Справа № 161/2165/25 Провадження №33/802/323/25 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.
Доповідач: Денісов В. П.
04 червня 2025 року місто Луцьк
Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Пікуна Б.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року щодо нього,
Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, із позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік,
Також стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 16 січня 2025 року о 10 год. 49 хв. у селищі Торчин по вул. Незалежності, 45 керував автомобілем Opel Astra д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу, у встановленому законом порядку, із застосуванням газоаналізатора Alcotest Drager 6320, прилад 0017 з позитивним результатом 0,47 ‰.
Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Посилається на те, що він був вимушений керувати транспортним засобом у стані крайньої необхідності у зв'язку з терміновим зверненням до нього сусідки для госпіталізації її дитини. Просить постанову судді скасувати та закрити справу на підставі п.4 ст.247 КУпАП у зв'язку із вчиненням ним дій в стані крайньої необхідності.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували подану апеляційну скаргу, просили скасувати постанову судді і закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 дотримався.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме, керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв'язку для ухвалення даного рішення.
Так, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, об'єктивно стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 222270 від 16 січня 2025 року складеного щодо нього за порушення вимог п.2.9а ПДР (а.с.1), рапортом поліцейського (а.с.2), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 16.01.2025 (а.с.3), роздруківкою приладу «Драгер», згідно якої у ОСОБА_1 виявлено алкогольне сп'яніння 0.47‰ (а.с.4), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого зафіксовано ознаки сп'яніння ОСОБА_1 , а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя (а.с.5), поясненнями ОСОБА_1 (а.с.6), відеозаписами з бодікамер поліцейських (а.с.12), а також іншими матеріалами справи..
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В п.1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.2.9 «а» ПДР забороняє водію керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає за ч.1 ст.130 КУпАП.
Процедура проведення огляду на визначення в особи стану алкогольного сп'яніння повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів, які регламентують це питання.
Так, відповідно до змісту ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі Інструкції), якщо поліцейський уповноваженого підрозділу НПУ виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів; порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), у зв'язку з чим є законні підстави вважати, що останній перебуває у такому стані, то має право вимагати пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.
А тому, оскільки на місці зупинки транспортного засобу у водія ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя (а.с.5), працівник поліції мав право запропонувати йому пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан сп'яніння.
В той час, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, під час проходження проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, або такий огляд проводиться у присутності двох свідків
Згідно приписів частини 3 цієї статті КУпАП у разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Згідно з п.7 Розділу І у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я.
Зазначені нормативно-правові акти дають зробити висновок, що для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу в закладах охорони здоров'я є дві підстави, а саме незгода водія на проведення огляду на стан сп'яніння працівником поліції з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу та незгода водія з його результатами.
Відеозаписи, які містяться у матеріалах справи та перегляд їх змісту вказують на те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано належним чином.
Як вбачається з відеозапису з бодікамер працівників поліції, на запитання працівника поліції чи вживав ОСОБА_1 алкоголь, останній відповів, що вживав вчора. Вказував, що сів за кермо, бо не було кому завести дитину у лікарню. Пройшов огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, результат якого був 0,47 ‰, щодо результату не заперечував. Йому було роз'яснено його права та обов'язки (а.с.12).
Також переглядом відеозапису з бодікамер поліцейських встановлено, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння зафіксовано безперервною відеофіксацією.
Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги.
Не заслуговують на увагу доводи ОСОБА_1 про те, що він 16.01.2025 сів за кермо щоб завести дитину сусідки в лікарню, оскільки в смт. Торчин немає станції «швидкої допомоги» і діяв в стані крайньої необхідності, з таких підстав.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Той факт, що ОСОБА_1 привіз дитину у медичний заклад, в даному випадку не виключає його винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП
Під час апеляційного розгляду було встановлено, що дійсно ОСОБА_1 16 січня 2025 року привіз дитину у медичний заклад до сімейного лікаря.
Однак, згідно листа КП «Волинський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Волинської обласної ради від 27.05.2025 було встановлено, що у смт. Торчин є пункт екстреної медичної допомоги, яка матір'ю дитини не викликалась, а тільки лікарем після огляду (а.с.44).
Більше того, згідно листа КП «Луцька центральна районна лікарня» Підгайцівської сільської ради від 04.06.2025 пацієнт ОСОБА_3 (син сусідки, якого доставляв у лікарню ОСОБА_1 ) знаходився на стаціонарному лікуванні з 19.01.2025 по 27.01.2025. Час поступлення 19 січня 2025 року в 11 год 21 хв (а.с.46).
А згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №222270 від 16.01.2025, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння в смт Торчин 16 січня 2025 року о 10 год 17 хв (а.с.1).
Отже, наведеною інформацією спростовуються твердження ОСОБА_1 про те, що він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки в смт Торчин є пункт екстреної медичної допомоги, матір дитини швидку не викликала і дитина поступила на лікування до медичного закладу тільки 19 січня 2025 року, а не 16.01.2025, коли ОСОБА_1 вчинив правопорушення.
Тому, зважаючи сукупність на вищевказаних обставин, змісту відповідей закладів охорони здоров'я, апеляційний суд вважає, що підстав їхати за кермом в стані алкогольного сп'яніння у заклад охорони здоров'я у ОСОБА_1 не було.
Вказані доводи апелянта є безпідставними і такими, що ніяким чином не впливають на висновок про керування транспортним засобом ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння та на вчинення адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 не надано інших доказів того, що він діяв в умовах крайньої необхідності.
Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні за ч.1 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи.
При накладенні адміністративного стягнення, місцевий суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував безальтернативне адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 квітня 2025 року щодо нього - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов