вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2025 р. Справа№ 910/7635/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Суліма В.В.
суддів: Гаврилюка О.М.
Майданевича А.Г.
при секретарі судового засідання : Шевченко Н.А.
за участю представників сторін:
від позивача: Шило Є.П.;
від відповідача 1: Панаматенко Д.М., Мелехова О.С.;
від відповідача 2: Бублик Ю.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року (повний текст рішення складено і підписано 10.03.2025 року)
у справі №910/7635/24 (суддя Н.Б. Плотницька)
за позовом ОСОБА_1
до 1) Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор"
2) Головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Трофимова Тараса Ігоровича
про визнання недійсними рішення,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" (далі - відповідач 1) та Головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Трофимова Тараса Ігоровича (далі - відповідач 2) про визнання недійсними рішення прийняті на засіданні Правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", оформлених протоколом № 21 від 15.05.2020 року, рішення прийняті на позачерговому засіданні за засіданні Загальних Зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", оформлених протоколом № 2/2020 від 29.05.2020 року, та скасування реєстраційної дії.
Позовні вимоги мотивовані незаконністю прийнятих рішень, оформлених протоколом № 2.1 від 15.05.2020 року та від 29.05.2020 року №2/2020.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 та ухвалити нове рішення суду, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.
Так, за твердженням скаржника, Голова правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" - ОСОБА_3 не скликав чергового або позачергового засідання правління, не проводив його, зокрема у матеріалах справи відсутні докази сповіщення Головою правління про дату, час, місце і порядок денний засідання членів Правління. Також протокол позачергового засідання Правління від 15.05.2020 року не підписувався Головою Правління, оскільки останній не брав участь у його проведенні.
Розміщення відповідачем повідомлення про засідання правління та загальні збори на дощі оголошень , не може бути доказом обізнаності позивача про такі збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів організації.
Отже, засідання правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", яке відбулося 15.05.2020 року, було проведено з порушенням п. 6.3, п. 3.12.6 статуту відповідача 1 щодо порядку скликання членів Правління на засідання Правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор".
Водночас скаржник констатує відсутність вимоги 50% від загальної кількості правління відповідача 1 про скликання відповідних зборів, а також відсутність 10% зібраних підписів членів організації за проведення позачергових загальних зборів.
Крім того, за твердженням скаржника, Голова правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" не покладав виконання своїх повноважень на жодного з членів Правління.
Разом з цим, відповідна реєстраційна дія в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 16.06.2020 року №10661070030002089 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» проводилася в час дії обмежень введених Кабінетом Міністрів України у 2020 році щодо запобігання поширенню на території України корона вірусу СОVID-19. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України була введена заборона проведення всіх масових заходів у яких бере участь понад 200 чоловік. Тобто загальні збори відповідача членами яких є 2389 осіб було заборонено законодавством.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Сулім В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Майданевич А.Г., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24.
15.04.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 2 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 залишити без змін.
При цьому, представник відповідача 2 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що головному спеціалісту Трофимову Т.І. для проведення оскаржуваної реєстраційної дії було надано належні документи в силу положень ст. 15 та ч. 4 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», з урахуванням особливостей, передбачених для громадських об'єднань.
Водночас, вищевказаним законом не передбачено обов'язку та можливостей державного реєстратора у визначеності законності документів, поданих для проведення державної реєстрації.
Відтак, оскаржувана реєстраційна дія, проведена головним спеціалістом Трофимовим Т.І. щодо організації, відповідає законодавству у сфері державної реєстрації.
Так, представник відповідача 2 зауважив, що Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 06.03.2025 року обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач не довів наявності порушення своїх прав та законних інтересів рішеннями, прийнятими на позачерговому засіданні Загальних Зборів Громадської організації «Військовий автоматор», а також не обґрунтував, яким чином оспорювані рішення перешкоджають йому реалізовувати свої права на управління організаціє. Крім того, позивач не довів, що існувала необхідність судового захисту його прав замість використання інших передбачених законом способів захисту, таких як ініціювання нових зборів.
При цьому, за твердженням представника відповідача 2, Головний спеціаліст Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Трофимова Тараса Ігоровича є неналежним відповідачем по справі.
01.05.2025 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від представника відповідача 1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого представник відповідача 1 просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 залишити без змін.
При цьому, представник відповідача 1 у відзиві на апеляційну скаргу, зокрема зазначив, що ані у позовній заяві, ані під час розгляду судового розгляду в суді першої інстанції позивачем так і не було обґрунтовано в чому саме полягає її порушене право, окрім формального посилання в управлінні організацією, спосіб поновлення вказаного права з огляду на сплив 5 років, після прийняття вказаних рішень, та їх погодження іншими діючими членами громадської організації у кількості майже 3000 осіб.
Крім того, представник відповідача 1 зауважив, що обраний позивачем спосіб захисту її права непропорційним за фактичних обставин, що виникли між сторонами спору, оскільки позивач не може реалізувати захист свого права у спосіб порушення прав інших членів громадської організації, які своєю абсолютною більшістю не оспорюють цього рішення. Це суперечить як конституційним основам правового господарського порядку в Україні, які унормовані в ч. 2 ст. 5 Господарського кодексу України, так і стабільності цивільного обороту в цілому (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15.03.2023 року у справі №916/2914/21 та від 08.02.2023 року у справі №908/1675/21).
Водночас, за твердженням представника відповідача 1, що посилання позивача на необхідність саме персонального повідомлення кожного з майже 3000 членів Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор" про скликання загальних зборів не передбачено ані статутом, ані Законом України «Про громадські об'єднання». Неможливість направлення цінним або рекомендованим листом повідомлення про проведення будь-яких зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" кожному члену Організації, пов'язане з надвеликою кількістю членів організації, які взаємодіють через уповноважених осіб та вимагає додаткових коштів організації, яка є некомерційною організацією.
07.05.2025 року в багатьох областях України, в тому числі на території міста Київ було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 07.05.2025 року не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 року призначено до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 на 28.05.2025 року.
Представник скаржника в судовому засіданні 28.05.2025 року Північного апеляційного господарського суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду першої інстанції від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 скасувати.
Представники відповідачів та третьої особи в судовому засіданні 28.05.2025 року Північного апеляційного господарського суду заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та третьої особи, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 15.05.2020 року відбулося засідання Правління Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор" яке оформлено протоколом № 2.1 засідання Правління Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор" про скликання загальних зборів.
За результатами вказаного засідання були прийняті наступні рішення:
1) ОСОБА_4 обрано тимчасово головуючим і секретарем на засіданні правління;
2) затверджено списки уповноважених Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор" у такому складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 ;
3) відповідно до Статуту Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор" вирішено скликати загальні збори Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор";
4) затверджено наступний порядок денний загальних зборів Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор": 1. Про обрання Головуючого та секретаря на Засіданні Зборів уповноважених та про уповноваження Головуючого та Секретаря на Засіданні Зборів уповноважених на підписання протоколу засідання Зборів Уповноважених. 2. Про відкликання з посади Голови Правління громадської організації та діючого складу Правління громадської організації. 3. Про обрання Голови Правління громадської організації. 4. Про обрання нового кількісного та персонального складу керівних та контролюючих органів громадської організації. 5. Про визначення особи (осіб), яка має право представляти громадську організацію для здійснення реєстраційних дій;
5) визначено дати, часу та місця проведення загальних зборів Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор": 29.05.2020 об 18:00 год. за адресою Пухівська, 2, а також на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 покладено обов'язок повідомити делегатів у належний спосіб про загальні збори.
Крім того, 29.05.2020 року відбулося позачергове засідання Загальних Зборів Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор", які оформлені протоколом № 2/2020 позачергового засідання Загальних Зборів Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор", та на якому були присутні 21 уповноважений представник членів організації з правом голосу а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 .
За результатами вказаних зборів були прийняті наступні рішення: 1) обрано на засіданні зборів уповноважених - ОСОБА_5 , секретар зборів - ОСОБА_7 , та уповноважено їх на підписання протоколу Зборів Уповноважених; 2) відповідно до п. 5.1 статуту громадської організації відкликано з посади голови правління громадської організації ОСОБА_3 у зв'язку з проведенням діяльності, яка суперечить меті та завданням громадської організації, а також відповідно до п. 5.1 статуту громадської організації відкликано діючий склад Правління громадської організації, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_4 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 ; 3) відповідно до пункту 5.1 статуту громадської організації обрано головою Правління громадської організації ОСОБА_5 ; 4) відповідно до п. 5.1 статуту громадської організації обрано та затверджено новий кількісний та персональний склад Правління громадської організації ОСОБА_5 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_32 , ОСОБА_10 , ОСОБА_23 , ОСОБА_9 ; 5) уповноважено Голову Правління організації Дідова Віталія Володимировича подати до державного реєстратора всі необхідні документи для державної реєстрації змін до відомостей про організацію, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або видати довіреність на виконання цих дій третім особам.
Так, за твердженням відповідача, вказані засідання були проведені з порушенням вимог закону України "Про громадські об'єднання" та статуту громадської організації "Військовий автоаматор", затвердженим черговим засіданням Зборів уповноважених громадської організації "Військовий автоаматор" протоколом № 1 від 15.04.2020 року, у зв'язку з чим всі рішення, прийняті за результатом розгляду питань, винесених на порядок денний та оформлені протоколом № 2.1 від 15.05.2020 року та протоколом №2/2020 від 29.05.2020 року є недійсними, а реєстраційна дії, що була проведена за результатом їх розгляду, підлягає скасуванню.
Крім того, в обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що її, як члена (учасника) громадської організації "Військовий автоаматор" не було повідомлено про проведення загальних зборів 29.05.2020 року, а також те, що засідання загальних зборів громадської організації "Військовий автоаматор" було проведене за відсутності необхідної кількості уповноважених представників членів організації, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань регламентовані Законом України "Про громадські об'єднання".
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання" громадське об'єднання це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадське об'єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об'єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.
Громадська організація це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи (ч. 3 ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання").
За умовами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про громадські об'єднання" громадські об'єднання утворюються і діють на принципах: 1) добровільності; 2) самоврядності; 3) вільного вибору території діяльності; 4) рівності перед законом; 5) відсутності майнового інтересу їх членів (учасників); 6) прозорості, відкритості та публічності.
Частиною 3 ст. 3 Закону України "Про громадські об'єднання" самоврядність передбачає право членів (учасників) громадського об'єднання самостійно здійснювати управління діяльністю громадського об'єднання відповідно до його мети (цілей), визначати напрями діяльності, а також невтручання органів державної влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в діяльність громадського об'єднання, крім випадків, визначених законом.
Згідно ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Статут громадського об'єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об'єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об'єднанні, права та обов'язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі керівні органи) громадського об'єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об'єднання, та її заміни (для громадських об'єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об'єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв'язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об'єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об'єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об'єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об'єднання (у разі їх створення громадським об'єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об'єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об'єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про громадські об'єднання").
Згідно п. 1.1 статуту Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор" (нова редакція) (далі - статут), затвердженого черговим засіданням Зборів уповноважених Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор", протокол № 1 від 15.04.2020 року, Громадська організація Київська міська організація "Військовий Автоаматор" (організація) є громадською організацією, яка створена на основі єдності інтересів членів (учасників) організації, в тому числі військовослужбовців та членів їх сімей для задоволення своїх законних прав і свобод у сфері автомобільного аматорства.
У відповідності до розділу 4 статуту статутними органами організації є: Загальні Збори Організації - вищий керівний орган (п. 4.1.1. статуту); Правління організації - постійно діючий виконавчий орган (п. 4.1.2. статуту); Голова Правління організації - керівник організації (п. 4.1.3. статуту); Ревізор організації - контролюючий орган організації, що обирається у разі необхідності (п. 4.1.4. статуту).
Відповідно до п. 5.1 статуту загальні збори організації є її вищим керівним органом. Загальні збори скликаються головою правління організації не рідше, ніж один раз на рік. Голова правління разом зі скликанням загальних зборів встановлює норму представництва уповноважених осіб від членів (учасників) організації. Правління організації повідомляє членів (учасників) організації про час, місце проведення, норму представництва уповноважених осіб і порядок денний загальних зборів. Загальні збори вважаються чинними та правомочними, якщо в їх роботі беруть участь більш як 50% уповноважених представників членів (учасників) організації. Рішення ухвалюються відкритим голосуванням простою більшістю голосів від загального складу присутніх на засіданні уповноважених представників членів (учасників) організації. Рішення з питань зазначених у пунктах 5.6.1-5.6.8 статуту приймаються кваліфікованою більшістю у три четвертих від загальної кількості уповноважених представників членів (учасників) присутніх на загальних зборах. Позачергові загальні збори скликаються за рішенням голови правління організації або на вимогу не менше ніж 10% від загальної кількості членів (учасників) організації. Про дату, час, місце, норму представництва уповноважених осіб і порядок денний позачергових загальних зборів правління організації повідомляє не пізніше, ніж за 10 днів до засідання.
Відповідно до п. 6.3 статуту чергові та позачергові засідання правління скликаються за вимогою голови правління організації або за вимогою не менше 50 % від загальної кількості членів правління. Про дату, час, місце і порядок денний члени правління сповіщаються головою правління організації.
Згідно п. 6.4 статуту засідання правління визнаються правомочними і їх рішення вважаються прийнятими, якщо в них беруть участь не менше ніж 50% членів правління.
Відповідно до п. 6.5 статуту рішення правління приймаються простою більшістю голосів присутніх на засіданні членів правління. При голосуванні кожний член Правління має один голос. При розподілі голосів 50 на 50 голос Голови правління є вирішальним. Голосування на засіданні Правління Організації може відбуватись з використанням засобів електронного зв'язку, в тому числі дистанційно, а також інших, не заборонених законодавством, технічних засобів.
Рішення Правління може бути оскаржено членом (учасником) Організації до Загальних Зборів Організації або у судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства (п. 6.6 статуту).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ОСОБА_1 є членом станом на 29.05.2020 року - дату прийняття загальними зборами Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор" спірних рішень була членом зазначеної організації відповідно до членської карти № 3939 від 29.08.2017 року.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до протоколу чергового засідання зборів уповноважених Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" від 15.04.2020 року обрано персональний склад правління організації, який складався з 11 осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_33 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_4 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 .
В травні 2020 року було створено ініціативну групу організації у зв'язку з тим, що новообраний Голова правління ОСОБА_3 не приступив до виконання обов'язків.
Ініціативною групою було проведено роботу зі збору підписів членів Громадської організації Київська міська організація "Військовий Автоаматор" для скликання позачергових зборів уповноважених для обрання голови правління, членів правління, ревізійної комісії, а також проведено усне опитування членів Громадської організації Київська міська організація "Військовий автоаматор" і запропоновано подати на затвердження правлінню списки уповноважених Громадської організації Київська міська організація "Військовий Автоаматор" на участь позачергових загальних зборів з нормою (модусом) представництва не менше ніж по одному уповноваженому на сто п'ятдесят членів з визначеними за ними дільницями.
15.05.2020 року на вимогу 6 осіб персонального складу правління організації, що складає 50 % від загальної кількості членів правління, а саме ОСОБА_26 , ОСОБА_28 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , ОСОБА_29 , ОСОБА_4 та на вимогу ініціативної групи Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" було проведено засідання правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор".
З огляду на викладене, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення щодо порушення пункту 6.3 Статуту в частині відсутності 50 % від загальної кількості членів правління.
Відповідно до протоколу від 15.05.2020 року № 2.1 засідання Правління Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор" про скликання загальних зборів відбулося засідання Правління Громадської організації "Київської міської організації "Військовий Автоаматор" затверджено списки уповноважених Громадської організації київська міська організація "Військовий автоаматор" у кількості 21 особи у такому складі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , вирішено скликати загальні збори 29.05.2020 року о 18 год. 00 хв. та затверджено порядок денний вказаних загальних зборів.
Як вбачається з матеріалів справи, вказане рішення було прийнято одноголосно 50 % від загальної кількості членів правління, що також спростовує доводи скаржника щодо порушення п. 6.4 статуту.
Твердження скаржника, що у матеріалах справи відсутні докази сповіщення Головою правління про дату, час, місце і порядок денний засідання членів Правління, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки саме засіданням Правління яке відбулося 15.05.2020 року та яке було оформлено протоколом №2.1 було визначено дату, час та місце проведення загальних зборів Громадської Організації (29.05.2020 року).
При цьому, колегія суддів критично оцінює твердження скаржника, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення, що протокол позачергового засідання Правління від 15.05.2020 року не підписувався Головою Правління, так як останній не брав участь у його проведенні, оскільки як було зазначено вище останній не приступив до виконання своїх обов'язків.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсними рішення прийняті на засіданні Правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", оформлених протоколом № 21 від 15.05.2020 року.
Твердження скаржника щодо відсутності 10% зібраних підписів членів організації за проведення позачергових загальних зборів та, що Голова правління Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" не покладав виконання своїх повноважень на жодного з членів Правління, колегія суддів не визнає наладженими доводами, оскільки останні не підтверджені належними та допустимими доказами.
Щодо твердження скаржника, що розміщення відповідачем повідомлення про засідання правління та загальні збори на дощі оголошень , не може бути доказом обізнаності позивача про відповідні збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів організації, колегія суддів відзначає наступне.
Так, на підтвердження повідомлення позивачки про день, час та місце проведення позачергових загальних зборів відповідачем надано копію оголошення, в якому повідомляється про те, що 29.05.2020 року о 15:00 год. За адресою: м. Київ вул. Пухівська, 2, 1-а дільниця, 2-й поверх, актовий зал, відбудуться позачергові загальні збори, в яких приймуть участь 21 уповноважений, а також можуть бути присутні всі бажаючі члени громадської організації. В оголошенні також викладено порядок денний загальних зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор".
Суд зазначає, що Закон України "Про громадські об'єднання" та статут відповідача не містять особливих вимог щодо форми та способу повідомлення членів організації про проведення засідання правління та загальних зборів. У такому разі відповідач, повинен вжити всіх розумних заходів, які б забезпечували реальне повідомлення членів організації про засідання правління та загальні збори. Обраний відповідачем спосіб повідомлення повинен забезпечити реальне повідомлення члена організації і не бути лише формальним. У випадку заперечення членом організації факту повідомлення його про проведення засідання правління та загальних зборів, обов'язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.
Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги твердження відповідача, що статутом (п.п. 5.1, 6.3) Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" не передбачено обов'язку у відповідні строки направляти цінним або рекомендованим листом повідомлення про проведення будь-яких зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" кожному члену організації, що пов'язане з великою кількістю членів організації та необхідності економії коштів організації. Оголошення про проведення будь-яких зборів організації розміщується мінімум за 10 календарних днів в місцях загального доступу (зокрема при в'їзді на дільницю) та на дошці оголошень.
Проте, розміщення відповідачем повідомлення про засідання правління та загальні збори на дошці оголошень, не може бути доказом обізнаності позивачки про такі збори, адже застосування виключно такого способу не забезпечує належне інформування членів організації.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з твердженням скаржника щодо не наладженого повідомлення учасників про проведення загальних зборів у передбачений статутом спосіб з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного, що забезпечило б право позивачки брати участь у зборах.
При цьому, колегія суддів відзначає, що неповідомлення учасника товариства про скликання загальних зборів, хоча й є порушенням його права на участь в управлінні товариством, саме по собі не є достатньою підставою для визнання рішення загальних зборів недійсним. Для того, щоб таке рішення було визнане недійсним.
Схожа за змістом правова позиція викладена в постанові у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 року у справі № 916/2506/20, від 15.06.2022 року у справі № 910/6685/21, від 27.03.2023 року у справі № 906/908/21, від 28.03.2023 року у справі № 916/213/22, від 30.05.2023 року у справі № 916/212/22, від 07.06.2023 року у справі № 916/211/22, від 01.09.2023 року у справі № 909/1154/21, від 13.09.2023 року у cправі № 910/1255/22, від 30.11.2023 року у cправі № 362/666/19.
Водночас, колегія суддів зауважує, що сама по собі незгода учасника (акціонера, члена) з рішенням органу управління, у тому числі, якщо воно стосується його особи, але не порушує його прав / законних інтересів, не означає безумовної незаконності відповідного рішення, не може безумовно свідчити про порушення його корпоративних прав.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі № 923/567/17, від 08.08.2018 року у справі № 911/3215/17, від 12.02.2020 року у справі № 916/1253/19, від 15.10.2020 року у справі № 924/451/19, від 15.06.2022 року у справі № 916/700/21, від 13.09.2023 року у cправі № 910/1255/22.
Так, постановами Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 922/1671/16, від 12.03.2019 року у справі № 904/9495/16, від 27.03.2023 року у справі № 906/908/21, від 13.09.2023 року у cправі № 910/6685/21, від 23.01.2024 року у cправі № 908/174/20, зокрема, передбачено, що у визнання судом недійсними рішень загальних зборів повністю, захищаючи порушені корпоративні права одного учасника товариства, може зачіпати корпоративні права інших учасників, відповідно порушується баланс інтересів учасників товариства, що має наслідком непропорційність втручання у правовідносини сторін та фактично є втручанням суду у господарську діяльність товариства (-
У кожній справі суд оцінює сукупність всіх встановлених обставин, зокрема зміст ухвалених на зборах рішень (наскільки вони порушують права або законні інтереси учасника), наявність кворуму, баланс інтересів позивача та інших учасників, які голосували за прийняття оскаржуваних рішень тощо.
Суди мають враховувати баланс інтересів усіх учасників і самого товариства, уникати зайвого втручання в питання діяльності товариства, які вирішуються виключно рішенням загальних зборів учасників товариства, надавати оцінку добросовісності інших учасників, права яких у разі задоволення позовних вимог можуть бути порушені.
Схожа за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.10.2019 року у справі № 916/2084/17, від 22.10.2019 року у справі № 923/876/16, від 03.12.2019 року у справі № 904/10956/16.
Так, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, відтак, встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті. Вказані норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні
При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утриматися від дій, які б могли порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.ч. 2, 3 ст. 13 Цивільного кодексу України).
Інтереси окремого члена організації можуть не збігатися з інтересами інших членів. Тому, вирішуючи питання щодо доведеності окремими членами організації їх права вимоги до останнього про визнання рішень членів організації (рішень уповноважених) недійсними, суд має враховувати: (1) баланс інтересів усіх членів організації та самої організації, уникати зайвого втручання в питання управління та діяльності останньої, які вирішуються виключно зборами членів організації (зборів уповноважених); (2) доведення позивачами обставин того, в чому саме полягає незаконність самих рішень за їх змістом (суттю); (3) яким чином право на управління може бути ретроспективно поновлене, якщо спірні рішення в певний проміжок часу врегульовували питання управління діяльністю організації, що могло породжувати права та обов'язки у членів організації; (4) те, що члени організації не позбавлені права реалізовувати своє право на управління, зокрема на вирішення по-іншому питання переобрання голови та членів правління організації, у спосіб, встановлений статутом, на наступних зборах.
Так, у даній позовній заяві позивач, посилається лише на порушення порядку скликання та проведення оспорюваних зборів, при цьому не зазначаючи в чому саме полягає незаконність самих рішень, як і не зазначає, яким чином задоволення позовних вимог у цій справі призведе до поновлення його прав і законних інтересів на управління діяльністю відповідача.
У частині 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов'язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.
Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.
Частиною 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Тобто, як правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем не доведено належними та допустимими в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України доказів неможливості захисту своїх прав на управління організацією у спосіб, який би забезпечив баланс інтересів прав позивачів з правами більшості інших учасників організації, зокрема шляхом ініціювання скликання інших загальних зборів (зборів уповноважених) організації із включенням до їх порядку денного питань діяльності організації, які на думку позивача є ключовими, та щодо яких, не було забезпечено дотримання належної процедури голосування, і доведення до відома інших учасників організації своєї позиції щодо цих питань діяльності об'єднання тощо.
З огляду на викладене та враховуючі відсутність порушення прав та інтересів ОСОБА_1 рішеннями, прийнятими на позачерговому засіданні Загальних Зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор", оформленими протоколом № 2/2020 від 29.05.2020 року, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування реєстраційної дії головного спеціаліста Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Трофимова Тараса Ігоровича від 16.06.2020 № 10661070030002089 "Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи" щодо Громадської організації Київська міська організація "Військовий автоаматор", як такі що є похідними від первісної вимоги.
Твердження скаржника, що відповідна реєстраційна дія в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 16.06.2020 року №10661070030002089 «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов'язані зі змінами в установчих документах» проводилася в час дії обмежень введених Кабінетом Міністрів України у 2020 році щодо запобігання поширенню на території України корона вірусу СОVID-19. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України була введена заборона проведення всіх масових заходів у яких бере участь понад 200 чоловік. Тобто загальні збори відповідача членами яких є 2389 осіб було заборонено законодавством, колегія суддів не визнає переконливими доводами, оскільки, останнє не невілює факт проведення відповідних зборів та не спростовує висновків суду щодо правомірності прийнятих рішень.
Водночас, колегія суддів зауважує, що в позачерговому засіданні Загальних Зборів Громадської організації Київської міської організації "Військовий Автоаматор" приймала участь 21 особа.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладене ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано висновки щодо всіх суттєвих доводам скаржника із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженнями відповідачів викладеними у відзивах на апеляційну скаргу.
Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін.
Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2025 року у справі №910/7635/24 залишити без змін.
3. Судовий збір, понесений у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи №910/7635/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки, передбачені ст. ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.В. Сулім
Судді О.М. Гаврилюк
А.Г. Майданевич
Дата підписання 05.06.2025 року.