06.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/9266/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від скаржника: Препелиця Ю.В. (в залі суду);
від ОСОБА_1 : Лихопьок Д.П. (в залі суду);
інші учасники не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 (суддя Мартинюк С.В., повний текст складено та підписано 04.07.2024) у справі № 904/9266/21
за заявою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро", м. Київ
до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН", с. Любимівська
про визнання банкрутом
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі № 904/9266/21 у задоволенні заяви (вх.№20272/24 від 23.04.2024) ліквідатора ТОВ "ЮМІН" арбітражного керуючого Юрченка В.Я. про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро", в якій просить ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву ліквідатора ТОВ "ЮМІН" арбітражного керуючого Юрченка В.Я. про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 задовольнити.
При цьому, заявник апеляційної скарги посилається на те, що загроза неплатоспроможності (майнова криза) ТОВ «ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року і тривала до 30.11.2021, момент звернення АТ «Банк Кредит Дніпро» до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «ЮМІН».
Станом на 26.06.2020 боржник мав безспірні (підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили) грошові зобов'язання на суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів загальний розмір кредиторських вимог перед банкрутом складає (1 165 712 311, 25 грн. за розділом 2 + 19 003 741,16 грн. за розділом 3, які задовольняються позачергово) = 1 184 716 052,41 грн.
З наведеного вбачається, що станом на 26.06.2020 фінансовий стан ТОВ «ЮМІН» характеризувався таким, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тобто мала місце документально підтверджена загроза неплатоспроможності (майнова криза). Таким чином, загроза неплатоспроможності ТОВ «ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року та тривала до подання ініціюючим кредитором - АТ «Банк Кредит Дніпро», заяви про порушення провадження про банкрутство ТОВ «Юмін».
Оскільки Кодекс України з процедур банкрутства введено в дію з 21.10.2019, провадження у справі відкрито 28.12.2021, то у період часу з 21.10.2019 по 28.12.2021 у керівника ТОВ «ЮМІН» ОСОБА_2 відповідно до ст. 34 КУзПБ був обов'язок звернутися до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відтак, при вирішенні питання покладення солідарної відповідальності на керівника боржника за незадоволення вимог кредитора згідно з частиною шостою статті 34 КУзПБ господарський суд має дослідити увесь період з моменту виникнення у боржника грошових зобов'язань щонайменше перед двома кредиторами, визнаних в подальшому як грошові вимоги конкурсних кредиторів у справі про банкрутство, та до моменту порушення провадження у такій справі, на предмет існування загрози неплатоспроможності та належного виконання органами управління боржника обов'язку ініціювати в такому випадку провадження у справі про банкрутство.
Таким чином, керівником ТОВ «ЮМІН» - ОСОБА_1 допущено порушення норм ч.6 ст.34 КУПБ, а саме у місячний строк (з дня набрання чинності КУзПБ України) він не звернувся до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.
На підставі наведеного, вважає помилковим висновок суду першої інстанції про неправомірне покладання на колишнього керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/9266/21 та визнання його таким, що порушив приписи ч. 6 ст. 34 КУзПБ, так як загроза неплатоспроможності у ТОВ «Юмін» виникла в 2015 році, станом на момент набрання чинності КУзПБ вона не припинила свого існування та тривала більше одного місяця після набрання чинності КУзПБ.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМІН" Юрченко В.В. у відзиві на апеляційну скаргу її підтримав, та просив задовольнити.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 16.07.2024 здійснено запит матеріалів справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
19.07.2024 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.07.2024 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" залишено без руху через неподання доказів направлення скарги кредиторам боржника. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), суддів - Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/9266/21; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 12.11.2024.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 12.11.2024, не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б.
Ухвалою суду від 18.11.2024 розгляд справи призначено у судовому засіданні на 06.03.2025.
В судовому засіданні 06.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Ухвалою від 28.12.2021 Господарський суд Дніпропетровської області відкрив провадження у справі № 904/9266/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮМІН» (52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, сільрада Любимівська, вул. Чаплинська, б. 1-а; ідентифікаційний номер юридичної особи 34823177).
Постановою господарського суду від 06.06.2023 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "ЮМІН". Припинено повноваження розпорядника майна арбітражного керуючого Юрченко В.Я. Визнано ТОВ "ЮМІН" - банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 12 місяців, до 06.06.2024. Ліквідатором ТОВ "ЮМІН" призначено арбітражного керуючого Юрченко Володимира Ярославовича.
23.04.2024 до господарського суду від ліквідатора банкрута надійшла заява про покладення солідарної відповідальності на керівника боржника.
У поданій заяві ліквідатор ТОВ "ЮМІН" просить суд стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як з особи, яка має понести солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів Боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮМІН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮМІН» (ідентифікаційний код 34823177) 1 184 716 052, 41 грн. заборгованості за зобов'язаннями Боржника.
В обґрунтування поданої заяви арбітражний керуючий зазначає, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб, підприємців та громадських формувань керівником боржника з 30.04.2015 був ОСОБА_1 .
Ліквідатор зазначає, що керівник ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 мав перевіряти, чи призводитиме задоволення вимог одного або кількох кредиторів до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тобто виникнення загрози неплатоспроможності (майнової кризи) боржника, і у разі виявлення таких ознак - у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство за правилами ст. 34 КУзПБ.
Аналізуючи заявлені вимоги кредиторів в межах справи №904/9266/21 до ТОВ “ЮМІН» свідчать про те, що у період 2015-2021 років ТОВ “ЮМІН» перебувало у стані загрози неплатоспроможності (майнової кризи), зокрема в такому стані, що задоволення вимог одного або кількох кредиторів до неможливості виконання грошових зобов'язань ТОВ “ЮМІН» в повному обсязі перед іншими кредиторами.
Зокрема, ліквідатор звертає увагу на наявну заборгованість перед кредитором АТ “ЗНВКІФ “ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» (правонаступник ПАТ “ВТБ БАНК»), вимоги якого виникли 17.12.2015 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/8884/15 та 17.03.2016 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/8312/15.
Перед кредитором ТОВ “ФК “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» виникла заборгованість 31.07.2018 - кінцева дата погашення заборгованості за Кредитним договором №085/12/13-010 (Додаткова угода №4 від 15.08.2013).
Перед кредитором АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» виникла заборгованість 14.08.2017 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області №904/6460/16.
Факт наявності грошових зобов'язань підтверджується виконавчими провадженнями №№49264140, 49553901, 49804296, 49804530, 50964425, 52503494, 52503599, 53503968, 53949157, 54363612,56797604, 60647259, 61307473, 61470924, 61864688, 61864739, 62178439, 62423647 відкритими за період з 03.11.2015 по 26.06.2020 на загальну суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Таким чином, ліквідатор зазначає, що загроза неплатоспроможності (майнова криза) ТОВ “ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року і тривала до 30.11.2021 (момент звернення АТ “Банк Кредит Дніпро» до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ “ЮМІН»).
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів загальний розмір кредиторських вимог перед банкрутом складає 1 184 716 052,41 грн.
Тому ліквідатор вважає, що загроза неплатоспроможності ТОВ “ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року, а 30.04.2015 директором ТОВ “ЮМІН» було призначено Поволоцького Владислава Леонідовича.
Матеріалами справи підтверджено, що протягом 2015 - 2018 років Боржник ТОВ "ЮМІН" мав заборгованість, зокрема, перед трьома кредиторами, строк виконання зобов'язань за якою настав:
- АТ “ЗНВКІФ “ІНВЕСТОХІЛЛС ХЕЛІАНТУС» (правонаступник ПАТ “ВТБ БАНК») - 17.12.2015;
- ТОВ “ФК “ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» - 31.07.2018;
- АТ “БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» - 14.08.2017.
Факт наявності безспірних грошових зобов'язань підтверджується виконавчими провадженнями №№49264140, 49553901, 49804296, 49804530, 50964425, 52503494, 52503599, 53503968, 53949157, 54363612, 56797604, 60647259, 61307473, 61470924, 61864688, 61864739, 62178439, 62423647 відкритими за період з 03.11.2015 по 26.06.2020 на загальну суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Таким чином, загроза неплатоспроможності (майнова криза) ТОВ «ЮМІН» виникла починаючи з 2015 року і тривала до 30.11.2021, момент звернення АТ «Банк Кредит Дніпро» до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ «ЮМІН».
Станом на 26.06.2020 боржник мав безспірні (підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили) грошові зобов'язання на суму 549 503 411,8 гривень та 6 344 638,61 доларів США.
Відповідно до Реєстру вимог кредиторів загальний розмір кредиторських вимог перед банкрутом складає (1 165 712 311, 25 грн. за розділом 2 + 19 003 741,16 грн. за розділом 3, які задовольняються позачергово) = 1 184 716 052,41 грн.
Оскаржувана ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у цій справі, якою відмовлено у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "ЮМІН" арбітражного керуючого Юрченка В.Я. про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 мотивована наступним.
ОСОБА_1 був керівником боржника з 30.04.2015. У вказаний період діяли положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який також містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та стаття 95 цього Закону).
ОСОБА_1 з моменту призначення його керівником Товариства 30.04.2015 і впродовж місяця не звертався до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі з підстав загрози неплатоспроможності.
Разом з тим, як вже було зазначено, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
При цьому, ст. 11 та інші положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) не визначали можливість покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, зокрема, на керівника боржника у випадку невиконання ним у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
Кодекс України з процедур банкрутства набрав чинність 21.10.2019, тобто солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів для керівника боржника, у випадку невиконання ним у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, було запроваджено починаючи з 21.10.2019.
Подібний висновок щодо неможливості застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ до оцінки подій (обставин загрози неплатоспроможності), що мали місце до введення в дію КУзПБ, викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 902/1023/19, від 09.03.2023 у справі № 904/6900/20.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань керівником боржника з 30.04.2015 був ОСОБА_1 .
У вказаний період діяли положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який містив умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та стаття 95 цього Закону).
Так, положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який втратив чинність з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ, містили умови, за яких боржник був зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі (частина п'ята статті 11 та стаття 95 цього Закону), та встановлювали солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів, але у випадку недотримання вимог щодо особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником згідно з ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6 ст. 95 цього Закону).
Водночас, Закон не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
В положеннях КУзПБ законодавець передбачив єдиний порядок провадження у справі про банкрутство, тим самим відмовившись від здійснення провадження у справі за відмінним від єдиного - особливим (скороченим, спрощеним тощо) порядком здійснення провадження у справі про банкрутство, який допускався згідно із Законом про банкрутство.
Отже, з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ законодавець як новелу у спеціальному нормативному акті з питань банкрутства запровадив солідарну відповідальність у разі порушення вимоги цього Кодексу щодо обов'язку та строку для звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство (зокрема, у разі загрози неплатоспроможності), визначивши суб'єктом цієї відповідальності лише керівника боржника, та встановивши строк для виконання боржником відповідного обов'язку - один місяць.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з моменту призначення його керівником Товариства 30.04.2015 і впродовж місяця не звертався до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі з підстав загрози неплатоспроможності.
Разом з тим, як вже було зазначено, ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містив положень про відповідальність за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності.
При цьому, ст. 11 та інші положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (в редакції, що діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) не визначали можливість покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів, зокрема, на керівника боржника у випадку невиконання ним у місячний строк обов'язку звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство.
З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для покладення на колишнього керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 солідарної відповідальності за вимогами кредиторів у справі №904/9266/21 про банкрутство ТОВ "ЮМІН" за не звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі загрози неплатоспроможності за період з 30.04.2015 (дата призначення на посаду) по 20.10.2019 (втрата чинності Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»).
Щодо можливості покладення солідарної відповідальності на керівника боржника ОСОБА_1 на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ за не звернення керівника боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі за період з 21.10.2019, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ (тут і далі застосовується в редакції цього Кодексу, чинної на момент звернення ліквідатора у квітні 2024 року із заявою про покладення солідарної відповідальності у спірних правовідносинах) боржник зобов'язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності), та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з абзацом другим частини шостої цієї статті КУзПБ, якщо керівник (а згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 №2971-IX, - органи управління боржника) допустив порушення цих вимог, то він несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання щодо порушення керівником боржника (згідно зі змінами, внесеними Законом України від 20.03.2023 № 2971-IX, - органами управління боржника) зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначеної особи (зазначених осіб).
Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов'язку з виконання грошових зобов'язань боржника.
Тобто, солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі № 910/3191/20, від 15.06.2021 у справі № 910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).
Суд звертається до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21, у якій наведені наступні правові висновки:
« 10.15. Крім того, Суд зазначає, що у справі про банкрутство солідарна відповідальність покладається за таке порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є такі негативні наслідки, як неможливість виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника.
У зв'язку із цим Суд дійшов висновку, що солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
10.17. Відмінність полягає в тому, що у першому випадку боржник не був неплатоспроможним, але став таким внаслідок зменшення його майнової сфери через дії чи бездіяльність винних осіб (унаслідок чого боржник не може повністю задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна); а в другому - боржник вже був неплатоспроможним, але через бездіяльність (недбалість) органів управління боржника майновий стан боржника має очевидні ризики погіршитися, внаслідок чого боржник втратить можливість або може меншою мірою задовольнити вимоги кредиторів за рахунок наявного майна.
10.18. Подібність полягає в тому, що в обох випадках негативні наслідки настають у зв'язку із зменшенням майнової сфери боржника через дії чи бездіяльність винних осіб. За правовою природою зазначене зменшення майнової сфери боржника є збитками (частина друга статті 22 ЦК України), які завдані боржнику такими особами.
Отже, попри застосування законодавцем терміна "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника", йдеться про відшкодування збитків на користь самого боржника, а його кредитори мають похідний інтерес у стягненні збитків з винних осіб на користь боржника, оскільки збільшення майнової сфери боржника підвищує їх можливість більш повно задовольнити свої вимоги (з дотриманням принципів черговості та пропорційності задоволення вимог в межах однієї черги), тоді як кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.
10.19. Таким чином, у КУзПБ не лише термін "субсидіарна відповідальність за зобов'язаннями боржника" застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦК України (на що вказала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 80)), а й термін "солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів" у частині шостій статті 34 КУзПБ.
А тому положення частини шостої статті 34 КУзПБ з урахуванням статті 22 ЦК України та mutatis mutandis наведених висновків Великої Палати Верховного Суду слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику, а відповідно, і його кредиторам.
10.24. За змістом положень частини шостої статті 34 КУзПБ порушення, яке є умовою покладення солідарної відповідальності, є допущене керівником боржника (а з 20.03.2023 - органами управління боржника) порушення місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
10.28. Умовами для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту, як загроза неплатоспроможності боржника, є одночасна (зокрема, протягом місячного періоду, визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ) наявність таких юридичних фактів:
1) існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов'язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);
2) розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов'язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов'язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов'язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.
При цьому зобов'язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.
Для визначення ознак загрози неплатоспроможності правове значення має сукупний розмір боргових зобов'язань, а не їх структура, оскільки при аналізі фінансового стану боржника із загального переліку зобов'язань не виключаються ті, які не дають змогу кредитору ініціювати процедуру банкрутства.
10.31. Таким чином, якщо:
- звернення або незвернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином не впливає і не змінює стану та порядку розрахунків з кредиторами, не призводить до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами);
- внаслідок неподання боржником відповідної заяви не змінились / не погіршились його розрахункові можливості (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо),
- Суд зазначає про очевидну відсутність загрози неплатоспроможності боржника.».
З огляду на що, колегія суддів бере до уваги те, що грошові суми солідарної відповідальності фактично є сумою збитків, завданих боржнику його керівником (членом органу управління) неподанням (несвоєчасним поданням) заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, попри загрозу неплатоспроможності боржника.
За приписами частини першої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Частиною другою статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки визначаються як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); як доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як:
- неправомірність поведінки особи;
- вина завдавача шкоди;
- наявність шкоди та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Отже, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.
За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Тож, визначене нормами частини шостої статті 34 КУзПБ правопорушення має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.
Одним із таких елементів є розмір солідарної відповідальності, тобто розмір збитків, завданих боржнику, а відповідно, і його кредиторам внаслідок допущеного порушення, що полягає у порушенні визначеного частиною шостою статті 34 КУзПБ місячного строку звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі загрози неплатоспроможності боржника та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, звернення до суду із вимогами про покладення на винного члена органу управління боржника солідарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності.
Зі змісту заяви ліквідатора Банкрута про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника слідує, що ліквідатор просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за зобов'язаннями Боржника у загальному розмірі 1 184 716 052,41 грн, яка визначена відповідно до Реєстру вимог кредиторів як загальний розмір кредиторських вимог перед банкрутом.
Відповідно до ч. 6 ст. 34 КУзПБ якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.
Отже, розмір солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів має визначатися як різниця між сумою вимог кредиторів та вартістю виявлених у Боржника в процедурі ліквідації майнових активів та сум, отриманих від їх реалізації (ліквідаційною масою).
Разом з тим, ліквідатором Банкрута у заяві про покладення солідарної відповідальності на керівника Боржника:
- взагалі не визначено розмір ліквідаційної маси Боржника;
- не досліджено та не встановлено обставин щодо виявлених у Боржника в процедурі ліквідації майнових активів (грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, майна/коштів, внесених до статутного капіталу Боржника, тощо) з метою їх реалізації задля задоволення вимог кредиторів;
- з огляду на що, не встановлення розміру цих активів у порівнянні з пасивами - визнаними у цій справі грошовими вимогами кредиторів до Боржника, позбавляє колегію суддів можливості визначити розмір солідарної відповідальності керівника Боржника.
Внаслідок чого ліквідатором Банкрута безпідставно розмір солідарної відповідальності керівника Боржника визначено як загальний розмір кредиторських вимог у сумі 1 184 716 052,41 грн, без врахування виявлених у Боржника в процедурі ліквідації майнових активів та сум, отриманих від їх реалізації задля задоволення вимог кредиторів.
З огляду на що, колегія суддів вважає, що ліквідатором Боржника не доведено розмір солідарної відповідальності, тобто розміру збитків, завданих Боржнику.
З урахуванням вищенаведеного, а також беручи до уваги, що Заявником не доведено, що:
- незвернення керівника Боржника із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство жодним чином вплинуло чи змінило (погіршило) стан та порядок розрахунків з кредиторами; призвело до порушення їхніх прав на задоволення вимог до боржника (інших негативних наслідків для кредиторів: простій, збитки, штрафні санкції внаслідок невиконання боржником зобов'язання перед кредиторами);
- внаслідок неподання боржником відповідної заяви змінились (погіршились) розрахункові можливості Боржника (можливості відповідати за зобов'язаннями, зокрема і належними йому активами: майном, коштами, правом вимоги до третіх осіб тощо),
колегія суддів доходить висновку про передчасність звернення ліквідатором Боржника із заявою про покладення солідарної відповідальності на керівника ТОВ "ЮМІН" ОСОБА_1 , оскільки не доведено причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю керівника неплатоспроможного Боржника та неможливістю задовольнити вимоги кредиторів.
Внаслідок чого колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість ухвали господарського про відмову у задоволенні цієї заяви.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/9266/21 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 у справі №904/9266/21 - залишити без змін.
Судові витрати Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" за подання апеляційної скарги на ухвалу суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені ст.ст.288, 289 Господарського процесуального кодексу України, ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства, протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.06.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков