ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.05.2025Справа № 910/14710/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" (вул. Прирічна, 13, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 31176312)
до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Престиж" (просп. Володимира Івасюка, буд.6, корп 4, літ.А, м. Київ, 04211, код ЄДРПОУ 31902622)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" (вул. Оболонська набережна, 13, м. Київ, 04210, код ЄДРПОУ 41723451)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 -Державний реєстратор Депертаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонська Ірина Володимирівна (01001, м.Київ, вул. Городецького, буд.13)
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та витребування нерухомого майна
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.
Приватне акціонерне товариство "Трест Київміськбуд-1" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Творча майстерня "Престиж" (далі - відповідач 1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" (далі - відповідач 2) про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування нерухомого майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нові об'єкти нерухомості, які утворилися внаслідок поділу об'єкта нерухомості, зареєстровано право власності за відповідачем 2. Проте, постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №2-932/11 підтверджено незаконність рішення Сніжнянського суду Донецької області від 31.05.2011 на підставі якого відповідач 1 зареєстрував право власності на об'єкт нерухомості, прийняте третьою особою, також підтверджено порушення прав та законних інтересів позивача як забудовника-інвестора та належного власника майнових прав об'єкта нерухомості і користувача земельної ділянки, яка була виділена йому для будівництва об'єкта нерухомості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2024 суддя Ягічева Н.І. прийняла до свого провадження справу №910/14710/24 та призначила підготовче засідання на 14.01.2025.
20.12.2024 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, мотивований тим, що позивач ніколи не був ні забудовником, ні інвестором, ні власником попереднього об'єктам, оскільки жодних об'єктів нерухомого майна до Договору інвестування від 29.08.2003 позивачем фактично побудовано не було.
20.12.2024 в системі "Електронний суд" відповідачем 1 сформовано відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує та вказує на відсутність порушеного права у позивача. В численних судових спорах позивачем не було доведено наявність у нього будь-яких прав на спірний об'єкт нерухомості. При цьому, скасування рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11 жодним чином не спростовує відсутність у Позивача прав, за захистом яких він звернувся з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 відмовлено у відкритті провадження за зустрічним позовом.
В системі «Електронний суд» 06.01.2025 позивачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.
10.01.2025 через канцелярію суду від третьої особи надійшли пояснення по справі.
Через відділ діловодства суду 14.01.2025 третьою особою подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 відкладено розгляд справи на 04.02.2025.
27.01.2025 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про витребування доказів, а саме витребувати у ТОВ "Творча майстерня "Престиж" оригінали письмових доказі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14710/24, у зв'язку з надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2024.
03.02.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 2 сформовано клопотання про зупинення провадження у справі.
04.02.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 1 сформовано заяву у якій відповідач зазначає, що підтримує клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2025 провадження у справі № 910/14710/245 зупинено до повернення матеріалів справи після перегляду оскаржуваного судового рішення.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.12.2024 у справі №910/14710/24 залишено без змін.
06.03.2025 до Господарського суду міста Києва повернулися матеріали Господарської справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2025 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 01.04.2025.
13.03.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 1 сформовано заперечення.
14.03.2025 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив у справі та прохання закрити провадження у справі в частині позовних вимог.
19.03.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 2 сформовано заяву про повернення судового збору.
31.03.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано заперечення на заяву відповідача 2 та відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 відкладено розгляд справи на 22.04.2025 та витребувано оригінали документів.
02.04.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем 2 сформовано клопотання про витребування судом оригіналів, яке було заявлено усно у судовому засіданні 01.04.2025.
В системі «Електронний суд» 16.04.2025 відповідачем 2 сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.
В системі «Електронний суд» 21.04.2025 позивачем сформовано заперечення на клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу по суті на 27.05.2025.
В системі «Електронний суд» 26.05.2025 позивачем сформовано клопотання про відкладення розгляду справи.
В судовому засіданні 27.05.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги, представники відповідачів заперечили проти задоволення позовних вимог, представник третьої особи в засідання суду не з'явився про розгляд справи повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 27.05.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
29.08.2003 між Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією (адміністрація) та Закритим акціонерним товариством "Трест Київміськбуд-1" (далі - забудовник-інвестор, Позивач) було укладено договір про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва, за умовами якого, виходячи з необхідності реалізації інвестиційної програми капітального будівництва на території району з будівлями та спорудами, які б відповідали найкращим зразкам вітчизняної та світової архітектури, вважаючи пріоритетним забезпечення належних соціально-економічних ознак життя мешканців району, сторони за умовами даного Договору зобов'язуються шляхом прямих інвестицій Забудовника-Інвестора та залучених коштів фізичних та юридичних осіб забезпечити будівництво наступних об?єктів:
1. Будівництво житлових будинків з об?єктами соціально-культурного призначення в 3-А мікрорайоні житлового масиву "Оболонь" (забудова 3-А мікрорайону).
2. Будівництво двох житлових будинків з підземною автостоянкою на перехресті вулиць Маршала Тимошенка та проспекту Героїв Сталінграду (пр. Героїв Сталінграду, 24 та 26).
3. Будівництво житлового будинку по вул. Прирічній, 1 у X мікрорайоні ж/м "Оболонь".
4. Реконструкцію Оболонського проспекту - забудову його об?єктами соціально-культурного призначення.
5. Будівництво житлового будинку на перехресті просп. Героїв Сталінграду та вул. Прирічної мікрорайоні ж/м "Оболонь".
Згідно з п.4.1 договору, забудовник-інвестор за даним Договором зобов'язується, зокрема, 4.1.1. Виконувати функції забудовника та інвестора, забезпечити фінансування в обумовлений термін всіх необхідних погоджень, передачу вихідних даних для виконання проектно-вишукувальних робіт; 4.1.2.За власні та залучені від фізичних та юридичних осіб кошти забезпечити виконання ступних напрямків діяльності по забудові об'єктів, зазначених в І розділі Договору; 4.1.3. Побудувати за власні кошти, а також кошти, залучені від фізичних та юридичних осіб об'єкти інженерної інфраструктури, необхідних для нормального функціонування 3-А мікрорайону та житлового масиву "Оболонь" в цілому, а саме: позамайданчикові інженерні мережі - побутову каналізацію, водопровід, газопровід середнього тиску, електромережі та телефонні мережі; 14 (чотирнадцять) трансформаторних підстанцій та одну розподільчу підстанцію мікрорайонного значення; дві артезіанські свердловини; реконструювати насосну станцію "Оболонь-1" з переведенням її на прогресивну установку знезараження та очистки питної води - електролізну, виконати комплексний благоустрій 3-А мікрорайону; 4.1.4. Побудувати за власні кошти та передати в комунальну власність району наступні об'єкти: Два дитячих дошкільних заклади на 120 місць кожний - в 2007 році; Загальноосвітню середню школу на 36 класів - в 2008 році; Приміщення для дільничних інспекторів орієнтовною загальною площею 120 кв.м. в 2007 році.
Рішенням Сніжнянського міського суду Донецької області від 31 травня 2011 року по справі №2-932/11 позов Приватного підприємства "Творча майстерня "Престиж" (далі - Відповідач 1) до ОСОБА_1 про визнання права власності на нежитлове приміщення задоволено, визнано за Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" право власності на нежитлове приміщення № 1 (прим. з № 1 по 77); № 2 (прим. з № 1 по 53); № 3 (прим. з № 1 по 61); № 4 (прим. з № 1 по 80) - за технічним паспортом БТІ, з функціональним призначенням - "Центр дозвілля з боулінг-клубом", які розташовані за адресою: м. Київ, Оболонський район, вулиця Оболонська набережна, 13 (літера А), загальною площею -5156,50 кв. м.; вирішено питання стосовно судових витрат.
02.02.2018 між Приватним підприємством "Творча майстерня "Престиж" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" (далі - покупець, Відповідач 2) було укладено договір купівлі - продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А. за реєстровим №170, відповідно до умов якого Продавець передає у власність Покупця, а Покупець приймає у власність нежитлові приміщення №1 (приміщення з №1 по №77); №2 (приміщення з №1 по №53); №3 (приміщення з №1 по №61); №4 (приміщення з №l по №80) (в. літ. "Д") за адресою: м. Київ, Оболонсься набережна, будинок 13, загальною площею 5156,50 кв. м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 249178580000. Нерухоме майно розташоване на земельній ділянці кадастровий номер 78:094:0313, місце розташування: м. Київ, Оболонська набережна, будинок 13.
05.02.2018 на підставі Договору купівлі-продажу об'єкт нерухомості був зареєстрований на праві власності за Відповідачем 2 (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленко С.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 39522812 від 05.02.2018; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 249178580000).
20.06.2023 Дніпровським апеляційним судом ухвалено постанову у справі №2-932/11, якою апеляційну скаргу ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено частково та скасовано рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11.
Як вказує позивач, поряд з цим, з заяви про зміну предмета позову у справі №910/6582/23 від 30.06.2023 за позовом ТОВ «Атлант Тріумф» до ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», третя особа», яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача - ПП «Творча майстерня «Престиж» про визнання права власності та з інформаційної довідки №337747221 від 03.07.2023 йому стало відомо, що 22.06.2023, тобто через 2 (два) дні після ухвалення Дніпровським апеляційним судом вищезазначеної постанови від 20.06.2023 у справі №2-932/11, Відповідачем 2 було поділено Об'єкт нерухомості на 3 (три) новоутворених об'єкти нерухомого майна (надалі - «Нові Об'єкти нерухомості»), а саме:
- закінчений будівництвом об'єкт - групу нежитлових приміщень №1 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 2 429,8 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна-2753429480000, що складається з приміщень: 1-27,-101-134, 201 - 226, 301-326 (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68126685 від 22.06.2023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2753429480000);
- закінчений будівництвом об'єкт - групу нежитлових приміщень №2 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 1 406,70 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2753450280000, що складається з приміщень: 1-37, 101-133, 201 - 222, 301-326 (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О. В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68127775 від 22.06.2023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2753450280000);
- закінчений будівництвом об'єкт - групу нежитлових приміщень №3 за адресою: м. Київ, вул. Оболонська набережна, 13, загальною площею 1 320,10 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2753471280000, що складається з приміщень: 1-13, 101-110, 201-207, 301-312 (приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бояринцевою О.В. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 68128354 від 22.06.2023, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2-53450280000).
Нові Об'єкт нерухомості були зареєстровані на праві власності за Відповідачем 2 на підставі Договору купівлі-продажу та висновку щодо технічної можливості поділу об'єкта нерухомого майна №62/23 від 07.06.2023.
Таким чином, станом на час розгляду справи на нові об'єкти нерухомості, які утворилися внаслідок поділу об'єкта нерухомості, зареєстровано право власності за - товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант Тріумф».
В подальшому, Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду ухвалено постанову від 20.12.2023, якою касаційну скаргу ТОВ «Атлант Тріумф» задоволено частково - постанову Дніпровського апеляційного суду від 20.06.2023 скасовано, а справу №2-932/11 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З урахуванням вищезазначених вимог викладених у даній постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.12.2023, Дніпровським апеляційним судом ухвалено постанову від 27.02.2024 у справі №2-932/11, якою апеляційну скаргу ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» задоволено - скасовано рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11, а справу направлено за підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №2-932/11 касаційну скаргу ТОВ «Атлант Тріумф» залишено без задоволення, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 27.02.2024 у справі №2- 932/11 залишено без змін.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 20.09.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024, у справі №910/6582/23 за позовом ТОВ «Атлант Тріумф» до ПрАТ «Трест Київміськбуд-1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ТОВ «Творча майстерня «Престиж» про визнання права власності на нові об'єкти - відмовлено ТОВ «Атлант Тріумф» у задоволенні позову.
Крім того, позивач зазначає, що 16.08.2023 Департаментом стратегічних розслідувань Національної поліції України (Головним слідчим управлінням Національної поліції України) внесено відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023000000001489 за ч.5 ст. 190 КК України (щодо заволодіння Відповідачами об'єктом нерухомості на підставі підроблених документів).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.12.2023, залишеним без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024, у справі №910/11037/23 за позовом ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» до ТОВ «Творчі майстерня «Престиж» та ТОВ «Атлант Тріумф», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонська Ірина Володимирівна та приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу: Михайленко Сергій Анатолійович та Бояринцева Ольга Віталіївна про визнання недійсним правочину, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності - відмовлено ПрАТ «Трест Київміськбуд-1» у задоволенні позову.
Позивач вказує у нього виникли права забудовника-інвестора на підставі Договору інвестування від 29.08.2003. При цьому, позивач як забудовник-інвестор житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь» (у т.ч. об'єкта нерухомості) виконував та фінансував виконання комплексу всіх необхідних функцій щодо погоджень, виконання підготовчих робіт, виготовлення проектно-кошторисної документації, робіт пов'язаних з відведенням земельних ділянок, будівельних робіт тощо. Вказане, підтверджується відповіддю Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 23.08.2023, оформленою листом №104-5979 від 25.08.2023.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нові об'єкти нерухомості, які утворилися внаслідок поділу об'єкта нерухомості, зареєстровано право власності за відповідачем 2. Проте, постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.05.2024 у справі №2-932/11 підтверджено незаконність рішення Сніжнянського суду Донецької області від 31.05.2011 на підставі якого відповідач 1 зареєстрував право власності на об'єкт нерухомості , прийняте третьою особою, також підтверджено порушення прав та законних інтересів позивача як забудовника-інвестора та належного власника майнових прав об'єкта нерухомості і користувача земельної ділянки, яка була виділена йому для будівництва об'єкта нерухомості.
Відповідач 1 проти позову заперечує та вказує на відсутність порушеного права у позивача. В численних судових спорах позивачем не було доведено наявність у нього будь-яких прав на спірний об'єкт нерухомості. При цьому, скасування рішення Сніжнянського міського суду Донецької області від 31.05.2011 у справі №2-932/11 жодним чином не спростовує відсутність у Позивача прав, за захистом яких він звернувся з даним позовом.
Відповідач 2 на позовну заяву заперечує та вказує, що позивач ніколи не був ні забудовником, ні інвестором, ні власником попереднього об'єктам, оскільки жодних об'єктів нерухомого майна до Договору інвестування від 29.08.2003 позивачем фактично побудовано не було.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Стаття 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Стаття 1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 5 ГПК України установлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначено частиною другою статті 16 ЦК України, яка кореспондується з частиною другою статті 20 ГК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Способи захисту права власності врегульовано главою 29 ЦК України, яка передбачає, зокрема, право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України).
Витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикація) є одним із речово-правових способів захисту права власності.
Цей спосіб захисту полягає у відновленні становища, що існувало до порушення права власності, шляхом повернення майна у володіння власника (титульного володільця) із метою відновлення у власника усього комплексу його правомочностей.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується якщо між власником і володільцем майна немає зобов'язальних (договірних) відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного із власником договору.
Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яким вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до постанови Верховного суду від 26.06.2024 по справі № 910/11037/23 за позовом Приватного акціонерного товариства "Трест Київміськбуд-1" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Престиж"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф"; за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Мощонської Ірини Володимирівни; 2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Михайленка Сергія Анатолійовича; 3) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бояринцевої Ольги Віталіївни про визнання недійсним правочину, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, припинення права власності, встановлено, що дослідивши предмет та підстави позову, суди попередніх інстанцій також дійшли висновку про обрання позивачем неналежного способу захисту, оскільки ефективним способом захисту у спірних правовідносинах є пред'явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.
Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Отже, преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року у справі № 922/2391/16.
Отже, враховуючи норми статті 387 ЦК України, висновки викладені у постанові Верховного суду від 26.06.2024 по справі № 910/11037/23 та зміст позовних вимог за даним позовом свідчить про те, що даний позов відноситься до віндикаційних позовів (витребування майна).
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Володіння - це фактичне, фізичне панування над майном, яке передбачає повний фізичний контроль його власника чи законного володільця.
Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують (1) право власності на витребуване майно, (2) вибуття його з володіння позивача, (3) перебування його в натурі у відповідача та інше.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Як неодноразово звертала увагу Велика Палата Верховного Суду, за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права чи інтересу відповідає вимога про витребування від цієї особи нерухомого майна (віндикаційний позов). Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 ЦК України, є неефективними. Отже, власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанови від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 07.11.2028 у справі № 488/5027/14-ц, від 09.11.2021 у справі № 466/8649/16-ц). Такі висновки неодноразово також висловлювались Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.09.2023 у справі № 757/13185/17-ц, від 29.05.2024 у справі № 910/3756/22.
Таким чином, звертаючись з даним позовом, Позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Суд також звертає увагу на те, що, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Вказана правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №926/1288/18.
Так, Позивач у своєму позові стверджує, що він був забудовником-інвестором спірного об'єкту нерухомості, на підтвердження чого надав копії договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва від 29.08.2003 року, листа Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації № 04-2984 від 02.11.2007 р. про присвоєння поштових адрес, дозволу на виконання будівельних робіт від 10.11.2208 р. та позитивного висновку комплексної державної експертизи проекту забудови 3-А мікрорайону житлового масиву «Оболонь» Мінського (нині Оболонського) району м. Києва.
Проте, суд зауважує, вищевказані документи жодним чином не підтверджують право власності Позивача на спірний об'єкт нерухомості.
Так, Розділ 4 наданого Позивачем Договору про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва від 29.08.2003 року, укладений між Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією та ЗАТ «Трест Київміськбуд-1», визначає обов'язки забудовника-інвестора, зокрема останній зобов'язується:
- п. 4.1.3. побудувати за власні кошти, а також за кошти залучені від фізичних та юридичних осіб об'єкти інженерної інфраструктури, необхідних для нормального функціонування 3-А мікрорайону та житлового масиву «Оболонь» в цілому, а саме: позамайданчикові інженерні мережі - побутову каналізацію, водопровід, газопровід середнього тиску, електромережі та телефонні мережі, 14 трансформаторних підстанцій та одну розподільчу підстанцію мікрорайонного значення, дві артезіанські свердловини, реконструювати насосну станцію «Оболонь-1» з переведенням її на прогресивну установку знезараження та очистки питної води - електролізну, виконати комплексний благоустрій 3-А мікрорайону;
- п.4.1.4. побудувати за власні кошти та передати в комунальну власність району слідуючі об'єкти: два дитячих дошкільних заклади на 120 місць кожний - в 2007 році, загальноосвітню середню школу на 36 класів - в 2008 році, приміщення для дільничних інспекторів орієнтовною загальною площею 120 кв.м. - в 2007 році;
- п. 4.1.5. перераховувати за Адміністрацію пайові кошти Головному управлінню економіки та інвестицій на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста, а також компенсувати Адміністрації платежі по оренді земельної ділянки, відведеної під забудову.
Тобто, для набуття майнових прав, а після завершення будівництва та прийняття його в експлуатацію - для набуття права власності на Об'єкт нерухомості Позивачеві необхідно було вчинити вищевказані передбачені Договором про інвестування об'єктів житла та культурно-соціальної сфери в Оболонському районі м. Києва від 29.08.2003 року дії, спрямовані на виникнення правових передумов, необхідних і достатніх для набуття статусу інвестора та набуття права вимоги щодо переходу права власності на Об'єкт нерухомості.
Однак Позивачем не було надано до суду документів, які б підтверджували виконання ним вищевказаних взятих на себе зобов'язань, а, отже, останнім не доведено наявність у нього будь-яких прав на Об'єкт будівництва.
Також позивач, не надав жодних доказів виконання ним Договору про інвестування від 29.08.2003. У матеріалах справи відсутня будь-яка первинно-облікова документація з будівництва об'єкта, зокрема відсутній акт приймання-передачі об'єкта завершеного будівництва, або акт готовності об'єкта до експлуатації, або акт введення в експлуатацію об'єкта будівництва за Договором про інвестування від 29.08.2003
Доводи Позивача, що він як забудовник-інвестор виконував свої зобов'язання за Договором про інвестування від 29.08.2003, що на його думку, підтверджується Контрактом генпідряду від 21.06.2004 №62/81 «Забудова мікрорайону 3-А м. Києва ж/м «Оболонь». Центр дозвілля на ділянці №81», укладеного між Позивачем і ТОВ «Євробуд», не приймаються судом до уваги, оскільки, предмети Контракту генпідряду від 21.06.2004 №62/81 і Договору про інвестування від 29.08.2003 відрізняються один від одного.
Так, згідно п. 1.1.1 Договору про інвестування від 29.08.2003 передбачалось «Будівництво житлових будинків з об'єктами соціально-культурного призначення в 3-А мікрорайоні житлового масиву «Оболонь». А згідно п. 1.1. Контракту генпідряду від 21.06.2004 №62/81 передбачалось «Будівництво об'єкта «центр дозвілля на ділянці №81 у мікрорайоні 3-а м. Києва». Тобто, за вказаними договорами фактично передбачалось будівництво об'єктів різного призначення.
Крім того, в Контракті генпідряду від 21.06.2004 №62/81 відсутні істотні умови договору підряду, тому неможливо зрозуміти який об'єкт будувався за цим контрактом.
Суд звертає увагу, надані позивачем копії кошторисів, відомостей ресурсів та інших документів на їх виконання можуть підтверджувати тільки підготовчий етап робіт, оскільки вони складені станом на дату 01.03.2004, тобто ще до дати укладання Контракту генпідряду від 21.06.2004.
Вказані обставини свідчать про те, що позивачем не доведено, що він був забудовником (підрядником), інвестором, чи власником об'єкта нерухомості.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що твердження позивача про надання ним більш вірогідних доказів на підтвердження його статусу забудовника-інвестора об'єкта нерухомості є не підтвердженими матеріалами справи.
Відповідно до статті 876 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором. Отже, вказаною статтею закріплено презумпцію права власності замовника на об'єкт будівельних робіт, яка може бути змінена договором сторін.
При цьому, жодне з положень вказаного Договору інвестування не передбачало, що власником збудованого нерухомого майна є Позивач. Так само, такі положення відсутні і в додаткових угодах до договору, актах приймання-передачі об'єктів інвестування та в інших документах, укладених між сторонами договору.
Зазначене також узгоджується і з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність», на яку посилається і сам Позивач, та які передбачають, що саме інвестор є власником об'єкту інвестицій.
Твердження Відповідача 2 про те, що в даній справі № 910/14710/24 позивач заявляє позовну вимогу про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 9294791 від 20.12.2013, номер відомостей про речове право: 3960728, прийнятого державним реєстратором Мощонською І.В., яка була предметом позову у справі № 910/11037/23, також не приймається судом до уваги, вказана вимога пред'являлася з інших підстав.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку в задоволенні позову відмовити.
Щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Тріумф" про застосування строку позовної давності, суд зауважує наступне.
Згідно з положеннями статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц.
У зв'язку з тим, що пред'явлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, заява про застосування строку позовної давності не підлягає застосуванню.
Відповідно до ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 05.06.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА