Постанова
Іменем України
04 червня 2025 року
м. Харків
Справа № 953/2307/24
Провадження № 22-ц/818/2023/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря судового засідання : Львової С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Харківська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року, ухвалене суддею Лисиченко С.М., -
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Харківська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання особи такою, що не прийняла спадщину.
В обгрунтування позову зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Після смерті її матері у спадок залишився житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлій на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2008 року у справі №2-5939/08/14. За її заявою було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_4 . Під час оформлення спадкових прав на вказаний житловий будинок їй стало відомо, що на момент смерті матері разом із нею була зареєстрована також ОСОБА_2 , яка є її рідною сестрою, а відповідно й спадкоємицею першої черги після смерті їх матері ОСОБА_4 . У зв'язку із тим, що у житловому приміщенні разом із померлою була зареєстрована, крім неї, й інша спадкоємиця першої черги, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудаєвою В.О. було видано їй свідоцтво про право на спадщину лише щодо 1/2 частки у житловому будинку АДРЕСА_1 . Вважає, що ОСОБА_2 , яка хоча й формально була зареєстрована разом із померлою матірюю на момент її смерті, спадщину не прийняла, оскільки з 1993 року не проживає та навіть не навідувалась до матері та до вказаного житлового будинку. Більше тридцяти років місце фактичного проживання відповідача не відоме, зв'язок із рідними вона не підтримувала. У той саме час останні роки свого життя її мати тяжко хворіла на онкологічне захворювання, доглядом за нею займалась виключно вона. Похованням матері також займалась вона. Крім того, незважаючи на ту обставину, що вона не була власником житлового будинку АДРЕСА_1 , проводила оплату комунальних послуг, доглядала за будинком. Відповідач же жодного разу з 1993 року не тільки не проживала та не навідувалась до будинку матері, а не надавала жодних коштів на його утримання. Відповідач за місцем своєї реєстрації не проживає з 1993 року по теперішній час, житловою площею будинку не користується, а отже зі спадкодавцем ОСОБА_4 на день її смерті постійно не проживала. Крім того, відповідач, не проживаючи разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини не подала, тому не може вважатися особою, яка прийняла спадщину. Отже, відповідач у цій справі не є такою, що прийняла спадщину, а відповідно не набула права на спадкове майно, хоча й була на час відкриття спадщини зареєстрована із спадкодавцем за однією адресою, проте не проживала за вказаною адресою.
Просить суд:
встановити факт, що ОСОБА_2 , не проживала постійно із спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати ОСОБА_2 такою, що не прийняла спадщину після ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 , просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона має право на захист у способи передбачені ст.16 ЦК України, які не є вичерпними. Встановлення даного факту їй необхідно для захисту її прав та інтересів щодо спірного нерухомого майна. Так, наразі вона є власником лише 1/2 частини спірного будинку, підстави для оформлення в порядку спадкування іншої частини будинку у неї відсутні. Звертає увагу на те, що вона продовжує сплачувати комунальні послуги за весь житловий будинок. Правова невизначеність іншої частини будинку порушує її право на вільне володіння, користування та розпорядження належною їй частиною спірного житлового будинку.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано невірний спосіб захисту.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду, виходячи з наступного.
Судовим розглядом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що згідно з даними, які містяться у свідоцтві про народження, виданого 02.07.1968 № НОМЕР_1 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис №250, Батьки: ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Відповідно до даних, які містяться у витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00005049093 від 07 вересня 2010 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_8 ».
Відповідно до даних, які містяться у свідоцтві про смерть серії НОМЕР_2 виданого 29 листопада 2022 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 29 листопада 2022 року складено відповідний актовий запис №11597.
Згідно з даними, які містяться у витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №22510267 від 17.04.2009, виданого КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», за реєстраційним номером 27071465, житловий будинок літ. «А-1» з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі рішення Київського районного суду м.Харкова від 18 грудня 2008 року справа №2-5939/08/14.
Відповідно до даних, які містяться у витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №73387654 від 29 липня 2023 року, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Рудаєвою В.О. зареєстровано спадкову справу №70958602, номер у нотаріуса 37/2023, спадкодавець ОСОБА_9 , спадкоємець ОСОБА_1 , ступінь спорідненості - перший, спадкове майно: житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з даними, які містяться у довідці про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 22 грудня 2022 року, станом на 22 грудня 2022 року за адресою: АДРЕСА_1 були зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відповідно до даних, які містяться у витягу з Державного реєстру речових прав №340898689 від 29.07.2023, за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна 2772784663120, житловий будинок загальною площею 58,6 кв.м., житловою площею 31 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтві про спадщину серія та номер 1296, виданий 29.07.2023, видавник приватний нотаріус ХМНО Рудаєва В.О., на справі спільної часткової власності (1/2) зареєстровано за ОСОБА_1 .
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно зі статтями 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи (частина перша та друга статті 1220 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Статтею 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Тобто, будь-яка особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Подібні висновки щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду: від 10 квітня 2020 року у справі № 355/832/17 (провадження № 61-27212св19), від 21 жовтня 2020 року у справі № 569/15147/17 (провадження № 61-39308св18), від 02 квітня 2021 року у справі № 191/1808/19 (провадження № 61-6290св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 204/2707/19 (провадження № 61-15380св20), від 19 травня 2021 року у справі № 937/10434/19 (провадження № 61-3620св21).
Звертаючись до суду із даним позов позивач вказувала, що вона фактично прийняла спадщину після смерті матері, оскільки проживала із нею на час смерті. Відповідач також була зареєстрована за місцем відкриття спадщини, проте фактично в будинку не проживає. Зазначає, що під час оформлення спадкових прав їй стало відомо, що вона не може оформити всі спадкові права, оскільки відповідач також є зареєстрованим у будинку та вважається таким, що прийняв спадщину. Встановлення факту неприйняття відповідачем спадщини їй необхідне для спадкування всього майна після смерті матері. Оскільки законодавець пов'язує прийняття спадщини із фактом постійного проживання спадкоємця зі спадкодавцем, а не з фактом їх реєстрації за однією адресою, тому відповідачу як такому, що не проживав із спадкодавцями, необхідно було у встановлений законом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте таку заяву вона не подала, тому спадщину не прийняла.
Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Відповідно до частини першої статті 175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги щодо предмета позову та їх обґрунтування.
Предмет позову - це конкретна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, заявлена через суд.
Підстава позову - це юридичні факти (фактична підстава) і норми права (юридична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги до відповідача.
Предметом позову ОСОБА_1 визначила вимогу про встановлення факту непроживання ОСОБА_2 із спадкодавцями на час відкриття спадщини та неприйняття відповідачем спадщини після матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Однак, виходячи зі змісту позову, позивачка фактично намагалася довести те, що лише вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті матері ОСОБА_4 .
Ураховуючи викладене, заявлені в цій справі позовні вимоги про встановлення факту непроживання відповідача із спадкодавцем на час відкриття спадщини та визнання та визнання особи такою, що не прийняла спадщину, не відповідають належному способу захисту.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ефективним способом захисту прав позивачки є визнання права власності на спадкове майно, однак таких вимог остання не заявляла.
За таких обставин відсутні підстави для застосування обраного позивачкою способу захисту, оскільки він не відновлює будь-яких порушених прав та інтересів позивачки і не узгоджується із положеннями статті 16 ЦК України.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20, від 26 липня 2023 року у справі №641/3893/20, від 02 квітня 2025 року у справі №751/344/23, 09 квітня 2025 року у справі №305/2221/21.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суттєвими не являються, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_3 ,- залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова