вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2025 р. Справа№ 910/8184/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Сондей Я.А.;
від відповідача: Шатарська Т.Н.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року (повний текст рішення складено 18.02.2025 року)
у справі №910/8184/24 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Чернівціобленерго"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 12 272 213,90 грн,-
Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач) заборгованість за електричну енергію для врегулювання небалансів в сумі 12 011 146,58 грн, 3% річних у розмірі 110 985,52 грн та інфляційні втрати у розмірі 150 081,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було здійснено оплату лише по 2 рахункам - фактурам, до того ж, здійснена з простроченням дати здійснення розрахунку, а саме за виставленими рахунками: №2112202300175 від 21.12.2023 було здійснено оплату в сумі 285 548, 58 грн 11.03.2024 (з простроченням 75 днів); №0801202400402 від 08.01.2024 було здійснено оплату в сумі 121 307, 65 грн 08.05.2024 (з простроченням 117 днів).
Таким чином, за твердженнями позивача, внаслідок не здійснення відповідачем розрахунків за вищезазначеними рахунками, станом на 25.06.2024 року утворилась заборгованість за договором про врегулювання небалансів в сумі 12 011 146, 58 грн.
В подальшому, за час розгляду справи, відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 10 567 850,72 грн, а сума заборгованості, з урахуванням вказаної оплати, становить 1 009 103,18 грн, про що позивачем зроблено відповідну заяву та надано акт звірки.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 у справі № 910/8184/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" 1 009 103,18 грн заборгованості, 150 081,87 грн інфляційних втрат, 110 985,52 грн 3% річних та 15 242,09 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року скасувати в частині задоволених позовних вимог, та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, представник скаржника зазначив, що наявність в системі сформованого рахунку-фактури у форматі Ексель не створює юридичних наслідків, оскільки у такого розрахунку відсутні ознаки належного документа, а відповідно і належного доказу у даній справі. Належними доказами у спірних правовідносинах є акти із актами коригування (врегулювання), які підписані сторонами та визначають коректний обсяг наданих послуг та їх вартість, та які своєчасно та повністю оплачені відповідачем.
Крім того, за твердженням скаржника, у спірних правовідносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону України "Про ринок електричної енергії», який необхідно врахувати при вирішенні спору, оскільки і п. 1.4 договору вказує, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку.
При цьому, скаржник зауважив, що враховуючі виняткові обставини, в яких опинилось НЕК «Укренерго» в умовах воєнного стану, виходячи з принципів розумності, справедливості, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, є можливим та необхідним зменшення 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року у справі №910/8184/24.
14.03.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року у справі №910/8184/24 залишити без змін.
Крім того, представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що на виконання правил та умов договору, а також інструкції АТ "Чернівціобленерго" було підписано рахунки із зазначенням сум, що підлягають оплаті відповідачу та надіслано на офіційну електронну адресу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго", а також поштовим зв'язком. А отже, в порядку визначеному положеннями чинного законодавства. Таким чином, позиція апелянта не узгоджується із положеннями чинного законодавства, в тому числі із відповідною інструкцією, а позивачем в свою чергу дотримано процедуру виставлення та надсилання відповідних рахунків, які підлягають оплаті п. 7.7.4 Правил ринку.
Водночас, не зрозумілим є зауваження щодо відсутності строків для оплати, адже п. 7.7.4 Правил, чітко встановлено строки здійснення оплати АР платіжних документів, а саме - протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Крім того, представник позивача зауважив, що в ході розгляду справи в судів першої інстанції, частково сума боргу була зарахована шляхом підписання акту про зарахування однорідних взаємних вимог.
Разом з цим, за твердженням представника позивача, з метою з'ясування обставин щодо наявної суми заборгованості, АТ Чернігівобленерго» було скеровано до відповідача акт звірки взаєморозрахунків із відображенням суми боргу. У відповідь на що, на адресу Товариства надійшов акт звірки взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за договором про врегулювання небалансів електричної енергії, станом на 17.10.2024 року, відповідно до якого сума боргу за договором становить 1009103,18 грн, копія акту міститься в матеріалах справи. Звертаємо увагу, що сторони дійшли згоди про наявність суми боргу, а тому позиція апелянта суперечить фактичним обставинам справи, що підтверджується рядом доказів, які містяться в матеріалах справи.
При цьому, представник позивача вказав, що в розумінні чинного законодавства посилання відповідача про відсутність коштів на рахунках та/або понесення витрат на відновлення пошкоджених внаслідок атаки Російської Федерації електричних мереж, не доводить правомірність не здійснення розрахунків, не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань та в призмі закону не доводить жодних обставин.
До того ж, представник позивача наголосив, що за аналогічними правовідносинами, із тим ж самими сторонами Верховний Суд дійшов до висновку, що позиція Акціонерного товариства "Чернівціобленерго" є правомірною як щодо прядку та процедури виставлення рахунків, так і здійснення розрахунку компенсаційних витрат в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України. Вказана позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року по справі №910/15660/23.
15.04.2025 року до Північного апеляційного господарського суду від представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, вмотивоване зайнятістю представника в іншому судовому засіданні.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 року клопотання представника Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про відкладення розгляду справи задоволено. Відкладено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року у справі №910/8184/24 на 07.05.2025 року.
