ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05.06.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/439/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І.Є., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу № 909/439/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 26 972,18 грн.
Суть спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 384 251,97 грн, з яких: 352 895,77 грн - основний борг, 16 697,91 грн - пеня, 3532,03 грн - три проценти річних, 11 126,26 грн - інфляційні втрати.
З огляду на виявлену невідповідність обставин, викладених у позовній заяві, фактичним даним, представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 5896/25 від 09.04.2025), в якій, серед іншого, просить суд стягнути з Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" 26 972,18 грн, з яких: 25 780,62 грн - основний борг; 206,24 грн - інфляційні втрати; 165,28 грн - три проценти річних; 820,04 грн - пеня, а також судові витрати у розмірі 32 422,40 грн, з яких: 30 000,00 грн - витрати на правничу допомогу, 2 422,40 грн - судовий збір.
Заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом. Мотиви, з яких суд дійшов таких висновків, викладені в ухвалі суду від 14.04.2025.
Розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.
У заяві про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката від 26.05.2025позивач просить суд стягнути в його користь з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Відтак, ціна позову у справі № 909/439/25 з урахуванням зменшення розміру позовних вимог становить 26 972,18 грн, з яких: 25 780,62 грн - основний борг; 206,24 грн - інфляційні втрати; 165,28 грн - три проценти річних; 820,04 грн - пеня, а також судові витрати у розмірі 10 422,40 грн, з яких: 8 000,00 грн - витрати на правничу допомогу, 2 422,40 грн - судовий збір.
Стислий виклад позиції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 2024/79 про постачання електричної енергії споживачу від 03.07.2024 в частині здійснення оплати за фактично спожиту електричну енергію.
За порушення строків виконання грошового зобов'язання позивач нарахував пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 03.04.2025 для розгляду справи № 909/439/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 08.04.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 909/439/25; ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; встановив учасникам справи строки на подання суду відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення, а також обґрунтованого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у разі наявності заперечень проти розгляду справи без повідомлення (виклику) сторін.
Копію ухвали від 08.04.2025 про відкриття провадження у справі суд надіслав сторонам відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Згідно з довідками про доставку електронного листа, копія зазначеної вище ухвали доставлена до електронного кабінету позивача, представника позивача - адвоката Книша Сергія Володимировича, директора ТОВ "Волиньенергопостач" - Лазорко Олександра Вікторовича та відповідача - 12.04.2025 о 12:26.
09.04.2025 до суду, від представника ТОВ "Волиньенергопостач" - адвоката Книша Сергія Володимировича, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" (документ сформований в системі "Електронний суд" 08.04.2025), надійшла заява (вх. № 5896/25) про зменшення розміру позовних вимог та повернення сплаченого судового збору, в якій позивач просить суд:
- задовольнити заяву про зменшення розміру позовних вимог та повернення сплаченого судового збору ТОВ "Волиньенергопостач";
- стягнути з Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" 26 972,18 грн, з яких: 25 780,62 грн - основний борг; 206,24 грн - інфляційні втрати; 165,28 грн - три проценти річних; 820,04 грн - пеня, а також судові витрати у розмірі 32 422,40 грн, з яких: 30 000,00 грн - витрати на правничу допомогу, 2 422,40 грн - судовий збір;
- постановити ухвалу про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" з Державного бюджету України судового збору в сумі 2 188,63 грн, який сплачено згідно платіжної інструкції № 93 від 02.04.2025. До заяви додано: копію ордеру на надання правничої допомоги; копію акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.07.2024 - 04.03.2025 між ТОВ "Волиньенергопостач" і Ланчинською селищною радою за договором № 2024/79 від 03.07.2024; докази направлення заяви про зменшення позовних вимог відповідачу.
Суд прийняв до розгляду заяву ТОВ "Волиньенергопостач" (вх. № 5896/25 від 09.04.2025) про зменшення розміру позовних вимог та повернення сплаченого судового збору; ухвалив здійснювати подальший розгляд справи № 909/439/25 з урахуванням зменшених позовних вимог; повернув ТОВ "Волиньенергопостач" з Держаного бюджету України судовий збір у сумі 2188,63 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 93 від 02.04.2025 р. на суму 4611,03 грн. Мотиви, з яких суд дійшов таких висновків, викладені в ухвалі суду від 15.04.2025.
Враховуючи те, що клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив таке.
03.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" (позивач, постачальник) та Ланчинською селищною радою (відповідач, споживач) укладено договір № 2024/79 про постачання електричної енергії споживачу (далі також - договір або договір постачання електричної енергії).
Згідно з п. 1.1 договору, цей договір укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням порядку та умов встановлених Законом України "Про публічні закупівлі" та іншими законодавчими актами, що регулюють відносини в сфері публічних закупівель, Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), що встановлює порядок та умови постачання електричної енергії, як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами, за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає платне придбання товару (надання послуг).
Відповідно до п. 2.1 договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Для цілей Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів, що регулюють відносини в сфері публічних закупівель, предмет закупівлі за цим договором відноситься до ДК 021:2015 09310000-5 "Електрична енергія" (п. 2.2. договору).
Пунктом 3.1 договору передбачено, що початком постачання електричної енергії є дата, зазначена в заяві-приєднанні (03.07.2024), яка є додатком 1 до цього договору.
Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до "31" грудня 2024 року включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 14.1. Договору).
Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії визначені у розділі 5 договору.
Загальна вартість цього Договору становить 416 143,80 грн (чотириста шістнадцять тисяч сто сорок три гривні вісімдесят копійок), в т.ч. ПДВ 20% - 69 357,30 грн та складається з місячних сум вартості очікуваних договірних обсягів постачання електричної енергії Споживачу (п. 5.1. договору).
Сторони домовились, що з початком постачання електричної енергії за цим договором, ціна за одиницю товару встановлюється порядком щомісячного визначення ціни згідно Додатку 2 (п. 5.2 договору).
Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, протягом якого споживачу здійснювалось постачання електричної енергії (п. 5.5 договору).
Згідно з абз. 3, 4 п. 5.6. договору оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника за умови надання постачальником протягом 3 робочих днів з моменту отримання інформації про обсяги споживання, згідно з даними комерційного обліку, акту приймання-передачі та рахунку, у тому числі в особистому кабінеті споживача, розміщеному на офіційному сайті постачальника volynenergopostach.com.ua. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору.
На виконання взятих на себе зобов'язань, позивач, як постачальник, у період з липня 2024 року по грудень 2024 року, здійснив постачання електричної енергії споживачу - Ланчинській селищній раді Надвірнянського району Івано-Франківської області на загальну суму 352 895,77 грн, що підтверджується, наявними в матеріалах справи копіями актів купівлі-продажу електричної енергії.
До позовної заяви позивач додав (а.с. 15-20):
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 348 від 12.08.2024 за липень 2024 року на суму 37 547,69 грн; обсяг електроенергії 4817 кВт*год;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 419 від 10.09.2024 за серпень 2024 року на суму 27 014,05 грн; обсяг електроенергії 3592 кВт*год;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 486 від 11.10.2024 за вересень 2024 року на суму 21 751,38 грн; обсяг електроенергії 2927 кВт*год;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 562 від 12.11.2024 за жовтень 2024 року на суму 64 964,93 грн; обсяг електроенергії 8748 кВт*год;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 624 від 12.12.2024 за листопад 2024 року на суму 83 715,56 грн; обсяг електроенергії 11 444 кВт*год;
- акт купівлі-продажу електричної енергії № 875 (№ 624/1) від 26.12.2024 за грудень 2024 року на суму 117 902,16 грн; обсяг електроенергії 15 130 кВт*год.
Також сторони погодили, що прогнозований обсяг закупівлі електричної енергії визначено у Додатку 3 до Договору (а.с. 38 зворот) та становить: у липні 2024 року - 12 000,0 кВт*год; у серпні 2024 року - 12 000,0 кВт*год; у вересні 2024 року -12 000,0 кВт*год; у жовтні 2024 року - 12 000,0 кВт*год; у листопаді 2024 року -12 000,0 кВт*год; у грудні 2024 року - 13 000,0 кВт*год, що в сукупності становить 73000,0 кВт*год.
Одночасно у Додатку 3 до Договору передбачено, що обсяг заявленого місячного споживання може бути скоригований Споживачем шляхом подання заяви щодо корегування у строк до 13 числа (включно) календарного місяця на розрахунковий період, який не закінчився.
За наведеного, Ланчинською селищною радою було спожито лише частину електричної енергії, а саме 46 658 кВт*год від прогнозованих обсягів її закупівлі, визначених у Додатку 3 до Договору, на загальну суму 352 895,77 грн.
Як стверджує позивач, у відповідності до умов Договору Постачальником були виставлені рахунки та надіслані акти купівлі-продажу електричної енергії за кожен розрахунковий період лише за фактично спожиту електричну енергію; зобов'язання з забезпечення якісного та безперервного надання послуг з постачання електричної енергії Споживачу шляхом здійснення своєчасної закупівлі електричної енергії в обсягах, що забезпечують задоволення попиту на споживання електричної енергії Споживачем, ТОВ "Волиньенергопостач" виконало в повному обсязі.
Пунктом 5.10. договору сторони погодили, що оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
В порушення умов договору, споживач прийняті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за спожиту електричну енергію належним чином не виконав, оскільки повну та своєчасну оплату здійснив за постачання електричної енергії за період з липня 2024 року по листопад 2024 року.
Відтак, за постачання електричної енергії у грудні 2024 року споживач здійснив лише часткову оплату в сумі 92 121,54 грн, в той час як згідно акту купівлі-продажу електричної енергії № 875 (№ 624/1) від 26.12.2024 за грудень 2024 року обсяг спожитої електроенергії становить 15 130 кВт*год на суму 117 902,16 грн.
За наведеного, у відповідача утворилася заборгованість за постачання електричної енергії у грудні 2024 року в сумі 25 780,62 грн (117 902,16 - 92 121,54).
В матеріалах справи наявна копія акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.07.2024 - 04.03.2025 між ТОВ "Волиньенергопостач" і Ланчинською селищною радою за договором № 2024/79 від 03.07.2024, в якому зафіксований стан та історія взаєморозрахунків між сторонами (а.с. 60).
Зазначений вище акт підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб; підтверджує існування заборгованості Ланчинської селищної ради перед ТОВ "Волиньенергопостач" в сумі 25780,62 грн, а також визнання боржником цієї заборгованості.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання, позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 206,24 грн, три проценти річних в сумі 165,28 грн та 820,04 грн пені.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Згідно приписів статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України).
Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки електричної енергії, на підставі укладеного між сторонами договору.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.
Відповідно до частини другої ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Пунктом 5.10. договору сторони погодили, що оплата проводиться протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунку та надання акта про прийняття-передання, але не пізніше 20-го дня місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем).
За встановлених судом обставин, в порушення договірних зобов'язань, відповідач здійснив часткову оплату за спожиту електричну енергію в сумі 327 115,15 грн (повна та своєчасна оплата здійснена за період з липня 2024 року по листопад 2024 року; часткова оплата в сумі 92 121,54 за грудень 2024 року), у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем за постачання електричної енергії у грудні 2024 року в сумі 25 780,62 грн.
Як передбачено ст. 73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України, згідно з положеннями якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідач свого обов'язку з оплати спожитої електричної енергії належним чином не виконав. Борг відповідача перед позивачем становить 25 780,62 грн. Розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується документально. Доказів на спростування таких обставин відповідач не надав.
Відповідно до вимог ст. 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач відзиву проти позову не подав, проти задоволення позовних вимог іншим чином не заперечував.
Як зазначалося вище, згідно акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.07.2024 - 04.03.2025 між ТОВ "Волиньенергопостач" (постачальник) і Ланчинською селищною радою (споживач) за договором № 2024/79 від 03.07.2024, заборгованість Ланчинської селищної ради перед ТОВ "Волиньенергопостач" в сумі 25 780,62 грн підтверджена боржником.
Виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з'ясованих та досліджених у ході розгляду даної справи, враховуючи їх вірогідність та взаємозв'язок, відповідно до ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 25 780,62 грн обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання (період прострочення з 21.01.2025 до 08.04.2025), позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 206,24 грн, три проценти річних в сумі 165,28 грн та 820,04 грн пені.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до матеріалів справи, заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 25 780,62 грн відповідачем не сплачена, тобто має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, з огляду на те, що відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат є обгрунтованим та правомірним.
Господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань.
Суд перевірив розрахунок позивача щодо нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних в встановив, що розрахунок позивача є арифметично та методологічно правильний.
За наведеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних за розрахунком позивача.
Щодо позовних вимог про стягнення пені в сумі 820,04 грн, нарахованої за прострочення оплати фактично спожитої у грудні 2024 року електричної енергії, то суд відмовляє в задоволенні таких вимог виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 9.1. Договору за невиконання або неналежне невиконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, передбачену Договором та чинним законодавством.
Умовами пункту 5.11. Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен день прострочення оплати. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору, у розмірі облікової ставки НБУ.
У комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до договору, визначено, що у разі порушення Споживачем строків оплати за поставлений товар, з урахуванням умов цього Договору, споживач сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ.
Однак, відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, і такий воєнний стан продовжує тривати на день ухвалення рішення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
Відповідно до постанови НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП №333 від 27.02.2022 "Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП, (пункт 5), встановлено рекомендації учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".
Згідно з пунктом 16 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 у редакції постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022 (з урахуванням наступних змін, в тому числі - Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1231 від 28.06.2024 - з 01.07.2024 це є п. 15), надано настанову на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування - зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії".
Тобто, до 26.04.2022 постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року передбачала рекомендацію щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, а вже після 26.04.2022 постановою встановлено чітку заборону нарахування та стягнення штрафних санкцій.
Спірні господарські правовідносини між сторонами склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв'язку з чим вказана постанова НКРЕКП (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) підлягає застосуванню до спірних правовідносин у частині нарахування пені та штрафу за період, який входить до періоду дії воєнного стану.
Як вбачається з доданих до позовної заяви розрахунків пені, вона нарахована за період з 21.01.2025 до 08.04.2025, тобто після 26.04.2022 року, що суперечить постанові НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 року (з врахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі № 924/1202/23.
За наведених обставин та правових норм, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ТОВ "Волиньенергопостач".
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір у розмірі 4611,03 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 93 від 02.04.2025 р. (а.с. 25).
З огляду на зменшення розміру позовних вимог, суд задовольнив клопотання позивача та повернув ТОВ "Волиньенергопостач" з Держаного бюджету України судовий збір у сумі 2188,63 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією № 93 від 02.04.2025 р. на суму 4611,03 грн.
За наведеного, при ухваленні рішення, розподілу підлягає судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, в сумі 26 152,14 грн, то суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 2348,76 грн, тобто пропорційно сумі задоволених вимог, а 73,64 грн судового збору покладається на позивача.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн, з приводу чого позивач подав суду докази, і які входять до складу судових витрат, які позивач просить стягнути з відповідача, суд враховує таке.
Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до приписів вказаної вище норми, у позовній заяві зазначено, що позивач поніс судові витрати в розмірі сплати судового збору в сумі 4611,03 грн та очікує понести витрати на правничу допомогу в сумі 30 000,00 грн.
26.05.2025 до суду, від представника ТОВ "Волиньенергопостач" - адвоката Книша Сергія Володимировича, через підсистему Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. № 8847/25) про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якій позивач просить суд долучити до матеріалів справи копію Акту наданих послуг № 1 від 26.05.2025 до Договору про надання правової допомоги № 27/03/25-1 від 27 березня 2025 р. та стягнути з Ланчинської селищної ради на користь ТОВ "Волиньенергопостач" витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн та судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Згідно приписів ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано суду наступні докази (у копіях документів):
- договір про надання правової допомоги № 27/03/25-1 від 27 березня 2025 року;
- акт наданих послуг № 1 від 26.05.2025 до договору № 1 про надання правової допомоги № 27/03/25-1 від 27 березня 2025 року;
- ордер на надання правничої допомоги;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 277 від 28.04 2004;
- посвідчення адвоката України.
При дослідженні зазначених вище доказів судом встановлено, що 27 березня 2025 року між позивачем (далі - клієнт) та адвокатом Книшем Сергієм Володимировичем (далі - адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги.
Предметом цього договору є домовленість сторін про надання правничої допомоги клієнту адвокатом щодо захисту прав та представництво інтересів клієнта з питання стягнення з Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/79 від 03.07.2024 у Господарському суді Івано-Франківської області та за необхідності у Західному апеляційному господарському суді (п. 2.1. Договору).
Пунктом 2.2 зазначеного договору передбачено, що винагорода (гонорар) за цим Договором становить 30 000,00 грн.
Клієнт зобов'язується оплатити адвокатові послуги протягом 5 днів з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг (п. 3.2.3. Договору).
Згідно з актом наданих послуг № 1 від 26.05.2025 до договору № 1 про надання правової допомоги № 27/03/25-1 від 27 березня 2025 року, підписаним клієнтом та адвокатом, і скріпленим печаткою клієнта, адвокат надав клієнту в період з 27.03.2025 по 26.05.2025 юридичні послуги відповідно до договору № 1 про надання правової допомоги № 27/03/25-1 від 27 березня 2025 року, а клієнт прийняв надані послуги, а саме:
1. Попередні консультації щодо договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024/79 від 03.07.2024 укладеного між ТОВ "Волиньенергопостач" (постачальник) та Ланчинською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (споживач); ознайомлення з первинними документами на його виконання (акти купівлі-продажу електричної енергії, рахунки, акти звірки взаємних розрахунків тощо); кількість затраченого часу - 1 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 1000,00 грн.
2. Пошук, правовий аналіз законодавства, опрацювання судової практики з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень та інших програмних комплексів (ZakonOnlint, LIGA:ZAKON) щодо подібних правовідносин (спірних питань) та можливості їх застосування до клієнта; кількість затраченого часу - 1 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 1000,00 грн.
3. Підготовка проекту позовної заяви про стягнення з Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/79 від 03.07.2024, формування додатків до неї та подання її череї ЄСІТЦ; кількість затраченого часу - 5 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 5000,00 грн.
4. Підготовка проекту заяви про зменшення розміру позовних вимог та повернення сплаченого судового збору та подання її через ЄСІТЦ; кількість затраченого часу - 1 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 1000,00 грн.
Вартість послуг за період з 27.03.2025 по 26.05.2025 становить 8000,00 грн.
Жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу в цілому послуг клієнт до адвоката немає.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд надає оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Така правова позиція викладена у постанові ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Станом на час прийняття рішення, від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, згідно поданих позивачем доказів.
Водночас, за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Об'єднана палата Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 року у справі № 922/2685/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Така правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідно до акту наданих послуг № 1 до договору № 1 про надання правової допомоги № 27/03/25-1 від 27 березня 2025 року, у вартість понесених позивачем витрат на надання правничої допомоги окремо включено:
1. Попередні консультації щодо договору про постачання електричної енергії споживачу № 2024/79 від 03.07.2024 укладеного між ТОВ "Волиньенергопостач" (постачальник) та Ланчинською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (споживач); ознайомлення з первинними документами на його виконання (акти купівлі-продажу електричної енергії, рахунки, акти звірки взаємних розрахунків тощо); кількість затраченого часу - 1 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 1000,00 грн.
2. Пошук, правовий аналіз законодавства, опрацювання судової практики з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень та інших програмних комплексів (ZakonOnlint, LIGA:ZAKON) щодо подібних правовідносин (спірних питань) та можливості їх застосування до клієнта; кількість затраченого часу - 1 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 1000,00 грн.
3. Підготовка проекту позовної заяви про стягнення з Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області заборгованості за договором про постачання електричної енергії споживачу № 2024/79 від 03.07.2024, формування додатків до неї та подання її череї ЄСІТЦ; кількість затраченого часу - 5 год; вартість (грн), з розрахунку 1000,00 грн/год - 5000,00 грн.
Однак, зазначені в пунктах 1, 2, 3 послуги стосуються одного і того ж виду правничої допомоги, адже підготовка адвокатом обґрунтованої позовної заяви неможлива без зустрічі з клієнтом, консультації клієнта, ознайомлення з документами, вивчення судової практики, узгодження правової позиції. За таких обставин, суд виключає з заявленого до відшкодування розміру правничої допомоги 2000,00 грн за правничу допомогу, викладену у пунктах 1, 3 акту.
Також суд виключає з заявленого до відшкодування розміру правничої допомоги 1000,00 грн за правничу допомогу, викладену у пункті 4 акту - "Підготовка проекту заяви про зменшення розміру позовних вимог та повернення сплаченого судового збору та подання її через ЄСІТЦ", оскільки такі витрати не були необхідними та неминучими, спричинені помилками самого позивача при підготовці позовної заяви.
В контексті викладеного, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача, складає 5000,00 грн, оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з наданою адвокатом правничою допомогою.
Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, суд вважає суму судових витрат на правову допомогу 5000,00 грн розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Наведені вище норми процесуального закону визначають загальний порядок розподілу судових витрат між сторонами у справі та іншими учасниками справи, що ґрунтується на принципі обов'язковості відшкодування судових витрат особи, на користь якої ухвалено судове рішення, за рахунок іншої особи, яка в цьому спорі виступає її опонентом.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки позовні вимоги задоволено судом частково, суд покладає на Ланчинську селищну раду обов'язок відшкодувати позивачу витрати на правову допомогу у сумі 4848,00 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та виходячи з розміру витрат в сумі 5000 грн, які за висновком суду підлягають розподілу між сторонами.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 123, 126, 129, 165, 178, 236, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" до Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про стягнення 26 972,18 грн задовольнити частково.
Стягнути з Ланчинської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (78455, Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, смт. Ланчин, вул. Шкільна, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи: 04354545) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньенергопостач" (43025, Волинська обл., Луцький р-н, м. Луцьк, вул. Словацького, буд. 13, кв. 4, ідентифікаційний код юридичної особи: 44690670) 25 780 (двадцять п'ять тисяч сімсот вісімдесят) грн 62 коп. основного боргу, 165 (сто шістдесят п'ять) грн 28 коп. трьох процентів річних, 206 (двісті шість) грн 24 коп. інфляційних втрат, 2348 (дві тисячі триста сорок вісім) грн 76 коп. судового збору та 4848 (чотири тисячі вісімсот сорок вісім) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відмовити в частині позову про стягнення пені в сумі 820,04 грн.
Судовий збір в сумі 73,64 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 152,00 грн покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І.Є. Горпинюк