вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа № 910/6286/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Шапрана В.В.
Кропивної Л.В.
Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024
повний текст рішення складено 29.10.2024
у справі № 910/6286/24 (суддя Марченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 70 794,84 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство «Нібулон» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 70 794,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 відповідачем здійснено безпідставне нарахування та стягнення з позивача збору за зберігання вантажу під час надання послуги накопичення вагонів вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6286/24 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У подальшому, ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2024 розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.09.2024.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6286/24 до судового розгляду по суті на 14.10.2024.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 по справі №910/6286/24 позов задоволено повністю.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що грошові кошти в сумі 70 794,84 грн з ПДВ було безпідставно списано відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами договору, які на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, не можуть бути застосовані при такому списанні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/6286/24 ухваливши нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням матеріального права, внаслідок неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для його скасування.
Скаржник, зокрема, вказує, на ті ж самі обставини, що і у поданих до суду першої інстанції відзиві та запереченнях.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024, в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" по справі № 910/6286/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Козир Т.П., Станік С.Р.
02.12.2024 ухвалою Північного апеляційного господарського суду витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6286/24.
12.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/6286/24.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 у зв'язку з перебуванням судді Козир Т.П. та судді Станіка С.Р., які входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/6286/24.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025, для вирішення питань щодо руху апеляційної скарги в межах справи № 910/6286/24 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Сибіга О.М., судді Кропивна Л.В., Шапран В.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/6286/24, ухвалено справу розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
14.01.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/6286/24 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, між АТ «Українська залізниця» (далі - Перевізник) та ТОВ СП «Нібулон» (далі - Замовник) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020 (далі - Договір), предметом якого, згідно з п. 1.1., є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за них.
Пунктом 1.4. Договору визначено, що надання послуг може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1. Договору, обов'язки Замовника, становлять, зокрема: сплачувати послуги Перевізника та інші платежі, належні Перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7.).
Умовами п. 2.3. Договору передбачено обов'язки Перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або у власних вагонах (контейнерах) Перевізника, надавати власні вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно інформації розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до Договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3., 1.4. та розд. 4 Договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5.).
Положеннями пункту 3.4 Договору передбачено, що позивач зобов'язаний сплачувати у визначеному Договором розмірі плату за користування власними вагонами відповідача: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих позивачу на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від позивача; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від відповідача (далі - плата за користування власними вагонами відповідача).
Розділом 4 Договору передбачено порядок проведення розрахунків, а саме:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, відповідачем відображається в особовому рахунку використання позивачем коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів відповідача за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (п. 4.4 Договору);
- щодобово, упродовж періоду виконання Договору, відповідач надає позивачу переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених позивачем на виконання Договору за звітну добу (п. 4.5 Договору);
- у разі незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, позивач для проведення перевірки письмово повідомляє відповідача на вказану в розд. 7 Договору адресу. У випадку виявлення відповідачем неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок позивача, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних відповідачу платежів в порядку та строки, передбачених законодавством (п. 4.9 Договору).
Відповідно до даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20240224 від 24.02.2024) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» було списано оплату за накопичувальною карткою №21020025 від 21.02.2024 на суму 58 995,70 грн без ПДВ (70 794,84 грн з ПДВ).
Позивачем зазначено, що накопичувальна картка №21020025 підписана ним з зауваженнями.
Так, за результатами проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «Нібулон», було виявлено безпідставно нараховані та отримані AT «Українська залізниця» з особового рахунку 8211375 - 70 794,84 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. Відповідне стало підставою для звернення позивача з даним позовом.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Статтею 908 Цивільного кодексу України закріплено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт» Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083.
Так, між АТ «Українська залізниця» та ТОВ СП «Нібулон» було укладено Договір про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-0001 від 26.06.2020.
На виконання умов зазначеного Договору, відповідно до п. 7 накладної № №34577916 від 20.02.2024 ТОВ СП «Нібулон» було передано до перевезення маршрутний потяг № 022032 (п. 20 пшениця насипом) в кількості 50 вагонів з ідентифікацією відправки №34577916 від 20.02.2024.
21.02.2024 АТ «Українська залізниця» було складено накопичувальну картку №21020025 зборів за послуги та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу), згідно якої ТОВ СП «Нібулон» було нараховано збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001; найменування та номер документа ГУ-23 № 130) на суму 58 995,70 грн без ПДВ (70 794,84 грн з ПДВ).
Згідно відомостей плати за користування вагонами №21020038, №21020037, №21020036, №21020035, №21020034, №21020033, №21020032 від 21.02.2024 та накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) від 21.02.2024 №21020025, відповідачем здійснено нарахування збору за зберігання вантажів та нарахування збору за накопичення власного рухомого складу.
22.02.2024 в узгодженні вказаної накопичувальної картки позивачем було відмовлено, документ підписано із зауваженнями: «З нарахуванням не згодні. Вагони з вантажем перебували на коліях станції під накопиченням маршрутного поїзда відповідно до Додатку 1-4 Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом».
Позаяк, згідно даних філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця» (перелік № 20240224 від 24.02.2024) з рахунку ТОВ СП «Нібулон» було списано оплату за накопичувальною карткою №21020025 від 21.02.2024 на суму 58 995,70 грн без ПДВ (70 794,84 грн з ПДВ).
Позивач стверджує, що відповідачем безпідставно отримано 70 794,84 грн з ПДВ кошти з особового рахунку 8211375, як збір за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу.
Місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено повністю, з чим також погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 866/5087 (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Приписами п. 9 Правил зберігання вантажів встановлено, що за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Так, виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил зберігання вантажів, нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів». Відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Колегія суддів зазначає про те, що укладений між сторонами Договір містить спеціальні умови надання окремих послуг, які передбачені додатком №1-4 до вказаного правочину, який є його невід'ємною частиною.
З урахуванням приписів додатку №1-4 до Договору та його положень, у спірних правовідносинах мета замовлення позивачем спеціальної послуги полягала саме в накопиченні вагонів для формування маршрутного поїзда, а відтак, процедура накопичення вагонів фактично передбачає затримку окремих вагонів на певний час з метою формування маршрутного поїзда, на що відповідач надав свою згоду шляхом укладання з позивачем договору.
Втім, зважаючи на умови Додатку № 1-4 до Договору (п. 8), в актах загальної форми ГУ-23 фіксується лише час перебування вагонів на коліях загального користування, за який сплачується відповідний тариф, визначений цим Додатком.
Так, відповідно до п. 9 Додатку № 1-4, за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом «Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу» відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1. Додатку № 1-4).
Разом з цим, в період затримки вагонів з вини замовника (а не накопичення) сплачуються платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування (п. 9.2. Додатку № 1-4). При цьому, обов'язковим елементом для застосування вказаного пункту є «затримка з вини замовника».
З наведеного вбачається, що п. 9 Додатку № 1-4 розділяє такі поняття як «накопичення рухомого складу» та «затримку вагонів перевізника».
При цьому, правовідносини з накопичення маршрутного поїзда мають невід'ємну складову - перебування/накопичення вагонів з вантажем на коліях загального користування протягом часу накопичення до приймання останнього вагона перевізником (пункти 6, 7 Додатку № 1-4), що водночас є предметом окремої послуги.
Таким чином, у період накопичення вагонів маршрутного поїзда у Акціонерного товариства «Українська залізниця» не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов Додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої позивачем спеціальної послуги.
Отже, відповідач, як перевізник, надав позивачу, як замовнику, згідно умов Договору послугу з накопичення вагонів, за попередньо погодженим планом, який мав ознаку «маршрутний» та за попередньою заявкою, без отримання якої замовник не спроможний сформувати маршрутний поїзд, у зв'язку з чим, позивач має сплатити плату за користування власними вагонами перевізника та збір за накопичення вагонів на коліях загального користування. Інших платежів послуга накопичення вагонів не передбачає.
Також, cудом апеляційної інстанції враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі №915/5/23, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що грошові кошти в розмірі 70 794,84 грн з ПДВ були безпідставно списані Акціонерним товариством «Українська залізниця» з особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Нібулон», як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного між сторонами Договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні не можуть бути застосовані.
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Оскільки відповідачем було безпідставно списано з особового рахунку позивача грошові кошти у сумі 70 794,84 грн з ПДВ, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі пункту 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні застосовані бути не можуть, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Встановивши обставини даної справи, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом надано належну оцінку доказам по справі та винесено законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін по справі №910/6286/24.
Колегія суддів апеляційного суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/6286/24 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.10.2024 у справі № 910/6286/24 - залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/6286/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді В.В. Шапран
Л.В. Кропивна