07.05.2025 року в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 07.05.2025 року не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 року призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року у справі №910/8184/24 на 28.05.2025 року.
Представник скаржника в судовому засіданні 28.05.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду першої інстанції від 11.02.2024 року у справі №910/8184/24 скасувати.
Представник позивача в судовому засіданні 28.05.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Акціонерне товариство "Чернівціобленерго" шляхом підписання заяви про приєднання, приєдналося до умов публічного типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - договір), затвердженого наказом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 16.08.2019 року № 441.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги охоплюють період з листопада 2022 року по вересень 2023 року, та правовідносини охоплюються публічними типовими договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, що затверджені наказами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" від 09.06.2022 року № 236 та наказом від 27.01.2023 року № 58.
Згідно з умовами договору та в порядку передбаченому Законом України "Про ринок електричної енергії" і Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також -НКРЕКП) від 14.03.2018 року №307 (далі - Правила), позивач та відповідач врегульовують небаланси електричної енергії шляхом вчинення правочинів, щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів.
Відповідно до п. 1.5 договору, врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
СВБ (сторона, відповідальна за баланс) - учасник ринку (в даному випадку ОСР), зобов'язаний повідомляти та виконувати свої погодинні графіки електричної енергії (та/або балансуючої групи) відповідно до обсягів купленої та/або проданої електричної енергії та фінансово відповідальний перед оператором системи передачі за свої небаланси (та/або небаланси балансуючої групи).
Згідно з п. 2.1 договору, вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії.
Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.
Згідно п. 5.9. договору, ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та розміщений у мережі Інтернет або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. В акті купівлі-продажу відображено обсяги та вартість поставленої електричної енергії ОСП, а також обсяги та вартість поставленої електричної енергії ОСП для врегулювання небалансів за період зазначений в акті.
Відповідно до п. 5.28.1 правил, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Система управління ринком (СУР) - програмно-інформаційний комплекс, що складається з окремих систем та підсистем, які забезпечують автоматичне управління даними та процесами, а також виконання розрахунків, передбачених цими Правилами, з урахуванням інтеграції з іншими програмно-інформаційними комплексами, які забезпечують необхідні функції;
Рахунок A-B використовується для розрахунків за небаланси. Розрахункова активність на цьому рахунку для кожного розрахункового періоду кожного торгового дня включає дебетування за платежі або кредитування за витрати СВБ, що виникають через їх позитивний або негативний небаланс, за відповідною ціною небалансів, у тому числі оплату/зарахування за отримання/надання аварійної допомоги операторам (п. 5.3.1 правил).
Згідно з п. 7.3.1 правил, АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Плата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка (п. 7.7.4. правил).
Так, за твердженням позивача внаслідок не здійснення відповідачем розрахунків за вищезазначеними рахунками, станом на 25.06.2024 року утворилась заборгованість за договором про врегулювання небалансів в сумі 12 011 146, 58 грн, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори Відповідно до ст. 11 ЦК України .
Згідно ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором приєднання та стосується врегулювання небалансів електричної енергії.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначено Законом України "Про ринок електричної енергії"
Згідно зі ст. 52 Закону, організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку забезпечує адміністратор розрахунків, та ч. 2 цієї ж статті встановлено, що функції адміністратора розрахунків покладаються на оператора системи передачі.
Відповідно до ст. 4 Закону, учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема, про врегулювання небалансів.
Згідно з п. 7 ст. 1 Закону, балансуючий ринок електричної енергії (далі - балансуючий ринок) - ринок, організований оператором системи передачі електричної енергії з метою забезпечення достатніх обсягів електричної потужності та енергії, необхідних для балансування в реальному часі обсягів виробництва та імпорту електричної енергії і споживання та експорту електричної енергії, врегулювання системних обмежень в об'єднаній енергетичній системі України, а також фінансового врегулювання небалансів електричної енергії;
Відповідно до п. 11 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії", оператор системи передачі: придбаває послуги з балансування на ринкових недискримінаційних і прозорих засадах та забезпечує функціонування балансуючого ринку у порядку, визначеному цим Законом, Правилами ринку та Кодексом системи передачі, а також здійснює купівлю-продаж небалансів електричної енергії.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач є оператором системи розподілу (ОСР), а в даних правовідносинах - сторона відповідальна за баланси (СВБ).
Відповідач, оператор системи передачі, адміністратор розрахунків (АР).
АР - юридична особа, яка забезпечує організацію проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг.
Згідно з п. 12 ст. 1 Закону, відповідальність за баланс - зобов'язання учасників ринку повідомляти і виконувати погодинні графіки електричної енергії відповідно до обсягів купленої та проданої електричної енергії та нести фінансову відповідальність за врегулювання небалансів.
Також, п. 46 ст. 1 Закону визначено, що небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між Документ сформований в системі фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.
Відповідно до ст. 3 Закону, обов'язковою умовою участі в ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з оператором системи передачі.
Порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов'язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків регулюються Правилами ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем, на виконання умов договору, виставлено відповідачеві відповідні рахунки - фактуру за розрахунковий період з 11.09.2023 по 31.05.2024 на загальну суму, з врахуванням актів коригування (врегулювання), 12 418 002,81 грн.
Відповідачем було здійснено оплату лише по 2 рахункам - фактурам, а саме: №2112202300175 від 21.12.2023 року було здійснено оплату в сумі 285 548, 58 грн 11.03.2024 року; №0801202400402 від 08.01.2024 рокубуло здійснено оплату в сумі 121 307, 65 грн 08.05.2024 року.
Таким чином, з врахування вказаних оплат, заборгованість за договором про врегулювання небалансів складає 12 011146,58 грн.
Щодо твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що наявність в системі сформованого рахунку-фактури у форматі Ексель не створює юридичних наслідків, оскільки у такого розрахунку відсутні ознаки належного документа, а відповідно і належного доказу у даній справі. Належними доказами у спірних правовідносинах є акти із актами коригування (врегулювання), які підписані сторонами та визначають коректний обсяг наданих послуг та їх вартість, та які своєчасно та повністю оплачені відповідачем, колегія суддів відзначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі, відповідачем здійснювалися часткові оплати задля погашення вищевказаної заборгованості.
При цьому, 17.10.2024 року між сторонами було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.10.2023 року - 17.10.2024 року, з якого вбачається, що заборгованість відповідача за виставленими рахунками складає 1 009 103,18 грн.
Тобто, з наведеного вбачається, що відповідачем, за час розгляду справи, сплачено на користь позивача 10 567 850,72 грн, а грошові кошти у розмірі 1 009 103,18 грн визнано ним як заборгованість.
Суд зазначає, що дані дії, зі сторони відповідача, визначаються як конклюдентні.
Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а ч. 6 ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18.
Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошував (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.
Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.
Таким чином, вищенаведене твердження скаржника, суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, а його поведінка не відповідає попередній поведінці.
При цьому, твердження скаржника, що у спірних правовідносинах має застосовуватися пріоритет спеціальної норми Закону України "Про ринок електричної енергії», який не обхідно врахувати при вирішенні спору, оскільки і п. 1.4 договору вказує, що ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному законом України «Про ринок електричної енергії» та Правилами ринку, не спростовує висновків суду.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 150 081,87 грн інфляційних втрат та 110 985,52 грн 3% річних, колегія суддів відзначає наступне.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В п. 2.2 договору зазначено, що порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з п. 7.7.4. Правил, оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.
Як встановлено судом вище, відповідач, всупереч вказаним положенням, своє зобов'язання в частині своєчасної оплати виставлених рахунків-фактур не виконав.
Боржника вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат коштів, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3 % річних коштів, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вони є арифметично та методологічно правильними, а тому позовні вимоги про стягнення 150 081,87 грн інфляційних втрат 110 985,52 та 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, твердження скаржника що ОСП може розраховуватися з учасниками ринку за договорами врегулювання небалансів електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та Закону Про ринок електричної енергії» за наявності коштів, що надійшли від учасників ринку балансування на такому ринку, а тому відсутня така складова к користування коштами і як наслідок стягнення 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що вказані скаржником обставини не виключають застосування до нього відповідальності за прострочення грошового зобов'язання у порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат.
Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року № 703/2718/16-ц та від 18.03.2020 року у справі №902/417/18 тощо.
У постанові від 07.04.2020 року у справі №910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у ст. 625 Цивільного кодексу України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі №712/8916/17, від 22.09.2020 року у справі №918/631/19, від 09.11.2021 року у справі №320/5115/17.
Водночас, колегія суддів приймає до уваги, що відповідачем до суду не був наданий контррозрахунок інфляційних втрат та 3% річних.
Щодо клопотання відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат на 95 %, колегія суддів відзначає наступне.
Згідно ст. 233 Господарського кодексу України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, судом враховано, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі Велика Палата Верховного Суду від 28.02.2024 року у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Про зазначене вказала й об'єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 року у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
В ухвалі від 18.12.2024 року у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та зазначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування ст. 625 Цивільного кодексу України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних.
При цьому, у постанові від 05.06.2024 року у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку, за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, колегія суддів відзначає, що у даній справі позивачем взагалі не нараховувались штраф та пеня, а заявлений до стягнення розмір 3% річних становить менше 1% від суми основного боргу, з урахуванням чого та з огляду на встановлені фактичні обставини, відсотки річних, розраховані за встановленою у ст. 625 Цивільного кодексу України ставкою у розмірі 3%, у спірному випадку не можна розцінювати як такі, що порушують принципи розумності, справедливості та пропорційності. Тобто суд апеляційної інстанції не встановив винятковий випадок (порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності) для зменшення відсотків річних.
Відтак, з огляду на конкретні обставини цієї справи, враховуючи принципи справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення 3% річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
До того ж, як вже було зазначено вище, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Разом з тим інфляційні витрати не є неустойкою або штрафними санкціями, в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, з огляду на що у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем інфляційних витрат.
За таких обставин відсутні підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями позивача викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року у справі №910/8184/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.02.2025 року у справі №910/8184/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/8184/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич
Дата підписання 05.06.2025 року.