79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" травня 2025 р. Справа №909/684/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бонк Т.Б.,
Суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Шатан Т.О.
представники сторін:
позивача: Жарський Т.В.,
відповідача: не з'явився,
органу ДВС: не з'явився,
розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" б/н від 17.03.2025 (вх. суду від 18.03.2025 № 01-05/753/25) та Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №49409 від 18.03.2025 (вх. суду від 24.03.2025 № 01-05/830/25)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця (повну ухвалу підписано 07.03.2025, суддя Т.В. Максимів)
у справі № 909/684/23
за позовом: ОСОБА_1 , с. Братківці, Івано-Франківська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ", с. Старий Лисець, Івано-Франківська обл.
про зобов'язання вчинити дії
за участю державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Матієшин Наталії Дмитрівни, м. Івано-Франківськ,
На розгляді Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа № 909/684/23 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" про зобов'язання надати учаснику товариства ОСОБА_1 шляхом надсилання на адресу: АДРЕСА_1 належним чином засвідчені копії протоколів зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); статуту товариства та зміни до статуту; протоколів загальних зборів учасників; документів товариства, що регулюють діяльність органів товариства та зміни до них; положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); протоколів засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг; річної фінансової звітності; документів звітності, що подаються відповідним державним органам; документів, пов'язаних з випуском емісійних цінних паперів; інших документів, передбачених законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; документів, що підтверджують права товариства на майно; документів бухгалтерського обліку.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2023 позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" про зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Абзац 2 резолютивної частини рішення викладено у такій редакції:
«Товариству з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ", вул. Лисецька, буд. 10, с. Старий Лисець, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 77452 (код 41217035) надати учаснику товариства ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 (код РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом надіслання на адресу: АДРЕСА_1 належним чином засвідчені копії протоколів зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); статуту товариства та зміни до статуту; протоколів загальних зборів учасників; документів товариства, що регулюють діяльність органів товариства та зміни до них; положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); протоколів засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг; річної фінансової звітності; документів звітності, що подаються відповідним державним органам; документів, пов'язаних з випуском емісійних цінних паперів; інших документів, передбачених законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; документів, що підтверджують права товариства на майно; документів бухгалтерського обліку».
Вказане рішення залишене без змін постановою Західного апеляційного суду від 22.01.2024.
14.11.2023 Господарський суд Івано-Франківської області на виконання рішення видав накази.
14.02.2025 ОСОБА_1 подав суду першої інстанції скаргу на дії (бездіяльність) державного виконавця, в якій просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність посадової особи Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції державного виконавця Матієшин Наталії Дмитрівни в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання та відмови у відкритті виконавчого провадження; 2) зобов'язати посадову особу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - державного виконавця Матієшин Наталії Дмитрівни відкрити виконавче провадження на підставі заяви про примусове виконання рішення ОСОБА_1 .
В обґрунтування поданої скарги позивач зазначив, що 11.02.2025 державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" із вказівкою на відсутність переліку заходів примусового виконання рішення.
Позивач вказав, що відсутність у виконавчому документі чіткого переліку заходів примусового виконання рішення, які необхідно провести, а також той факт, що резолютивна частина рішення, не передбачає застосування примусового виконання, не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документа без прийняття до виконання, а тому, вважає таку бездіяльність з боку посадової особи органу виконавчої служби незаконною та такою, що підлягає оскарженню.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вх.№1286/25 від 14.02.2025 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність посадової особи Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - державного виконавця Матієшин Наталії Дмитрівни в частині винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання та відмови у відкритті виконавчого провадження. Зобов'язано посадову особу Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - державного виконавця Матієшин Наталію Дмитрівну усунути порушення (поновити порушене право заявника) шляхом відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ОСОБА_1 про примусове виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2023 у справі №909/684/23.
Місцевий господарський суд констатував, що у рішенні суду про зобов'язання вчинити певні дії суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" надати учаснику товариства ОСОБА_1 перелік документів і зазначення судом в резолютивній частині рішення суду від 18.10.2023 такого заходу як "надати учаснику товариства шляхом надсилання" є одним із заходів примусового виконання рішення.
Також суд першої інстанції вказав, що виконавчий документ містить всі необхідні реквізити, доказів добровільного виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні, тому державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зобов'язаний виконувати свої повноваження, визначені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме виконати рішення у примусовому порядку.
Не погодившись з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" звернулося до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 у справі № 909/684/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відмовити повністю.
Скаржник зазначає, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції від 18.10.2023 не містить слова «зобов'язати», рішення передбачає лише вказівку ТОВ «БК «Цитадель ІІ» надати учаснику товариства ОСОБА_1 відповідні документи, шляхом їх надсилання.
На думку апелянта, оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд здійснив доповнення рішення суду у спосіб не передбачений ГПК України. Крім того, судом не враховано висновки Західного апеляційного суду у постанові від 27.01.2025 року у даній справі, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про задоволення заяви про роз'яснення рішення суду.
Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 у справі № 909/684/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відмовити повністю.
Апелянт вказує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 18.10.2023 не передбачено застосування заходів примусового виконання державним виконавцем, відтак виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження".
Скаржник вважає, що дії державного виконавця вчинені в повному обсязі та на законних підставах, без порушення Закону України «Про виконавче провадження».
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційні скарги, у якій просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг, а ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/684/23 від 05.03.2025 залишити без змін.
На переконання позивача, формулювання резолютивної частини рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.10.2023 є зрозумілим, оскільки припис «надати» - вказівка на необхідність та обов'язок ТОВ «БК ЦИТАДЕЛЬ ІІ» надати належним чином засвідчені копії документів.
Позивач зауважив, що відповідно до ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими на всій території України, а у певних випадках - і за її межами, що узгоджується з приписати ст. 326 ГПК України.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2025 справу № 909/684/23 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М. та Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 01.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" б/н від 17.03.2025 (вх. суду від 18.03.2025 № 01-05/753/25) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № 909/684/23.
Ухвалою суду від 07.04.2025 у справі № 5/79 поновлено Івано-Франківському ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 у справі № 909/684/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" б/н від 17.03.2025 (вх. суду від 18.03.2025 № 01-05/753/25) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 про задоволення скарги на бездіяльність державного виконавця у справі № 909/684/23; прийнято до спільного розгляду апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" та Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 у справі № 909/684/23.
Ухвалою суду від 23.04.2025 призначено розгляд справи № 909/684/23 на 27.05.2025.
У судове засідання з'явився представник позивача, який заперечив доводи апеляційних скарг з підстав, викладених у відзиві, надав суду пояснення. Скаржники, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явки уповноважених представників не забезпечили.
Водночас 26.03.2025 (зареєстровано судом 27.05.2025) Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" подало суду клопотання про відкладення судового засідання.
В обґрунтування поданого клопотання, заявник зазначив, що представник ТОВ "БК Цитадель ІІ" - адвокат Якубовський О.О. не має можливості прибути в судове засідання 27.05.2025, у зв'язку із зайнятістю в інших судових провадженнях.
Щодо заявленого клопотання, суд зазначає таке.
Колегія суддів враховує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Ухвала апеляційного суду від 23.04.2025 у справі про призначення справи № 909/684/23 до розгляду у судовому засіданні 27.05.2025 доставлена до електронного кабінету ТОВ "БК Цитадель ІІ" 24.04.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 2, а.с. 209).
Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, ТОВ "БК Цитадель ІІ" належним чином повідомлено про дату, час і місце призначеного судового засідання у справі № 909/684/23.
Слід зазначити, що скаржник мотивує клопотання про відкладення зайнятістю його уповноваженого представника в інших судових засіданнях, однак доказів на підтвердження цієї обставини апелянт суду не надав, як і не вказав про відсутність у нього можливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
Водночас колегія суддів зауважує, що в пункті 2 резолютивної частини ухвали від 23.04.2025 про призначення справи до розгляду в судовому засіданні вказано, що неявка уповноважених представників у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК України.
Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 виклав правову позицію, відповідно до якої судова дискреція щодо оцінки обставин, які не дають можливості особі прийняти участь у судовому засіданні, на предмет їх поважності чи неповажності для цілей відкладення судового розгляду не має абсолютних меж. Суд має враховувати конкретну ситуацію та обґрунтування особи, яка просить суд відкласти судовий розгляд, відповідне обґрунтування не має бути абстрактним, а обставини, наведені у ньому, повинні бути підтверджені належною доказовою базою. Тобто реалізація відповідної дискреції суду щодо кваліфікації наведених учасником судового процесу у клопотанні про відкладення судового розгляду обставин має здійснюватися індивідуально з урахуванням принципу верховенства права. Це зумовлено тим, що сама концепція верховенства права передбачає суд як найдієвіший інструмент її застосування, адже тільки суд може вийти за межі формального права та визначити доцільне та належне регулювання в кожній конкретній ситуації. При цьому для цілей дотримання принципу верховенства права суд повинен обирати такий варіант вирішення клопотання про відкладення судового засідання, який є максимально доцільним та справедливим у відповідній ситуації, а обраний ним процесуальний наслідок розгляду відповідного клопотання, як результат реалізації наданих йому дискреційних повноважень, завжди вимагає мотивації зробленого вибору.
Крім цього, апеляційний суд враховує, що ТОВ "БК Цитадель ІІ" є скаржником у справі, а отже в апеляційній скарзі ним викладено доводи, на підставі яких він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції.
У постанові Верховного Суду від 14.08.2024 у справі № 916/3011/21 вказано, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного ГПК України.
Водночас колегія суддів враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Частиною 2 ст. 273 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.
На підставі викладеного, враховуючи належне повідомлення скаржника про дату, час і місце судового засідання, відсутність доказів на підтвердження об'єктивної неможливості у апелянта прибути у судове засідання, беручи до уваги те, що явка представників учасників даної справи не була визнана обов'язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю учасників справи, які не забезпечили явку своїх представників.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційних скаргах, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2025 року до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла повторно заява від ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 909/684/23, виданого 14.11.2023 року Господарським судом Івано-Франківської області.
11.02.2025 року державний виконавець виніс повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.7.ч.1.ст.4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: резолютивна частина рішення, що пред'явлено до виконання, не передбачає застосування заходів примусового виконання.
Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Перелік заходів примусового виконання визначений у цій статті не є вичерпний.
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону України "Про виконавче провадження").
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
Апеляційний суд зазначає, що визначаючи, чи судове рішення підлягає примусовому виконанню, потрібно враховувати, що, за загальним правилом, примусовому виконанню підлягають усі судові рішення, які неможливо виконати без застосування заходів примусового виконання у виконавчому провадженні, зокрема, якщо боржник відмовляється добровільно виконати рішення суду на користь стягувача і поза межами виконавчого провадження в інший спосіб та порядок стягувач не може виконати таке рішення суду.
В оцінці того, якому саме заходу примусового виконання відповідає зміст зверненого до виконання рішення суду, суду потрібно враховувати його суть та зміст.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у справі № 439/1475/18, від 18 жовтня 2023 року у справі № 587/108/23.
Враховуючи позовні вимоги, суть та зміст рішення у цій справі, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у рішенні суду про зобов'язання вчинити певні дії суд зобов'язав Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" надати учаснику товариства ОСОБА_1 перелік документів і зазначення судом в резолютивній частині рішення суду від 18.10.2023, такого заходу як "надати учаснику товариства шляхом надсилання" на адресу: вул. Чорновола, 7, м. Івано-Франківськ, 76018 належним чином засвідчені копії протоколів зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника); статуту товариства та зміни до статуту; протоколів загальних зборів учасників; документів товариства, що регулюють діяльність органів товариства та зміни до них; положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття); протоколів засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства; аудиторських висновків та результатів надання інших аудиторських послуг; річної фінансової звітності; документів звітності, що подаються відповідним державним органам; документів, пов'язаних з випуском емісійних цінних паперів; інших документів, передбачених законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства; документів, що підтверджують права товариства на майно; документів бухгалтерського обліку, в розумінні ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" є одним із заходів примусового виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Щодо посилань скаржника на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025 у цій справі, якою скасовано ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 26.11.2024 про роз'яснення рішення суду та відмовлено позивачу у роз'ясненні рішення, то суд зазначає, що як вбачається з такої постанови, апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, а саме тому, що судом було роз'яснено резолютивну частину рішення, а не мотивувальну, що суперечить змісту та суті права на подання заяви про роз'яснення судового рішення згідно статті 245 ГПК України.
Водночас у постанові Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2025, яка є чинною, апеляційним судом не спростовувались висновки суду першої інстанції стосовно того, що рішення у даній справі підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (див. рішення від 19.03.1997 зі справи "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece); рішення від 20.07.2004 зі справи "Шмалько проти України").
У рішенні від 15 жовтня 2009 року Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07 червня 2005 року) Європейський суд з прав людини вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень Європейського суду з прав людини у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Судами встановлено, що виконавчий документ містить всі необхідні реквізити, доказів добровільного виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи те, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції щодо того, що державний виконавець Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зобов'язаний виконувати свої повноваження, визначені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", а саме виконати рішення у примусовому порядку.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги:
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 у справі № 909/684/23 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників необґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 86, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Цитадель ІІ" б/н від 17.03.2025 (вх. суду від 18.03.2025 № 01-05/753/25) та Івано-Франківського ВДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №49409 від 18.03.2025 (вх. суду від 24.03.2025 № 01-05/830/25) - залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 05.03.2025 у справі № 909/684/23 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повну постанову складено 05.06.2025.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
суддя С.М. Бойко
суддя Г.Г. Якімець