ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.06.2025Справа № 905/229/25
Суддя Н.Плотницька, розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Солюшн Груп" (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 160, інше приміщення 17.1)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-Київ" (03035, місто Київ, вулиця Монастирського Дениса, будинок 3)
простягнення 36 297 грн 83 коп.
Представники сторін: не викликались
Встановив:
04.03.2025 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Солюшн Груп" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-Київ" про стягнення 36 297 грн 83 коп. заборгованості за договором суборенди № ИСГ-6/2/941 від 21.12.2020.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору суборенди № ИСГ-6/2/941 від 21.12.2020 належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати орендних платежів та відшкодування комунальних витрат, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 33 292 грн 83 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 3 005 грн 00 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.03.2025 позовні матеріали надіслано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 відкрито провадження у справі № 905/229/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
02.06.2025 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.
Станом на 05.06.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 07.04.2025, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 10.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМК-Київ" не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМК-Київ" (суборендар за договором, позивач ку справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІСТ Солюшн Груп" (орендар за договором, позивач у справі) укладено договір суборенди № ИСГ-6/2/941 (далі - договір) відповідно до умов якого орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об'єкт суборенди, розташований у торгівельному комплексі.
Відповідно до пункту 4.4.1 договору крім орендної плати суборендар зобов'язаний здійснювати на користь орендаря компенсацію витрат на комунальні послуги, а саме: електроенергія, у тому числі витрачена на забезпечення функціонування системи вентиляції та кондиціювання, що розташовані на території об'єкту суборенди; водопостачання; водовідведення (каналізація); опалення тощо, якими суборендар користується в межах об'єкта суборенди, надалі - "плата за комунальні послуги".
Компенсація витрат на комунальні послуги, визначена цим пунктом, здійснюється суборендарем за державними регульованими тарифами щомісяця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта суборенди у користування на підставі показників індивідуальних приборів обліку (лічильників) протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту виставлення орендарем рахунків-фактур відповідно до даного пункту договору. Якщо суборендар не має індивідуальних приборів обліку для визначена об'єму спожитих комунальних послуг (зокрема вентиляція, кондиціювання, опалення тощо), орендар здійснює розрахунки вартості таких послуг пропорційно займаній площі (площі об'єкта суборенди) згідно з методикою, що є додатком № 2 до цього договору.
Згідно з пунктом 6.2.4. договору суборендар зобов'язується належним чином здійснювати оплату орендної плати, компенсацію плати за комунальні послуги, інших платежів по договору на умовах і в строки, встановлені у даному договорі.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати витрат на комунальні послуги за лютий 2022 року, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 33 292 грн 83 коп., що також не було спростовано відповідачем. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 3 005 грн 00 коп. 3 % річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту неналежного виконання відповідачем обов'язку з відшкодування вартості комунальних послуг за лютий 2022 року, та факту наявності заборгованості, вимоги позивача про стягнення з відповідача 33 292 грн 83 коп. заборгованості за договором суборенди № ИСГ-6/2/941 від 21.12.2020, визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 005 грн 00 коп. 3% річних нарахованих за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 03.03.2025.
З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача, відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Тобто визначаючи розмір заборгованості за договором, зокрема, в процентів річних суд зобов'язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення 3 % річних судом встановлено, що розмір 3 % річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства та в межах визначеного позивачем періоду прострочення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 005 грн 00 коп. 3% річних, нарахованих за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 03.03.2025, визнаються судом обґрунтованими.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛМФ Компані" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги від 20.11.2023 № 20/11/23 в загальному розмірі 20 000 грн 00 коп.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМК-Київ" (03035, місто Київ, вулиця Монастирського Дениса, будинок 3, ідентифікаційний код 32243798) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ Солюшн Груп" (69005, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 160, інше приміщення 17.1, ідентифікаційний код 41932936) 33 292 (тридцять три тисячі двісті дев'яносто дві) грн 83 коп. заборгованості, 3 005 (три тисячі п'ять) грн 00 коп. 3% річних та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька