вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" травня 2025 р. Справа№ 910/14794/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцька Т.О.
представники сторін у судове засідання не з'явились.
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2025
у справі №910/14794/24 (суддя Андреїшина І.О.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО"
до товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ"
про стягнення 623 986, 66 грн,
У грудні 2024 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за договором №01Ст0821 від 05.08.2021 у розмірі 623 986,66 грн, з яких: 375 064,48 грн основного боргу; 158 769,50 грн інфляційних втрат, 31 169,94 грн трьох відсотків річних та 58 982,74 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2025 позов задоволено повністю.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" 375 064 грн 48 коп. основного боргу, 58 982 грн 74 коп. пені, 158 769 грн 50 коп. інфляційних втрат, 31 169 грн 94 коп. 3% річних та 9 659 грн 35 коп. судового збору.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи, а саме видатковими накладними, належним чином доведено виконання позивачем договірних зобов'язань, щодо поставки товару, в свою чергу відповідач розрахувався за товар лише частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась основна заборгованість, та відповідно наявні підстави для стягнення пені, інфляційних та 3% річних за порушення строків оплати за договором.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" в повному обсязі, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2025 по справі №910/14794/24 та прийняти нове рішення, в якому врахувати доводи ТОВ "ЧАНТА МАУНТ".
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги порушення з боку позивача строків поставки товару на 34 дні, а тому сам позивач повинен сплатити відповідачу пеню за затримку поставки продукції та несвоєчасне виконання робіт по встановленню стелажів в розмірі 9 807,63 грн.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу у справі №910/14794/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2025 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2025 у справі №910/14794/24 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору у розмірі 11 231, 75 грн, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків, роз'яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
07.04.2025 через канцелярію суду скаржником на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 відкрито апеляційне провадження, призначено справу до розгляду на 27.05.2025. Витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14794/24.
16.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №910/14794/24.
У судове засідання 27.05.2025 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа (а.с.91-95).
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету.
Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
А тому, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 27.05.2025.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.08.2021 року між ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" (далі - позивач) та ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" (далі - відповідач) було укладено договір № 01Ст0821 (а.с.16-19).
За умовами зазначеного договору, позивач взяв на себе зобов'язання виготовити і передати у власність відповідача стелажі металеві збірно-розбірні в комплекті та/або елементи до них (далі - продукція або стелажі) (п.1.1. договору).
Пунктами 1.2. та 2.1. договору сторони погодили, що точна номенклатура, кількість, ціна та інші характеристики продукції визначається специфікацією поставки до договору. Одиничні ціни елементів продукції, загальна вартість продукції, порядок та строки оплати продукції визначається сторонами договору у специфікаціях поставки.
Згідно з п. 8.4. договору у випадку не підписання замовником акту виконаних робіт за відсутності обґрунтованих претензій по якості, виробник має право вважати свої зобов'язання щодо встановлення продукції, за договором та специфікацією, повністю виконаними.
За умовами специфікації №1 від 05.08.2021 (а.с.9) ТОВ "НВП "ІМВО" взяло на себе зобов'язання поставити у власність ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" продукцію на загальну вартість 504 581,64 грн.
Пунктом 2.2. специфікації ТОВ "НВП "ІМВО" взяло на себе зобов'язання поставити на користь ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" продукцію в термін - до 42 календарних днів з моменту отримання виробником (ТОВ "НВП "ІМВО") попередньої оплати згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. специфікації.
Згідно з підпункту 3.1.1. пункту 3.1. специфікації протягом 3 (трьох) банківських днів, з дати підписання специфікації, ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" взяло на себе зобов'язання оплатити на користь ТОВ "НВП "ІМВО" кошти в сумі 151 374,49 грн.
Отже, за умовами договору та специфікації, оскільки специфікація була підписана позивачем та відповідачем 05.08.2021, то відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на користь позивача коштів в розмірі - 151 374,49 грн не пізніше 10 серпня 2021 року.
Так, за період з 22 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року включно ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" на виконання умов підпункту 3.1.1. пункту 3.1. специфікації оплатило на користь ТОВ "НВП "ІМВО" кошти в розмірі 151 374,49 грн., що не заперечується сторонами.
Як свідчать матеріали справи, за період з 13 січня 2022 року по 08 лютого 2022 року останній поставив на користь відповідача продукції на загальну суму 526 438,97 грн, що підтверджується:
- видатковою накладною № 16 від 13 січня 2022 року на суму 425 011,10 грн (а.с.24);
- видатковою накладною № 44 від 28 січня 2022 року на суму 44 184,99 грн (а.с.23);
- видатковою накладною № 57 від 08 лютого 2022 року на суму 57 242,88 грн.(а.с.22)
При цьому, видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін без заперечень та зауважень до кількості та якості товару.
З доводів позивача вбачається, що порушення відповідачем строку виконання свого зобов'язання перед позивачем, яке встановлено підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. специфікації, становить 106 календарних днів, а тому враховуючи вартість поставленої та встановленої відповідачу продукції та здійснену відповідачем часткову оплату, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за продукцію становить 375 064,48 грн.
09 червня 2023 року позивач звернулось до відповідача з вимогою про погашення заборгованості в розмірі 375 064,48 грн. (а.с.21)
ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" не здійснило погашення заборгованості перед ТОВ "НВП "ІМВО" в розмірі 375 064,48 грн.
Водночас, відповідач листом № 10/10-24-1 від 10 жовтня 2024 року підтвердив факт отримання повідомлення позивача про погашення заборгованості 375 064,48 грн, факт відсутності претензій до позивача щодо неналежного виконання позивачем будь-яких своїх зобов'язань щодо продукції, а також визнав свою заборгованість перед позивачем в розмірі 375 064,48 грн.(а.с.20)
Позивач звернувся з позовними вимогами в зв'язку з тим, що відповідачем не було здійснено оплати поставленого товару, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість у розмірі 375 064,48 грн основного боргу, та внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 158 769,50 грн інфляційних втрат, 31 169,94 грн трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України та 58 982,74 грн пені у відповідності до пункту 8.1,8.3 договору.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідно до видаткових накладних позивач належним чином поставив відповідачу товар, в свою чергу відповідач розрахувався за договором лише частково, у зв'язку з чим у останнього утворилась основна заборгованість, також у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язанням щодо оплати за поставлений товар було задоволено позовні вимоги щодо стягнення пені, інфляційних та 3% річних за порушення строків оплати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За умовами п. 2.2. специфікації позивач взяв на себе зобов'язання поставити на користь відповідача продукцію в термін до 42 календарних днів з моменту отримання виробником попередньої оплати згідно з підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. специфікації.
В свою чергу відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити на користь позивача кошти в сумі 151 374,49 грн. протягом 3 банківських днів з дати підписання специфікації, у відповідності до підпункту 3.1.1. пункту 3.1. специфікації.
Отже, оскільки специфікація була підписана сторонами 05 серпня 2021 року, відповідач був зобов'язаний здійснити оплату на користь позивача не пізніше 10 серпня 2021 року.
Як вже зазначалось, за період з 22 листопада 2021 року по 24 листопада 2021 року включно відповідач на виконання умов підпункту 3.1.1. пункту 3.1. специфікації оплатив на користь позивача грошові кошти в розмірі 151 374,49 грн.
Таким чином, відповідач порушив строк виконання свого зобов'язання перед позивачем, яке встановлено підпунктом 3.1.1. пункту 3.1. специфікації, та становить 106 календарних днів.
Оскільки, 24 листопада 2022 року відповідач завершив виконання взятого на себе зобов'язання з оплати на користь позивача грошових коштів у розмірі 151 374,49 грн, а тому, строк поставки продукції, який встановлений пунктом 2.2. специфікації, розпочав свій перебіг з 25 листопада 2021 року та закінчився (25 листопада 2021 року + 42 (сорок два) календарні днів) 05 січня 2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що за період з 13 січня 2022 року по 08 лютого 2022 року позивач поставив відповідачу продукцію, на загальну суму 526 438,97 грн, що підтверджується видатковими накладними, що підписані без зауважень та заперечень:
- видатковою накладною № 16 від 13 січня 2022 року на суму 425 011,10 грн;
- видатковою накладною № 44 від 28 січня 2022 року на суму 44 184,99 грн;
- видатковою накладною № 57 від 08 лютого 2022 року на суму 57242,88 грн.
У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Жодних заперечень з приводу отримання товару відповідачем до матеріалів справи не надано.
У той же час, відповідач своїх зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару належним чином у встановлений договором строк не здійснив, зокрема, відповідачем сплачено за поставлений товар частково, а саме 151 374,49 грн, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 375 064,48 грн, яку відповідач визнав направляючи лист №10/10-24-1 від 10.10.2024 на адресу позивача. (а.с.20)
Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Враховуючи зазначене, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові накладні є належними доказами передачі товару відповідачу, а отже, виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару в межах договору здійснено належним чином, тому позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 375 064,48 грн. є обґрунтованими та доведеними а отже підлягають задоволенню.
Окрім того, за неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, позивач просив стягнути з відповідача 158 769,50 грн інфляційних втрат, 31 169,94 грн трьох відсотків річних та 58 982,74 грн пені.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 902/959/19.
Так, за умовами пунктів 8.3. договору за несвоєчасні розрахунки за поставлену продукції, у випадку перевищення відповідних термінів більш ніж на 2 (два) банківські дні від встановлених договором та специфікацією, замовник зобов'язаний сплатити за вимогою виробника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого прострочення, за кожен день прострочення, від вартості продукції, що не була оплачена.
Колегія суддів перевіривши розрахунок пені, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по сплаті поставленої продукції, погоджується з висновком суду першої інстанції що він є арифметично вірним, а тому вимоги щодо стягнення пені в розмірі 58 982,74 грн нарахованої у межах шестимісячного строку за період з 11.02.2022 по 11.08.2022, є обґрунтованими та доведеними, правомірно задоволені.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги порушення з бору позивача строки поставки товару на 34 дні, а тому сам позивач повинен сплатити відповідачу пеню за затримку поставки продукції або несвоєчасне виконання робіт по встановленню стелажів в розмірі 9 807,63 грн.
Колегія суддів зазначає, що зазначені доводи є необґрунтованими, оскільки предметом розгляду даної справи є позовні вимоги ТОВ "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" до ТОВ "ЧАНТА МАУНТ" щодо стягнення заборгованості у зв'язку з неоплатою продукції поставленої за договором, а отже судом першої інстанції розглядався позов в межах заявлених позовних вимог, у відповідності до ч.2 ст.237 ГПК України. Відповідач не був позбавлений права звернутись з окремими позовними вимогами.
Окрім того, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, погоджується з висновком суду першої інстанції що вони є арифметично вірними, а тому позовні вимоги в частинні стягнення 3% річних в розмірі 31 196,94 за період 11.02.2022 по 18.11.2024, та інфляційні втрати в розмірі 158 769,50 грн за період 11.02.2022 по 18.11.2024, є обґрунтованими та доведеними, тому правомірно були задоволені судом першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2025 року у справі № 910/14794/24, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ЧАНТА МАУНТ" на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2025 р. у справі № 910/14794/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2025 р. у справі № 910/14794/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача (апелянта).
Матеріали справи № 910/14794/24 повернути до місцевого господарського суду .
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Повний текст постанови складено 05.06.2025
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук