ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2025Справа № 910/11640/24
За скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова»
на дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни
у справі№910/11640/24
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова»
доДержавного підприємства «Гарантований покупець»
простягнення 73 008 862,95 грн.
Суддя Босий В.П.
секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.
Представники учасників справи:
позивача:Кулик А.М.;
відповідача:Акуленко А.В.;
ВПВР:не з'явився.
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11640/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 73 008 862,95 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2024, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» задоволено частково, закрито провадження у справі №910/11640/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 1 069 322,44 грн., стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» заборгованість у розмірі 61 044 273,37 грн., 3% річних у розмірі 3 093 481,91 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 801 785,23 грн. та судовий збір у розмірі 847 840,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025, стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.
14.04.2025 на виконання вказаних рішень Господарським судом міста Києва видано відповідні накази.
09.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» надійшла скарга на дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 розгляд скарги призначено на 04.06.2025.
21.05.2025 до Господарського суду міста Києва від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли заперечення на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова», відповідно до яких заявник стверджує про невідповідність наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/11640/24 вимогам до виконавчих документів, встановлених Законом України «Про виконавче провадження», у зв'язку з чим вказує на правомірність дій заступника начальника відділу, заперечує проти скарги та просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
03.06.2025 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли письмові пояснення щодо скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова», в яких відповідач заперечує проти скарги та стверджує про правомірність дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
03.06.2025 до Господарського суду міста Києва від Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про розгляд скарги без участі представника відділу, в якій заявник, також, просив суд відмовити в задоволенні скарги.
Представник скаржника в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті скарги, підтримала вимоги скарги та просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала пояснення по суті скарги, заперечила проти її задоволення.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду, розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника скражника, судом встановлено наступне.
Обґрунтовуючи вимоги скарги Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» стверджує про неправомірність дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо винесення повідомлення від 05.05.2025 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 №910/11640/24) стягувачу без прийняття до виконання, а відтак скаржник просить суд скасувати рішення, яке оформлене повідомленням заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни від 05.05.2025 про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 № 910/11640/24) стягувачу без прийняття до виконання, зобов'язати усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчого провадження за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» від 14.04.2025 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11640/24 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» звернулось до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою від 14.04.2025 про примусове виконання рішення на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 по справі №910/11640/24 про стягнення із Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» основного боргу у розмірі 61 044 273,37 грн., 3% річних у розмірі 3 093 481,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 801 785,23 грн. та 847 840,00 грн. - судового збору.
Повідомленням про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2025 Заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною прийнято рішення про повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 по справі №910/11640/24 про стягнення із Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» основного боргу у розмірі 61 044 273,37 грн., 3% річних у розмірі 3 093 481,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 801 785,23 грн. та 847 840,00 грн. - судового збору без прийняття до виконання.
Із змісту вказаного повідомлення вбачається, що виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав не визначення хто є сторонами виконавчого провадження та їх ідентифікаційних даних (боржник та стягувач).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;
2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;
4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);
реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);
5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;
6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);
7) строк пред'явлення рішення до виконання.
Таким чином, обов'язковим є зазначення у виконавчому документі, зокрема, повного найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дати народження боржника - фізичної особи, а також ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).
Поряд з цим, частиною 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Отже, саме нормою частини 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено хто у виконавчому документі є стягувачем, а хто - боржником, в той час, як законом не встановлено обов'язку для суду зазначати у виконавчому документі саме такі відомості, а встановлено обов'язку зазначення їх повного найменування (для юридичних осіб) або прізвища, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дати народження боржника - фізичної особи, а також ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).
У наказі Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 у справі №910/11640/24 зазначено, зокрема: «Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (26000, Кіровоградська обл., м. Новомиргород, вул. В'ячеслава Черновола, буд. 50К; ідентифікаційний код 03757146) заборгованість у розмірі 61 044 273 (шістдесят один мільйон сорок чотири тисячі двісті сімдесят три) грн. 37 коп., 3% річних у розмірі 3 093 481 (три мільйони дев'яносто три тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 91 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 801 785 (сім мільйонів вісімсот одна тисяча сімсот вісімдесят п'ять) грн. 23 коп. та судовий збір у розмірі 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп.».
Тобто, словосполучення «стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» є визначенням юридичної особи на яку покладається обов'язок щодо виконання рішення, а словосполучення «на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» - зазначенням юридичної особи на користь якої видано виконавчий документ.
При цьому, судом у вказаному наказі було зазначено їх місцезнаходження та ідентифікаційні коди юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Вказане свідчать про неправомірність дій заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни із повернення наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 по справі №910/11640/24 про стягнення із Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» основного боргу у розмірі 61 044 273,37 грн., 3% річних у розмірі 3 093 481,91 грн., інфляційних втрат у розмірі 7 801 785,23 грн. та 847 840,00 грн. - судового збору без прийняття до виконання.
Відповідно до ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» на дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни.
Суд звертає увагу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на положення ч. 1 ст. 345 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 344 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» заявлено про понесення судових витрат, пов'язані із розглядом скарги, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу розмірі 40 000,00 грн.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
В обґрунтування заявлених судових витрат позивач посилається на наступні докази: договір про надання правничої допомоги №06/05/25 від 06.05.2025, рахунок фактуру №1 від 06.05.2025, платіжну інструкцію №615 від 08.05.2025 та заключну виписку від 08.05.2025.
Судом встановлено, що між Адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛКОМ - А» (адвокатське об'єднанням) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» (клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги №06/05/25 від 06.05.2025 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає та зобов'язується оплачувати, а адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати клієнту правову допомогу (послуги) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно із п. 1.2 Договору правова допомога надається у Господарському суді міста Києва у справі про оскарження повідомлення заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Т.І. про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання (справа №910/11640/24), надалі по тексту «судова справа» у відповідних відмінках, та включає в себе наступні послуги:
- правовий аналіз документів, які стосуються предмету спор та наявні у клієнта для підготовки скарги;
- узагальнення та аналіз судової практики щодо спірних правовідносин;
- надання правової інформації клієнту, консультацій і роз'яснення щодо правової позиції клієнта у судовій справі;
- збір доказів щодо правової позиції клієнта (формування правової позиції на основі зібраних доказів) включаючи підготовку їх до розгляду судом;
- підготовка будь-яких документів, які будуть необхідними в процесі судового розгляду справи, зокрема, але не виключно: скарга, заяви, клопотання, письмові пояснення, процесуальні та інші документи правового характеру спрямовані на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновлення в разі порушення;
- представництво, шляхом безпосередньої участі адвокатами адвокатського об'єднання, інтересів клієнта в суді;
- захист прав, свобод і законних інтересів клієнта у судовій справі;
- інші послуги, що є необхідними та прямо пов'язані із розглядом судової справи.
Пунктом 2.2 Договору передбачено, що гонорар за цим договором встановлюється у фіксованому розмірі та складає 40 000,000 грн. без ПДВ.
Оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору на підставі рахунку адвокатського об'єднання (п. 3.2 Договору).
На виконання умов Договору, адвокатським об'єднанням виставлено клієнту рахунок фактури №1 від 06.05.2025 на суму 40 000,00 грн., яка повністю сплачена останнім відповідно до платіжної інструкції №615 від 08.05.2025.
За пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (надалі - «Закон») договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).
Згідно із статтею 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Згідно з ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 року).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п. 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Водночас, відповідно до частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Слід зазначити, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку, суд приходить до висновку про неспівмірність та необґрунтованість заявлених позивачем витрат на послуги правничої допомоги із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також що розмір таких витрат є необґрунтованим.
Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення скарги, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
В даному випадку, суд дійшов висновку про необхідність покладення на Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України витрат позивача на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн., що є пропорційним предмету спору, складності даної справи та обсягом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами.
На підставі викладеного та керуючись ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» на дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни задовольнити.
2. Визнати неправомірними дії Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни щодо повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 №910/11640/24) стягувачу без прийняття до виконання.
3. Скасувати рішення Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяни Ігорівни, яке оформлене повідомленням про повернення виконавчого документу (наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 №910/11640/24) стягувачу без прийняття до виконання від 05.05.2025.
4. Зобов'язати Заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяну Ігорівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчого провадження за заявою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» від 14.04.2025 про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 у справі №910/11640/24 на підставі наказу Господарського суду міста Києва від 14.04.2025 №910/11640/24.
5. Стягнути з Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма ім. Чкалова» судові витрати, пов'язані із розглядом скарги, у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Видати наказ.
6. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складено 05.06.2025.
Суддя В.П. Босий