04 червня 2025 року
м. Харків
справа № 641/7878/21
провадження № 22-ц/818/483/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
позивач - ОСОБА_2 ,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року в складі судді Музиченко В.О.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що з 07 липня 2012 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2014 року шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року з ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі частини з усіх видів доходу. Тривалий час відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів, на даний час він працевлаштувався та аліменти стягуються у примусовому порядку.
Зазначила, що після розірвання шлюбу син залишився проживати з нею. Відповідач близько місяця відвідував сина, а потім самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків. До теперішнього часу він з сином не бачиться, не спілкується, не цікавиться станом його здоров'я, успіхами, досягненнями та взагалі життям. На даний час вона вже створила нову родину з іншим чоловіком, з яким зареєструвала шлюб. У чоловіка та її сина склалися дуже гармонійні відносини. Чоловік повністю здійснює усі обов'язки батька та син виявляє до нього свою прихильність, а рідного батька не пам'ятає.
Вказала, що дитина відвідує секцію «Тхеквондо», що потребує додаткових значимих витрат, а стягуваних з відповідача аліментів не вистачає на утримання дитини.
Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; стягувати з ОСОБА_2 на її користь по 1500,00 грн щомісячно починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, передбачуваних додаткових витрат на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У серпні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні.
Позовна заява мотивована тим, що у них з ОСОБА_1 у шлюбі народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначив, що судовим рішенням їх шлюб було розірвано, також рішенням суду з нього стягнуто аліменти на утримання дитини, яке сумлінно ним виконувалось, заборгованість відсутня.
Посилався на те, що він ніколи не заперечував, щоб їх дитина проживала разом з матір'ю, оскільки після розлучення вони дійшли усної згоди, що він може у будь-який час безперешкодно спілкуватися з дитиною, проводити з ним час, приймати участь у його вихованні, допомагати з навчанням, підтримувати та сприяти його розвитку. Колишня дружина разом з сином приїжджала до с. Левківка де вони проводили час разом з його батьками.
Вказав, що починаючи з початку 2020 року ОСОБА_1 почала забороняти зустрічатись з сином, обмежувала час їх спілкування та відмовляла у зустрічах, а після створення нею нової сім'ї, вона повідомила, що його приїзди травмують дитину, ОСОБА_4 вже має нового тата та заборонила йому приїжджати до сина.
Зазначив, що усі спроби дійти компромісу з ОСОБА_1 виявились марними, його телефонні дзвінки вона ігнорувала, побачитись з сином вже упродовж тривалого часу він не має можливості. Крім того, з початку військової агресії ОСОБА_1 повідомила, що вивезла дитину в безпечне місце, але куди не повідомила. Він проти цього рішення не заперечував, але після стало відомо, що ОСОБА_1 вивезла сина за кордон і він його більше не побачить.
Просив визначити порядок участі батька у спілкуванні та вихованні свого сина ОСОБА_3 , встановивши наступні дні та години спілкування:
кожні перші та треті вихідні дні місяця - з п'ятниці по неділю, з 18-00 год. п'ятниці до 18-00 год. неділі з правом перебування дитини за місцем проживання батька;
проживання сина у період шкільних канікул (крім літніх місяців) упродовж половини канікул за місцем проживання батька;
проживання сина упродовж липня кожного року за місцем проживання батька;
19 грудня (наступного дня після дня народження дитини) кожного року з 10-00 год. до 18-00 год. з правом перебування дитини за місцем проживання батька;
спілкування з сином мобільними пристроями зв'язку у період з 16-00 год. по 20-00 год.;
вирішити питання щодо судових витрат.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 жовтня 2023 року об'єднано цивільну справу № 641/7878/21 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини з цивільною справою № 641/5359/23 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні в одне провадження; об'єднаній цивільній справі присвоєно № 641/7878/21.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено; в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позов, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 сама стверджувала, що не хоче бачити його батьком їхнього сина, оскільки має іншого чоловіка, який виконуватиме обов'язки батька та не заперечувала того, що не дає йому можливості спілкуватись з сином, оскільки вільний час, на її думку, їхній син має проводити і проводить з новим її чоловіком. Зазначив, що з початку військової агресії ОСОБА_1 повідомила, що вивезла сина в безпечне місце, проте з цього часу не давала йому можливості розмовляти з сином. Вказав, що він неодноразово звертався до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради для вирішення цього спору, однак останній відповіді не надавав. Вважав, що зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та її вихованні, а орган опіки та піклування самоусунувся від ухвалення рішення з цього питання.
Зі змісту рішення суду вбачається, що ОСОБА_2 оскаржує рішення лише в частині відмови у задоволенні його позовних вимог, тому рішення суду в іншій частині не переглядається.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників справи, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити частково, рішення суду в оскаржуваній частині - скасувати.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині мотивоване тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідачка заперечувала проти спілкування позивача з дитиною та чинила перешкоди у спілкуванні з ним, а тому позов є безпідставним та задоволенню не підлягає.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 07 липня 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5,141 том 1).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 червня 2014 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 розірвано (а.с.6 том 1).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17 вересня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11 липня 2014 року і до повноліття дитини або зміни матеріального становища сторін (а.с.7 том 1).
ОСОБА_6 у зв'язку із реєстрацією шлюбу з ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » (а.с.10 том 1).
У зв'язку із збройною агресією РФ проти Україні на всій території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
Відповідно до довідок переселенців ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 13 березня 2022 року є внутрішньо переміщеними особами та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.218,219 том 1).
З відповіді Зміївського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції № 17871 від 25 серпня 2023 року вбачається, що у відділі на примусову виконанні перебуває виконавче провадження № 61362821 з примусового виконання виконавчого листа № 641/7004/16-ц від 03 листопада 2014 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. 21 лютого 2020 року відкрито виконавче провадження, а 13 березня 2020 року винесено постанову про звернення стягнення на усі доходи боржника ОСОБА_2 , яку надіслано за місцем роботи КП «Харківводоканал». На теперішній час здійснюються відрахування за зазначеною постановою (а.с.117,166 том 1).
Висновком Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради № 165 від 03 травня 2023 року рекомендовано позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.68 том 1).
Згідно з інформацією тренера по тхеквондо, ОСОБА_9 , КЗ «Харківської спеціалізованої школи І ступеня № 33», батько дитини ОСОБА_2 не спілкувався з тренером жодного разу, не брав участі у батьківських зборах, не цікавився успіхами та не переймався питаннями, пов'язаними з тренувальним процесом дитини. За інформацією тренера усіма фінансовими питаннями пов'язаними з придбанням форми для тренувань, спеціального захисного екіпірування для занять, участю дитини у змаганнях та у літніх спортивних таборах, займалась виключно мати дитини, ОСОБА_1 (а.с.192,197 том 1).
Згідно з інформацією класного керівника ОСОБА_10 , батько дитини ОСОБА_2 не спілкувався з вчителями дитини ОСОБА_11 , з питань, пов'язаних з перебуванням та навчанням сина в закладі освіти, не виявляв інтересу щодо стану розвитку ОСОБА_11 та його успіхів під час освітнього процесу, не брав участі у батьківських зборах (а.с.11 том 1).
Згідно з інформацією адміністрації КНП «Міська дитяча поліклініка № 1», де малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом фахівців з народження, станом здоров'я дитини та забезпеченням йому належного догляду опікується мати, ОСОБА_1 .. Батько дитини, ОСОБА_2 , з питань, які стосуються здоров'я дитини, до поліклініки не звертався. Мати дитини, ОСОБА_1 , забезпечує лікування та відпочинок дитини (а.с.184,205 том 1).
Відповідно до акту обстеження побутових умов від 21 квітня 2023 року, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає в частині домоволодіння, яке належить на праві власності ОСОБА_12 . Загальна площа частини домоволодіння складає 59,1 кв м, житлова 35,0 кв м (2 окремі кімнати). Домоволодіння газифіковане, в наявності водопровід, каналізація, гаряче водопостачання та санвузол (а.с.99,145 том 1).
У квітні 2023 року ОСОБА_2 направив Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради заву про долучення документів для розв'язання спору (а.с.108-109 том 1).
У липні 2023 року ОСОБА_2 направив Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради заяву про визначення способів участі у вихованні дитини (а.с.101-102,142-143 том 1).
Згідно висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради № 127 від 13 березня 2024 року вбачається, що Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за погодженням способу спілкування з матір'ю дитини, ОСОБА_1 та з урахуванням думки дитини (а.с.256-259 том 1).
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV«Про міжнародні договори і угоди» (далі - № 1906-IV) чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (частина перша статті 18, частина перша статті 27 Конвенції про права дитини).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).
У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway»).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 СК України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства).
Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судами України як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йогансен проти Норвегії» від 07 серпня 1996 року).
Таким чином, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2024 року у справі № 705/5061/21 (провадження № 61-11431св24).
Відповідно до частини четвертої і п'ятої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Аналогічний висновок викладено в постанова Верховного Суду від 04 грудня 2024 року у справі № 712/11241/21 (провадження № 61-3471св24), від 04 грудня 2024 року у справі № 296/1743/23 (провадження № 61-9849св24), від 27 листопада 2024 року у справі № 753/13059/23 (провадження № 61-10009св24).
Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що останнім не надано доказів того, що ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною.
Проте, колегія суддів не погоджується з таких висновком суду, оскільки матеріали справи свідчать про, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2022 року є внутрішньо переміщеною особою та перебуває зі своєю матір'ю за межами Харківської області.
З приводу способів та порядку участі у вихованні дитини існує спір, а відмова суду у визначенні порядку спілкування батька з дитиною суперечить інтересам дитини.
Колегія суддів зауважує, що виїзд дитини за межі Харківської області не може обмежувати право батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримання родинних відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проживає окремо від сина, шкідливих звичок не має, а тому не може бути обмеженим у праві на особисте спілкування з сином.
Право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування сина з батьком відповідає його інтересам. Жодних обставин, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування батька з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, суд не встановив.
При цьому мати дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні.
Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 просив визначити наступні способи участі батька у спілкуванні та вихованні свого сина ОСОБА_3 , встановивши наступні дні та години спілкування:
кожні перші та треті вихідні дні місяця - з п'ятниці по неділю, з 18-00 год. п'ятниці до 18-00 год. неділі з правом перебування дитини за місцем проживання батька;
проживання сина у період шкільних канікул (крім літніх місяців) упродовж половини канікул за місцем проживання батька;
проживання сина упродовж липня кожного року за місцем проживання батька;
19 грудня (наступного дня після дня народження дитини) кожного року з 10-00 год. до 18-00 год. з правом перебування дитини за місцем проживання батька;
спілкування з сином мобільними пристроями зв'язку у період з 16-00 год. по 20-00 год.
Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради № 127 від 13 березня 2024 року Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним встановлення порядку участі ОСОБА_2 у вихованні малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за погодженням способу спілкування з матір'ю дитини, ОСОБА_1 та з урахуванням думки дитини.
Колегія суддів критично ставиться до вказаного висновку, оскільки в ньому відсутній графік побачень батька з дитиною, тобто він не повною мірою відповідає розумному балансу участі батька у вихованні сина.
Конвенцією про права дитини № 789-ХІІ від 20 листопада 1989 року закріплено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (далі Конвенція № 789-ХІІ ).
Частиною третьою статті 9 Конвенції № 789-ХІІ передбачено, що дитина, яка розлучається з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Таки висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24) та інших.
Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
Між тим, матеріали справи свідчать про те, що у зв'язку з обставинами, які пов'язані з введенням в Україні воєнного стану, ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_3 є внутрішньо переміщеними особами та фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 .
В свою чергу, ОСОБА_2 зареєстрований та проживає за наступною адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за № 1668/39004, Зміївська територіальна громада, до якої входить і с. Левківка Чугуївського району, з 24 лютого 2022 року відноситься до території можливих бойових дій.
При цьому, звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_2 , крім іншого, просив під час зустрічей з сином, аби дитина перебувала за місцем проживання батька, тобто на території, яка наразі є територією можливих бойових дій.
Колегія суддів зауважує, що батько, який проживає окремо від своєї дитини, очевидно має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відновлення та сталість відносин та емоційного контакту дитини з її батьком повинно переважати бажання чи наміри інших осіб обмежити дитину від зустрічей з батьком.
Європейський суд з прав людини зазначав, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що у безпекових цілях дитина перебуває на території Уманського району Черкаської області, тобто в більш безпечному місці аніж там, де наразі проживає батько, тому вимоги ОСОБА_2 щодо перебування та проживання дитини за місцем проживання батька під час зустрічей в даному випадку задоволенню не підлягають.
Колегія суддів також виходить з того, що з огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя, батько може реалізувати своє право на спілкування з дитиною за допомогою будь-якого додатка чи месенджера у форматі відеозв'язку.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 зазначила, що їхній син ОСОБА_3 має розпорядок дня, а саме до 15-30 год. дитина займається у школі, а понеділок, середу, п'ятницю та суботу до 18-30 год. дитина ходить на зайняття з тхеквондо.
Встановлюючи порядок побачень батька із сином, колегія суддів враховує інтереси дитини, зокрема, необхідність дотримання звичних для нього умов щодо організації, розпорядку його повсякденного життя, його вік, режим навчання та відпочинку, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, врахувавши бажання батька на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права батька на таке спілкування, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, колегія суддів дійшла висновку про можливість визначення наступного порядку зустрічей батька із сином:
- кожну неділю з 10-00 год. до 20-00 год. у населеному пункті проживання дитини;
- 19 грудня (наступного дня після дня народження дитини) кожного року з 16-00 год. до 20-00 год. у населеному пункті проживання дитини;
- спілкування з сином мобільними пристроями зв'язку у період з 19-00 год. по 20-00 год. щоденно.
При цьому суд вважає за необхідне обумовити, що спільні зустрічі із сином у дні та години можливо змінювати за погодженням із матір'ю дитини, та з урахуванням бажання дитини, що максимально враховує інтереси дитини.
Визначення саме такого способу участі у спілкуванні та вихованні дитини відповідатиме її якнайкращим інтересам, віковим потребам, та за сумлінного відношення батька до виконання свого обов'язку, буде достатнім для забезпечення його участі у вихованні сина.
З урахуванням вікових змін дитини, його розвитку та потреб, батьки в майбутньому не позбавлені можливості змінити встановлений судом спосіб участі ОСОБА_2 у вихованні сина.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, оскільки участь батька у вихованні сина та спілкуванні з ним відповідатиме інтересам дитини, забезпечуватиме справедливу рівновагу між інтересами дитини та батька, а також рівність прав батьків щодо дитини.
За таких обставин, рішення суду в оскаржуваній частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову, шляхом надання можливості батькові ОСОБА_2 приймати участь у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у спосіб зазначений у мотивувальній частині цієї постанови.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з'ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 по суті задоволені, тому судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1073,60 грн та судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 1610,40 грн, а всього 2684,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року в частині відмови у визначенні порядку участі батька у спілкуванні та вихованні дитини скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з малолітньою дитиною та визначення способів участі у її вихованні - задовольнити частково.
Встановити наступний спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:
- кожну неділю з 10-00 год. до 20-00 год. у населеному пункті проживання дитини;
- 19 грудня (наступного дня після дня народження дитини) кожного року з 16-00 год. до 20-00 год. у населеному пункті проживання дитини;
- спілкування з сином мобільними пристроями зв'язку у період з 19-00 год. по 20-00 год. щоденно.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова