номер провадження справи 9/44/25
05.06.2025 Справа № 908/802/25
м.Запоріжжя
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789
про стягнення суми 23620,62 грн.
Суддя Боєва О.С.
Без повідомлення (виклику) сторін
До Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про стягнення з відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 23620,62 грн страхового відшкодування.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 26.03.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/802/25 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.
Ухвалою суду від 01.04.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/802/25, присвоєний номер провадження 9/44/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовані, зокрема, наступним. Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» та ТОВ «БАЙК-НАУ» (Страхувальник) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО Corporate» № 347002/4100/0000156 від 01.04.2024. Застрахованим транспортним за Договором є транспортний засіб «FiatDucato», д.н.з. НОМЕР_1 , 2020 року випуску. 14.11.2024 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «FiatDucato», д.н.з НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та транспортного засобу «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2024 у справі №761/44884/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно рахунку №УКК3020924/0000044298 від 19.11.2024 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «FiatDucato», д.н.з НОМЕР_1 склала 23620,62 грн. 26.11.2024 ПрАТ «СК «УНІКА» складено страховий акт № 24118382212, прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та виплачено страхове відшкодування на користь страхувальника у сумі 23620,62 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 003378 від 16.12.2024. Таким чином Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» виконало свої зобов'язання перед страхувальником згідно умов Договору. Оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «Hyundai Elantra», д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «СК «КРЕДО» на підставі Полісу № №219635548 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу та виплати страхове відшкодування в розмірі 23620,62 грн. Позов обґрунтований ст.ст. 22, 993, 1192 Цивільного кодексу України, ст. 108 Закону України «Про страхування», ст.ст. 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). В позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат позивача у зв'язку із розглядом справи, згідно з яким зазначено, що позивач поніс судові витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в фіксованій сумі гонорару в розмірі 7000,00 грн.
У відзиві, який надійшов до суду через систему «Електронний суд» 04.04.2025 (вх. №7292/08-08/25 від 07.04.2025), зазначено, зокрема, про наступне. Згідно з ч. 1 ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників колісних транспортних засобів, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки. Однак, відповідно до пп. б п. 7.39 Методики, винятками стосовно використання вищезазначених вимог є складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)). Згідно з розрахунком виконаним ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» №21618 ДОВ ЕЗ 3017414 від 02.04.2025, коефіцієнт фізичного зносу КТЗ «Fiat Ducato», р.н. НОМЕР_1 дорівнює 0,49. Таким чином, вартість запасних частин з урахуванням зносу складає 5479,33 грн (10743,78 грн. х (1-0,49)). Відповідно, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу складає 18356,17 грн (вартість запчастин 5479,33 грн. + вартість робіт 12876,84 грн). Враховуючи викладене, ТДВ «СК «КРЕДО» частково визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення на користь ПрАТ «СК «УНІКА» страхового відшкодування в розмірі 18 356,17 грн. Щодо стягнення заявлених позивачем понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн відповідач у відзиві зазначив, що вважає їх необґрунтованими, завищеними та просив суд зменшити ці витрати до 1000,00 грн. Також зазначив, що заперечує стосовно відшкодування на користь позивача витрат на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн, просив суд повернути позивачу з державного бюджету 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд
Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА» (Страховик, позивач у справі) та ТОВ «БАЙК-НАУ» (Страхувальник, вигодонабувач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №347002/4100/0000156 від 01.04.2024, предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим транспортним засобом та прикріпленим до нього зовні та всередині додатковим обладнанням. Перелік застрахованих за цим Договором транспортних засобів Страхувальника наведений у Додатку № 1 до Договору, до якого в т.ч. включено транспортний засіб марки «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_1 , 2020 року випуску. Період страхування: з 02.04.2024 по 01.04.2025.
14.11.2024 о 16 год. 50 хв. у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_1 (водій ОСОБА_1 ) та транспортного засобу «Hyundai Elantra»,державний номерний знак НОМЕР_2 (водій ОСОБА_2 ), внаслідок якої транспортні засоби отримали пошкодження, що підтверджується схемою місця ДТП від 14.11.2024 (додаток до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №417101), складеною працівником управління патрульної поліції в м. Київ та довідкою Національної поліції України про ДТП. Матеріали направлені до Шевченківського районного суду м. Києва.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.12.2014 у справі №761/44882/24 про адміністративні правопорушення, за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення від 14 листопада 2024 року серії ДПР18 №417101, було встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Hyundai Elantra»,номерний знак НОМЕР_2 ,виконуючи маневр перестроювання не надав перевагу в русі та здійснив зіткнення з транспортним засобом «Fiat Ducato», номерний знак НОМЕР_1 , чим порушив вимоги п.п. 2.3.б., 10.1. Правил дорожнього руху України, що призвело також до механічних пошкоджень транспортних засобів. ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Згідно з полісом серії № ЕР 219635548, діючим станом на 14.11.2024, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Hyundai Elantra», державний номерний знак НОМЕР_2 , застрахована ТДВ «Страхова компанія «КРЕДО» (відповідач у справі); франшиза згідно з цим полісом - 0,00 грн.; ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн.
15.11.2024 страхувальник ТОВ «БАЙК-НАУ» звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» із заявою № 24118382212 про подію з ознаками страхового випадку згідно договору КАСКО 347002/4100/0000156 від 01.04.2024, згідно з якою просив виплатити страхове відшкодування у зв'язку із пошкодженням автомобіля «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок події (ДТП), що сталася 14.11.2024, яке просив перерахувати на СТО - Італ Моторс, ФОП ОСОБА_3 .
З метою визначення вартості відновлювального ремонту транспортного засобу «Fia tDucato», державний номерний знак НОМЕР_1 , 15.11.2024 проведено його огляд та складено Акт огляду транспортного засобу № 24118382212, в якому зафіксованоопис пошкоджень застрахованого транспортного засобу; відображені пошкодження, які не пов'язані з даним випадком.
ФОП Гветадзе Т.Г. виставлено рахунок № №УКК3020924/0000044298 від 19.11.2024 власнику транспортного засобуна суму 23620,62 грн на оплату ремонтних робіт та запчастин для відновлювального ремонту пошкодженого т/з «Fiat Ducato», номерний знак НОМЕР_1 .
ПрАТ «СК «УНІКА» було складено страховий Акт 24118382212 від 26.11.2024, здійснено розрахунок суми страхового відшкодування страхувальнику ТОВ «БАЙК-НАУ'у зв'язку із пошкодженням автомобіля «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок настання страхової події (ДТП 14.11.2024), на підставі рахунку СТО, загальний розмір якої склав 23620,62 грн. За висновком акту, за умовами договору страхування вирішено виплатити страхове відшкодування у вказаному розмірі, шляхом перерахування коштів ФОП Гветадзе Т.Г.
За платіжною інструкцією № 003378 від 16.12.2024 сума 23620,62 грн страхового відшкодування була перерахована на рахунок ФОП Гветадзе Т.Г.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УНІКА» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 23620,62 грн страхового відшкодування, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/802/25.
Зі змісту ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб та в порядку, що встановлений договором або законом. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 статті 14 ЦК України визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ст. 979 ЦК України, договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.ст. 980, 982 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом … (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з вимогами ст. 108 Закону України «Про страхування», в якій зазначено, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат. Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Оскільки відповідачем у цьому спорі є не особа, яка завдала шкоди, а страховик, у якого ця особа застрахувала свою цивільну відповідальність, для правильного вирішення спору у цій справі перш за все слід з'ясувати у яких межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, несе відповідальність безпосередньо страховик.
Спеціальні норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють певні умови для визначення розміру шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність.
