вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2025 р. Справа№ 910/1615/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Барсук М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Овчинніковій Я.Д.;
за участю представників сторін:
від позивача: Тобота Ю.С., Черніков Д.Ю.;
від відповідача: Васильєва А.О.;
перевіривши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олександрівське 2020"
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 (повний текст складено 04.12.2024)
у справі № 910/1615/24 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Фермерського господарства "Олександрівське 2020"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна"
про стягнення 6 555 204,81 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Фермерське господарство "Олександрівське 2020" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" про стягнення 6 555 204,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за Договором фінансового лізингу №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 від 16.02.2022 було сплачено відповідачу перші лізингові платежів за кожним замовленням об'єкту лізингу на загальну суму 6 555 204,81 грн, проте відповідачем в порушення умов вказаного Договору не було передано позивачу замовлені об'єкти лізингу. Позивач зазначає, що ним 16.01.2024 було направлено відповідачу повідомлення про відмову від Договору з вимогою про повернення сплачених перших лізингових платежів, проте відповідачем грошові кошти у розмірі 6 555 204,81 грн не повернуто позивачу. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 6 555 204,81 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/1615/24 у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення позивача з повідомленням від 15.01.2024 про відмову від Договору, він вже був розірваний за ініціативою Лізингодавця (з 11.12.2023), шляхом відмови від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку від 30.11.2023, на підставі підпункту "г" пункту 8.1.2 Договору, ч.4 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", а відтак у відповідача відсутній обов'язок з повернення позивачу отриманих грошових коштів у розмірі 6 555 204,81 грн.
Також суд першої інстанції зазначив, що із наданих відповідачем доказів, зокрема податкових накладних, скан-копій актів приймання - передачі, платіжних доручень вбачається факт передачі об'єктів лізингу позивачу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Фермерське господарство "Олександрівське 2020" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/1615/24 від 19.11.2024 і ухвалити нове рішення, яким позов Фермерського господарства "Олександрівське 2020" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" про стягнення 6 555 204,81 грн. задовольнити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- позивач отримав жодних об'єктів лізингу від відповідача, а податкові накладні не свідчать про передачу об'єктів лізингу, оскільки між сторонами Договору не підписувалося жодних актів-приймання передачі об'єктів лізингу;
- суд першої інстанції не досліджував чи були підстави у відповідача для односторонньої відмови від договору, чим презюмував, що право на односторонню відмову має той, хто першим його реалізував (не залежно від того чи були для цього підстави) а не той, хто має на це право;
- відповідач не мав жодних підстав для розірвання Договору в односторонньому порядку за власною ініціативою;
- позивач мав підстави для розірвання договору лізингу, оскільки так і не отримав від відповідача жодного об'єкту лізингу;
- суд не надав жодної правової оцінки фотографіям актів прийому-передачі об'єктів лізингу від 23.05.2022, не вказав чи є такі акти належним та допустимим доказом у справі;
подаючи скан-копії чи фотографії актів прийому-передачі об'єкта лізингу лише 29.07.2024, відповідач не вказав причини неможливості подати їх раніше;
- жодних доказів про те, що саме позивач направляв відповідачу акти прийому передачі відсутні;
- податкові накладні не можуть підтверджувати отримання позивачем спірних об'єктів, оскільки фактичне здійснення господарської операції відсутнє;
- на договорі про покладення виконання зобов'язання на третю особу від 11.11.2022 відсутні підписи директора позивача та директора ТОВ «ТЕО-ТРЕЙДИНГ».
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/1615/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Кропивна Л.В.
Ухвалою суду від 13.01.2025 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олександрівське 2020" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі №910/1615/24 залишено без руху та надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів доплати судового збору в сумі 117 993,69 грн.
Ухвалою суду від 29.01.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 11.03.2025.
Ухвалою суду від 11.03.2025 відкладено розгляд справи на 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 відкладено розгляд справи на 13.05.2025 та витребувано:
- у Державної митної служби України інформацію з документальним підтвердженням чи здійснювалася Державною митною службою України чи її територіальними органами розмитнення (митне оформлення, інші митні процедури) наступної техніки: Сівалка Amazone Cirrus 6003-2C - заводський № CR3029604, рік випуску 2021; ·Сівалка Amazone Cirrus 6003-2C - заводський № CR3029695, рік випуску 2021; Глибокорозпушувач Amazone CEUS 4000-TX- заводський № CEU0021307, рік випуску 2021; Розподільник мінеральних добрив Amazone ZG-TS 7501 ProfisPro - заводський № ZGTS00225016, рік випуску 2021;
- у ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА": інформацію з копіями підтверджуючих документів про те, яка уповноважена особа ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" здійснювала приймання техніки (об'єктів лізингу) від ТОВ "Тео-Трейдинг" (код за ЄДРПОУ 36406685); інформацію з копіями підтверджуючих документів про те, яка уповноважена особа здійснювала передачу об'єктів лізингу ФГ "ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020"; інформацію за якою адресою (у яких ангарах, під яким підвісом, на якому майданчику) зберігалася ТОВ "АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА" техніка (об'єкти лізингу) з моменту їх прийняття від ТОВ "Тео-Трейдинг" до передачі ФГ "ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020", а саме за період час з 01.03.2022 по 23.05.2022.
У судовому засіданні 13.05.2025 відкладено розгляд справи до 27.05.2025.
Позиції учасників справи
14.02.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
12.05.2025 та 13.05.2025 надійшли витребувані ухвалою від 08.04.2025 документи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
16.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" (далі - Лізингодавець) та Фермерським господарством "Олександрівське 2020" (далі - Лізингоодержувач) було укладено Договір фінансового лізингу №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 (далі - Договір) відповідно до умов якого Лізингодавець на підставі Замовлення на об'єкт лізингу (далі - ОЛ) зобов'язується купити та передати Лізингоодержувачу в строкове платне володіння та користування ОЛ на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг), а Лізингоодержувач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відповідно до Графіку платежів сплачувати на користь Лізингодавця Лізингові та інші платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим Договором.
ОЛ передається Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом прийому-передачі ОЛ. Лізингоодержувач володіє та користується ОЛ протягом всього строку лізингу. (п.2.2. Договору)
Згідно п. 2.3. договору строк лізингу визначається Сторонами в Графіку платежів. Строк лізингу починає обчислюватися з дня підписання Сторонами Акту прийому-передачі ОЛ і закінчується в останній день користування ОЛ відповідно до Графіку платежів , або в день дострокового розірвання або припинення Договору. (п.2.3. Договору)
Відповідно до п.3.1. Договору Лізингодавець набуває у власність ОЛ відповідно до вимог, викладених в Замовлені на ОЛ і надає ОЛ в лізинг Лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим Договором.
Вибір постачальника (продавця) ОЛ здійснюється Лізингоодержувачем. (п.3.2 Договору)
Згідно з п.3.3. Договору строк передачі ОЛ Лізингоодержувачу - протягом 5 робочих днів з моменту фактичного(-ї) постачання (передачі) ОЛ постачальником (продавцем) Лізингодавцю.
Підпунктом "г" пункту 8.1.2 Договору визначено, що Договір повністю або відповідний Графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) шляхом односторонньої відмови Лізингодавця у випадку, якщо Лізингоодержувач не здійснює сплату Лізингових платежів, передбачених Графіком платежів, повністю або частково більше 60 календарних днів з дати виникнення зобов'язання щодо здійснення оплати Лізингового платежу.
Підпунктом "а" пункту 8.1.3 Договору визначено, що Договір повністю або відповідний Графік платежів може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи Лізингоодержувача у разі прострочення передачі ОЛ більш як на 60 календарних днів.
Згідно з п.8.2. Договору у разі настання випадків, передбачених п.8.1.2 та п.8.1.3. (а) цього Договору, Сторона вважається повідомленою про відмову від Договору/Графіку платежів, а Договір/відповідний Графік платежів таким, що розірваний на 7 робочий день з дня, наступного за днем надсилання іншою стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в Договорі, що розривається.
У випадку дострокового розірвання (припинення дії) цього Договору/відповідного Графіку платежів з підстав, передбачених цим Договором (крім випадків, передбачених п.8.1.2.(в) та п.8.1.3 (а) даного Договору) суми грошових коштів, сплачених Лізингоодержувачем в якості першого лізингового платежу, лізингових платежів та/або інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього Договору/відповідним Графіком платежів, поверненню Лізингоодержувачу не підлягають та залишаються в розпорядженні Лізингодавця.
Додатками №1 до Договору передбачено замовлення на отримання об'єктів лізингу, а саме замовлення:
№1424-ЧК-МСБ-Ф-099/4 від 16.02.2022 - сівалка зернова Amazone Cirrus 6003-2C, 1 шт. на загальну суму 5 210 944 грн;
№1424-ЧК-МСБ-Ф-099/1 від 16.02.2022 - глибокорозпушувач Amazone CEUS 4000-TX, 1 шт. на загальну суму 2 116 946 грн;
№1424-ЧК-МСБ-Ф-099/2 від 16.02.2022 - сівалка зернова Amazone Cirrus 6003-2C, 1 шт. на загальну суму 5 210 944 грн;
№1424-ЧК-МСБ-Ф-099/3 від 16.02.2022 - розподільник мінеральних добрив причіпний Amazone ZG-TS 7501 ProfisPro, 1 шт. на загальну суму 3 256 840 грн.
З вказаних замовлень вбачається, що постачальником об'єктів лізингу на вимогу позивача обрано - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тео-Трейдинг".
Додатками №2 до Договору встановлено, зокрема, графіки платежів по вказаним замовленням.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" (покупець) та ТОВ "Тео-Трейдинг" (продавець) укладено Договір поставки №ТЕО-575/ВС від 16.02.2022.
Відповідачем замовлені позивачем об'єкти лізингу було отримано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Тео-Трейдинг", що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-передачі від 01.03.2022.
На виконання умов Договору №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 від 16.02.2022, відповідачем було виставлено позивачу рахунки на оплату перших лізингових платежів за вищевказаними замовленнями та графіками на загальну суму 6555204,71 грн, а саме рахунки №424-01-099-А00 від 16.02.2022 на суму 878532,59 грн (графік №1424-ЧК-МСБ-Ф-099/1 від 16.02.2022); №424-02-099-А00 від 16.02.2022 на суму 2162541,76 грн (графік №1424-ЧК-МСБ-Ф-099/2 від 16.02.2022); №424-03-099-А00 від 16.02.2022 на суму 1351588,60 грн (графік №1424-ЧК-МСБ-Ф-099/3 від 16.02.2022); №424-04-099-А00 від 16.02.2022 на суму 2162541,76 грн (графік №1424-ЧК-МСБ-Ф-099/4 від 16.02.2022).
Позивачем вказані рахунки (перші лізингові платежі) були оплачено в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 17.02.2022 №321, №322, №323, №324.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) від 03.11.2023 у якій зазначив, що відповідач протягом 20 місяців замовлені об'єкти лізингу не передав позивачу, про причини не можливості виконання умов Договору не повідомляв, а також не повернув сплачені позивачем грошові кошти та у зв'язку з чим позивач просив відповідача, зокрема, у строк до 10.11.2023 повідомити (проінформувати) позивача про причини не передання об'єктів лізингу за замовленнями; розглянути пропозицію позивача щодо розірвання Договору за згодою сторін на підставі ст. 652 ЦК України, шляхом підписання додаткової угоди, з умовою про повернення позивачу суми сплачених ним перших лізингових платежів у загальному розмірі 6555204,81 грн.
Листом від 13.11.2023 відповідач надав відповідь на вказану претензію (вимогу), вказавши, що вказані позивачем підстави претензії, а саме не передання об'єктів лізингу не відповідають дійсності, оскільки чотири об'єкти лізингу було передані відповідачем позивачу 23.05.2022 та в дату фактичної передачі об'єктів лізингу відповідач зареєстрував податкові накладні.
Крім того, відповідач у вказаному листі зазначив про наявність у позивача станом на 13.11.2023 заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 6231989,83 грн, яку просив сплатити до 27.11.2023.
Судом встановлено, що 30.11.2023 відповідач звернувся до позивача із повідомленням про відмову від Договору фінансового лізингу №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 від 16.02.2022 (поштове відправлення №0407324969007) на підставі п.8.1.2. Договору та ч.4. ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", вказавши, що станом на 27.11.2023 заборгованість позивача за Договором становить 8 949 102,02 грн, що складається із заборгованості зі сплаті лізингових платежів у розмірі 7 105 405,84 грн, а також пені (за прострочення сплати лізингових платежів) у розмірі 1 843 696,18 грн; прострочення сплати лізингових платежів триває більше 60 днів (з 31.05.2022). Також відповідач зазначив, що спірний Договір вважатиметься розірваним з 11.12.2023.
16.01.2024 позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 15.01.2024 про відмову від Договору фінансового лізингу №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 від 16.02.2022 на підставі ч.1 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п.8.1.3. Договору.
У вказаному повідомлені позивач зазначив, що спірний Договір вважається розірваним на 7 робочий день з дня, наступного за днем надсилання даного повідомленням відповідачу та просив повернути позивачу сплачені за Договором кошти у розмірі 6 555 204,81 грн.
Позивач, вважаючи, що після односторонньої відмови від договору йому не було повернуто сплачені кошти, звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 6 555 204,81 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що на момент звернення з повідомленням від 15.01.2024 про відмову від Договору, він вже був розірваний за ініціативою Лізингодавця (з 11.12.2023), шляхом відмови від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку від 30.11.2023, на підставі підпункту "г" пункту 8.1.2 Договору, ч.4 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", а відтак у відповідача відсутній обов'язок з повернення позивачу отриманих грошових коштів у розмірі 6 555 204,81 грн.
Також суд першої інстанції зазначив, що із наданих відповідачем доказів, зокрема податкових накладних, скан-копій актів приймання - передачі, платіжних доручень вбачається факт передачі об'єктів лізингу.
Однак колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договірні відносини, що склалися між сторонами у справі, за своєю правовою природою мають ознаки договору лізингу.
Згідно з ч. ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Відповідно до ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом (ч. 2 ст. 806 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі прострочення передачі лізингоодержувачу об'єкта фінансового лізингу більш як на 30 календарних днів та за умови, що договором фінансового лізингу не передбачено інший строк, лізингоодержувач до моменту передачі йому об'єкта фінансового лізингу має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця.
Для обрахунку строку прострочення не включаються дні, коли лізингоодержувач порушував свої обов'язки за договором фінансового лізингу, що призвело до такого прострочення, а також строк повідомлення лізингодавця лізингоодержувачем про односторонню відмову.
У разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.
У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов'язань за таким договором, у тому числі зобов'язань щодо сплати будь-яких платежів у зв'язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.
Відповідно до п. 8.1 (пп. 8.1.3 (а)) Договору він може бути достроково розірвано (припинено його дію) з ініціативи Лізингоодержувача у разі прострочення передачі Лізингоодержувачу ОЛ більш як на 60 календарних днів.
Згідно з п. 8.2 Договору у разі настання випадків, передбачених п.п. 8.1.2 та 8.1.3 (а) цього Договору, Сторона вважається повідомленою про відмову від Договору/Графіку платежів, а Договір/відповідний Графік платежів таким, що розірваний на 7 (сьомий) робочий день з дня, наступного за днем надсилання іншою Стороною відповідного повідомлення на поштову адресу та/або адресу електронної пошти, зазначену в Договорі, що розривається.
Тобто, відповідно до умов п. 8.1.3. договору та Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач наділений правом розірвати Договір лізингу в односторонньому порядку у випадку, якщо прострочення передачі об'єкта фінансового лізингу становить більше 60 календарних днів.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з претензією (вимогою) від 03.11.2023 у якій зазначив, що відповідач протягом 20 місяців замовлені об'єкти лізингу не передав позивачу, про причини не можливості виконання умов Договору не повідомляв, а також не повернув сплачені позивачем грошові кошти та у зв'язку з чим позивач просив відповідача, зокрема, у строк до 10.11.2023 повідомити (проінформувати) позивача про причини не передання об?єктів лізингу за замовленнями.
Листом від 13.11.2023 відповідач надав відповідь на вказану претензію (вимогу), вказавши, що вказані позивачем підстави претензії, а саме не передання об'єктів лізингу не відповідають дійсності, оскільки чотири об'єкти лізингу було передані відповідачем позивачу 23.05.2022 та в дату фактичної передачі об'єктів лізингу відповідач зареєстрував податкові накладні.
Досліджуючи обставини фактичної передачі об'єктів лізингу колегія суддів встановила наступне.
Згідно з пунктом 2.2. Договору ОЛ передається Лізингодавцем Лізингоодержувачу за Актом прийому-передачі ОЛ.
Згідно з п. 3.3 Договору строк передачі ОЛ Лізингоодержувачу - протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту фактичного (-ї) постачання (передачі) ОЛ постачальником (продавцем) Лізингодавцю.
Відповідно до абз. 5 розділу 1 Договору місце передачі ОЛ - заздалегідь обумовлене Сторонами та вказане в Графіку платежів або узгоджене Сторонами у будь-який інший спосіб місце, де відбувається фактична передача ОЛ Лізингоодержувачу. Остаточно узгоджене Сторонами Місце передачі ОЛ зазначається в Акті прийманняпередачі ОЛ/Акті повернення ОЛ.
Так, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що на підтвердження передання відповідачем та отримання позивачем об'єктів лізингу, відповідачем надано скан-копії актів прийому-передачі об'єктів лізингу від 23.05.2022, які підписані зі сторони позивача та з печаткою підприємства позивача.
Водночас, позивач заперечував щодо складання, підписання та надсилання вказаних актів та отримання об'єктів лізингу і надав заяву голови Фермерського господарства «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020» від 06.09.2024, в якій зазначено, що Гурбик Олексій Анатолійович не підписував ані додаткові угоди до Договору, ані спірні акти прийому-передачі об'єктів лізингу від 23.05.2022 та вказано, що він ніколи не отримував (приймав) жодних об'єктів лізингу за Договором.
Так, на виконання ухвали суду від 08.04.2025 було витребувано у відповідача інформацію з копіями підтверджуючих документів про те, яка уповноважена особа ТОВ «АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА» здійснювала приймання техніки (об'єктів лізингу) від ТОВ «Тео-Трейдинг» (код за ЄДРПОУ 36406685); інформацію з копіями підтверджуючих документів про те, яка уповноважена особа здійснювала передачу об'єктів лізингу ФГ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020»; інформацію за якою адресою (у яких ангарах, під яким підвісом, на якому майданчику) зберігалася ТОВ «АЛЬФА-ЛІЗИНГ УКРАЇНА» техніка (об'єкти лізингу) з моменту їх прийняття від ТОВ «Тео-Трейдинг» до передачі ФГ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020», а саме за період час з 01.03.2022 по 23.05.2022.
У наданих поясненнях на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2025 відповідач зазначив, що передача позивачу техніки здійснювалась безпосередньо постачальником ТОВ «ТЕО-ТРЕЙДИНГ» за його місцезнаходженням, а скан-копії вказаних документів 06.06.2022 були надіслані директором ТОВ «ТЕО-ТРЕЙДИНГ» представнику позивача.
Водночас, доказів того, що саме ТОВ «ТЕО-ТРЕЙДИНГ» передало, а ФГ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020» прийняло об'єкти лізингу (підписані акти приймання - передачі, тощо) відповідачем до матеріалів справи не додано.
Крім того, колегія суддів враховує, що підписані з боку позивача акти прийому-передачі об'єктів лізингу від 23.05.2022, проти підпису яких останній заперечує, були направлені відповідачу не ФГ «ОЛЕКСАНДРІВСЬКЕ 2020», а ТОВ «ТЕО-ТРЕЙДИНГ».
Більше того, колегія суддів зазначає, що вказані акти прийому-передачі об'єктів лізингу від 23.05.2022 не були підписані зі сторони відповідача, що додатково підтверджує неналежність таких доказів на підтвердження факту передачі об'єктів лізингу.
Також, відповідач зазначив про відсутність у нього оригіналів вказаних актів, так як вони були надіслані йому через месенджер Viber.
Відповідно до приписів ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Оскільки відповідач не надав оригіналів Актів прийому-передачі об'єктів лізингу від 23.05.2022, а позивач ставить під сумнів вірність наданих копій (електронних копій) оригіналу шляхом не визнання наявності підпису на таких документах, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідні акти приймання-передачі об'єктів лізингу, за наявності заперечень сторони, не можуть слугувати безумовним доказом на підтвердження передачі відповідачем позивачу об'єкту лізингу.
Досліджуючи інші докази, які могли б слугувати підставою для висновку про передачу об'єктів лізингу, колегія суддів вказує на наступне.
Так, суд першої інстанції посилався на копії платіжних інструкцій №1129 від 18.11.2022 на суму 402 186,47 грн та №4204275042 від 28.11.2022 на суму 616 409,28 грн, відповідно до яких ТОВ "Тео-Трейдинг" (обраний позивачем постачальник об'єктів лізингу) здійснювало на користь ТОВ "Альфа-Лізинг Україна" оплати лізингових платежів відповідно до графіків №1424-ЧК-МСБ-Ф-099/1 та №1424-ЧК-МСБ-Ф-099/3 колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач посилається на те, що відповідні платежі здійснені ТОВ "Тео-Трейдинг" на підставі Договору № 11-11/2022 від 11.11.2022 про покладення виконання зобов'язання на третю особу.
В матеріалах справи міститься надана відповідачем копія Договору № 11- 11/2022 від 11.11.2022 про покладення виконання зобов'язання на третю особу - ТОВ "Тео-Трейдинг".
Водночас, із даної копії договору вбачається, що він підписаний лише із боку відповідача. Позивачем та ТОВ "Тео-Трейдинг" вказаний договір підписаний не був.
Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі ч. 1 цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини 2, 4 ст. 207 ЦК України).
Підпис є невід'ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим, правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
А тому, проведені на підставі платіжних інструкцій №1129 від 18.11.2022 на суму 402 186,47 грн та №4204275042 від 28.11.2022 на суму 616 409,28 грн оплати не можуть бути розцінені як такі, що були здійснені в межах договору фінансового лізингу, а саме шляхом погашення третьою особою лізингових платежів в інтересах позивача.
Стосовно реєстрації податкових накладних колегія суддів зазначає наступне.
Відповідач, як лізингодавець за договором, 23.05.2022 зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:
№100 стосовно товару/послуги продавця: глибокорозпушувач Amazone CEUS 4000-TX; кількість: 1 шт.; обсяги постачання без ПДВ: 1764121,67 грн; ПДВ: 352824,334 грн; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ: 2116946 грн.
№101 стосовно товару/послуги продавця: сівалка зернова Amazone Cirrus 6003-2C; кількість: 1 шт.; обсяги постачання без ПДВ: 4342453,33 грн; ПДВ: 868490,666 грн; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ: 5210944 грн
№102 стосовно товару/послуги продавця: розподільник мінеральних добрив причіпний Amazone ZG-TS 7501 ProfisPro ; кількість: 1 шт.; обсяги постачання без ПДВ: 2714033,33 грн; ПДВ: 542806,666 грн; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ: 3256840 грн.
№103 стосовно товару/послуги продавця: сівалка зернова Amazone Cirrus 6003-2C ; кількість: 1 шт.; обсяги постачання без ПДВ: 4342453,33 грн; ПДВ: 868490,666 грн; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням ПДВ: 5210944 грн.
У постанові від 05.06.2024 у справі № 916/2492/21 Верховний Суд зазначив, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, у т. ч. необхідно досліджувати обставини поставки товару, слід з'ясовувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірним договором, інші обставини, які будуть переконливо підтверджувати реальний рух активів, свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару та які давали б змогу встановити реальність здійснених господарських операцій.
Однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції. Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.
При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
У постанові від 26.03.2019 по справі № 925/291/18 Верховний Суд зазначив, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця.
Крім того, у справі № 922/2081/19 Верховний Суд сформулював висновок, що до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції. Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.
Тобто, реєстрація відповідачем податкових накладних не може бути належним доказом факту поставки та передачі позивачу об'єктів лізингу, оскільки такі документи не свідчать про наявність реальної господарської операції.
Крім того, колегія суддів враховує інформацію, надану Державною митною службою України на виконання вимог ухвали суду від 08.04.2025, відповідно до якої відомостей стосовно митного оформлення: сівалки Amazone Cirrus 6003-2C - заводський № CR3029695, рік випуску 2021; глибокорозпушувача Amazone CEUS 4000-TX- заводський № CEU0021307, рік випуску 2021; розподільника мінеральних добрив Amazone ZG-TS 7501 ProfisPro - заводський № ZGTS00225016, рік випуску 2021 за період з 01.01.2021 по 09.05.2025 не виявлено.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).
Аналогічний стандарт доказування застосувала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
А тому, враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла до висновку, що надані відповідачем докази є менш вірогідними, ніж витребувані судом та надані позивачем відомості на підтвердження відсутності факту передачі об'єкту лізингу у порядку і строки, як того вимагає договір.
Як вже було зазначено вище, 16.01.2024 позивач звернувся до відповідача з повідомленням від 15.01.2024 про відмову від Договору фінансового лізингу №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 від 16.02.2022 на підставі ч. 1 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.п.8.1.3. Договору.
У вказаному повідомлені позивач зазначив, що спірний Договір вважається розірваним на 7 робочий день з дня, наступного за днем надсилання даного повідомленням відповідачу та просив повернути позивачу сплачені за Договором кошти у розмірі 6555204,81 грн.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що оскільки момент звернення ФГ "Олександрівське 2020" до відповідача з повідомленням від 15.01.2024 про відмову від Договору, вказаний Договір фінансового лізингу №1424-ЧК-МСБ-Ф-099 від 16.02.2022 вже був розірваний за ініціативою Лізингодавця (відповідача) (з 11.12.2023), шляхом відмови від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку від 30.11.2023, на підставі підпункту "г" пункту 8.1.2 Договору, ч.4 ст.17 Закону України "Про фінансовий лізинг", а відтак у відповідача відсутній обов'язок з повернення позивачу отриманих грошових коштів у розмірі 6 555 204,81 грн.
Водночас колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції необґрунтованими з наступних підстав.
Положеннями статті 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Аналогічні положення містить стаття 291 ГК України.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків (постанови Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17).
За змістом наведених положень закону одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК).
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами.
У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).
У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у cправі № 903/725/23.
З контексту вищенаведених висновків Верховного Суду вбачається, що вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність для суду з'ясувати наявність підстав для односторонньої відмови від договору, у цьому випадку, зокрема, обумовлених статтею 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» та пунктом 8.1. Договору.
Відповідач, заявляючи про наявність права на одностороннє розірвання Договору, стверджував, що правовою підставою для цього є ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» та підпункт «г» пункту 8.1.2 Договору.
Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об'єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/ або вимагати повернення об'єкта фінансового лізингу, у тому числі у безспірному порядку, на підставі виконавчого напису нотаріуса у разі якщо лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 60 календарних днів.
Відповідно до підпункту «г» пункту 8.1.2 Договору його може бути достроково розірвано (припинено його дію): шляхом односторонньої відмови Лізингодавця у наступних випадках, зокрема, Лізингоодержувач не здійснює сплату Лізингових платежів, передбачених Графіком платежів, повністю або частково більше 60 календарних днів з дати виникнення зобов'язання щодо здійснення оплати Лізингового платежу.
При цьому, пункт 4.1. Договору передбачає, що за переданий у лізинг ОЛ з моменту передачі ОЛ до завершення строку лізингу, Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі та виконувати інші обов'язки, передбачені даним Договором.
Тобто, відповідно до п. 4.1 Договору Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі лише за переданий у лізинг ОЛ з моменту передачі ОЛ.
А тому, відповідач може мати право на односторонню відмову від договору лише за сукупності певних умов, а саме: об'єкт лізингу отриманий лізингоодержувачем; лізингоодержувач не сплатив за договором фінансового лізингу лізинговий платіж частково або в повному обсязі; прострочення оплати лізингових платежів становить більше 60 календарних днів.
Водночас, як вже було встановлено вище, відповідач не надав належних доказів передачі об'єкту лізингу позивачу, як того вимагають умови договору.
А тому, у відповідача було відсутнє право для розірвання Договору в односторонньому порядку за власною ініціативою.
Водночас, оскільки, як вже було зазначено вище, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази передачі позивачу об'єкту лізингу відповідно до умов договору, а тому згідно приписів ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» та п. 8.1 (пп. 8.1.3 (а)) договору позивач правомірно скористався наданим йому правом на односторонню відмову від договору на підставі повідомлення від 15.01.2024.
Згідно з частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
За приписами частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п. 8.3 Договору у випадку дострокового розірвання (припинення дії) цього Договору/відповідного Графіку платежів з підстав, передбачених цим Договором (крім випадків, передбачених підпунктами 8.1.2 (в) та 8.1.3 (а) даного Договору) суми грошових коштів, сплачених Лізингоодержувачем в якості Першого лізингового платежу, Лізингових платежів та/або інших платежів, сплата яких передбачена умовами цього Договору/відповідним Графіком платежів, поверненню Лізингоодержувачу не підлягають та залишаються в розпорядженні Лізингодавця.
Згідно приписів ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі якщо лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу з підстав, визначених абзацом першим цієї частини, такий договір вважається розірваним з дати, зазначеної лізингоодержувачем у повідомленні про таку відмову, але не раніше дня отримання повідомлення лізингодавцем.
У такому разі сторони звільняються від будь-яких зобов'язань за таким договором, у тому числі зобов'язань щодо сплати будь-яких платежів у зв'язку з відмовою від договору фінансового лізингу, а всі кошти (зокрема авансовий платіж), сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу, підлягають поверненню лізингодавцем не пізніше трьох робочих днів, починаючи з робочого дня, наступного за днем отримання ним повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору фінансового лізингу.
У разі якщо об'єкт фінансового лізингу не передано лізингодавцю продавцем (постачальником), а лізингодавець використав кошти (зокрема авансовий платіж), отримані від лізингоодержувача, для сплати продавцю (постачальнику) за цей об'єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору фінансового лізингу, лізингодавець повинен письмово повідомити продавця (постачальника) про таку відмову протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингоодержувача про односторонню відмову від договору фінансового лізингу і повернути лізингоодержувачу кошти (зокрема авансовий платіж) не пізніше трьох робочих днів з дня повернення коштів лізингодавцю продавцем (постачальником), який зобов'язаний повернути лізингодавцю кошти, отримані від такого лізингодавця, протягом трьох робочих днів з дня отримання повідомлення лізингодавця.
Тобто, приписи ч. 1 ст. 17 Закону України «Про фінансовий лізинг» покладають саме на лізингодавця обов'язок з повернення коштів після отримання повідомлення від лізенгоодержувача про відмову від договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було сплачено 6 555 204,81 грн перших лізингових платежів.
Матеріали справи не містять доказів того, що сплачені позивачем відповідачу кошти були використані в якості оплати продавцю (постачальнику) за об'єкт фінансового лізингу до того, як лізингоодержувач скористався своїм правом односторонньої відмови від договору.
Тобто, виходячи з умов договору та закону, у зв'язку з розірванням договору лізингу через прострочення більш як на 60 календарних дів передачі об'єкту лізингу лізенгоодержувачу, сплачені перші лізингові платежі за договором у сумі 6 555 204,81 грн підлягають поверненню останньому.
З огляду на викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором лізингу у встановлений строк, розмір основної заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів передачі позивачу об'єкта фінансового лізингу відповідно до здійснених ним платежів або повернення грошових коштів відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 6 555 204,81 грн. з повернення суми сплачених лізингових платежів підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
За таких обставин, апеляційна скарга Фермерського господарства "Олександрівське 2020" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/1615/24 - скасуванню з прийняттям нового про задоволення позову.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно із ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Олександрівське 2020" на рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/1615/24 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2024 у справі № 910/1615/24 скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Лізинг Україна" (код 33942232, адреса: 04073, місто Київ, пр.Бандери Степана, будинок 16-Б) на користь Фермерського господарства "Олександрівське 2020" (код 43559219, адреса: 15352, Чернігівська обл., Корюківський р-н, село Олександрівка, ВУЛИЦЯ ЦЕНТРАЛЬНА, будинок 125) 6 555 204,81 грн заборгованості, 78 662,46 грн судового збору за подачу позову та 117 993,69 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.
4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/1615/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повна постанова складена 05.06.2025
Головуючий суддя М.А. Барсук
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна