ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.06.2025Справа № 910/15124/23
Господарський суд міста Києва у складі судді ДЖАРТИ В.В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА"
про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025
у справі № 910/15124/23
за позовом Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА"
про визнання недійсними пункти договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів та стягнення 217 523 027,46 грн,
Представники учасників процесу згідно з протоколом від 04.06.2025,
У вересні 2023 року Заступник Генерального прокурора (далі - Прокурор) звернувся із позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ (далі - Міністерство) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" (далі - Товариство) про визнання недійсними пункти договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів та стягнення 217 523 027,46 грн, з яких : 206 800 942,71 грн безпідставно сплачених коштів, 5 968 204,40 грн інфляційних втрат за період з липня 2022 року по серпень 2023 року та 4 753 880,35 грн три проценти річних за період з 15.07.2022 по 12.90.2023.
Ухвалою від 29.09.2024 було відкрито провадження в справі за вищезазначеним позовом, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та було призначене підготовче засідання на 01.11.2023.
За наслідками судового розгляду 29.04.2024 судом було ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову Заступника Генерального прокурора в інтересах держави в особі МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ УКРАЇНИ до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" про визнання недійсними пункти договорів про постачання для державних потреб нафти і дистилятів та стягнення 217 523 027,46 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 присуджено до стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" 217 523,03 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою від 04.02.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/15124/23. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив повністю, а саме: визнав недійсними п. п. 1.1 та 3.1 договору про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (09130000-9) (авіаційний гас) для техніки спеціального призначення від 21.06.2022 №286/1/22/13, від 22.09.2022 №286/1/22/57, від 08.11.2022 № 286/1/22/76, від 11.11.2022 №286/1/22/83, від 15.11.2022 № 286/1/22/84, від 24.11.2022 № 286/1/22/96, від 14.12.2022 № 286/1/22/99 та присудив до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" на користь Міністерства оборони України безпідставно сплачені кошти в сумі 206 800 942,71 грн, інфляційні втрати за період з липня 2022 року по серпень 2023 року в сумі 5 968 204.40 грн і 3 % річних за період з 15.07.2022 по 12.09.2023 у сумі 4 753 880,35 гривні, на користь Офісу Генерального прокурора 958 188,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 1 437 282,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
07.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23, а рішення Господарського суду міста Києва від 29.04.2024 залишити без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.05.2025 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" залишено без задоволення та залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23.
12.05.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" надійшла заява про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23.
Ухвалою суду від 14.05.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 був призначений на 04.06.2025.
21.05.2025 через систему «Електронний суд» Офісом генерального прокурора були подані письмові пояснення до заяви Товариства про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23, в яких зазначив, що не заперечує щодо добровільної сплатити на користь прокуратури витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 395 470, 00 грн протягом 5 банківських днів із дня постановлення ухвали суду про розстрочення.
У судовому засіданні 04.06.2025 представник заявника підтримав подану заяву про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 та просив її задовольнити.
Представник Прокуратури надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в письмовій формі та долучені до матеріалів справи.
Представник Міністерства у судовому засіданні 04.06.2025 не заперечував проти розстрочення виконання судового рішення.
Розглянувши в судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23, заслухавши пояснення обох представників сторін, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частина 3 цієї статті передбачає, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
За приписами частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду (судова дискреція або "суддівський розсуд"), яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав. При вирішенні питання про розстрочку виконання судового рішення враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Тобто, законодавець пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють виконання судового рішення.
При цьому норми чинного господарського процесуального законодавства не містять вичерпного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення суду чи ускладнюють його виконання.
Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення у даній справі або роблять таке виконання неможливим.
Питання про розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи і заперечення як позивача, так і відповідача.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 №5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
На обґрунтування необхідності розстрочення виконання судового рішення заявник зазначив, що Товариство відповідає критеріям визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 № 76. На підтвердження вказаного заявником долучена копія листа Міністерства енергетики України від 03.02.2025 № 26/1.3-7.2-2333, копія витягу з наказу Міністерства енергетики України від 31.01.2025 № 45 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 66)».
Товариство зазначає, що здійснення господарської діяльності не зводиться до накопичення грошових коштів на банківському рахунку відповідача, і на даний момент відсутні грошові кошти в такій кількості на банківському рахунку. Заявник зазначає, що в разі виконання судового рішення в примусовому порядку це може призвести до арешту рахунків Товариства. При арешті рахунків ТОВ «Торговий Дім «Сокар Україна» опиниться під загрозою банкрутства та припинення своєї господарської діяльності, буде зупинено виконання поточних зобов'язань з наявних контрактів, в тому числі для державного сектору.
Заявник зауважує, що середня кількість працівників Товариства відображається у Балансі (звіті про фінансовий стан), та станом на 30.09.2024 становить 39 осіб. Розмір місячного фонду заробітної плати відображається в доданих оборотно-сальдових відомостях по рахунку № 66, в колонці «кредит». Та, станом на вересень 2024 року складає 1 516 998,28 грн, а станом на грудень 2024 року становить 3 521 238,61 грн. При виплаті до вказаної суми нараховується Єдиний соціальний внесок в розмірі 22%, що значно збільшує фінансове навантаження на відповідача.
Крім того, по рахунку 63 загальної оборотно-сальдової відомості за грудень 2024 року, в графі «кредит» відображено дані боргових зобов'язань Товариства, які становлять 226 539 730,91грн. По рахунку 601 загальної оборотно-сальдової відомості за грудень 2024 року, в графі «кредит» також відображено кредитні зобов'язання Товариства, що становлять 557 000 000,00 грн. По рахунку 68 загальної оборотно-сальдової відомості за грудень 2024 року, в графі «кредит» також відображено нараховані відсотки за кредитними зобов'язаннями Товариства, що становлять 6 595 975,18,00 грн.
По рахунку 31 загальної оборотно-сальдової відомості за грудень 2024 року, в графі «дебет» відображено дані кредитних зобов'язань Товариства, які становлять 657 264,73 грн. По рахунку 361 загальної оборотно-сальдової відомості за грудень 2024 року, в графі «дебет» відображено дані кредитних зобов'язань Товариства, які становлять 2 097 584 705,24 грн.
Крім того, станом на дату подання заяви згідно витягу № 5005197485606 від 09.05.2025 у власності Товариства відсутнє нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.
Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України, частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд враховує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Horsby v. Greece" від 19.03.1997, пункт 40); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Immobiliare Saffi v. Italy" № 22774/93, пункт 74).
На державу покладено позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення. Тобто розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Врахувавши обставини, викладені Товариством у заяві про розстрочення виконання рішення, з огляду на те, що в даному випадку мають місце обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, але не виключають його виконання в майбутньому, суд дійшов висновку про те, що розстрочення рішення суду не порушить прав стягувача, а надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у даному випадку.
У контексті заявленого відповідачем строку відстрочення виконання рішення суду, суд зазначає, що відповідно до частини 5 статті 331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003 у справі "Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02).
Таким чином, для з'ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
З огляду на викладене, з урахуванням балансу інтересів обох сторін, враховуючи специфіку діяльності Товариства-боржника, а також той факт, що Прокуратура та Міністерство не заперечувало проти розстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку, що розстрочення виконання рішення надасть змогу вирішити наявні фінансові проблеми, а також сприятиме нормальному функціонуванню товариства боржника та реальній можливості виконання рішення суду.
З огляду на вказане суд дійшов висновку про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 на дев'ять щомісячних платежів з дати постановлення вказаної ухвали, тобто до 04.03.2026 щодо суми, яка підлягає стягненню на користь Міністерства та протягом 5 (п'яти) банківських днів з 04.06.2025 суми, що підлягає стягненню на користь Офісу генерального прокурора.
Суд вважає за необхідне зауважити, що у запропонованому Товариством графіку внесення щомісячних платежів перший платіж вказаний до 04.06.2025, останній - до 04.02.2026, однак розгляд заяви про розстрочення судового рішення був призначений на 04.06.2025, що з об'єктивних причин унеможливлює визначення початку розстрочення «до 04.06.2025».
При цьому, визначений судом строк розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 не призведе до порушення інтересів сторін, а натомість забезпечить їх баланс, буде співмірним можливості поновлення порушеного права стягувача з можливістю відповідача забезпечити таке поновлення.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу не спростовують висновків суду.
За наведених обставин, суд частково задовольняє заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23.
На підставі викладеного та керуючись статями 74-79, 232-235, 321 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ "СОКАР УКРАЇНА" про розстрочення виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 задовольнити частково.
2. Розстрочити виконання постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025 у справі № 910/15124/23 з наступним графіком внесення грошових коштів:
- на користь Офісу Генерального прокурора у розмірі 2 395 470,00 грн протягом 5 (п'яти) банківських днів з 04.06.2025;
- на користь Міністерства оборони України:
до 04.07.2025 - 24 169 225,27 грн;
до 04.08.2025 - 24 169 225,27 грн;
до 04.09.2025 - 24 169 225,27 грн;
до 04.10.2025 - 24 169 225,27 грн;
до 04.11.2025 - 24 169 225,27 грн;
до 04.12.2025 - 24 169 225,27 грн;
до 04.01.2026 - 24 169 225,27 грн;
до 04.02.2026 - 24 169 225,27 грн;
до 04.03.2026 - 24 169 225,30 грн.
3. Ухвала набирає законної сили 04.06.2025 та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 253-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повна ухвала складена 05.06.2025.