Так, відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (який був чинним на дату страхового випадку, визначення розміру та виплати позивачем страхового відшкодування), у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з частиною 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.
Частинами першою та шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються КМУ, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються КМУ або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.
Проведення оцінки завданої шкоди суб'єктом оціночної діяльності є необхідним у випадку наявності підстав для вирахування коефіцієнту фізичного зносу у випадках і порядку, передбаченому Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за №1074/8395.
Відповідно до п. 1.3 Методики, вимоги цієї Методики є обов'язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
За змістом п. 1.4, Методика застосовується, зокрема, з метою: д) визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ; е) визначення вартості відновлювального ремонту КТЗ.
Згідно з пунктом 1.6 Методики:
- відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин;
- фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників).
Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 Методики, вартість відновлювального ремонту КТЗ визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого КТЗ. Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
У пункті 8.2 Методики визначено, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс (1- Ез), де:
Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн..;
См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.;
Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.;
Ез- коефіцієнт фізичного зносу.
Згідно з п. 7.37 Методики коефіцієнт фізичного зносу Ез розраховується за формулою:
Ез= 1 -С ,
Цн
(де: С - ринкова вартість, грн.; Цн - ціна нового КТЗ в Україні або в провідних країнах-експортерах за інформацією з довідкової літератури).
Згідно з п. 7.38 Методики значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.
В пункті 7.39. Методики наведені винятки стосовно використання зазначених вимог щодо прийняття нульового значення коефіцієнту фізичного зносу, якими, зокрема є: підпункт б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм'ятин без пофарбування складової частини)).
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 6 лютого 2018 року у справі № 910/3867/16, від 12 березня 2018 року у справі № 910/5001/17, від 14 травня 2018 року у справі № 910/5092/17
Відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, збільшення від нуля до одиниці коефіцієнту зносу деталей автомобіля впливає на зменшення вартості його відновлювального ремонту, та при наявності коефіцієнту зносу деталей автомобіля при встановленні вартості його відновлювального ремонту застосування такого коефіцієнту є обов'язковим.
У постанові від 20.03.2018 у справі № 911/482/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Як встановлено судом вище, позивач у відповідності до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №347002/4100/0000156 від 01.04.2024 здійснив виплату страхового відшкодування внаслідок пошкодження застрахованого транспортного засобу («Fiat Ducato», д.н. НОМЕР_1 ), шляхом перерахування грошових коштів за проведення ремонту вказаного автомобіля на суму 23620,62 грн (в т.ч., вартість робіт та запасних частин), згідно з виставленим рахунком.
При цьому, як слідує зі страхового Акту 24118382212 від 26.11.2024, при здійсненні ПрАТ «СК «УНІКА» розрахунку суми страхового відшкодування у зв'язку із відновлювальним ремонтом автомобіля «Fiat Ducato», державний номерний знак НОМЕР_1 , коефіцієнт фізичного зносу замінених складових частин автомобіля позивачем не застосовувався.
Відповідач у відзиві, посилаючись на пп. б п. 7.39 вищезазначеної Методики вказав, що ТДВ «СК «КРЕДО» частково визнає позовні вимоги позивача в частині стягнення на користь ПрАТ «СК «УНІКА» страхового відшкодування в розмірі 18356,17 грн. В обґрунтування своїх доводів відповідач додав до відзиву розрахунок вих. №21618 ДОВ ЕЗ 3017414 від 02.04.2025 з визначення ринкової вартості та коефіцієнту фізичного зносу КТЗ «Fiat Ducato», д.н. KA3135CC, виконаний експертною компанією ТОВ «АТЛАНТ ПЛЮС 2018» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №111/21 від 12.02.2021), згідно з яким коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,49 (підстава Методика п.7.38, п. 7.39 (б)). Таким чином, як вказано у відзиві, вартість запасних частин з урахуванням зносу складає 5479,33 грн (10743,78 грн. х (1-0,49)). Відповідно, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу складає 18356,17 грн (вартість запчастин 5479,33 грн. + вартість робіт 12876,84 грн).
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з положеннями статей 73, 74, 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
ПрАТ «СК «УНІКА» заперечення на відзив та доказів на спростування доводів відповідача щодо необхідності визначення вартості матеріального збитку, завданого в результаті ДТП власнику автомобіля «Fiat Ducato», д.н. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, застосування якого в даному випадку є обов'язковим при визначенні вартості відновлювального ремонту, що підлягає відшкодуванню, суду не надав.
За таких обставин, пред'явлення позивачем до відповідача вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту без урахування коефіцієнта фізичного зносу є неправомірним. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/5001/17, від 06.07.2018 у справі № 924/675/17.
Таким чином, суд погоджується із доводами ТДВ «СК «КРЕДО», які підтверджені наданими ним доказами, про те, що в даному випадку відповідач повинен здійснити відшкодування вартості матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого автомобіля, виходячи з вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей.
На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування підлягають задоволенню частково - в розмірі 18356,17 грн.
При цьому, судом враховано визнання відповідачем позовних вимог на суму 18356,17 грн.
Так, за змістом ч. 4 ст. 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на судовий збір суд враховує наступне.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем за платіжною інструкцією № 000300 від 12.03.2025 сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2025 з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв'язку з поданням позовної заяви в електронній формі.
Отже, сума судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог становить 1882,50 грн.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, частина перша статті 130 ГПК України встановлює спеціальні правила, які стосуються певних окремих випадків розподілу судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.
Такі положення статті 130 ГПК України кореспондуються зі частиною третьою статті 7 Закону України «Про судовий збір», де, зокрема, відзначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, системний аналіз положень частини першої статті 130, частини першої статті 129, пункту 5 частини першої статті 237 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що у разі, зокрема визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу із державного бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, положення частини першої статті 130 ГПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» підлягають застосуванню до спірних правовідносин у частині визнання відповідачем частково позовних вимог до початку розгляду справи по суті.
Такі правові висновки викладені у постанові КГС ВС від 17.11.2022 у справі № 910/14479/21.
Отже, оскільки відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги на суму 18356,17 грн, позивачу належить до повернення з Державного бюджету сума 941,25 грн судового збору (50% від 1882,50 грн. судового збору, розрахованого пропорційно розміру задоволених позовних вимог); інша частина судового збору у розмірі 941,25 у зв'язку з частковим задоволенням позову покладається на відповідача; частина судового збору у розмірі 539,90 грн у зв'язку з частковим задоволенням позову покладається на позивача.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 7000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією із засад (принципів) господарського судочинства.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
За змістом ст. 123 ГПК України, до складу судових витрат, крім судового збору, входять також витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З положень частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» слідує, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,договір про надання правничої допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 19 цього Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
В ч.ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України зокрема визначено, що для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до приписів частини 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В частині 5 ст. 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на послуги адвоката в сумі 7000,00 грн, позивачем надано в матеріали справи (додано до позову), в т.ч.: копію Договору про надання правової допомоги № 1/20ю від 31.12.2020, копію Додаткової угоди № 4 від 07.01.2025, згідно з якою сторони - Адвокатське бюро «Лисов2856 «Еквіт» та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» (Клієнт) домовились, що дія вказаного Договору припиняється 31.12.2025, копію Додатку № 1 від 04.03.2025 до Договору, копію Ордеру на надання правової допомоги Серія АА № 1278640 від 02.02.2023, копію Акту надання послуг №66 від 26.03.2025, копію рахунку №66 від 04.03.2025, копію платіжної інструкції № 251 від 11.03.2025.
У Додатку № 1 від 04.03.2025 до Договору, зокрема, визначено перелік справ, за якими Клієнт доручає АБ «Лисов2856 «Еквіт» надати послуги щодо проведення дій, спрямованих на повернення заборгованості з боржників Клієнта за цивільним або господарським судочинством, до переліку яких в т.ч. включно справу щодо страхового відшкодування в сумі 23620,62 грн, дата випадку 14.11.2024, страховий акт №24118382212, дата страхового відшкодування 16.12.2024, страхувальник ТОВ «БАЙК-НАУ». Встановлено, що за надання правової (правничої) допомоги Клієнт платить фіксовану суму гонорару адвоката у розмірі 7000,00 грн за надання правової допомоги в суді першої інстанції по кожній справі з переліку; фіксована сума гонорару адвоката сплачується на підставі виставленого Бюро Клієнту рахунку, оплата здійснюється на протягом 5 робочих днів на рахунок Адвокатського бюро АБ «Лисов2856 «Еквіт» у безготівковій формі.
У підписаному сторонами Аті надання послуг №66 від 26.03.2025 зазначені наступні послуги: надання правової (правничої) допомоги по страховій справі № 036846 (страховий акт №24118382212) за позовом ПрАТ «СК «УНІКА» до ТДВ «СК «КРЕДО» в фіксованій сумі гонорару - 7000,00 грн.
За платіжною інструкцією № 251 від 11.03.2025 ПрАТ «СК «УНІКА» перерахувало на рахунок Адвокатського бюро «Лисов2856 «Еквіт» суму 7000,00 грн (надання прав. допомоги зг.дог №1/20ю від 31.12.20р. по справі № 036846, акт №24118382212, рах. №66 від 04.03.2025).
Відповідач заперечив проти покладення на нього витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн, оскільки вважає вказаний розмір неспівмірним щодо складності даної справи, а також занадто завищеною з огляду на обсяги наданої адвокатом правової допомоги та змісту цієї допомоги. Зокрема зазначив, що підготовка відповідної справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної, технічної роботи з огляду на її малозначність, здійснення її розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалось проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів. Також, ПрАТ«СК «УНІКА» подано ряд позовних заяв до ТДВ «СК «КРЕДО» з ідентичним текстом в частині опису та обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу. У зв'язку із цим відповідач просив суд зменшити витрати на оплату допомоги адвоката до 1000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Велика Палата Верхового Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04, § 268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до правової позиції висловленої у постанові Великої Палати Верхового Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21: «…суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. 118. При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України). 119. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. 120. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. 121. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19». «…при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. 132. Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. 133. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. 134.Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. 135. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18».
Отже при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
У вищевказаній постанові Велика Палата Верхового Суду також зазначила, що враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (пункти 144, 145 постанови).
Надавши оцінку усім доданим доказам, з урахуванням: категорії справи №908/802/25, яка є малозначною в силу приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; критеріїв співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначених ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи немалу кількість аналогічних однотипних справ за позовами позивача, а також зважаючи на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6000,00 грн від попередньо заявленої суми (7000,00 грн).
Відповідно до положень п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи що позов у справі № 908/802/25 задоволений судом частково, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, з урахуванням їх зменшення судом відповідно до наведених вище висновків (до 6000,00 грн), пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - у розмірі 4662,75 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 191, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) суму 18356 (вісімнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 17 коп. страхового відшкодування.
У задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», код ЄДРПОУ 13622789 (69068, м. Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 34)на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) суму 941 (дев'ятсот сорок одну) грн 25 коп. витрат зі сплати судового збору та суму 4662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) з Державного бюджету України суму 941 (дев'ятсот сорок одну) грн 25 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 000300 від 12.03.2025 на суму 2422 грн 40 коп.
Дане рішення є підставою для повернення Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «УНІКА», код ЄДРПОУ 20033533 (04112, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 6, літ. В) з Державного бюджету України суми 941 (дев'ятсот сорок одна) грн 25 коп. судового збору, перерахованого за платіжною інструкцією № 000300 від 12.03.2025 на суму 2422 грн 40 коп.
Рішення складено та підписано 05.06.2025.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Боєва