ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2025Справа № 910/4629/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН"
про відшкодування шкоди в порядку суброгації у розмірі 143 560,46 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
О.Ю. Піскунова
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (далі - позивач, АТ "СГ "ТАС" (ПРИВАТНЕ)) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (далі - відповідач, ПРАТ "СК "ЕТАЛОН") про стягнення 143 560,46 грн, з яких: 114 177,79 грн страхового відшкодування, 15 292,21 грн пені, 2 052,17 грн 3% річних, 12 038,29 грн інфляційних нарахувань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 позовну заяву АТ "СГ "ТАС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4629/25, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/4629/25.
30.04.2025 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/11132 від 29.04.2025 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР/216977080.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву, і додані до неї докази, а також надану Моторним (транспортним) страховим бюро України інформацію про страхове покриття за полісом № ЕР/201090074.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд
Відповідно до частин 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
04.10.2023 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту № FO-01649254 (далі - Договір).
Згідно з Договором у позивача був застрахований автомобіль "Audi A4", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії Договору страхування визначений з 06.10.2023 до 05.10.2024.
04.05.2024 о 13:40 м. Києві по вул. Басейна, 12, водій ОСОБА_2 , керуючи мотоциклом марки "SYM X-PRO 25", реєстраційний номер НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Audi A4", реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 22.07.2024 у справі № 757/22207/24-п ОСОБА_2 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України, в результаті чого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "Audi A4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС".
З метою визначення вартості відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, 06.05.2024 проведено його огляд, відповідно до якого складено Акт огляду транспортного засобу № 10290/29/2024/111 (дефектна відомість).
ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" було складено Рахунок-фактуру № 2024008362/1 від 07.05.2024, відповідно до якого вартість відновлювальних робіт складає 114 177,79 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 10290/29/20 від 07.05.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Audi A4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 114 177,79 грн.
Судом встановлено, що позивачем було складено Розрахунок суми страхового відшкодування та Страховий акт № 11413/29/924 від 10.05.2024, згідно змісту яких страховиком прийнято рішення про сплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Audi A4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 114 177,79 грн.
Позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування та сплатив суму страхового відшкодування у розмірі 114 177,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 411455 від 13.05.2024.
Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).
Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Отже, страховик, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, згідно зі ст. 3 і 5 34 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 ЗУ "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР/216977080, мотоцикл марки "SYM X-PRO 25", реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди, застрахованому у позивача, транспортному засобу, взято на страхування ПрАТ "СК "ЕТАЛОН" (відповідачем).
Відповідно до листа № 9-03/11132 від 29.04.2025 Моторного (транспортного) страхового бюро України ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160 000,00 грн, а розмір франшизи - 0.00 грн. Станом на дату спірної дорожньо-транспортної пригоди (04.05.2024) поліс № ЕР/216977080 був чинним.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "Audi A4", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду .
Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із Заявою про виплату страхового відшкодування № 02473/9224 від 28.05.2024, в якій просив відповідача сплатити на рахунок позивача суму страхового відшкодування у розмірі 114 177,79 грн.
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджуються вищезазначеними доказами, а саме: Актом огляду транспортного засобу № 10290/29/2024/111 (дефектна відомість) від 06.05.2024, Рахунком-фактурою № 2024008362/1 від 07.05.2024, ремонтною калькуляцією № 10290/29/20 від 07.05.2024, Рахунком суми страхового відшкодування, Страховим актом № 11413/29/924 від 10.05.2024 та платіжною інструкцією № 411455 від 13.05.2024.
Судом з матеріалів справи встановлено, що на момент винесення рішення у даній справі сума страхового відшкодування відповідачем не сплачена, а отже наведене свідчить про те, що відповідачем порушено право позивача на відшкодування збитку.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, вимога Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 114 177,79 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 15 292,21 грн, 3% річних у розмірі 2 052,17 грн та інфляційні витрати у розмірі 12 038,29 грн.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 15 292,21 грн суд зазначає наступне.
За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
При цьому, пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у період з 05.09.2024 по 05.03.2025 у розмірі 15 292,21 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 052,17 грн та інфляційних втрат у розмірі 12 038,29 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений Договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вказала, що приписи статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних за період з 05.09.2024 по 11.04.2025 у розмірі 2 052,17 грн та інфляційних втрат за період з 05.09.2024 по 11.04.2025 у розмірі 12 038,29 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Позивачем в позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, отже розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8.
В той же час, позивач за звернення до Господарського суду міста Києва з позовом сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 41770 від 18.02.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн за подання позовної заяви.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Позивач не звертався до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.
3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 422,40 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (Україна, 03067, місто Київ, вул.Гарматна, будинок 8, приміщення 6; ідентифікаційний код: 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (Україна, 03117, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код: 30115243) 114 177,79 грн (сто чотирнадцять тисяч сто сімдесят сім гривень 79 коп.) страхового відшкодування, 15 292,21 грн (п'ятнадцять тисяч двісті дев'яносто дві гривні 21 коп.) пені, 2 052,17 грн (дві тисячі п'ятдесят дві гривні 17 коп.) 3% річних, 12 038,29 грн (дванадцять тисяч тридцять вісім гривень 29 коп.) інфляційних втрат та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 05.06.2025.
Суддя Оксана ГУМЕГА