номер провадження справи 5/64/25
05.06.2025 Справа № 908/1277/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вул. Єдності, буд. 62, м. Марганець, Дніпропетровська область, 53400; код ЄДРПОУ 00190911)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189)
про стягнення 97 742,52 грн.,
Без участі представників сторін
06.05.2025 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» про стягнення 97 742,52 грн.
06.05.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 08.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/1277/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Вирішено розгляд справи по суті розпочати з 05.06.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 02.10.2023 між Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (АТ «Марганецький ГЗК» або Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (ТОВ «Інкам Фінанс» або Постачальник) укладений Договір поставки № 0080-СК-Д (Договір), за умовами п. 1.1. якого ТОВ «Інкам Фінанс» прийняв на себе
зобов'язання передати Покупцю у власність Товари, а АТ «Марганецький ГЗК» зобов'язалось сплатити та прийняти вказаний Товар. Відповідно до пунктів 1.2., 1.4. Договору, найменування та кількість Товару визначається згідно накладних на товар. Згідно п. 1.5. Договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки «Авіас») на отримання Товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997. До Договору сторонами також була укладена Додаткова угода № 8 від 03.10.2024, згідно якої ТОВ «Інкам Фінанс» зобов'язалось поставити товар «Бензин А-95» в кількості 5300 літрів (за ціною 51,9960 грн., з ПДВ, за 1 літр) на загальну суму 275 578,80 грн. (з ПДВ). 24.10.2024 Позивачем проведено оплату рахунку Відповідача від 24.10.2024 № 0001/0004554 на постачання Товару на загальну суму 275 578,80 грн. (у т.ч. ПДВ-20%), після чого на цей Товар Відповідачем передано Позивачу відповідну кількість смарт-карток. В порушення умов договору, постачання Товару Позивачу на визначених Договором АЗС станом на час звернення до суду з вказаною позовною заявою Відповідачем не відновлено та недопоставлено Позивачу по Договору Товар: "Бензин А-95" у кількості 1 880,00 літрів на суму 97 742,52 грн. та не повернуто вказану суму передоплати. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 530, 693 Цивільного кодексу України, ст. 20, 173, 174, 180, 193, 199 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ТОВ “Інкам Фінанс» на користь позивача суму у розмірі 97 742,52 грн.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до даних “Діловодство спеціалізованого суду» Господарського суду Запорізької області у Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (код ЄДРПОУ 40308189) наявний зареєстрований електронний кабінет в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 08.05.2025 про відкриття провадження у справі № 908/1277/25 направлена до електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС ТОВ “Інкам Фінанс» та відповідач отримав вказану ухвалу - 09.05.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 908/1277/25 в суді.
Станом на 05.06.2025 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 08.05.2025 до суду не направив, клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін суду не надав.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
05.06.2025 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 02.10.2023 між Акціонерним товариством «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (АТ «Марганецький ГЗК» або Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (ТОВ «Інкам Фінанс» або Постачальник) укладений Договір поставки № 0080-СК-Д (Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, ТОВ «Інкам Фінанс» прийняв на себе зобов'язання передати АТ «Марганецький ГЗК» у власність Товари, а АТ «Марганецький ГЗК» зобов'язалось сплатити та прийняти вказаний Товар.
Згідно з п.п. 1.2., 1.4. договору, найменування та кількість товару визначається згідно накладних на товар.
Пунктом 1.5. договору сторони визначили, що відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки «Авіас») на отримання Товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою КМУ № 1442 від 20.12.1997.
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (п. 2.1. договору).
Розділом 3 договору передбачено, що ціна 1 літру товару: згідно накладних на товар (п. 3.1). Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.2).
Пунктом 4.1. договору встановлено, що оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України, в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар «…».
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (п. 4.2. договору).
Відповідно до пп. 4.5.1. п. 4.5. договору, після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість товару (ПММ) як підтвердження здійснення оплати товару.
Підпунктом 4.6.1 п. 4.6. договору визначено порядок отримання довірчих документів (скретч-карток) з доставкою "Нова Пошта". Вартість послуг «Нової пошти» сплачує покупець. Якщо покупець сплатив 400 або більше літрів ПММ вартість послуг «Нової Пошти» сплачує постачальник.
В пп. 5.2.1. договору сторони встановили, що передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки.
Відповідно до пп. 5.2.2. договору, скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці.
Як зазначено в п. 5.3. Договору, умови постачання Товару - самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу, який зазначений на довірчому документі.
Згідно з п. 6.3. договору, постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (п. 7.1. договору).
Відповідно до п. 8.1. договору, сторони звільняється від визначеної цим договором та (або) чинним законодавством України відповідальності за повне чи часткове порушення договору, якщо вона доведе, що таке порушення сталося внаслідок дії форс-мажорних обставин, визначених у цьому договорі, за умови, що їх настання було засвідчено у визначеному цим договором порядку.
Згідно з п. 10.1. договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах (п. 10.2. договору).
До вищевказаного договору 03.10.2024 між сторонами укладена додаткова угода № 8, відповідно до якої ТОВ «Інкам Фінанс» зобов'язалось поставити АТ «Марганецький ГЗК» товар -«Бензин А-95» в кількості 5 300 літрів (за ціною 51,9960 грн., з ПДВ, за 1 літр) на загальну суму 275 578,80 грн. (з ПДВ).
24.10.2024 платіжною інструкцією № 876 позивачем проведено оплату рахунку відповідача № 0001/0004554 від 24.10.2024 на постачання товару на загальну суму 275 578,80 грн. (у т.ч. ПДВ-20%).
28.10.2024 АТ «Марганецький ГЗК» отримано відправлені від ТОВ «Інкам Фінанс» скретч-картки на товар «Бензин А-95» на кількість 5300 літрів на загальну суму 275 578,80 грн. (з ПДВ), що підтверджується експрес-накладною № 20451025834126 та видатковою накладною № 0001/0003854 від 25.10.2024.
Як зазначає позивач, на протязі грудня 2024 - квітня 2025 АЗС (Авіас), на яких АТ «Марганецький ГЗК» міг би згідно отриманих від ТОВ «Інкам Фінанс» довірчих документів (скретч-картки «Авіас») отримати товар, а саме «Бензин А-95», припинили його відпуск у зв'язку з відсутністю.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору, 05.02.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 184/1 від 04.02.2025 про виконання умов договору в частині отримання сплаченого товару - палива по придбаним талонам у вигляді скретч-карток на загальну суму 91 260,00 грн. або повернення грошових коштів у розмірі 91 260,00 грн.
Згідно поштового трекінгу Укрпошта № 0601108973807, вищевказана вимога отримана представником відповідача за довіреністю - 18.02.2025.
Однак, відповіді на вищевказану вимогу та доказів повернення коштів матеріали справи не містять.
Згідно з довідкою АТ «Марганецький ГЗК» про залишок скретч-карток на нафтопродукти по купюрам придбаним від ТОВ «Інкам Фінанс» по договору поставки № 0080-СК-Д від 02.10.2023, станом на 30.04.2025 обліковується 1 880 літрів на загальну суму 97 742,52 грн. з ПДВ.
На підставі викладеного, предметом розгляду справи є стягнення з ТОВ “Інкам Фінанс» на користь Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» грошових коштів у розмірі 97 742,52 грн.
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша ст.656 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст.334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором, або законом. Передання майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно (частина 2 цієї статті).
Згідно зі ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору Акціонерним товариством “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» перераховано на рахунок Відповідача грошові кошти на загальну суму 275 578,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 876 від 24.10.2024.
Однак, ТОВ «Інкам Фінанс» здійснив відпуск АТ «МГЗК» частково на суму 177 836,28 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та зазначено позивачем у позовній заяві.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Тож, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Отже, відпускання пального здійснюється за фактом пред'явлення віртуальної паливної карти - віртуального особливого рахунку Покупця, за видами палива, на якому обліковується передплачений обсяг пального у літрах, що надає право отримати пальне за допомогою Терміналу або Мобільного додатку, на АЗС Продавця, що зазначені на Вебсайті.
Пальне обліковується на Паливній віртуальній картці в літрах. Паливна картка не є платіжним засобом.
Тобто, віртуальна картка є достатнім підтвердженням факту укладання договору купівлі-продажу пального і дає право Позивачеві на його отримання, а Відповідача зобов'язує відпустити пальне. Останній має право на заміну талонів, але ця заміна не повинна позбавляти споживача права власності та не повинна призводити іншу сторону до безпідставного збагачення за рахунок споживачів.
Як встановлено судом, вимога позивача № 184/1 від 04.02.2025 про виконання умов договору або повернення грошових коштів отримана представником відповідача за довіреністю - 18.02.2025.
Однак, станом на 25.02.2025 відповідач не здійснив поставку товару на суму 97 742,52 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.10.2013 у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Враховуючи отримання ТОВ «Інкам Фінанс» вимоги позивача 18.02.2025, строк повернення грошових коштів у розмірі 97 742,52 грн. настав 25.02.2025.
Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, доказів погашення заборгованості не представив як і заперечень на вищевказану претензію позивача.
Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.
За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума заборгованості складає 97 742,52 грн., яка підтверджена матеріалами справи.
Враховуючи вищевикладене, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 97 742,52 грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності Сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, достовірними, достатніми та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інкам Фінанс» (вул. Каховська, буд. 11-А, каб. № 8, м. Запоріжжя, 69096; код ЄДРПОУ 40308189) на користь Акціонерного товариства “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (вул. Єдності, буд. 62, м. Марганець, Дніпропетровська область, 53400; код ЄДРПОУ 00190911) основну заборгованість у розмірі 97 742 (дев'яносто сім тисяч сімсот сорок дві) грн. 52 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.