СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 1-кп/759/477/25 ун. № 759/5077/24
03 червня 2025 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні під час судового провадження за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Київ та ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Київ, які, кожен окремо, обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, заяву про відвід прокурору ОСОБА_5 , -
сторони провадження: прокурор - ОСОБА_5 , обвинувачений - ОСОБА_6 , його захисник - ОСОБА_7 , обвинувачений - ОСОБА_8 , захисник - ОСОБА_9 ,
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 під час судового розгляду вдруге заявила відвід прокурору. На думку захисника, попри відмову судом задовольнити раніше заявлений стороною захисту відвід прокурору (ухвала суду від 30 квітня 2025 року), виникли нові обставини, які захист розглядає як підстави для відводу прокурора. Зокрема, захисник навела такі доводи відводу:
а) допитаний свідок сторони обвинувачення, вірогідно, є співробітником правоохоронного органу, відтак зацікавленою особою у справі, що прокурором приховано від суду, також прокурором під час збору доказів у справі санкціоновано порушення адвокатської таємниці;
б) після затримання ОСОБА_3 всупереч приписам закону під час досудового розслідування відбулося розголошення персональних даних останнього як нібито встановленого злочинця, таким діям прокурор не перешкоджав і на них не реагував;
в) фіксація слідчої дії - обшук квартири за місцем проживання обвинуваченого містить ознаки інсценування обстановки, що залишається без реагування прокурора;
г) пакет поданих прокурором до суду процесуальних документів щодо проведених в межах справи НСРД є неповним;
ґ) прокурором подано до суду лист військової частини щодо арештованого майна (транспортний засіб) ОСОБА_3, який містить недостовірну інформацію, а також подано ухвали Київського апеляційного суду про надання дозволу на проведення НСРД, які викликають сумнів у своїй достовірності;
д) під час виконання вимог ст. 290 КПК України обвинуваченому БЕРНАДІНУ не були відриті всі матеріали кримінального провадження, а саме, які містяться в т. т. 5 та 6, що обвинувачений намагався оскаржити до слідчого судді;
е) прокурором не підписана постанова про об'єднання матеріалів кримінального провадження під час досудового розслідування;
є) захист ініціював процедуру притягнення прокурора ОСОБА_11 до дисциплінарної відповідальності.
Вказані обставини, як вважає захисник, свідчать про упередженість прокурора та його зацікавленість у справі, не виконання ним обов?язків за ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».
Обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , захисник останнього підтримали заяву захисника ОСОБА_7 про відвід прокурору і просили її задовольнити.
Прокурор не вбачав підстав для задоволення відводу.
Заслухавши думку сторін, вивчивши доводи заяви про відвід прокурору, суд вважає необхідним заявлений відвід прокурору залишити без задоволення з таких підстав.
Пункти 1 - 2 ч. 1 ст. 77 КПК України містять перелік обставин, які можуть бути визнані законними підставами для відводу прокурора. Про наявність жодної з цих обставин захисник у своїй заяві про відвід прокурору не вказав. Оцінюючи доводи заяви захисту, суд також не знаходить їх такими, що свідчать про наявність обставин, які викликають сумніви в його неупередженості (п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України).
По-перше, посилання захисника на те, що, мовляв, докази у цій справі отримані з порушенням принципу законності (п. п. «а», «в» та «г» доводів заявленого відводу), вже були предметом судового контролю під час раніше заявленого відводу тому ж прокурору. Суд у своїй ухвалі від 30 квітня 2025 року виснував, що оцінка доказів у справі, які подані стороною обвинувачення, в тому числі, незгода з їх оцінкою, яку відстоює прокурор, не може мати форму відводу прокурора поза процедурою змагального судового процесу та його результатів.
По-друге, за приписами ч. 4 ст. 80 КПК України подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду. Натомість, перед початком судового розгляду сторона захисту не заявляла відводу прокурору з посиланням на доводи у п. п. «б» та «д» заявленого відводу, хоча ці обставини були відомі стороні захисту, оскільки стосувалися особисто ОСОБА_3, а окремі з них той взагалі намагався оскаржити.
По-третє, ініціатор відводу на пряме питання суду визнала, що не має у своєму розпорядженні фактичних даних, які свідчили б про причетність прокурора, якому заявлено відвід, до вчинення дій, описаних у п. п. «б», «в» та «е» доводів заявленого відводу, або до складання документів, згаданих у п. «ґ» таких доводів.
Отже, в наведених частинах заявлений відвід має ознаки зловживання правом, а продовження таких дій з боку сторони захисту актуалізує для суду правила ч. 4 ст. 81 КПК України.
Зацікавленість прокурора у справі, про що у загальних рисах також згадується по тексту заявленого відводу, зовсім не свідчить про його упередженість, оскільки має легітимний підтекст, така зацікавленість прокурора в межах чітко окресленого законом його процесуального, а відтак, законного інтересу є запорукою фахового здійснення ним функції державного обвинувачення під час судового провадження.
В контексті заявленого відводу згідно з приписами ст. 25 Закону України «Про прокуратуру» прокурор, дійсно, здійснює нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство, але виключно користуючись при цьому правами та виконуючи обов'язки, передбачені Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», КПК України. Використання суб?єктом процесуальної діяльності своїх процесуальних прав лежить у площині його дискреційних повноважень, а щодо процесуальних обов?язків, то заявлений відвід не містить посилань на конкретні обов'язки, передбачені вказаними нормативними актами, які нібито, на думку сторони захисту, всупереч приписам закону не були виконані прокурором у межах даного провадження, єдине посилання при цьому на ч. 2 ст. 9 КПК України як ознаку халатності з його боку носить загальний характер без розкриття суті такого порушення.
Що ж стосується ініціації процедури притягнення прокурора ОСОБА_11 до дисциплінарної відповідальності, то цей факт вказує лише на реалізацію стороною захисту своїх прав на притягнення прокурора до такої відповідальності, а не про наявність доведених підстав для неї, що встановлюються виключно рішенням компетентного органу. Подання скарги на прокурора є законним правом особи, що, за загальним правилом, не створює конфлікту інтересів.
Враховуючи викладене, а також і те, що обставин, передбачених ст. 77 КПК України, які б виключали можливість участі у даній справі прокурора ОСОБА_11 , не встановлено, а даних, які б свідчили про їх наявність, в матеріалах справи відсутні, керуючись правилами ст. 81 КПК України, суд -
У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - ОСОБА_7 про відвід прокурора ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ ОСОБА_1