ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
05.06.2025Справа № 910/15863/24
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» про забезпечення позову і додані до неї матеріали
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» (76066, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 208, кв. 47, ідентифікаційний код юридичної особи 35589055)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» (04136, м. Київ, вул. Північно- Сирецька (Віктора Некрасова), буд. 1-3, ідентифікаційний код юридичної особи 37816450) стягнення заборгованості у розмірі 279 360 грн. 00 коп.
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» (04136, м. Київ, вул. Північно- Сирецька (Віктора Некрасова), буд. 1-3, ідентифікаційний код юридичної особи 37816450)
до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» (76066, м. Івано-Франківськ, вул. Вовчинецька, буд. 208, кв. 47, ідентифікаційний код юридичної особи 35589055) стягнення заборгованості у розмірі 130 225 грн. 51 коп. та зарахування зустрічних однорідних вимог
Представники: без повідомлення представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 279 360 грн. 00 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором поставки, укладеного у спрощений спосіб.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 року відкрито провадження у справі № 910/15863/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
07.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.
10.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли заперечення на клопотання Позивача про зупинення провадження у справі.
13.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить суд витребувати оригінал акта звірки взаємних розрахунків по стану за період 01.01.2021 - 15.05.2023, проводити розгляд справи №910/15863/24 за правилами загального позовного провадження, проводити розгляд справи №910/15863/24 у судовому засіданні з повідомленням сторін.
13.01.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 року у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» про розгляд справи №910/15863/24 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» про розгляд справи №910/15863/24 в порядку загального позовного провадження відмовлено. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» оригінал Акта звірки взаємних розрахунків за період 01.01.2021 по 15.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС».
14.01.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» про стягнення заборгованості у розмірі 130 225 грн. 51 коп. та зарахування зустрічних однорідних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" про стягнення заборгованості у розмірі 130 225 грн. 51 коп. та зарахування зустрічних однорідних вимог до спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" про стягнення заборгованості у розмірі 130 225 грн. 51 коп. та зарахування зустрічних однорідних вимог об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС" про стягнення заборгованості у розмірі 279 360 грн. 00 коп. по справі №910/15863/24. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.02.2025 року.
20.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення.
21.01.2025 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом надійшли пояснення на ухвалу суду від 14.01.2025 року.
27.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про понесення витрат на професійну правничу допомогу.
30.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
30.01.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про повернення зустрічної позовної заяви.
04.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
05.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшли заперечення на клопотання про повернення зустрічної позовної заяви.
10.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
11.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення по справі.
12.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом надійшли додаткові пояснення по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залишено без розгляду клопотання Позивача про повернення зустрічної позовної заяви, залишено без розгляду заперечення Відповідача на клопотання Позивача про повернення зустрічного позову, відкладено розгляд клопотання про зупинення провадження у справі, відкладено підготовче судове засідання на 12.03.2025 року.
14.02.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 року задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
06.03.2025 року через систему "Електронний суд" від Відповідача за первісним позовом та Позивача за зустрічним позовом надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
06.03.2025 року через систему "Електронний суд" від Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
07.03.2025 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
11.03.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" надійшло клопотання про огляд судом електронних доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2025 року призначено підготовче судове засідання, яке не відбулось 12.03.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 09.04.2025 року.
04.04.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС" надійшли додаткові пояснення по суті позову.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом про огляд електронного доказу, відмовлено у задоволенні клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.05.2025 року.
06.05.2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року призначено судове засідання, яке не відбулось 19.05.2025 року у зв'язку із перебуванням судді Чинчин О.В. у відпустці, на 04.06.2025 року.
30.05.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" надійшло клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
02.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" надійшло клопотання про долучення доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" про проведення судових засідань у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів повернуто Заявнику без розгляду.
03.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС" надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.
03.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" надійшла заява про забезпечення позову.
03.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" надійшло клопотання про долучення доказів.
04.06.2025 року через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕМІУМ АВТО" надійшла відповідь на заперечення на заяву про забезпечення позову.
У судовому засіданні 04.06.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» про забезпечення позову по справі №910/15863/24, приходить до висновку, що дана Заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно зі ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Згідно з положеннями статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:
1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;
2) Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;
3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;
4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також встановлення для Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій.
Не допускається забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб, на корпоративні права, капітал (у тому числі статутний капітал), акції та активи щодо банку, щодо якого розпочато і не завершено процедуру продажу пакета акцій відповідно до Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків" (у тому числі з моменту прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про початок підготовки пакета акцій банку до продажу до моменту переходу права власності на такий пакет акцій банку до покупця за відповідним договором купівлі-продажу пакета акцій банку), у разі якщо провадження у відповідній справі відкрито за позовом (заявою) однієї та/або кількох осіб, що були акціонерами, власниками істотної участі та/або кінцевими бенефіціарними власниками такого банку до переходу акцій банку у власність держави (та/або їхніх представників/законних представників), а так само у разі, якщо з відповідною заявою про арешт зазначеного майна звертається одна та/або кілька осіб, що були акціонерами, власниками істотної участі та/або кінцевими бенефіціарними власниками такого банку до переходу акцій банку у власність держави (та/або їх представники/законні представники);
2) встановлення заборони або обов'язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов'язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій;
3) зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів;
3-1) накладення арешту на майно боржника після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) боржника, крім випадків та в порядку, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства;
4) накладення арешту на майно, запаси матеріальних цінностей державних резервів, передбачені Законом України "Про державні резерви", а також вжиття інших заходів забезпечення позову, що перешкоджають використанню матеріальних цінностей державних резервів за призначенням, встановленим законом;
5) зупинення дії рішень (індивідуальних актів) Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих на виконання Закону України "Про особливості продажу пакетів акцій, що належать державі у статутному капіталі банків", а також встановлення для Міністерства фінансів України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їхніх посадових та службових осіб/членів заборони або обов'язку вчиняти певні дії, обов'язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень (індивідуальних актів).
Майно (активи), у тому числі грошові кошти, клієнта банку, на яке судом накладено арешт до дня віднесення цього банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), може бути передано приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передане майно (активи), у тому числі грошові кошти, залишається обтяженим відповідно до ухвали суду про накладення арешту.
Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу.
Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.
Арешт на майнові права у вигляді майнових прав на цінні папери у внутрішній системі обліку особи, яка провадить клірингову діяльність, накладається в порядку, встановленому статтею 64 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки".
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або інших банках, у тому числі іноземних, на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків, а також на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів для забезпечення виплати доходів за цінними паперами, при погашенні боргових цінних паперів чи при здійсненні емітентом інших корпоративних операцій, що передбачають виплату коштів.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться в Національному банку України або іноземних банках на рахунках, відкритих Центральному депозитарію цінних паперів та/або кліринговим установам для забезпечення здійснення грошових розрахунків.
Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень про примусове відчуження майна під час дії воєнного стану, прийнятих відповідно до Закону України "Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану".
Тимчасово, під час дії воєнного стану та протягом двох років після його припинення чи скасування, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, передбачених цим Кодексом, якщо відповідачем (боржником) є або має бути визначене господарське товариство, яке відповідає сукупно таким критеріям:
є оператором критичної інфраструктури;
частки (акції, паї) господарського товариства були примусово відчужені під час дії воєнного стану;
державі у статутному капіталі господарського товариства прямо або опосередковано належить більше 50 відсотків часток (акцій, паїв).
Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Аналогічна правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 у справі №911/2930/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову та їх оцінка судами з належним відображенням у судових рішеннях висновків здійсненої оцінки .
Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду 25.03.2019 у справі № 920/622/18.
Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач не здійснив поставку товару та не повернув суму попередньої оплати за Договором. Таким чином, заборгованість Відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» становить 279 360 грн. 00 коп.
Заява про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» у межах заявлених позовних вимог у розмірі 279 360,00 грн. та судових витрат, вмотивована тим, що у зв'язку з неоднозначною поведінкою відповідача виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог у розмірі 279 360,00 грн та судових витрат.
Оскільки в цій справі Позивач звернувся до суду лише із заявою про накладення арешту на грошові кошти в межах спірної суми, які знаходяться на рахунках Відповідача, відкритих у банківських установах, що відповідає заявленій позовній вимозі майнового характеру (стягнення заборгованості), то в цьому випадку необхідно досліджувати таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття такого заходу як арешт суми коштів, яка є предметом спору, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. В силу приписів ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», судам при здійсненні судочинства необхідно застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту мас бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Статтею 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення ГПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому, відповідно до статті 136 ГПК України Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові №6-605цс16 від 25.05.2016, в якій, зокрема, Верховний Суд України вказав, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
А у постанові Верховного Суду України №6-2552цс16 від 18.01.2017 зазначається, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17, пункт 36).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги, суд установлює під час ухвалення рішення по суті спору, під час вирішення питання про забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується,
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії (постанова Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №910/4669/21).
Проте, Суд зазначає, що Заявником не доведено в порядку приписів статей 76-79 ГПК України належними доказами на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку Відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухилення Відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи Позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість, які ґрунтуються на порушенні відповідачем строків здійснення оплати за укладеним правочином, що саме по собі не може свідчити про ухилення Відповідача від сплати коштів у випадку задоволення позову.
При цьому, Заявником не доведено суду, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» у межах заявлених позовних вимог у розмірі 279 360,00 грн. та судових витрат, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Отже, Заявником не доведено, а Судом не встановлено, що у цій справі існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що Заявником не доведено суду належними, допустимими та достовірними доказами в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки такі обмеження господарюючого суб'єкта можуть призвести до незворотних наслідків.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Проте, за висновками суду, обставини, покладені заявником в обґрунтування поданої заяви не вказують на наявність дійсних та достатніх підстав для забезпечення позову, а також такі заходи не можуть вважатись адекватними та співмірними.
Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
За таких підстав, Суд зазначає, що матеріали заяви не містять будь-яких доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також не містять даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів забезпечення позову.
З огляду на викладене, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» у межах заявлених позовних вимог у розмірі 279 360,00 грн. та судових витрат, не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 136, 137, 139, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРЕМІУМ АВТО» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС», які знаходяться на всіх рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить «УКРБІО ТРАНС-СЕРВІС» у межах заявлених позовних вимог у розмірі 279 360,00 грн. та судових витрат - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили негайно з моменту підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 05 червня 2025 року.
Суддя О.В. Чинчин