Провадження № 33/821/12/25 Справа № 694/1621/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Смовж О. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
04 червня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., розглянувши апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Звенигородського райсуду Черкаської обл. від 12.09.2024 р., якою ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина
України, який має середню освіту, не одру-
жений, не працює, проживає
АДРЕСА_1 ,
притягнуто до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, 12.06.2024 р. о 2:20 год. в м. Звенигородка по вул. Богдана Хмельницького водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ- 21053 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «Звенигородська БЛІЛ», результат позитивний 1,41 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою закрити провадження у зв'язку з відсутністю складу адмінправопорушення у його діях.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що перебування біля автомобіля в нічний час та в комендантську годину навіть в стані алкогольного сп'яніння не тягне за собою адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він перебував біля автомобіля на заправці, але за кермом була дівчина, яка привезла його на АЗС, але сама вона кудись пішла. В цей час до автомобіля під'їхали працівники поліції і підійшли до нього. Працівники поліції звинуватили його в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Зауважує що при складанні протоколу про адмінправопорушення невірно вказане місце нібито вчиненого правопорушення - вул. Б. Хмельницького, хоча фактично події відбувалися на АЗС по вул. Дружби у м. Звенигородка Черкаської обл.
В протоколі наявні виправлення з дати «11» на дату «12».
Поліцейський дістав газоаналізатор та почав вимагати його дути в прилад до того моменту, доки його не задовольнив результат.
Крім того, медпрацівником не було складено акт огляду, на підставі якого складено висновок, йому не роз'яснювалися права, передбачені ст. 268 КУпАП.
По факту його затримання протокол не складався, про місце знаходження близьким родичам не повідомлялося, також не повідомлявся Центр безоплатної вторинної допомоги.
Судом викликалися свідки, але вони на виклик суду не з'явилися та суд ухвалив рішення, а ухвалення рішення без допиту свідків вважає порушенням його права на захист.
Час керування зазначений в протоколі не відповідає дійсності, фактично є сумнівним час керування, згідно фабули протоколу.
Відеозйомка велася не безперервно, записи скомбіновані з двох різних записуючих пристроїв, фактично поліцейські ухилилися від проведення безперервної зйомки та надали суду той проміжок часу, який їм був вигідний.
Поліцейські перед оглядом на стан сп'яніння не зазначили ознак сп'яніння, не долучили до матеріалів результати по проведенню огляду на місці, направлення до медзакладу та підстави для направлення.
Автомобіль поліцейські не зупиняли, а тому без правових підстав звинуватили в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, в протоколі зазначено 1,41 ‰, у висновку лікаря результат 1,44 ‰, тобто не зрозуміло на який висновок послалась поліція при складанні протоколу.
Зазначені факти судом першої інстанції залишено поза увагою, а тому вважає що допущені порушення є підставою для скасування постанови та закриття провадження по справі.
Правопорушник ОСОБА_1 2.06.2025 р. уклав із захисником Кенчадзе І.Р. договір про надання правової допомоги. Захиснику Кенчадзе І.Р. 3.06.2025 р. була надана можливість ознайомитися з матеріалами справи через систему «Електронний суд» ЄСІТС та він ознайомився з матеріалами справи.
4.06.2025 р. від захисника Кенчадзе І.Р. надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, яке мотивоване тим, що він мав занадто мало часу для підготовки до судового засідання та 4.06.2025 р. він задіяний у процесуальних діях в інших справах.
Апеляційний суд, розглянувши клопотання захисника про відкладення справи, вважає, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В провадженні апеляційного суду справа перебуває з 1.10.2024 р. Апеляційний суд неодноразово (більше 6 разів) відкладав розгляд справи на значний строк з метою надання учасникам розгляду справи можливості спланувати свою діяльність, укласти угоду з адвокатом. 28.03.2025 р. та 19.05.2025 р. судові засідання відкладалися за клопотанням правопорушника у зв'язку з його хворобою, він надавав копії медичних документів на підтвердження цих обставин.
Матеріали справи за обсягом є невеликими, їх вивчення не вимагає дуже значного часу та зусиль, а тому довід клопотання захисника про відсутність часу для підготовки до судового засідання апеляційний суд вважає безпідставним та таким, що не є поважною причиною для відкладення судового засідання.
Стосовно участі захисника у процесуальних діях в інших справах, то він не надав апеляційному суду ніяких доказів на підтвердження цих обставин, тому суду не має можливості їх перевірити та врахувати при вирішенні питання про поважність підстав для відкладення судового засідання.
Правопорушник ОСОБА_1 належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» ( а. пр. 65), однак у судове засідання не з'явився, про поважні причини не явки до суду не повідомив. Апеляційний суд неодноразово (більше 6 разів) відкладав розгляд справи на значний строк з метою надання учасникам розгляду справи спланувати свою діяльність, укласти угоду з адвокатом, надати можливість прибути в судове засідання апеляційного суду, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб, з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення та вимог ч. 2 ст. 268 КУпАП, яка не передбачає обов'язкової участі правопорушника у розгляді цієї категорії справ.
Вивчивши матеріали справи про адмінправопорушення, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом закону, протокол про адмінправопорушення, пояснення особи, свідків, висновок експерта тощо, є документами, що офіційно засвідчує подію адмінправопорушення і, відповідно до ст. 251 КУпАП, є джерелами доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Протокол про адмінправопорушення складається відповідно до ст. ст. 254-256 КУпАП.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справах про адмінправопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При цьому суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адмінправопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи всі наявні докази суддя дає їм об'єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та ступеню підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.
Суд, який розглядав справу, ці вимоги закону виконав в повному обсязі.
Суд першої інстанції правильно встановив, що 12.06.2024 р. о 2:20 год. в м. Звенигородка по вул. Богдана Хмельницького водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ- 21053 в стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «Звенигородська БЛІЛ», результат позитивний та склав 1,41 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.9 а) ПДР України та вчинив адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адмінправопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адмінвідповідальність.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адмінвідповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення підтверджується даними протоколу про адмінправопорушення серії ААД № 048073 від 12.06.2024 р. ( а. пр. 1), який складено уповноваженою посадовою особою, містить всі необхідні відомості та обставини вчинення правопорушення, сумніви чи зауваження до його змісту відсутні, правопорушник надав пояснення по даному факту на окремому аркуші та отримав копію протоколу; направленням на медогляд на стан сп'яніння (а. пр. 3); висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння, в якому вказаний результат 1,44 ‰ за допомогою Drager Alcotest; рапортом поліцейського (а. пр. 2), відеозаписом (а. пр. 9), копією постанови за ч. 1 ст. 126 КУпАП від 12.06.2024 р., які долучені до матеріалів справи.
На переконання апеляційного суду вказані процесуальні та інші документи складені у відповідності до діючих нормативно-правових актів, які регулюють відповідні правові відносини та які є предметом судового розгляду, а тому доводи апеляційної скарги про отримання доказів незаконним шляхом, припущеннях, порушеннях поліцейським Інструкції при складанні матеріалів є необґрунтованими.
З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2024 р. о 01:56 год. до Звенигородського РВП ГУНП в Черкаській обл. по лінії 102 отримано заяву від ОСОБА_2 про те, що в м. Звенигородка. Черкаської обл., по вул. Комінтерна нетверезий чоловік поводить себе неадекватно, має їхати на автомобілі ВАЗ-21053, р/н НОМЕР_1 . В ході опрацювання зазначеної заяви був зупинений транспортний засіб ВАЗ-21053, р/н НОМЕР_1 , встановлено особу водія - ОСОБА_1 , проведено огляд водія на стан сп'яніння в КНП «Звенигородська БЛІЛ», результат склав 1,41 ‰.
На відеозапису з нагрудних камер працівників поліції, який був досліджений судом апеляційної інстанції, зафіксовано як працівники поліції підійшли до автомобіля ВАЗ-21053, р/н НОМЕР_1 , в автомобілі був ОСОБА_1 , який сказав поліцейським: «Зараз я залишу авто». Працівники поліції запитують в нього документи, але документи відсутні, пропонують огляд, водій погоджується на місці пройти огляд. Поліцейські приносять технічний прилад, ОСОБА_1 розпаковує трубку, намагається дути, але дує невірно, то дуже швидко, то повільно, зробив п'ять спроб продути прилад, а потім погодився їхати до лікарні.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 перебував біля автомобіля на заправці, але за кермом була дівчина, яка привезла його на АЗС, але сама вона кудись пішла, в цей час до автомобіля під'їхали працівники поліції і підійшли до нього, а працівники поліції звинуватили його в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння є необґрунтованими.
В суді першої інстанції ОСОБА_3 надавав пояснення про те, що відсутні докази керування ним автомобілем, стверджував про перебування за кермом іншої особи, про яку він відомостей не має, але упродовж надання пояснень він надавав різні версії подій, які відбувалися 12.06.2024 р. під час дії комендантської години, зокрема стосовно особи, яка перебувала, як він наполягав, за кермом, обставин, які відбувалися перед приїздом поліції. При цьому клопотань стосовно виклику в судове засідання свідків, які б могли підтвердити його доводи, а саме власника автомобіля чи іншого водія - не заявляв.
Доводи апеляційної скарги про те, що в протоколі наявні виправлення з дати «11» на дату «12» є безпідставними, тому що зазначена обставина була предметом перевірки в суді першої інстанції, який дійшов висновку, що це пояснюється особливостями почерку уповноваженої особи, яка складала протокол. З таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Крім того, суд першої інстанції встановив, що згідно копії постанови ЕНА № 237094 (а. пр.10), складеної в той же день та час, ОСОБА_1 було притягнуто до адмінвідповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, на місті, з накладенням стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Зазначена постанова ОСОБА_1 не оскаржена, а призначений штраф він сплатив, а тому суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність зазначеної постанови, яка набрала законної сили та виконана, вона безумовно підтверджує обставини керування ОСОБА_1 автомобілем ВАЗ-21053, крім вона є доказом доведеності обставин перебування останнього за кермом в момент переслідування нарядом поліції, з таким висновком погоджується і апеляційний суд.
Доводи апеляційної скарги про те, що час керування зазначений в протоколі не відповідає дійсності, фактично є сумнівним час керування, згідно фабули протоколу, відеозйомка велася не безперервно, записи скомбіновані з двох різних записуючих пристроїв, фактично поліцейські ухилилися від проведення безперервної зйомки та надали суду той проміжок часу, який їм був вигідний є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що працівники поліції після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_4 та встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння запропонували йому огляд на стан сп'яніння на місці або у медичному закладі, останній погодився на огляд на місці зупинки, а потім погодився їхати до лікарні, пройшов огляд у лікарні, де встановлено результат 1,44 ‰ та цей результат не оспорював.
Також, апеляційний суд вважає, що доводи апеляції про наявність в матеріалах справи неповного відеозапису не є такими, що впливають на встановлення його вини, тому що обов'язок безперервного запису покладається на поліцейських відповідними нормативними актами тільки під час вчинення процесуальних дій. Закон не вимагає від уповноважених осіб долучення до матеріалів справи повного відеозапису, вони мають право на власний розсуд визначати необхідний обсяг доказів достатній для розгляду справи в суді. При цьому, апелянтом не наведено жодних обставин, які б спростовували достовірність даних, відображених на відеозаписах.
Доводи апеляції, що в протоколі про адмінправопорушення невірно вказане місце вчиненого правопорушення - вул. Б. Хмельницького, хоча фактично події відбувалися на АЗС по вул. Дружби у м. Звенигородка Черкаської обл. апеляційний суд вважає безпідставними, тому що при вивченні цієї ділянки місцевості за допомогою програми Google Maps вбачається, що АЗС розташована на перетині двох вулиць та провулка, а тому працівники поліції мали право посилатися на будь-яку з них.
Апеляційний суд погоджується висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними і не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про невідповідність процедури огляду, а саме що поліцейські не зазначили ознак сп'яніння перед оглядом; не долучили до матеріалів результати по проведенню огляду на місці, направлення до медзакладу, підстави для направлення; автомобіль поліцейські не зупиняли, а тому без правових підстав звинуватили в керуванні автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, тому що вони спростовуються матеріалами справи.
Стосовно доводів апеляції про те, що в протоколі зазначено 1,41 ‰, у висновку лікаря результат 1,44 ‰, то апеляційний суд виходить з того, що обидва ці показника безумовно свідчать про перевищення допустимого показника 0,2 ‰, встановленого нормативними актами, а суд в постанові вказав менший з цих показників, тобто певним чином пом'якшив становище правопорушника.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 а) ПДР України та скоїв адмінправопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини зазначав, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» від 9.07.1997 р.). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії».
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції виніс незаконну постанову щодо нього у зв'язку з порушеннями норм матеріального права є необґрунтованими та спростовуються дослідженими та наведеними в постанові суду першої інстанції доказами.
Інші аргументи апеляційної скарги мають ознаки надмірного формалізму і не спростовують встановлені у справі фактичні обставини, зводячись до власного тлумачення положень закону, переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки, а отже й не є підставами для скасування вірного по суті судового рішення.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду з приводу того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена сукупністю доказів, вони є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими матеріалами провадження.
ОСОБА_1 мав усвідомлювати та передбачати наслідки його дій під час керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, можливість втратити право керування транспортним засобом в разі порушення вимог ПДР України.
Таким чином, з урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги по суті немає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою і скасуванню або зміні не підлягає.
Будь-яких доказів, які б могли переконати суд у відсутності події та складу адмінправопорушення, в матеріалах справи про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності відсутні та суду апеляційної інстанції не надані. Інші доводи апелянта, викладені ним в апеляційній скарзі, сприймаються судом як спроба уникнути відповідальності, оскільки безспірних та переконливих доказів, які б могли об'єктивно спростувати його винність у вчиненні вказаного правопорушення, суду не надано.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, як і підстав для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в даному випадку апеляційним переглядом не встановлено, тож, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Звенигородського райсуду Черкаської обл. від 12.09.2024 р., якою ОСОБА_1 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.