ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2025Справа № 910/26/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" (39627, Полтавська обл., місто Кременчук, проспект Полтавський, будинок 2-А) до Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3) в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд 133) про стягнення 85730,53 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
01.01.2025 на адресу суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" до Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення заборгованості за Договором № 53-121-01-21-10975 від 09 грудня 2021 року у розмірі 85730,53 грн з яких: 39748,80 грн - основна заборгованість, 29 941,19 грн - пені, 12 917,14 - інфляційні нарахування, 3 123,40 грн. - проценти за користування коштами та була передана 03.01.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 27.01.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
18.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано заяву про зупинення провадження у справі № 910/26/25 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/444/24 та оприлюднення повного тексту судового рішення ухваленого за результатами такого розгляду, а також сформовано відзив на позовну заяву.
Заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає:
- строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 27 377,00 грн. в договорі не встановлений, а відтак строк оплати не настав;
- вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 27 377,00 грн. до філії «ВП «ЗАЕС» не надходила, а позовна заява не є такою вимогою;
- Договір не містить ні умов про застосування неустойки (пені) ні її розміру;
- оскільки строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 27 377,00 грн не настав, відповідно, нарахування 3% річних та індексу інфляції на цю суму є неправомірним.
Окрім того представник посилався на настання форс мажорних обставин та просив зменшити розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних, а за умов наявності підстав застосування до відповідача штрафних санкцій, неустойки (пені), просив суд застосувати до вказаних правовідносин строк позовної давності, передбачений ст. 258 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" про зупинення провадження у справі.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
09.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" (надалі Постачальник) та Державним підприємством (перейменоване на Акціонерне товариство) "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (надалі Покупець) укладено Договір поставки товару №53-121-01-21-10975 (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити наступний товар:
Двері ДМП ЕІ 30 2 B3, габарити - 2100x1400 у кількості - 3,000 шт. загальною вартістю 68193,00 грн (без ПДВ);
Двері ДМ 1, габарити - 2100x1000 у кількості - 1,000 шт. загальною вартістю 11318,00 грн (без ПДВ);
Двері ДМ 2 Л, габарити - 2600x1200 у кількості 1,000 шт. загальною вартістю 21806,00 грн (без ПДВ);
Двері ДМ 1 Л, габарити - 2100x1000 у кількості 1,000 шт. загальною вартістю 11318,00 грн (без ПДВ);
Двері ДМ 1, габарити - 2100x1000 у кількості 1,000 шт. загальною вартістю 11318,00 грн (без ПДВ);
Двері ДМП ЕІ60 1 В5 Л, габарити - 2100x800 у кількості 1,000 загальною вартістю 12932,00 грн (без ПДВ). Усього без ПДВ 136 885,00 грн та ПДВ складає 27 377,00 грн. Всього разом з ПДВ 164 262,00 грн.
Пунктом 1.2 Договору, сторони визначили, що строк поставки товару: Грудень 2021.
Розділом 3 Договору передбачено, що загальна вартість товару становить 136 885,00грн. (сто тридцять шість тисяч вісімсот вісімдесят п'ять грн 00 коп.), крім того ПДВ 20% 27 377,00грн. (двадцять сім тисяч триста сімдесят сім грн 00 коп.), разом 164 262,00грн. (сто шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят дві грн 00 коп.) (п. 3.1).
Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.2).
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3).
Згідно п. 4.1 Договору, Поставка товару відбувається відповідно до правил (ІНКОТЕРМС 2010) на умовах DDP м. Енергодар, вул. Промислова 122, склад №3. Вантажоодержувач - ЗВ ВП «Складське господарство» ДП НАЕК «Енергоатом» м. Енергодар.
Відповідно до п. 4.5 Договору Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адреса Замовника для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.
«В податковій накладній у рядку «Код філії отримувача (покупця)» зазначати числовий номер ВП ЗАЕС - 01 та код ЄДРПОУ юридичної особи ДП НАЕК «Енергоатом» - 24584661, назва отримувача - «Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», ВП ЗАЕС».
За порушення строків поставки або недопоставку товару Постачальник зобов'язаний сплатити Покупцеві пеню в розмірі 0,1 % від вартості товару, з якої допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплачує Покупцеві штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості. Нарахування штрафних санкцій не обмежується шестимісячним строком та здійснюється за весь час прострочення виконання зобов'язання по день його фактичного виконання (п. 7.2 Договору).
28.12.2021 позивачем було поставлено товар згідно пункту 1.1 Договору, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №225 від 28.12.2021 та товарно-транспортною накладною №Р225 від 28.12.2021 на загальну суму 164 262,00 грн з ПДВ.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" сформувало та подало на реєстрацію в ЄРП податкову накладну від 28.12.2021 №225, яка доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 11.01.2022 та зареєстрована у ЄРПН.
Разом з тим за твердженням представника позивача, Акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" здійснено часткову оплату за отриманий товар, а саме:
29.04.2022 року в сумі 15518, 40 грн. (платіжне доручення 7719 від 29.04.2022 р.);
29.04.2022 року в сумі 10830 грн. (платіжне доручення 7725 від 29.04.2022 р.);
02.05.2022 року в сумі 36458 грн. (платіжне доручення 7768 від 02.05.2022 р.);
04.05.2022 року в сумі 61706,80 грн. (платіжне доручення 7891 від 04.05.2022 р.).
У зв'язку з частковим виконанням відповідачем умов договору, позивачем 23.08.2024 було направлено на адресу відповідача претензію вих. №82 від 23.08.2024 у відповідності до якої позивач вказав, що станом на 23.08.2024 року у відповідача існує не погашений борг згідно Видаткової накладної № 225 від 28 грудня 2021 року на загальну суму з ПДВ - 39748,80 гривень. У підтвердження надіслання означеної вище претензії представником позивача долучено копію опису вкладення до цінного листа, копію поштової накладної та фіскальний чек.
Відповідачем було надано відповідь на претензію у відповідності до якої відповідач вказав, що у філії «ВП «ЗАЕС», як сторони за договірними відносинами, відсутній намір, направлений на порушення умов договору №53-121-01-21-10975 від 09.12.2021 та доведено вплив форс-мажорних обставин на стан сторін договірних відносин щодо заявлених вимог.
Листом вих. №99 від 02.10.2024 позивач просив підписати відповідача акт звірки.
У відповідь на означений лист відповідач повідомив про неможливість такого підписання з огляду на те, що в останнього відсутні оригінали первинних документів або іх дублікатів.
З огляду на викладене останнє стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.2 Договору).
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).
Позивач стверджує, а відповідачем не заперечується, що Акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" здійснено часткову оплату за отриманий товар, а саме:
29.04.2022 року в сумі 15518, 40 грн. (платіжне доручення 7719 від 29.04.2022 р.);
29.04.2022 року в сумі 10830 грн. (платіжне доручення 7725 від 29.04.2022 р.);
02.05.2022 року в сумі 36458 грн. (платіжне доручення 7768 від 02.05.2022 р.);
04.05.2022 року в сумі 61706,80 грн. (платіжне доручення 7891 від 04.05.2022 р.).
З матеріалів справи вбачається, Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" сформувало та подано на реєстрацію в ЄРП податкову накладну від 28.12.2021 №225, яка доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 11.01.2022 та зареєстрована у ЄРПН.
Разом з тим відповідач у відзиві зазначає зокрема, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 27 377,00 грн. в договорі не встановлений, а відтак строк оплати не настав, а вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 27 377,00 грн. до філії «ВП «ЗАЕС» не надходила, а позовна заява не є такою вимогою.
З означених заперечень вбачається, що відповідачем заперечується основна заборгованість в частині ПДВ - 27 377,00 грн.
Поміж тим заявлена позивачем основна заборгованість складається не лиже з ПДВ, але і суми без ПДВ (поставлено товару на 164 262,00 грн - вартість оплаченого товару у розмірі 124513,20 грн (не заперечується відповідачем) = 39 748,80 грн з яких (27 377,00 грн ПДВ та 12 371,80 грн сума без ПДВ).
Суд зазначає, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).
Матеріалами справи підтверджено, що 28.12.2021 позивачем було поставлено товар згідно пункту 1.1 Договору, що підтверджується підписаною між сторонами видатковою накладною №225 від 28.12.2021 та товарно-транспортною накладною №Р225 від 28.12.2021 на загальну суму 164 262,00 грн з ПДВ, а також, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" сформувало та подало на реєстрацію в ЄРП податкову накладну від 28.12.2021 №225, яка доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 11.01.2022 та зареєстрована у ЄРПН.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сторонами було визначено строк виконання зобов'язання, а саме вказівкою на подію (реєстрація Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН))).
З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи, що позивач має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості у розмірі 39 748,80 грн.
Окрім того стосовно заперечень відповідача, що вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 27 377,00 грн. до філії «ВП «ЗАЕС» не надходила, спростовується наявними у матеріалах справи претензії за вих. №82 від 23.08.2024, яка була отримана відповідачем та на яку останнім було надано відповідь.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов'язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими накладними.
Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснено у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність у Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" заборгованості за поставлений проте неоплачений товар за Договором у розмірі 39 748,80 грн.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 29 941,19 грн - пені, 12 917,14 - інфляційні нарахування, 3 123,40 грн. - проценти за користування коштами.
Стосовно заявленого розміру пені, суд зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Водночас частиною шостою статті 231 ГК України передбачено можливість встановлення санкції за порушення грошових зобов'язань у відсотках до облікової ставки НБУ як одиниці вимірювання такої санкції. Однак саме зобов'язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.
Як вбачається зі змісту Договору поставки товару №53-121-01-21-10975, останній не містить умов стосовно сплати пені за порушення строків виконання зобов'язань відповідачем та не визначено її розміру.
Разом з тим, означеним договором сторони визначили можливість нарахування Покупцем пені.
Оскільки до суду з позовом звернувся Постачальник (Товариство з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС"), а умовами договору сторони не передбачили право Постачальника звертатись з вимогою до Покупця про стягнення пені, відтак у суду відсутні підстави для стягнення пені у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.
Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18.
Відтак враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 29 941,19 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних складає 3 123,40 грн нарахованих на суму 39 748,80 грн за період з 05.05.2022 по 16.12.2024 та інфляційні втрати складають 12 917,14 грн. нарахованих на суму 39 748,80 грн за період з травня 2022 по листопад 2024.
Відповідач заперечуючи стосовно нарахування 3% річних та індексу інфляції на суму ПДВ 27 377,00 грн вказує, що строк виконання зобов'язання щодо оплати частини вартості товару не настав.
Суд не погоджуються з твердженням відповідача з огляду на те, що строк з оплати заборгованості у розмірі 12 371,80 грн настав. Так відповідно до п. п. 3.2 Договору, оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оскільки товар за видатковою накладною №225 був поставлений 28.12.2021, строк з оплати настав та останній день коли відповідач повинен був здійснити оплату без застосування до останнього санкцій у вигляді 3% річних та інфляційних втрат було 26.02.2022 (субота) та з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем було 28.02.2022.
В частині оплати суми ПДВ - 27 377,00 грн то з урахуванням того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ФІРМА "УКРТЕХНОСЕРВІС" сформувало та подало на реєстрацію в ЄРП податкову накладну від 28.12.2021 №225, яка доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 11.01.2022 та зареєстрована у ЄРПН строк з оплати настав також.
За розрахунком суду розмір 3% річних та інфляційних втрат вийшов більше ніж було заявлено позивачем.
Оскільки суд не може вийти за межі заявлених позовних вимог, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в заявленому позивачем розмірі, а саме 3 123,40 грн - 3% річних та 12 917,14 грн - інфляційних втрат.
Стосовно твердження відповідача про врахування, що АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до державного сектору економіки діяльність якого спрямована, зокрема, на виробництво електроенергії та її реалізації у спосіб визначений законодавством України, а також товариство віднесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Неможливість своєчасного виконання Відповідачем грошового зобов'язання за договором викликана об'єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях цього учасника договірних відносин, відповідно, виключає підставу відповідальності за порушення грошового зобов'язання за договором.
24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин на території України був введений воєнний стан.
04.03.2022 місто Енергодар та Запорізька АЕС були захоплені військовими силами рф і до теперішнього часу перебувають в окупації.
Енергодарська міська територіальна громада (код: UA23040110000019947), в межах якої розташовані виробничі потужності Запорізької АЕС, включена до «Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженому наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (пп. «Василівський район» п. 4 «Запорізька область» р. ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку), з зазначенням дати виникнення можливості бойових дій: 04.03.2022.
Листом №2023/02.0-7.1 від 28.02.2022 ТПП України підтвердила, що зазначені вище обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Таким чином, військову агресію рф проти України, що стала підставою введення воєнного стану, засвідчено як форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення.
Відповідно до діючого законодавства України форс-мажор звільняє лише від відповідальності за порушення зобов'язання, що сталося внаслідок такого форс-мажору, але не звільняє від виконання відповідного зобов'язання і не є підставою для припинення зобов'язань. Проте і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс-мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.
Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов'язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання грошового зобов'язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.
Близький за змістом правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду в справі № 910/7495/16 від 08.05.2018.
Таким чином, настання обставин непереборної сили, а саме: військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні з 24.02.2022, не є безумовною підставою для звільнення відповідача від виконання своїх зобов'язань по сплаті за поставлений товар після 24.02.2022.
Проте, відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності та не можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем.
Пунктом 9.3 Договору передбачено, що Сторона, що зазнала дії форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобов'язань за договором, письмово повідомляє іншу Сторону про їх наявність, протягом 5 днів з початку їх дії з наступним наданням, протягом 10 днів, відповідного підтверджуючого документу. Про закінчення дії форс-мажорних обставин Сторона, яка зазнала їх впливу, письмово в 5 денний строк повідомляє другу Сторону.
В матеріалах справи відсутнє повідомлення відповідно до п. 9.3 Договору за яким відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин протягом 5 днів з початку їх дії. Окрім того судом враховано, що відповідач здійснив часткові оплати у 2022 році за Договором, що не заперечується відповідачем.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, будинок 3, код ЄДРПОУ 24584661) основну заборгованість у розмірі 39 748 (тридцять дев'ять тисяч сімсот сорок вісім) грн. 80 коп., 3% річних у розмірі 3123 (три тисячі сто двадцять три) грн. 40 грн., інфляційні втрати у розмірі 12 917 (дванадцять тисяч дев'ятсот сімнадцять) грн. 14 коп. та судовий збір у розмірі 1970 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят) грн 48 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 05.06.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