ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2025Справа № 910/4256/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Логістика» (пров.Радищева, буд.3, кімн.310, м.Київ, 03124; ідентифікаційний код 44696709)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Констракшн» (вул.Нагірна, буд.10, кв.24, м.Київ, 04107; ідентифікаційний код 45473254)
про стягнення 174 197,71 грн
без виклику представників сторін,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Буд-Логістика» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Констракшн» про стягнення 174 197,71 грн, з яких 161 311,68 грн заборгованості, 10 613,01 грн інфляційних втрат та 2 273,02 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленого за договором поставки № 01/07/24_1 від 01.07.2024 товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.
На виконання частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), якою передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу, вказану ухвалу було надіслано судом до електронних кабінетів учасників справи, та отримано ними, про що в матеріалах справи містяться повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Оскільки відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та у встановлений строк не подав до суду відзив на позовну заяву, враховуючи, що матеріали справи мітять достатньо доказів для правильного вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Логістика» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуд Констракшн» (покупець) було укладено договір поставки № 01/07/24_1 (далі - Договір), відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого продавець продає, а покупець приймає і оплачує товари згідно з умовами даного Договору. Предметом продажу є будівельні матеріали (далі - товар).
За умовами пунктів 2.1 - 2.3 Договору найменування, асортимент, кількість та ціна поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами і оформлюються рахунком-фактурою. Замовлений та повністю оплачений товар зберігається на складах продавця та відвантажується за замовленням покупця. Прийом-передача товару по кількості відбувається згідно з видатковими накладними та при обов'язковій наявності довіреності.
Згідно з п. 3.2 Договору оплата продавцю здійснюється шляхом перерахування коштів по передплаті на розрахунковий рахунок продавця.
Відповідно до умов Договору позивач виставив відповідачеві рахунки на оплату №30507 від 26.09.2024 на суму 173 708,78 грн та № 42411 від 08.11.2024 на суму 61 311,68 грн.
Попри домовленість сторін щодо здійснення попередньої оплати товару, позивач зазначає, що він відвантажив на користь відповідача товар загальною вартістю 235 020,46 грн, який відповідач прийняв, проте власні зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково, сплативши лише 73 708,78грн.
З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за поставлений товар, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 161 311,68 грн заборгованості, 10 613,01 грн інфляційних втрат та 2 273,02 грн 3% річних.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач на виконання Договору поставив товар на суму 235 020,46 грн, про що свідчать наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками обох сторін, видаткові накладні № 7975 від 30.09.2024 на суму 173 708,78 грн та № 11341 від 06.12.2024 на суму 61 311,68 грн.
Вказані видаткові накладні містять найменування суб'єктів господарювання, а також підписи осіб, які передають та отримують товар, найменування товару, його кількість, вартість, та інші необхідні реквізити, тобто відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунку за отриманий товар.
Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням погодженого сторонами у п. 3.2 Договору порядку розрахунків, зобов'язання відповідача з оплати товару мали бути виконані до його поставки, при цьому конкретний строк оплати в Договорі не встановлено.
Як встановлено судом відповідач не виконав обов'язок щодо здійснення попередньої оплати товару.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Частинами 1, 2, 4 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Відповідно до правової позиції об'єднаної палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, договір купівлі-продажу є консенсуальним договором, який вважається укладеним з моменту досягнення згоди щодо істотних умов договору, що підтверджується його підписанням сторонами. Отже, сторона, яка не здійснила попередню оплату за договором купівлі-продажу, всупереч своїм договірним обов'язкам не може вважати договір неукладеним, а обов'язки зі здійснення попередньої оплати неіснуючими.
Якщо сторона втратила інтерес до виконання договору, зокрема до придбання товару, або не вносить попередню оплату через порушення своїх обов'язків продавцем, то така сторона може скористатися правом розірвання договору. Без здійснення відповідних дій її обов'язки з внесення попередньої оплати, передбачені договором, не є припиненими або виконаними, і відповідно інша сторона може звернутися до суду для стягнення відповідних сум заборгованості за договором в примусовому порядку.
Системне тлумачення статті 538, частини 2 статті 625, частини 1 статті 655, статті 692, частини 1 статті 697 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати від покупця оплати товару, сплати процентів за користування чужими грошовими коштами та інфляційних втрат, навіть якщо товар ще не був переданий продавцем у власність покупця.
Відтак, з огляду на те, що позивач поставив товар без здійснення відповідачем попередньої оплати за нього, як це передбачено Договором, беручи до уваги й те, що строк здійснення попередньої оплати не встановлений, суд дійшов висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав після прийняття товару відповідачем відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України.
У цьому контексті суд відзначає, що позивач помилково вважає, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким, що настав після виставлення ним відповідних рахунків-фактур, адже у Договорі відсутні умови про те, що строк оплати пов'язаний із виставленням рахунків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2024 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 73 708,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 47 від 04.12.2024 та банківською випискою по рахунку позивача.
З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов'язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу в повному обсязі відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 161 311,68 грн визнається судом обґрунтованою.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10 613,01 грн інфляційних втрат та 2 273,02 грн 3% річних.
Як встановлено частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки позивачем неправильно визначено момент, з якого грошові зобов'язання відповідача стали простроченими, про що зазначено вище, судом здійснено власні розрахунки 3% річних та інфляційних втрат.
Так, за підрахунком суду, проведеним не виходячи за заявлені позивачем суму боргу і період нарахування, загальний розмір 3% річних складає 2 112,74 грн, який розраховано наступним чином:
- з 30/09/2024 до 31/12/2024 (100 000,00 x 3 % x 92 : 366) = 762,3 грн;
- з 01/01/2025 до 02/04/2025 (100 000,00 x 3 % x 92 : 365) = 756,16 грн;
- з 06/12/2024 до 31/12/2024 (61 311,68 x 3 % x 25 : 366) = 130,66 грн;
- з 01/01/2025 до 02/04/2025 (61 311,68 x 3 % x 92 : 365) = 463,62 грн.
Розмір інфляційних втрат у сумі 7 300,31 грн за період з жовтня 2024 року по лютий 2025 року із суми боргу в розмірі 100 000,00 грн позивачем розраховано правильно, а розмір втрат позивача від інфляції за період з грудня 2024 року по лютий 2025 року із суми боргу в розмірі 61 311,68 грн склав 2 107,73 грн. Таким чином загальний розмір інфляційних втрат склав 9 408,04 грн.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 161 311,68 грн заборгованості, 9 408,04 грн інфляційних втрат та 2 099,52 грн 3% річних.
Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в розмірі 3 004,27 грн - на відповідача, в розмірі 23,73 грн - на позивача.
Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу адвоката, про які зазначено в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу вказаних витрат між сторонами.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вуд Констракшн» (вул.Нагірна, буд.10, кв.24, м.Київ, 04107; ідентифікаційний код 45473254) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Буд-Логістика» (пров.Радищева, буд.3, кімн.310, м.Київ, 03124; ідентифікаційний код 44696709) заборгованість в розмірі 161 311 (сто шістдесят одна тисяча триста одинадцять) грн 68 коп., 3% річних в розмірі 2 112 (дві тисячі сто дванадцять) грн 74 коп., інфляційні втрати в розмірі 9 408 (дев'ять тисяч чотириста вісім) грн 04 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 004 (три тисячі чотири) грн 27 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.06.2025.
Суддя Т.П. Капцова