 грн на підставі: Договору про надання правової допомоги №20/09/24 від 20.09.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро "Богдана Зонова", Акту виконаних робіт від 26.02.2025 на суму 7 500,00 грн, звіту (детального опису виконаних робіт) від 26.02.2025, платіжної інструкції №682 від 07.03.2025 на суму 7 500,00 грн.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, судом встановлено, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим, документально підтвердженим належними доказами, співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, обсягом фактично наданих адвокатом послуг, предметом позову та значенням справи для сторін, тож такі витрати в сумі 7 500,00 грн відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім Полярис" (02175, місто Київ, вулиця Ревуцького, будинок, 5, офіс, 110-3; ідентифікаційний код 45655144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНГ-ТРАНС" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21; ідентифікаційний код 39958625) 38 012 (тридцять вісім тисяч дванадцять) грн 83 коп. заборгованості, 7 602 (сім тисяч шістсот дві) грн 56 коп. штрафу, 3 934 (три тисячі дев'ятсот тридцять чотири) грн 64 коп. пені, 2 451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн 34 коп. інфляційних втрат, 3 639 (три тисячі шістсот тридцять дев'ять) грн 16 коп. 25% річних, 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору та 7 500 (сум тисяч п'ятсот) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко