Справа № 553/2459/24 Номер провадження 22-ц/814/1727/25Головуючий у 1-й інстанції Високих М. С. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
04 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Одринської Т. В., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Ленінського районного суду м Полтава від 08 січня 2025 року, ухвалене суддею Високих М. С., повний текст рішення складено - дата не вказана
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
29.07.2024 АТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.03.2021 у розмірі 255 328,94 грн станом на 08.07.2024, яка складається з наступного: 177 400,57 грн - заборгованість за кредитом; 77 928,37 грн - заборгованість за відсотками та судові витрати у розмірі 3 829,93 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 12.03.2021 відповідач приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної анкети-заяви відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Позивач виконав умови угоди та надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт), проте, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконує та станом на 08.07.2024 має заборгованість загальним розміром 255 328,94 грн, яка складається з: 177 400,57 грн - заборгованості за кредитом та 77 928,37 грн - заборгованості за відсотками.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.03.2021 у розмірі 99 002 грн станом на 08.07.2024 та 1485 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що враховуючи, що відповідачем не заперечувалися обставини щодо отримання кредитних коштів та користування ними, беручи до уваги, що до розміру заборгованості, яка згідно розрахунку позивача за договором від 12.03.2021 становить 255 328,94 грн, банком були безпідставно включені відсотки за користування кредитним лімітом, підстави для нарахування та стягнення яких відсутні, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача станом на 08.07.2024 заборгованості у розмірі 99 002,00 грн, що є різницею між розміром фактично використаних та повернутих відповідачем кредитних коштів, згідно з наданою випискою по картці. Суд критично оцінив доводи сторони відповідача щодо відсутності заборгованості з огляду на суму зарахувань, оскільки згідно з випискою по рахунку, яка, у свою чергу, є первинним документом бухгалтерського обліку та оцінюється судом як належний доказ наявності заборгованості, відповідач активно користувався наданими кредитними коштами та вносив на свій рахунок платежі. Так, сума використаних відповідачем коштів за період з 12.03.2021 по 08.07.2024 становить 1 314 126 грн, а внесених - 1 215 124 грн, з огляду на що різниця між розміром фактично використаних та повернутих відповідачем кредитних коштів в сумі 99 002 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 . При цьому, врахована правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19).
В апеляційній скарзі позивач АТ «Акцент-Банк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення про їх задоволення, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права. Відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг в АТ «Акцент-Банк» підтвердив під розпис факт ознайомлення з даними Умовами та зобов'язався у подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку. Зазначає, що відповідач користувався кредитом, а отже ознайомився з Умовами та правилами надання послуг в АТ «Акцент-Банк». Крім того, до матеріалів справи приєднано паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка. Паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор, між сторонами погоджено, а саме його зазначено особисто відповідачем в анкеті-заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», яку він підписав власноручно, тобто вважає, що сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. проситьапеляційну скаргу залити без задоволення, а рішення суду першо ї інстанцї - без змін.
У судове засідання апеляційного суду 04.06.2025 не з'явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 15.05.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та поштовим зв'язком (а.с. 227-230), які були доставлені до електронних кабінетів та поштою При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 10.03.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 14.05.2025 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 12.03.2021 відповідач підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банк» (а.с. 12).
Згідно із змістом вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими у рекламному буклеті, становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, він ознайомився з договором надання банківських послуг і згоден з його умовами. Він зобов'язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватись з їх змінами на сайті А-Банку www.a-bank.com.ua.
З розрахунку заборгованості за договором слідує, що станом на 08.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед банком становить 255 328,94 грн, з яких: 177 400,57 грн - заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту); 77 928,37 грн - залишок заборгованості за процентами (а.с. 8-11).
Звертаючись до суду з позовом, позивач як на підставу для його задоволення, посилався на те, що у порушення умов кредитного договору та положень ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує та станом на 08.07.2024 має заборгованість у розмірі 255 328,94 грн.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ «А-Банк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (провадження №14-131цс19) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифами та паспортом споживчого кредиту (а.с. 13-14, 63-70).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Умови і Правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг АТ «А-Банк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами у вказаному позивачем розміру, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.a-bank.com.ua), неодноразово змінювалися самим АТ «Акцент-Банк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто, кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін, скріпленої їхніми підписами, про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяги не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Аналогічна правова позиція з цього питання висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15).
Суд першої інстанції також критично віднісся до підписаного відповідачем паспорту споживчого кредиту, який не містить відомостей про регулювання умов кредитування за конкретним кредитним договором. При цьому, з наданого позивачем паспорту споживчого кредиту неможливо встановити, за яким саме договором визначаються умови за цим паспортом, посилання на номер картки чи рахунок, який обслуговується, не зазначений. Крім того, у паспорті споживчого кредиту зазначено, що дата надання інформації 12.03.2021 і ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 01.07.2021, тобто, взагалі не зрозумілі часові проміжки дії цього паспорту.
При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживчу інформацію, необхідну до порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою - паспорт споживчого кредиту.
Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20.
Таким чином, надана баком анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 12.03.2021 не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, порядку його погашення, строку кредитування, розміру процентів за користування кредитом, відповідальності за неналежне виконання зобов'язань, а тому підстави для стягнення відсотків за користування кредитом відсутні.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, у формулярі анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку машинописним способом заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під вказаними анкетними персональними даними.
Разом з тим, вказана анкета-заява будь-яких відміток про тип картки (кредитної, накопичувальної, депозитної тощо), розмір кредитного ліміту, відсоткової ставки не містить.
При пред'явленні позову банком наданий паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» підписаний 21.05.2019, в якому містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, строків сплати заборгованості, неустойки, штрафу (а.с. 13-14).
Разом з цим, використання даних, наведених у паспорті тарифів, є можливим лише за умови, що в анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про розмір кредитного ліміту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Відтак, колегія суддів, вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками та таким, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019.
З врахуванням встановлених обставин справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі фактично наявна лише складена працівником банку та підписана ОСОБА_1 12.03.2021 анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку. Зміст даної анкети-заяви не свідчить про волевиявлення ОСОБА_1 саме на отримання кредиту: жоден варіант кредитної картки не відмічений, рівно як і не визначений розмір кредиту (кредитний ліміт), якщо йшлося саме про кредит. В анкеті-заяві відсутня будь-яка інформація, що фіксувала б умови і параметри кредитування. Наданий позивачем суду ситяг з Умов і правил, положеннями яких обґрунтовуються пред'явлені до відповідача вимоги, із очевидністю не можуть бути тими, які мали бути надані споживачеві фінансових послуг для ознайомлення перед укладанням договору. Позивач не надав суду доказів укладання з ОСОБА_1 договору саме на тих умовах, виходячи з яких, пред'явив до нього вимогу про стягнення заборгованості за відсотками.
З врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції врахував усі докази у справі та дійшов правильного висновку, що факт невиконання ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором у частині сплати відсотків є недоведеним, оскільки підписана відповідачем анкета-заява не містить даних про розмір кредитного ліміту, вид карти, яку б він бажав оформити, розмір базової відсоткової ставки та відповідальності за порушення умов договору.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381, 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 08 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 04 червня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош Т. В. Одринська В. М. Триголов