ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
04 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4122/24(916/5661/24)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.
За участю представників учасників справи:
від ОСОБА_1 - адвокат Ошарін Д.С.
від ТОВ “КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» - адвокат Башук Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 (повний текст складено та підписано 15.04.2025, суддя Шаратов Ю.А.)
у справі №916/4122/24(916/5661/24)
за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Бондарев Роман Володимирович
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи №916/4122/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1
В провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/4122/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В межах даної справи, ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» з вимогою:
- про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Консалт Солюшенс» на користь ОСОБА_1 об'єкту нерухомості, а саме: квартири загальною площею 29 кв.м., житлова площа (кв.м): 11.5 за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/4122/24(916/5661/24) позов залишено без розгляду.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що позивач, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, не забезпечив явку свого повноважного представника до судового засідання, а тому пославшись на імперативність норм закріплених у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, суд першої інстанції вирішив залишити позов без розгляду.
Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/4122/24(916/5661/24) скасувати, а матеріали справи №916/4122/24(916/5661/24) направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду справи.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята з суттєвим порушенням норм процесуального права, з огляду на таке:
- суд першої інстанції не врахував висновків Верховного Суду з приводу того, що господарський суд має з'ясувати не тільки відсутність поважних причин, а також і те, яким чином неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача;
- в даному випадку, судом не було витребувано у позивача будь-яких доказів та жодним чином не обґрунтовано те, яким чином неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача;
- розгляд справи перебував на стадії підготовчого провадження, позивач надав усі необхідні докази разом з позовною заявою, у зв'язку з чим, на думку позивача, слід було закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті;
- суд першої інстанції, керуючись лише фактом неявки представника в судове засідання, залишив позов без розгляду, чим фактично ухилився від розгляду справи по суті та позбавив позивача права на судовий захист, що гарантоване ст. 55 Конституції України.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження по справі №916/4122/24(916/5661/24) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 та призначено її до розгляду на 04.06.2025.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТ СОЛЮШЕНС» просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування свої заперечень відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки норми, закріплені у пункті 4 частини першої статті 226 ГПК України, визначають імперативний процесуальний обов'язок суду залишити позов без розгляду, у випадку неявки позивача в підготовче засідання.
При цьому, як зазначає відповідач, позивач не направляв до суду заяву про розгляду справи без його участі, явку в судове засідання свого представника не забезпечив та не повідомляв про причини своєї неявки в судове засідання.
Під час судового засідання від 04.06.2025 представник апелянта підтримав вимоги та доводи за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.
Представник відповідача надав пояснення у відповідності до яких не погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у господарській справі регламентовано нормами ГПК України.
Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком не тільки для держави, але й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року зі справи "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України в разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21 сформулював висновок про те, що системний аналіз змісту частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду, як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки, не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою.
Обов'язковими умовами для застосування передбачених ч. 4 ст. 202, п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
Крім того, у разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.06.2024 у справі №916/2316/23).
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.01.2025 по цій справі, серед іншого, було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 10.02.2025 (т.1, а.с. 111-113).
Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету представника позивача - 01.04.2025, що підтверджується відповідною довідкою від 11.04.2025 (т.1, а.с. 114).
У судове засідання призначене на 10.02.2025 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Суд першої інстанції протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 07.03.2025 (т.1, а.с. 141-143).
У судове засідання призначене на 07.03.2025 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Протокольною ухвалою від 07.03.2025 суд першої інстанції відклав засідання на 11.04.2025 (т.1, а.с. 147).
У судове засідання призначене на 11.04.2025 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд першої інстанції не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надав.
Отже, як свідчать наявні матеріали справи, позивач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду даної справи, однак не забезпечив особисту явку та/або явку свого представника у судові засідання, не повідомив суд про причини його неявки в судове засідання, а також не подав до суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до висновків Верховного Суду, зокрема, у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладених у постанові від 18.11.2022 у справі № 905/458/21, а саме:
- проаналізувавши положення ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає про те, що у цих нормах законодавець не застосував слова "може", "має право", "за власної ініціативи" та інші подібні у своєму значенні слова. Зазначені норми процесуального права не передбачають можливості інших варіантів дій суду, окрім залишення позовної заяви без розгляду. Формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у ч. 4 ст. 202 ГПК України, та формулювання "суд залишає позов без розгляду", що міститься у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, виражає імперативну вказівку суду (судді) щодо заборони продовження розгляду справи, щодо завершення судового провадження без винесення рішення. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає про те, що повноваження суду залишити позов без розгляду, передбачені цими нормами процесуального права відносяться до імперативних (пункт 8.4);
- норми, закріплені у ч. 4 ст. 202 та у п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за методом правового регулювання є імперативними, що означає те, що відповідно до цих норм процесуального права у разі неявки позивача в судове засідання за умови, що він був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, не повідомив суд про причини його неявки та не надав суду заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має імперативний процесуальний обов'язок залишити позов без розгляду (пункт 8.4);
- відповідно до ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості (пункт 8.7).
Отже, враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про час і місце судових засідань, проте не з'явився в судові засідання, не повідомив суд про неможливість з'явитись у судові засідання, не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів вважає такими, що відповідають нормам ГПК України та практиці Верховного Суду висновки суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта, із посиланням на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року по справі №910/17428/17, про те, що місцевий господарський суд в оскаржувані ухвалі не зазначив, яким чином неявка представника позивача перешкоджає вирішенню спору та у чому полягають перешкоди для розгляду та вирішення спору по суті заявлених позовних вимог за відсутності представника позивача, з огляду на таке.
Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 вказала, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Так само підлягають врахуванню при вирішенні спору й інші постанови Верховного Суду.
Так, об'єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15 відступила від висновків щодо застосування положень частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, викладених, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 910/1615/16 про те, що обов'язковою умовою для залишення позову без розгляду з підстав неявки позивача (його представника) у судове засідання є неможливість вирішення судом спору по суті за наявними матеріалами справи.
Зокрема, у названій постанові Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду виснував, що положення частини 4 статті 202, пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, був належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Наведене, однак, не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами в разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, однак звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності.
Однак, як вже було вказано вище та вбачається з наявних матеріалів справи, позивач не звертався до місцевого господарського суду з заявою про розгляд цієї справи за його відсутності, а тому у суду не було підстав для надання оцінки можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішеня, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/4122/24(916/5661/24) відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2025 по справі №916/4122/24(916/5661/24) залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 05.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.