вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"02" червня 2025 р. Справа№ 910/10665/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «МПП «Імпульс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 (повний текст рішення підписано 31.03.2025)
у справі №910/10665/24 (суддя Мандриченко О.В.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї"
до Київської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди до договору,-
В судовому засіданні 02.06.2025 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину ухвали.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/10665/24 позов задоволено повністю.
Визнано укладеною Додаткову угоду про поновлення Договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999, укладеного між Закритим акціонерним товариством "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" та Київською міською державною адміністрацією, зареєстрованого у книзі договорів на право тимчасового користування землею 11.02.1999 за №88-5-00040, у наступній редакції:
"Додаткова угода
про поновлення Договору 88-5-00040 від 11.02.1999
__________ "___" __________20_________ року
Київська міська рада (ідентифікаційний код 227883141, м. Київ, вул. Хрещатик, 36) далі в тексті - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, що діє на підставі ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" з однієї сторони, та
ПрАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (ідентифікаційний код 21534734, м. Київ, вул. Дегтярівська, 29) далі в тексті - "Орендар", в особі директора Гончаренко Олександра Олександровича, з другої сторони, на підставі статті 792 Цивільного кодексу України, статті 33 Закону України "Про оренду землі" уклали цей Договір про таке:
1. Поновити на 25 (двадцять п'ять) років Договір 88-5-00040 від 11.02.1999 (далі в тексті - Договір оренди):
2. Дана додаткова угода є невід'ємною частиною Договору 88-5-00040 від 11.02.1999 та набуває чинності з дня її нотаріального посвідчення в установленому законом порядку.
3. Витрати пов'язані з нотаріальним посвідченням цього Договору, сплачує Орендар.
4. Спори, пов'язані з виконанням умов цього договору, вирішуються в судовому порядку із застосуванням, чинного законодавства України, при неможливості досудового врегулювання спорів, що виникають при виконанні умов цього Договору.
5. Всі інші пункти Договору залишити без змін.
Київський міський голова
Директор ПрАТ "Київське автотранспортне
підприємство бакалеї"
О.О.Гончаренко"
Стягнуто з Київської міської ради на користь Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, апелянт 21.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 21.04.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
23.09.2024 Київська міська рада подала до господарського суду клопотання про залучення Приватного підприємства "МПП "Імпульс" до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
13.01.2025 від Приватного підприємства "МПП "Імпульс" до господарського суду була подана заява про вступ у справу як третьої особи.
В задоволенні вказаних заяв і клопотань суд першої інстанції відмовив.
В той же час, ПП «МПП «Імпульс» стверджує, що рішенням Господарського суду м.Києва від 11.03.2025 року суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, виходячи з такого.
Так, як Позивачу, так і Відповідачу було достовірно відомо, що ПП «МПП «Імпульс» на праві приватної власності належить нерухоме майно - нежилий будинок-склад (літера А) загальною площею 830,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29. Указаний об'єкт нерухомості, що належить ПП «МПП «Імпульс», знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, з цільовим призначенням « 12.08 Для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій», яка належала на праві тимчасового користування Позивачу. Земельна ділянка перебуває в комунальній власності, а Позивач володів та користувався земельною ділянкою на умовах тимчасового користування, строк дії якого закінчився 11 лютого 2024 року. І саме щодо користування цією земельною ділянкою виник спір у даній справі.
Конфігурація та розташування об'єктів нерухомості на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, така, що будівля (склад літ. А), яка належить ПП «МПП «Імпульс», перебуває майже в центрі земельної ділянки. Тому фізично доступ власника (ПП «МПП «Імпульс») до цієї будівлі може бути забезпечено лише і тільки проходом і проїздом по земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044.
У 2019 році та 2023 році ПП "МПП "Імпульс" зверталося до Київської міської ради із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою вул. Дегтярівська 29 у м. Києві орієнтовною площею 850 кв.м. в оренду безпосередньо ПП "МПП "Імпульс" для обслуговування будівлі, яка перебуває у власності підприємства. Проте, АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" згоди на поділ земельної ділянки надано не було, що унеможливило вирішення питання про отримання в оренду позивачем частини земельної ділянки.
Вказані обставини були встановлені рішеннями судів у справі №910/2361/21, що розглядалася Господарськими судами і повторному доведенню в силу вимог ч.4 ст.75 ГПК України не підлягають.
Так, рішенням Господарського суду м.Києва від 14.09.2023р. по справі № 910/2361/21 було встановлено Приватному підприємству "МПП "Імпульс" особистий, постійний, оплатний земельний сервітут щодо земельної ділянки комунальної власності загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29, який включає в себе право проходу та проїзду транспортними засобами по земельній ділянці, право прокладання та експлуатації ліній електропередачі до будинку-складу літ.А по вул. Дегтярівській, 29 у м. Києві через земельну ділянку. Було надано ПП "МПП "Імпульс" в користування частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 у межах та площею, що визначені Висновком експертів КНДІСЕ №24117/21-41/34404/21-41/2078/23-41 від 20 січня 2023 року.
Також вказаним рішенням суду було встановлено, що плата за сервітут становить 6,8 % від розміру орендної плати, яку згідно з Договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11 лютого 1999 року сплачує ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (код ЄДРПОУ 21534734) на користь орендодавця Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) в цілому за земельну ділянку загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Таким чином, плата за сервітут, встановлена рішенням Господарського суду м.Києва
від 14.09.2023р. по справі №910/2361/21 напряму залежить від розміру плати ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", яку воно сплачує Орендодавцю, Київській міській раді, за договором тимчасового користування земельною ділянкою.
Відтак, прийняте судом першої інстанції рішення від 11.03.2025 року впливає на права та обов'язки ПП «МПП «Імпульс» в розрізі розміру плати за сервітут, яка підлягає сплаті.
Встановлення судом в ході розгляду справи №910/2361/21 оплатного сервітуту, одночасно не позбавляє права і не перешкоджає укладенню договору оренди земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування вказаного вище нерухомого майна, яке належить ПП «МПП «Імпульс».
Як було встановлено судами під час розгляду справи №910/2361/21 ПП «МПП «Імпульс» в 2019 році зверталося до Київської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення частини земельної ділянки 8000000000:88:061:0044 у розмірі 850 кв.м в орендне користування та до Позивача щодо погодження відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України вилучення частини орендованої ним земельної ділянки з метою укладання позивачем договору оренди частини земельної ділянки. Тобто ПП «МПП «Імпульс» вже намагалось реалізувати своє право на отримання в оренду частини земельної ділянки для обслуговування належного нерухомого майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювалася про те, що особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанови від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, провадження № 12-143гс18 (пункт 8.17); від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, провадження № 14-458цс18 (пункт 61); від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, провадження № 14-438цс19 (пункт 42)).
Таким чином ПП МПП «Імпульс» мало і має законний цивільний інтерес в оформленні у встановленому законом порядку права на частину земельної ділянки 8000000000:88:061:0044. Вказаний законний інтерес ПП «МПП «Імпульс» намагалося реалізувати шляхом подання відповідних клопотань до власника земельної ділянки - Київської міської ради.
Отже поновлення договору користування земельною ділянкою, чи укладання нового договору оренди земельної ділянки із АТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" без врахування прав ПП «МПП «Імпульс», як власника нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, буде грубо порушувати права та інтереси МПП «Імпульс» на користування земельною ділянкою для обслуговування власного нерухомого майна та буде впливати на виконання ним своїх обов'язків щодо оплатного сервітуту, і свідчить про умисні дії Позивача, спрямовані на порушення прав іншого співвласника.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «МПП «Імпульс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/10665/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 02.06.2025.
05.05.2025 представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу Приватного підприємства «МПП «Імпульс», в якому викладено клопотання про закриття апеляційного провадження у справі, оскільки в оскаржуваному рішенні суду не вирішено питання про права, інтереси та /або/ обов'язки апелянта.
В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.06.2025 представники позивача заперечували доводи апелянта, заперечуючи вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов'язки Приватного підприємства «МПП «Імпульс».
Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.06.2025 наполягав на тому, що оскаржуване рішення впливає на права та інтереси Приватного підприємства «МПП «Імпульс».
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.06.2025 висловив свою позицію у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства «МПП «Імпульс».
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Згідно ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №911/2635/17 від 11.07.2018.
Вказуючи в апеляційній скарзі про те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції вирішено питання про права, інтереси та обов'язки Приватного підприємства «МПП «Імпульс», апелянт посилається на те, що:
Плата за сервітут становить 6,8 % від розміру орендної плати, яку згідно з Договором на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11 лютого 1999 року сплачує ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" (код ЄДРПОУ 21534734) на користь орендодавця Київської міської ради (код ЄДРПОУ 22883141) в цілому за земельну ділянку загальною площею 0,6557 га з кадастровим номером 8000000000:88:061:0044 за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 29.
Таким чином, плата за сервітут, встановлена рішенням Господарського суду м.Києва від 14.09.2023р. по справі №910/2361/21 напряму залежить від розміру плати ПАТ "Київське автотранспортне підприємство бакалеї", яку воно сплачує Орендодавцю, Київській міській раді, за договором тимчасового користування земельною ділянкою.
Відтак, прийняте судом першої інстанції рішення від 11.03.2025 року впливає на права та обов'язки ПП «МПП «Імпульс» в розрізі розміру плати за сервітут, яка підлягає сплаті.
ПП «МПП «Імпульс» у апеляційній скарзі зазначив, що поновлення договору користування земельною ділянкою без врахування прав апелянта як власника нерухомого майна «буде грубо порушувати права та інтереси МПП Імпульс на користування земельною ділянкою для обслуговування власного нерухомого майна та буде впливати на виконання ним своїх обов'язків щодо оплатного сервітуту».
Відповідно до п.п.1.1 Договору визначено, що «Київська міська державна адміністрація на підставі розпорядження від 17.07.1998 року №1484 передає, а закрите акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» приймає в тимчасове користування земельну ділянку загальною площею 6557 кв.м. в тому числі під об'єктами автомобільного транспорту - 6557 кв.м. згідно з планом землекористування, що додається».
Сторонами договору на право тимчасового користування землею на умовах оренди від 11.02.1999 року є Київська міська рада та Приватне акціонерне товариство «Київське автотранспортне підприємство бакалеї» та не передбачає наявність будь-якої іншої сторони договору.
Предметом розгляду даної справи є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, що є наслідком безпідставного зволікання Київської міської ради та її протиправної відмови від укладання договору оренди земельної ділянка за переважним правом орендаря, яке не залежить від наявності чи відсутності інших осіб.
На час укладання договору купівлі-продажу приміщення від 25.03.2002 року за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, 29 літ «А», між Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейский банк» та ПП «МПП «Імпульс», попередній володілець відповідного приміщення не мав права користування земельною ділянкою, на якій перебуває відповідне нерухоме майно, у той же час відповідні права та обов'язки оренди можуть бути передані виключно у випадку їх наявності у попереднього володільця.
У справі №910/11499/23 (рішення Господарського суду міста від 19.12.2023 року у справі №910/11499/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 року та постановою Верховного Суду від 16.07.2024 року) за позовом ПрАТ «КИЇВСЬКЕ АВТОТРАНСПОРТНЕ ПІДПРИЄМСТВО БАКАЛЕЇ» до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПП «МПП «Імпульс» про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування про внесення змін до договору від 11.02.1999 року №88-5-00040, судами всіх трьох інстанцій зроблено висновок, що сам факт набуття підприємством апелянта права власності на нерухомість (володіє частиною приміщень, а не будівлею), розташованої на земельній ділянці, не може вважатись достатньою правовою підставою для набуття цим підприємством права користування щодо усієї земельної ділянки.
Судами зроблено висновки: «попередній власник придбаного третьою особою (ПП «МПП «Імпульс») нерухомого майна - АКБ «Східно-Європейський Банк», не набував у встановленому діючим на той час законодавством права оренди земельної ділянки, на якій це майно розташовано. Таким чином, у даному випадку відсутнє таке право користування земельною ділянкою (оренди), яке б могло перейти до третьої особи (ПП «МПП «Імпульс») від попереднього власника такого нерухомого майна…
…єдиний орендар спірної земельної ділянки, не відчужував об'єктів нерухомості, які розташовані на земельній ділянці…»
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Позивач зазначає, що в ПП «МПП «Імпульс» не виникло прав та обов'язків співорендаря земельної ділянки, то воно і не може претендувати на переважне право та поновлення договору оренди, що є предметом даної справи.
Доводи ПП «МПП «Імпульс», що оскаржуване рішення впливає на виконання ним своїх зобов'язань щодо оплатного сервітуту, не свідчить про вирішення судом у даній справі прав, інтересів та (або) обов'язків апелянта ПП «МПП «Імпульс», оскільки спір щодо укладення додаткової угоди, яку суд першої інстанції визнав укладеною, не передбачає жодних змін в частині орендної плати, а виключно стосується поновлення договору оренди на новий строк.
Оскільки ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині оскаржуваного рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/10665/24 не вирішено питання про права, інтереси та обов'язки скаржника стосовно сторін у справі, в апеляційній скарзі не наведено очевидного та безумовного (чи навіть імовірного) зв'язку оскаржуваного рішення з правами, інтересами та/або обов'язками скаржника, безпідставними є доводи апелянта про те, що суд вирішив питання про його права, інтереси та обов'язки.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Так, згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, якщо встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (ч.2 ст.264 ГПК України).
Враховуючи вищевикладене, відсутність правового зв'язку між предметом спору у справі №910/10665/24 та правами Приватного підприємства «МПП «Імпульс», а питання про права, інтереси та обов'язки скаржника стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалося, колегія суддів дійшла висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «МПП «Імпульс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 у справі №910/10665/24.
Керуючись статтями 234, 264 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Клопотання Приватного акціонерного товариства "Київське автотранспортне підприємство бакалеї" про закриття апеляційного провадження у справі №910/10665/24 - задовольнити.
2. Закрити апеляційне провадження у справі №910/10665/24 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «МПП «Імпульс» на рішення Господарського суду міста Києва від 11.03.2025.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст ухвали підписано 05.06.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко